Лекції
|
|
Скачати 2.78 Mb.
|
|
Психологічні чинники|фактори|, що враховуються злочинцем при виготовленні тайників:
Розраховуючи на стомлення й автоматизм, злочинець нерідко|незрідка| ховає цінності серед великого числа одноманітних предметів. Враховуючи гидливість слідчого, може зробити тайник у відрі, для сміття, в брудному покинутому сараї або на горищі й т.д. Розрахунок на неуважність дозволяє злочинцю зберігати цінності в звичайних|звичних| місцях, не обладнавши спеціальних тайників. Сподіваючись на тактовність і деяку соромливість слідчого, підозрюваний може заховати предмети, що шукаються, в ліжку важко|тяжко| хворої людини й т.д. І нарешті|урешті|, виготовлення тайників-"двійників" має на меті навести слідчого на помітний тайник, який вже порожній|пустий|, показавши йому, що цінностей у|в,біля| нього вже немає. Третім завданням|задачею|, яке вирішує особа,|рішає| що ховає є вибір лінії поведінки. Тут можуть бути два варіанти:
У першому випадку, вибрана лінія поведінки є|з'являється,являється| такою, що маскує його відношення|ставлення| до події злочину. Це теж|також| творче завдання|задача|, що вирішується|рішається| злочинцем. Причому, як правило, є видимою залежність лінії поведінки від характеру|вдачі| вчинених злочинів. Так, поведінкою що маскує крупні розкрадання, може бути підкреслена скромність в одязі, в обстановці в квартирі, що доходить до імітації жебрацького існування. Цьому є як історичні приклади|зразки|, так і сучасні. Поведінкою, що маскує відношення|ставлення| до вбивства, може бути|з'являтися,являтися| підкреслена увага до своїх близьких, підвищене обурення|збурення| вчиненим|досконалим| злочином. Для поведінки, що маскується при обшуку, характерна|вдача| установка на те, щоб своєю поведінкою не видати місця приховання|приховання| об'єкту, який шукається. Складність для того, хто ховає, полягає в тому, що він не знає, який характер|вдача| особливостей обшуку. Хоча він і готовий до обшуку психологічно, не виключає можливість|спроможність| його проведення, проте|однак| в цьому завжди є елемент несподіванки. Поведінка того, хто ховає, під час обшуку може бути двох видів: активна та пасивна. Пасивна форма поведінки - це мовчання, односкладові відповіді типу "так|та| - немає", байдужість до процедури обшуку. Активна поведінка - може виражатися|виказуватися,висловлюватися| в різних формах. Це може бути послужливість, прагнення полегшити роботу слідчого, пропозиції|речення| обшукати які-небудь додаткові приміщення|помешкання|. Це тактичні маневри. З іншого боку, можуть спостерігатися продумані інсценування: непритомний стан, істерика, раптове загострення хвороби, сварки між членами сім'ї і т.д. Особливо слід зазначити організацію конфлікту, свідомо направлену|спрямовану| на дезорганізацію дій слідчого. В цьому випадку злочинець вдається до образ і кепкувань в адресу слідчого. Ці прийоми спрямовані|спрямовані| на те, щоб відвернути увагу слідчого, зірвати обшук або припинити його, інакше кажучи, перекрити доступ до об'єктів, що шукаються. 3. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ, ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ ТА ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗІВ|показників,показань| НА МІСЦІ 3.1. Психологія слідчого експерименту. Слідчий експеримент - це самостійна слідча дія, спрямована|спрямована| на перевірку тих доказів, що вже маються|наявний| й отримання|здобуття| нових. Його змістом|вмістом,утриманням| є|з'являється,являється| провадження різних дослідів з метою встановлення можливості|спроможності| якоїсь події, дії або явища в певній обстановці та за відомих умов. Прийнято виділяти дві групи слідчих експериментів. Види слідчих експериментів:
У першому випадку підтверджується можливість|спроможність| наявності або відсутності того чи іншого психічного стану в|в,біля| особи|обличчя,лиця|. У другом, як правило - можливість|спроможність| використання різних предметів у цілях вчинення злочину чи способів його вчинення. Слідчий експеримент є|з'являється,являється| сильним прийомом психологічної дії на його учасників, оскільки його результати нерідко|незрідка| наочно|наглядно| та неспростовно|незаперечно| свідчать про можливість|спроможність| або неможливість певного явища, події, факту й спростувати їх підозрюваному чи звинуваченому дуже важко|скрутно|. Структура слідчого експерименту (за В.Е Коноваловою)  За структурою та характером|вдачі| організації слідчий експеримент відноситься до найбільш складних слідчих дій. Тому, перш ніж вирішувати питання про його проведення, слід визначити його доцільність у кожному конкретному випадку. Особливе значення має питання про особливості психології учасників слідчого експерименту й, у першу чергу|передусім,насамперед|, слідчого. Психологія слідчого зумовлена:
Чим зумовлена психологія інших учасників слідчого експерименту? Психологічна спрямованість учасників слідчого експерименту визначається:
Як випливає зі сказаного, психологія слідчого й інших учасників детермінується різними чинниками|факторами| та переслідує різні цілі. Тим часом, очевидно, що можливість|спроможність| сприйняття якогось факту в реальній (при скоєнні злочину) і інсценованій (при провадженні експерименту) обстановці далеко не завжди однакова. На результати слідчого експерименту чинить великий вплив як дотримання об'єктивних чинників|факторів|, так і різниця в психічному стані того, хто сприймає в момент події|випадку| і при виконанні дослідних|дослідних| дій. Тому необхідно, на наш погляд, погодитися з|із| точкою зору А.Р. Ратінова, який виділив у структурі слідчого експерименту наступні|слідуючі| основні компоненти:
Моделювання об'єктивних чинників|факторів|. Для забезпечення правильних результатів слідчого експерименту необхідне досягнення максимальної схожості матеріальної обстановки й об'єктивних умов експериментальної події, яка перевіряється, що можливо, якщо слідчий дотримуватиметься розроблених криміналістикою тактичних прийомів провадження даної слідчої дії. Основними з|із| таких прийомів є|з'являються,являються|:
Природно, що не завжди можливо відтворити в точності вказані об'єктивні чинники|фактори|, але|та| кожний з них повинен бути врахований при оцінці результатів експерименту. Моделювання суб'єктивних чинників|факторів|. Під моделюванням суб'єктивних чинників|факторів| мається на увазі відтворення всієї психічної діяльності (психічних процесів і станів) особи|обличчя,лиця|, що брала участь у вчиненні злочину чи безпосередньо його сприймала. Відтворення об'єктивних чинників|факторів|, хоч і стикається з певними ускладненнями|скруту|, але все таки в своїй основі доступно слідчому, тоді як відтворення суб'єктивних чинників|факторів| часто|частенько| є|з'являється,являється| заважким завданням|задачею|. Проте,|однак| при проведенні слідчого експерименту увага учасників зосереджена на очікуваному|сподіваному| факті (постріл у сусідній кімнаті, поява "трупа" на дорозі й т.п.), завдяки чому й сприйняття їх відбувається|походить| повніше|цілковитий| й якісніше. Всі учасники експерименту повинні виразно|чітко| уявляти собі мету|ціль| експериментальних дій і свої завдання|задачі| в період їх проведення (де знаходитися|перебувати|, що робити|чинити|, на що звертати увагу). Спеціалісти|спеціалісти| та поняті, крім того, повинні бути поінформовані про план експерименту, про зміст|вміст,утримання| версій, що перевіряються, й т.д. Всі ці дані вони одержують|отримують| з|із| інструктажу, який проводиться слідчим при підготовці до проведення вказаної слідчої дії. Інструктаж слідчого, обстановка самої слідчої дії, особлива значущість ситуації, присутність, окрім|крім| слідчого, ще й низки|лави,низки| інших осіб|облич,лиць|, інколи викликає|спричиняє||почасти| в|в,біля| учасників експерименту напружений стан, зовсім|дуже| інший|інший| за своєю психологічною природою ніж той, в якому знаходилася|перебувала| та ж людина в момент події|випадку|. Емоційний|емоціональний| підйом, що відчувався|перевірений| під час реальної події, може змінитися пригніченим станом або, навпаки, замість розгубленості наступить|настане| нервове збудження. У подібних випадках необхідно, наскільки це можливо при проведенні слідчого експерименту, зробити обстановку менш напруженою, вивести людину з|із| пригніченого або дуже|занадто| збудженого стану. В цих цілях слідчий здійснює психологічну підготовку учасників експерименту. Психологічна підготовка учасників слідчого експерименту:
Моделювання дії, що перевіряється, події або явища. Сказане вище про відносність схожості реальної і експериментальної події справедливе й для динамічної частини|частки| експерименту. При провадженні слідчого експерименту слідчий стикається з|із| певними складнощами:
Тому для отримання|здобуття| об'єктивних результатів, для більшої наочності|наглядності| та переконливості рекомендується при проведенні експерименту дотримуватися двох найважливіших вимог:
Варіативність| дослідів - свідома зміна умов (як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру|вдачі|) для більшої демонстрації достовірності висновків експерименту, що проводиться. Зміна умов може полягати в їх ускладненні, погіршенні або спрощенні, поліпшенні|покращанні|. Багаторазовість|багаторазовість| дослідів - неодноразове повторення одних і тих самих дослідів у однакових незмінних умовах у процесі одного слідчого експерименту. Дотримання цієї вимоги дозволяє ретельніше вивчити явище, що досліджується, переконатися в тому, що отримані результати не є|з'являються,являються| випадковими та що вони достовірні.
Пред'явлення для впізнання - слідча дія, в якій свідок|очевидець|, потерпілий, підозрюваний або звинувачений у результаті|унаслідок,внаслідок| сприйняття пред'явлених йому об'єктів і їх порівняння з|із| уявним образом особи|обличчя,лиця| чи предмету, що сприймався раніше, приходить до висновку про їх тотожність, схожість або відмінність. (А.Р.Ратінов) Упізнання проводиться|виробляється,справляється| в тих випадках, коли допитуваний або інша особа,|обличчя,лице| що описала в ході допиту особу чи предмет стверджує, що він упізнає|упізнає,взнає,пізнає| його при пред'явленні. Разом з тим|в той же час|, питання про доцільність проведення даної слідчої дії вирішує слідчий. Розумова діяльність слідчого в цьому випадку спрямована|спрямована| на вирішення наступних|слідуючих| задач:
Слід мати на увазі|внаслідок,унаслідок|, що основну діяльність з упізнання проводить саме той, хто впізнає, і результати цієї слідчої дії багато в чому залежать від ступеня|міри| його психологічної підготовки. Психологічна підготовка того, хто впізнає, необхідна для:
Окрім|крім| психологічної підготовки того, хто впізнає, діяльність слідчого повинна бути спрямована|спрямована| на організацію умов, які полегшують процес упізнання, співставлення об'єктів у натурі з|із| уявним образом, що зберігся. До таких умов відносяться: місце пред'явлення об'єкту, освітленість, їх розташування й т.д. Чим більше умови реального|теперішнього,даного| сприйняття об'єктів відповідають, тим умовам сприйняття, які мали місце раніше, тим більш надійними будуть результати впізнання. Організація та проведення впізнання в основному регламентовано кримінально|карно|-процесуальним законодавством, проте|однак|, заснованому на врахуванні|урахуванні| певних психологічних закономірностей. Кількість об'єктів, що пред'являються при впізнанні, повинна бути не більше семи, бо пред'явлення дуже|занадто| великої кількості об'єктів може розосередити увагу того, хто впізнає, ускладнити його діяльність з аналізу та синтезу ознак кожного об'єкту. В той же час, не можна пред'являти лише один об'єкт, що може сприяти помилковому впізнаванню (навіюванню). Виключення|виняток| робиться|чиниться| для трупів. Велике психологічне значення має однорідність об'єктів, що пред'являються для впізнання. Не можна пред'являти об'єкти, які різко контрастують один з|із| одним (старіший на фоні нових, брюнета серед блондинів і т.п.). У цих випадках відбувається|походить| не упізнання, а вгадування|відгадування| за різко примітними ознаками. При пред'явленні для впізнання затриманого для встановлення його причетності до злочину необхідно враховувати ще один психологічний чинник|фактор|. Часто|частенько| впізнання проводитися не відразу після|потім| затримання, а через певний час, який затриманий знаходиться|перебуває| в камері. І, природно, одяг його в цих умовах мнеться, набирається специфічними запахами, та й зовнішній вигляд затриманого залишає бажати|воліти| кращого (неголеність|, «пом'ятість» і т.д.). Тобто він починає|розпочинає,зачинає| сприймати вигляд|вид|, що відповідає стереотипу «злочинець». І якщо він хоч би віддалено схожий на злочинця, що розшукується, будьте впевнені, «впізнання» відбудеться. Оцінка результатів упізнання. Тут з одного боку представляє|уявляє| інтерес оцінка результатів упізнання, що проводиться тим, хто впізнає; з іншого боку - оцінка результатів упізнання слідчим. Ці оцінки можуть бути нерівнозначні. Так, оцінка того, хто зі сторони впізнає об'єкт виражається|виказується,висловлюється| в упевненості чи невпевненості в результатах проведеного|виробленого,справленого| порівняння, категоричності чи вірогідності|ймовірності| власних висновків|виведень|. (Пряма оцінка). Оцінка з боку слідчого - посередня. Він безпосередньо не сприймав об'єкт або особу|обличчя,лице| й тому може судити лише зі слів того, хто впізнає. Іноді|інколи| при впізнанні особа заявляє про те, що вона не впізнала того, хто впізнавався|упізнав,взнав,пізнав|, але|та| його мимовільні реакції (не може відірвати погляд від того, кого впізнає або, навпаки, прагне уникати дивитися на нього, дуже|занадто| поспішна заява, тремтіння в тілі й т.п.) говорять про зворотне – впізнання відбулося, але|та| з якихось причин той, хто впізнає, не хоче про це повідомити. Для виключення|винятку| впливу цього досить сильного психологічного чинника на того, хто впізнає, |фактору|бажано проводити впізнання в спеціально обладнаних приміщеннях|помешканнях| для впізнання, коли той, хто впізнає відгороджений від тих, кого він впізнає, дзеркальним склом, що не дозволяє їм його бачити. Такі деякі організаційно-психологічні аспекти впізнання. Яка ж його власне психологічна суть|сутність,єство|? Психологічна характеристика пред'явлення для впізнання заснована на аналізі 2-х основних процесів: засвоєння примітних ознак певного об'єкту та використання даних ознак для виділення цього об'єкту з числа інших, йому подібних. Перший процес в психології називається таким, що формує та відноситься до стадії засвоєння, другий - власне пізнавальний - відноситься до стадії розпізнавання. Ці процеси строго|суворо| взаємозв'язані та взаємообумовлені, кожний з них не мислимий без іншого. В обох цих стадіях центральне місце займає|позичає,посідає| виділення примітних (ідентифікаційних) ознак. У психології впізнання виділяють дві групи таких ознак:
Співпадіння достатніх і необхідних ознак того чи іншого об'єкту в усіх випадках є|з'являється,являється| підставою|основою,заснуванням| для позитивного висновку|виведення| про їх тотожність, а неспівпадіння вимагає безперечного висновку|виведення| про відмінність. Якщо ж співпадають|збігаються| тільки|лише| достатні, але|та| не необхідні ознаки, то їх наявність підтверджує правильність упізнання, але|та| відсутність - зовсім не свідчить про зворотнє. В основі пред'явлення для впізнання лежить низка|лава,низка| психологічних закономірностей. Психологічно тут дуже важливо|поважно| виділити рівні перцептивних дій.
В результаті|унаслідок,внаслідок| цих перцептивних дій у|в,біля| суб'єкта формується психічний образ|зображення| людини чи предмету, в сукупності всіх його примітних ознак. Важливу|поважну| роль у формуванні перцептивного образу|зображення| відіграють рухи очей людини, бо нерухоме око таке|настільки| ж сліпе, наскільки нерухома рука перестає бути знаряддям упізнання. Спеціальними психологічними експериментами встановлено|установлено|, що око людини при сприйнятті предмету чи картини здійснює|скоює,чинить| велику кількість різних рухів. Розрізняють два види рухів: плавні, дрейфові та стрибкоподібні, саккадичні|. А також фіксація очей на інформаційних точках об'єкту. Психологічні стадії формування показів|показників,показань| того, хто впізнає:
I. Сприйняття об'єкту - це психічний процес віддзеркалення|відображення,відбиття| предмету в сукупності його властивостей і ознак. Кожному об'єкту притаманні найрізноманітніші ознаки, і люди їх сприймають вибірково, суб'єктивно, внаслідок|внаслідок| чого одна й та сама річ або людина можуть бути сприйняті чи впізнані за різними ознаками. Це не завжди враховується на практиці. В процесі сприйняття ознак об'єкту відбувається|походить| формування образу|зображення|, створення|створіння| уявної моделі, яка потім використовується як еталон для майбутнього впізнання. Правильність і повнота сприйняття залежить від суб'єктивних і об'єктивних чинників|факторів|. Об'єктивні чинники|фактори|, що впливають на сприйняття:
У всіх цих випадках спостерігається залежність типу: "гірше освітленість чи видимість об'єкту - гірше сприйняття ". Так за даними проф|. А.А. Бодальова, люди з|із| нормальним зором в умовах хорошої|доброї| видимості виділяють людину з|із| оточення (фону) на відстані 2 км. 1 км. - бачать загальний|спільний| контур людини. 700 м. - сприймають рух рук і ніг. 400 м. - сприймають головний убір. 300 м. - голова, плечі, овал обличчя|обличчя,лиця|, колір|цвіт| одягу. 200 м. - особа|обличчя,лице|, кисті рук. 60 м. - очі, ніс, пальці. 20 м. - всю людину. Суб'єктивні чинники|фактори|, що впливають на сприйняття:
1. Сприйняття здійснюється за суб'єктивною внутрішньою системою. Впливають риси характеру, ціннісні орієнтації, переконання й т.д. 2. Психічний стан багато в чому визначається характером|вдачею| події, ступенем|мірою| емоційного |емоціонального|сприйняття. Подія пов'язана з розбійним нападом, хуліганськими діями в емоційному|емоціональному| плані по-різному впливають на потерпілого та свідка|очевидця|, оскільки перший є|з'являється,являється| безпосереднім учасником події. В результаті|унаслідок,внаслідок| страху, що відчувався, і хвилювання виникають афектні реакції, відбувається|походить| гіперболізування сприйняття події. В результаті|унаслідок,внаслідок| цього злочинець здається|видається| вищим, міцнішим за статурою, «страшнішим» і т.п. 3. Спрямованість сприйняття. Найбільший емоційний|емоціональний| вплив на потерпілого чинить момент дії злочинця пов'язаний з насильством. Увага тут в основному зосереджується| на діяльності, а не на зовнішності учасників події, що сприймається. Цим пояснюються повні|цілковиті| покази|показники,показання| щодо|відносно| динаміки події і мізерні|убогі|, щодо|відносно| зовнішності. Від спрямованості залежить ступінь|міра| адекватності сприйняття. Спрямованість уваги свідка|очевидця| визначається інтересом до об'єкту, що сприймається, а також співвідношенням інтересу тоа його власного стану, думок|гадок| і т.д. 4. Вік. Вік істотно|суттєво| позначається на сприйнятті. Особливості сприйняття дорослих за А.А. Бодальовим: Елементи фізичної зовнішності|подоби| - 82,5% Експресії - 13,6% Оформлення зовнішності - 3,9% Випробовувані дорослі виділяють, перш за все|передусім|, зріст|зріст|, колір|цвіт| очей, колір|цвіт| волосся, міміку (вираз очей і обличчя|обличчя,лиця|), ніс, особливості статури. Майже не звертається увага на руки, плечі, шию й т.д. Зріст|зріст|, колір|цвіт| очей і волосся є|з'являються,являються| в очах дорослих найбільш значущими відмітними ознаками зовнішності|подоби| людини. Разом з тим|в той же час|, встановлення віку особи|обличчя,лиця| представляє|уявляє| значну складність (істотно|суттєво| впливають - суб'єктивні стани, одяг, окуляри зачіска й т.д.) Оцінка віку тим точніше, чим молодше суб'єкт, що сприймається. Певною специфікою характеризується сприйняття неповнолітніх. Спостерігається прагнення до деталізації. 5. Вплив професії визначає вибірковість сприйняття рис|меж| зовнішності людини. За даними А.А. Бодальова, краще сприймають: Вчителі|учителі| - експресію, мову|промову|. Хореографи - рухи тіла, рук, фігуру. Художники|митці| - очі, рот, підборіддя. 6. Соціально-психологічна установка істотно|суттєвий| впливає на сприйняття людини людиною. Показові в цьому відношенні експерименти А.А. Бодальова. Якщо одну й ту саму фотографію особи|обличчя,лиця| показати різним групам випробовуваних з|із| різною інструкцією, то характер|вдача| сприйняття від цього істотно|суттєво| міняється. 7. Залежно від емоційного|емоціонального| стану людина сприймає також по-різному. Істотно|суттєвий| вплинути можуть такі стани як: настрій, цікавість, страх, стрес, фрустрація| і т.д. 8. Тип темпераменту впливає на силу реакції, рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, як поведеться людина й т.д. II. Запам'ятовування та збереження|зберігання| в пам'яті сприйнятого. Сприйнята зовнішність|подоба| зберігається в пам'яті свідка|очевидця| (потерпілого) різний період часу залежно від таких причин, як стан пам'яті, рівень її зорової функції, сила емоційної|емоціональної| дії у момент сприйняття. Залежно від ролі в кримінальному|карному| процесі запам'ятовування протікає по-різному в|в,біля| свідка|очевидця| й потерпілого. Впливає також довільне та мимовільне запам'ятовування. З часом сприйнята зовнішність|подоба| стирається з пам'яті чи піддається спотворенню, пов'язаному з осмисленням сприйнятого. В цьому випадку пропуски|прогалини|, що мають місце при сприйнятті, можуть бути заповнені фантастичними представленнями суб'єкта та не відповідати дійсності. III. Відтворення та передача інформації. Особливості відтворення позначаються при описі ходу події, словесному портреті, описі зовнішності й особливостей людини. Наголошується, що в цих випадках людина починає|розпочинає,зачинає| розповідати|розказувати| не про те, що відбулося насправді, а висловлює свою думку про те, що відбулося. Іноді|інколи| при описі зовнішності людини, який передує пред'явленню для впізнання, зустрічаються терміни, що носять збірний|збиральний| характер|вдачу|. Необхідно уточнити їх зміст|вміст,утримання|. Наприклад, зустрічаються фрази: "розумне обличчя", "вольове підборіддя", "хитрі очі", "відкрите обличчя", "добродушне обличчя" й т.д. У таких думках, як правило, позначаються життєві уявлення|вистави,подання,представлення| й еталони. Так, за даними А.А. Бодальова з|із| 72 опитаних у цьому відношенні людей 9 - віднесло людей з|із| квадратним підборіддям до вольових; 17 - людей з|із| великим лобом до розумних; 14 - повних|цілковитих| до добродушних; 2 - товстогубих до сексуальних; 5 - маленьких людей до властолюбних|владолюбних|. IV. Ототожнення об'єкту. Слід пам'ятати, що особою|обличчям,лицем|, що проводить|виробляє,справляє| ідентифікацію в усіх випадках є|з'являється,являється| той суб'єкт, який порівнює відображену раніше зовнішність|подобу| і зовнішність предметів і осіб, що пред'являються для впізнання, |облич,лиць|. Образ у|зображення| пам'яті, який сформувався при попередньому сприйнятті особи|обличчя,лиця| чи предмету й виконує роль ідентифікуючого об'єкту. При його відсутності впізнання втрачає|розгублює| сенс|зміст,рацію|. Отже, психологічний зміст|вміст,утримання| упізнання включає момент співпадіння образу|зображення|, сліду й образу|зображення| пред'явленого об'єкту. Якщо всі ознаки співпадають|збігаються|, відбувається|походить| впізнання. При розгляді системи прикмет зовнішності чи ознак предмету, що є|з'являється,являється| підставою|основою,заснуванням| для достовірного висновку|виведення| про тотожність об'єкту, що пред'являється для впізнання, важливе|поважне| значення має їх класифікація. Як правило, предмети класифікуються за формою, розміром, кольором, наявністю дефектів і т.д. Особа|особистість| людини - за анатомічними, функціональними і соціальними ознаками.
На їх основі формуються опорні ознаки впізнання людини. Опорні ознаки впізнання людини. 1. Особливості зовнішності. 2. Хода. 3. Голос і мова|промова|. 4. Міміка та жестикуляція. 5. Зображення. Слід також звертати увагу на такі моменти як: потирання рук, прогладжування голови, чухання|почухування| носа, знизування плечима, які можуть служити примітними ознаками при впізнанні. Останнє на чому слід зупинитися|зупинятися|, це типи впізнання. У психології їх виділяють два види. Типи впізнання.
Психологічними основами перевірки показів|показників,показань| на місці є|з'являються,являються| закономірності сприйняття та запам'ятовування обстановки, в якій відбувалася|походила| та чи інша дія, просторова орієнтація особи|обличчя,лиця| при відтворенні обстановки, психологічний вплив обстановки події на особу|особистість|, що повторно перебуває на цьому місці. Учасниками розслідування, покази|показники,показання| яких перевіряються, можуть бути потерпілі, свідки|очевидці|, підозрювані та обвинувачені. У психологічному плані їх можна умовно розділити на дві групи:
Оскільки перевірка показів|показників,показань| на місці проводиться|виробляється,справляється| тільки|лише| з відома осіб|облич,лиць|, що перевіряються, слід зупинитися|зупинятися| на мотивах, якими вони керуються, даючи згоду|злагоду| на участь у цій слідчій дії. Що стосується представників першої групи, то тут особи|обличчя,лиця|, що вирішили дати правдиві покази|показники,показання| на допиті, випробовують|відчувають| потребу розсіяти сумніви слідчого та суду в щирості своїх показів|показників,показань|. Представники другої групи осіб|облич,лиць|, що перевіряються, як правило, сподіваються|надіються| підтвердити свої помилкові покази|показники,показання| виходом на місце події і цим самим ввести|запровадити| слідчого в оману. При провадженні цієї слідчої дії великого значення набувають спрямованість і активність психічних процесів особи|обличчя,лиця|, з|із| якою здійснюється вихід на місце події. Обстановка активізувала топографічну пам'ять, а окремі опорні пункти допомагають пригадати маршрут і особливості місця події. Слід враховувати й таку психологічну особливість, як послідовне запам'ятовування об'єктів і явищ. Тому, при допиті особи|обличчя,лиця|, що перевіряється, необхідно з'ясувати, звідки, з якого місця вона потрапила|попав| до місця події і саме з цього місця починати|розпочинати,зачинати| перевірку показів на місці. Відомо, що стан страху, напруги|напруження| погіршує процеси пам'яті, а присутність при цій слідчій дії різних осіб|облич,лиць|, не може не викликати|спричинити| хвилювання в|в,біля| особи|обличчя,лиця|, що перевіряється. Оскільки при перевірці показів|показників,показань| на місці напружено працює пам'ять особи|обличчя,лиця|, що перевіряється, не слід відволікати її розмовами на сторонні теми. Необхідно усувати різні подразники, що перешкоджають роботі процесів пам'яті. Хід і результати перевірки показів|показників,показань| на місці чинять|роблять,виявляють,чинять| психологічний вплив на особу, що перевіряється. З одного боку, останнє нагадує|спогадує,пригадує| низку|лаву,низку| обставин, пов'язаних з подією, що розслідується, і уточнює ті факти, про які вона вже давала покази. З іншого боку, особа|обличчя,лице| усвідомлює, що в ході перевірки показів|показників,показань| на місці, його попередні покази|показники,показання| втратили|згубили,змарнували,загубили| доказове значення та спростовуються його поведінкою в ході цієї слідчої дії. Тому після|потім| перевірки показів|показників,показань| доцільно знов|знову,щойно| допитати дану особу|обличчя,лице| за обставинами події, що розслідується. Які цілі слідчого при провадженні перевірки показів|показників,показань| на місці?
Психологічна структура провадження перевірки показів|показників,показань| на місці.
Важливе|поважне| значення для провадження, даної слідчої дії має психологічна підготовка осіб|облич,лиць|, що приймають в ньому участь. Психологічна підготовка слідчого до перевірки показів|показників,показань| на місці визначається усвідомленням ним конкретної мети|цілі|, знанням особистості|особистості| особи|обличчя,лиця|, що перевіряється, і передбаченням його вірогідної поведінки під час провадження слідчої дії, наявністю внутрішнього плану майбутніх|прийдешніх| дій і мобілізацією своїх психічних процесів на досягнення поставленої мети. Лекція 6.1 Удосконалення вмінь та навичок професійного спілкування Мета лекції:
План |
Схожі:
| Конспект Лекції КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ,... Тема лекції: Категорійно-поняттєвий апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек |
Лекції Під час засвоєння курсу передбачається систематична самостійна робота студентів за комп’ютерами |
| ТЕМА ЛЕКЦІЇ №7 Машина Н.І. Страхування для туристичних підприємств. Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. –368 с |
3. ТИПОЛОГІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ КОНФЛІКТІВ Частина І Мета лекції: познайомити студентів з внутрішньо особистісними, міжособистісними груповими та міжгруповими конфліктами |
| План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС |
План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС |
| Лекція з навчальної дисципліни «КОНФЛІКТОЛОГІЯ» Мета лекції: познайомити студентів з особливостями переговорного процесу та пояснити основні принципи проведення переговорів |
План лекції «Добро пожаловать в Windows 7 (Руководство по продукту Windows 7)». Microsoft, 2010. – 140 с |
| ЛЕКЦІЇ 1 Предмет і завдання курсу «Основи діяльності волонтерів», його місце у системі підготовки майбутніх соціальних педагогів до виконання... |
Конспект лекції 1 Перша світова війна. Облаштування післявоєнного світу. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Всесвітня історія» / Шевченко... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua