Критерії ефективності діяльності спеціалістів психологічної служби.
Оцінюючи ефективність професійної діяльності практичних психологів зокрема і психологічної служби загалом, визначимо окремі критерії, котрі бачаться нам важливими у даному контексті.
Специфіка роботи практичного психолога передбачає перш за все довіру до нього як до фахівця психологічної служби. Позиція практичного психолога щодо дитини – позиція довіреної особи, тому практичний психолог не здійснює контролюючі, каральні чи інші примусові дії, а забезпечує свою професійну діяльність на засадах добровільності, довіри, особистої відповідальності, конфіденційності. Дотримання професійної етики – важливий показник в оцінці ефективності діяльності як шкільних психологів, так і працівників Центру.
При вивченні ефективності фахової діяльності, варто оцінювати місце практичного психолога в колективі, зокрема автономний характер професійних дій чи готовність до виконання обов’язків, котрі не належать до посадових. Важливою є співпраця спеціалістів психологічної служби - практичного психолога та соціального педагога при чіткому розмежуванні у методах та видах роботи з урахуванням фахової специфіки.
Про забезпечення психологічної складової в організації освітнього процесу та реформуванні освітньої галузі свідчить участь психологічної служби у формуванні регіональної освітньої політики. Є сенс аналізувати контракти, прийняті чи відхилені у діяльності спеціалістами, їх професійну позицію, зміст запитів щодо надання психологічних послуг, якість взаємодії практичних психологів та адміністрацій навчальних закладів, органів управління освітою – з одного боку, та систему роботи, відображену в річному плані – з іншого.
Система роботи практичного психолога у певному напрямку, сукупність технологій роботи свідчать про спеціалізацію психолога (наприклад, психологічний супровід молодших школярів, корекційна робота методом психологічного театру, індивідуальне консультування, тощо). Спеціалізація спеціалістів центру практичної психології може здійснюватися як за характером чи напрямками діяльності, так і за віком учасників.
Загалом фахові завдання, котрі вирішує будь-який спеціаліст, чи то психолог, чи то педагог, врешті можемо звести до наступних:
уміння ефективно здійснювати професійну діяльність;
уміння виділяти кваліфіковану діяльність, коли маємо справу з чужим досвідом;
- уміння обґрунтовувати, узагальнювати і пояснювати принципи якісної фахової діяльності.
Професійний рівень практичного психолога визначається не лише якістю базової освіти (загальна та спеціальна підготовка з теорії та методології, спеціальна прикладна підготовка, практична підготовка), а й можливостями спеціаліста здійснювати якісне професійне спілкування та самоосвіту. Тому важливим критерієм є курсова перепідготовка практичного психолога та підвищення фахової компетентності у міжкурсовий період:професійна активність спеціаліста, участь у роботі фахових зібрань спеціалістів психологічної служби, професійне спілкування, представлення власного досвіду, тощо. Досить часто професійний ріст спеціаліста зумовлений особистою ініціативою та сумою власних коштів.
Ефективність фахової діяльності спеціалістів психологічної служби можемо оцінювати за якісними та кількісними результатами роботи по основних напрямках та видахдіяльності. Так, результати аналізу статистичних даних можуть свідчити про домінування окремих видів роботи та незначне представлення інших – наприклад, у тих, хто починає роботу на посаді практичного психолога, помітне переважання діагностувань, що може свідчити про потребу апробувати окремі діагностичні методики, сформувати банк діагностичних методик, що є доцільним у діяльності молодого спеціаліста. Важливо, як спеціаліст використовує діагностичні дані, які задачі вирішує з їх допомогою – все це є свідченням його фахової компетентності.
Ефективність роботи практичного психолога можемо визначати за показниками вхідної/вихідної діагностики (позитивна динаміка), за результатами цілеспрямованого спостереження, за особистими відгуками/відчуттями учасників (педагогів, батьків, учнів, психолога), що вказують на позбавлення чи послаблення негативних, травмуючих почуттів, деструктивних реакцій, на формування продуктивних поведінкових моделей, тобто, є можливість прослідкувати результативність діяльності.
Можливий варіант оцінки - за соціологічними показниками ( опитуваннями окремих категорій) та аналізом фахової документації (ефективність використання робочого часу, аналіз кількості та змісту звернень суб’єктів навчально-виховного процесу, система роботи, відображена в річному плані, тощо).
Аналізуючи практичну діяльність психологічної служби навчального закладу, можемо виділити ряд бар’єрів,здатних істотно впливати на ефективність професійної діяльності:
інертність, ригідність, особиста проблематика фахівця психологічної служби;
брак фахових знань, умінь, навичок;
- потреба у створенні нового професійного інструментарію, котрий відповідає тим задачам, котрі ставить сучасна освіта;
блокування активності спеціаліста з боку адміністрації: негативізм, відсутність підтримки і розуміння, ігнорування психологічної складової у навчально-виховному процесі, залучення до виконання непосадових обов’язків, тощо;
несприятливі зовнішні умови, що стають на перешкоді професійному вдосконаленню: неповне навантаження, неефективна організаційна модель, низький рівень зарплати при широких, часто нереальних очікуваннях від спеціаліста, базове протиріччя між задекларованою метою освіти і тими засобами, які використовуються;
важкі життєві обставини.
При цьому слід зауважити, що оцінка ефективності фахової діяльності практичних психологів за кінцевим результатом не завжди можлива і доцільна, зважаючи на специфіку діяльності спеціалістів психологічної служби.
Перспективи розвитку психологічної служби.
Ефективність діяльності психологічної служби пов’язана із вирішенням наступних завдань:
навчання та перекваліфікація соціальних педагогів, котрі працюють на даній посаді, не маючи фахової освіти;
фінансування дефіцитних ставок практичних психологів згідно нормативів, в тому числі у дошкільних навчальних закладах та забезпечення наступності у психологічному супроводі дитини у довкіллі та у шкільному навчанні;
підвищення фахового рівня спеціалістів служби через досвід роботи з представниками наукових шкіл;
розглядаються можливість зміни організаційної моделі психологічної служби, - введення ставок практичних психологів у штат Центру та методичне підпорядкування соціальних педагогів.
Проблема фахової освіти соціальних педагогів досить гостра, що позначається на виконанні їх посадових обов’язків. На даний час спеціалісти психологічної служби роз’єднані і підпорядковані різним керівникам, що впливає на можливість взаємодіяти за провідними напрямками діяльності, реалізувати цільові програми, тощо.
Дошкілля на даний час має значний дефіцит ставок практичних психологів. Відсутність спеціаліста психологічної служби у дошкільному навчальному закладі впливатиме на реалізацію базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі», оскільки «одиницею структурування матеріалів програми є психологічний вік як інтегрована характеристика специфічних для кожного етапу стосунків дитини з дорослими , ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості та особистості»[] На думку провідних фахівців, психологічний вік в більшій мірі орієнтує педагогів реальний рівень розвитку дошкільника, ніж паспортний. Відсутність практичного психолога в дошкільному закладі в повній мірі не компенсує організація психологічної просвіти з педагогами та вихователями, тому вирішення даної проблеми вважаємо першочерговим.
Більшість директорів шкіл налаштовані мати психолога у власному підпорядкуванні. Перепідпорядкування практичних психологів Центру (практичний психолог не підпорядковується напряму директору, але реально знаходиться у навчальному закладі та здійснює там свою фахову діяльність) матиме ряд переваг: по-перше, більша об’єктивність спеціаліста як наслідок автономної професійної позиції; по-друге, ефективне керівництво діяльністю психологічної служби. У той же час це може впливати на оперативність роботи психолога в школі, налагодження взаємодії з педколективом, забезпеченість робочим приміщенням, тощо.
Важливе місце у визначенні перспектив має сприяння професійному росту спеціалістів, налагодження ефективного професійного спілкування, попередження професійних деформацій. Психологічна складова освіти розвивається сьогодні за законами інновацій без повноцінної наукової підтримки, а значить є потреба у створенні нового професійного інструментарію, який відповідає актуальним задачам сучасної освіти, у реалізації навчальних проектів, котрі сприяли б реформуванню освіти.
Використана література.
Наказ МОН України «Про затвердження Типового положення про Центри практичної психології та соціальної роботи» від15.08 2000 №386.
Положення про психологічну службу системи освіти України, затверджено наказом МОН України від 03.05.1999, із змінами та доповненнями від 07.06.2001 «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України».
Лист МОН України «Про нормативи чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів» від 15.08.2007 №1/9-497
Етичний кодекс психолога. –Психолог, - вкладка, №43,2004
Наказ МОН України «Про виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України з питання «Про стан та подальший розвиток психологічної служби системи освіти України» від 19.06.2008 №554,
Концепція розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року.
Програма розвитку психологічної служби у закладах освіти Черкаської області до2012 року , затверджена наказом Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації від 08.12.2008 №658
Програма розвитку психологічної служби системи освіти Городищенського району на період до 2012 року, рішення колегії відділу освіти Городищенської райдержадміністрації від 24.12.2008 року №6/4
Науково-методичні засади діяльності психологічної / За ред.В.Г. Панка, І.І.Цушка. Навчально-методичний посібник – К.: Ніка-центр,2005
Практичному психологу навчального закладу: організація роботи, документація / За ред.В.Г. Панка –К.:ШК.світ, 2009
Федоров В.Д. Менеджмент закладів освіти, менеджер закладів освіти: психологічні засади. – Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2004
Додаток 1
Рівень психологічної готовності до навчання в школі майбутніх першокласників
Рівень успішності по закінченню молодшої шкільної ланки
Додаток 2
АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ
за результатами роботи по програмі "ВАЖКОВИХОВУВАНІ ДІТИ "
(для спеціалістів психологічної служби)
-
Актуальність проблеми.
Загальна кількість дітей, включених у роботу по програмі у навчальному закладі.
Характер роботи : систематична / ситуативна, запит.
Принципи відбору дітей. Суб'єкти та зміст співпраці.
Загальні тенденції.
-
Мета і завдання згідно програми.
Короткий опис підходів до вирішення проблеми.
Методики. Оцінка їх ефективності (у роботі з дітьми, педколективом, сім'єю)
-
Результати діяльності.
Які фактори вплинули на результати? Кількісні та якісні характеристики.
-
Загальна характеристика контингенту:
Прізвище, ім'я, по батькові. Вік, клас.
Характеристика сім'ї.
Особливості розвитку дитини.
Характеристика типу важковиховуваності.
Характеристика навчальної діяльності.
Соціальний статус у колективі.
Індивідуальні особливості.
Інтереси, нахили, здібності.
Проведена робота (види, форми, методи діяльності, застосовані методики).
Результати. Характеристика змін ( стійкі позитивні, ситуативні позитивні, зміни відсутні, зміни на гірше).
Додаткова інформація .
Примітка.
-
Оцінка результатів за показниками ефективності (у відсотках).
Стійкі позитивні зміни
Ситуативні позитивні зміни.
Зміни не спостерігаються.
-
Негативна динаміка.
6. Рівень представлення ( хто ознайомлений, де обговорювалось, як використано отримані дані, які рішення прийнято)?
Рекомендації для учасників навчально-виховного процесу ( адміністрація, педагоги, батьки, учні)
Додаток 3
Городищенський районний учбово-методичний центр
практичної психології
Інформаційно-аналітичний звіт практичного психолога
про адаптаційний період першокласників.
Мета : аналіз якісних та кількісних показників в оцінці адаптаційного процесу.
Завдання: співставити результати діагностування психологічної зрілості (вхідне діагностування) та результати адаптації першокласників; аналіз причин дезадаптації та проявів; оцінка ефективності корекційного впливу .
Навчальний заклад____________________________________________
Кількість дітей з ознаками шкільної дезадаптації : __ осіб; __ %
◦ прояви________________________ ___ %
◦ причини __________________________________ ___%
◦ проведено: ___________________________________ ___%
◦ Ефективність__________________________________ ___%
Можливі причини шкільної дезадаптації (потрібне підкреслити): недоліки у підготовці до школи; соціально-психологічна занедбаність; тривала психологічна деривація; індивідуальні особливості психічного розвитку: інтелектуальний розвиток, ЗПР, гіперактивність, проблеми саморегуляції, несформована мотивація навчання, завищена самооцінка, рівень домагань ( дитина/батьки), висока чутливість/тривожність/ агресивність/ замкнутість; соматична ослабленість.
Прояви: проблеми в оволодінні навчальним матеріалом/ зниження успішності; недисциплінованість; не сформованість довільної регуляції при стабільному розвитку пізнавальних процесів; неорганізованість, залежність, тощо.
Інформація про адаптаційний період першокласників.
Мета : аналіз якісних та кількісних показників в оцінці адаптаційного процесу.
Завдання: співставити результати діагностування психологічної зрілості (вхідне діагностування) та результати адаптації першокласників; аналіз причин дезадаптації та проявів; оцінка ефективності корекційного впливу ; рекомендації батькам – загальні і персональні.
Кількість дітей з ознаками шкільної дезадаптації : __ осіб; __ %
◦ прояви________________________ ___ %
◦ причини __________________________________ ___%
◦ проведено: ___________________________________ ___%
◦ Ефективність__________________________________ ___%
Можливі причини шкільної дезадаптації: недоліки у підготовці до школи;
Соціально-психологічна занедбаність; тривала психологічна деривація; Індивідуальні особливості психічного розвитку: інтелектуальний розвиток, ЗПР, гіперактивність, проблеми саморегуляції, несформована мотивація навчання, завищена самооцінка, рівень домагань ( дитина/батьки), висока чутливість/тривожність/ агресивність/ замкнутість; соматична ослабленість.
Прояви: проблеми в оволодінні навчальним матеріалом/ зниження успішності; недисциплінованість; не сформованість довільної регуляції при стабільному розвитку пізнавальних процесів; неорганізованість, залежність, тощо.
Рекомендації батькам: загальні ( виступи, групові консультування, тощо) _________________
Персональні: _____________________________________________кількість/осіб рекомендації батькам – загальні і персональні.
|