Дипломна робота з психології

Скачати 1.25 Mb.

Назва	Дипломна робота з психології
Сторінка	3/10
Дата	26.03.2013
Розмір	1.25 Mb.
Тип	Диплом

bibl.com.ua > Психологія > Диплом

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схема виникнення шкільної дезадаптації.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Методи і методики дослідження.

Сучасна практика має доволі розвинений інструментарій вивчення рівня та особливостей психічного розвитку дитини.

Зусиллями фахівців банк діагностичних методик інтенсивно поповнюється, й відповідно розширюються можливості для більш глибокої та багатогранної психодіагностики. Водночас нині широко використовується тести, що не відповідають науковим вимогам. У цьому розмаїтті матеріалу вибрати методику, адекватну поставлену діагностичному завданню, й коректно застосувати її під час обстеження дитини психологу допомагають професійна відповідальність, фактичні знання та розвинене психодіагностичне мислення.

Не можна залишати поза увагою вплив на якість психодіагностичного обстеження причин, які не залежать від адекватності використовуваного методу. До факторів, які можуть внести похибку у результати вимірювань при обстеженні молодших школярів з використанням переважаючої більшості методів діагностування, належать:

сором’язливість у ситуації спілкування з незнайомою людиною;
нестійкість уваги;
недостатньо енергетичне забезпечення довготривалої роботи, що призводить до втоми і втрати інтересу;
гостра чутливість до позиції діагноста, його доброзичливості;
підвищена сугестивність;
підвищена тривожність (трапляється доволі часто);
можливі відступи від інструкції з усіма заданими умовами;
не завжди позитивний досвід спілкування дитини у діагностичній ситуації;
присутність інших людей;
непридатне для діагностичної роботи приміщення;
випадкові перешкоди.

У шкільній психодіагностиці використовується здебільшого такі методи, як спостереження за діяльністю та поведінкою учня, бесіди і завдання, тести, методи математичної статистики. Досвідчені діагности, окрім цього, вдаються до оцінювання конкретних продуктів діяльності дитини (творів, розв’язання лінгвістичних та математичних задач, навчального монологу тощо), а також організують експертне оцінювання дітей учителями та батьками.

Кожен із методів відповідно до притаманної йому специфіки допомагає отримати інформацію, потрібну для цілісної характеристики психічного розвитку дитини.

При цьому результати отримані за допомогою різних методів, дають можливість перевірити і уточнити проміжні висновки. Це істотно підвищує достовірність психологічного висновку.

І ще одним не менш важливим є психологічний супровід як метод роботи шкільного психолога.

Теоретичні наставлення на яких ґрунтується психологічний супровід, відповідають традиціям гуманістичної психології.

Суть їх полягає в безумовному визнанні цінності унікальності особистості кожної людини і права на реалізацію її властивостей і якостей.

Відповідно формується вихідна передумова і мета психологічного супроводу розвитку школяра у процесі його навчання у початковій школі.

Діти мають різні індивідуально-психологічні особливості, інтереси та схильності, різняться типом поведінки і стилем діяльності, рівнем розвитку в цілому, але кожна дитина має право на прояв і повноцінний розвиток свого потенціалу.

Мета психологічного супроводу полягає в тому, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей. По своїй суті вона зорієнтована на виконання завдання Концепції загальної середньої освіти сприяти ставленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагогами, школою і сім’єю, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху.

Такий особистісно-орієнтований підхід у принципі можливий, якщо в усіх, хто причетний до виховання дитини, виробиться не тільки розуміння, а й фактичне сприйняття того, що

- у психологічному супроводі відкривається стереотип підведення розвитку дитини під відповідні стандарти. Стандарти використовуються як орієнтири, котрі дають можливість співвідносити розвиток з вимогами системи шкільної освіти до особистості дитини і в такий спосіб отримувати достатньо інформації для оцінювання цього процесу;

- привчання молодшого школяра до дотримання норм і правил поведінки, а також використання в навчанні механізму засвоєння знань через систему наслідування створює небезпеку для дитини стати (зі слів відомого спеціаліста в сфері соціальної педагогіки А.В. Мудрик) „жертвою соціалізації, тобто відзначити дуже однозначно свою позицію на полюсах школи: повна адаптація до соціуму – ігнорування соціального досвіду”. Психологічний супровід має допомогти дитині знайти необхідну міру співвідношення прийняття суспільних норм і потреб та самостійної, творчої позиції щодо них.

Психологічний супровід орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня. Така орієнтація має об’єктивні підстави: за різних варіантів розвитку природа наділила кожну дитину потенціалом можливостей, достатніх для її успішної адаптації в соціально-культурному середовищі, і зокрема – в системі шкільної освіти. Були б лише створені адекватні умови і, у разі потреби, грамотно запущені компенсаторні механізми розвитку. Розгортаючись в окресленому ключі, психологічний супровід підтримує вже проявлені здібності і стимулює ще не виявлені сили і навіть приховані здібності, надає дітям допомогу у визначенні навчальних проблем, формуванні соціально прийнятих норм поведінки у спілкуванні з однолітками й дорослими, впливає на їхнє психологічне самопочуття і, отже виводить дитину на оптимальний рівень розвитку.

Для того щоб правильно вибрати методику, адекватну поставлену діагностичному завданню потрібна система роботи практичного психолога по проблемі яку він досліджує.

В нашому випадку соціальна адаптація молодших школярів.

Розглянемо систему роботи практичного психолога.

1етап. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи.

Профілактика має важливе значення, тому що успішно проведена превентивна робота психолога буде сприяти благополучній адаптації дітей.

Ця робота включає:

1. психологічну діагностику готовності дітей до навчання в школі:

- дослідження рівня розвитку пізнавальних процесів;

- рівня самосвідомості;

- мотиваційної готовності;

- соціально-психологічної готовності (уміння спілкуватися у групі ровесників, готовності „грати” соціальну роль школяра).

Ціль: збір даних для консультування батьків майбутніх першокласників, виявлення дітей „групи ризику”, планування роботи психолога з дітьми, учителями і батьками.

2. Індивідуальне консультування батьків (якщо необхідно то вчителя) з питань особливостей психічного розвитку дитини, а також рекомендації щодо подальшого розвитку і підготовки до навчання в школі.

3. Систематична участь психолога у заняттях з підготовки дітей до школи: ігри з розвитку спілкування і групі, розвиток пізнавальних процесів.

4. Індивідуальна корекційна робота.

5. Збір картотеки „групи ризику” по дезаптації в першому класі на основі інформації зібраної в процесі психодіагностичного обстеження дитини, бесіди з батьками.

6. Психологічне повідомлення батьків майбутніх першокласників на батьківських зборах з питань вікових особливостей, готовності до школи, проблеми адаптації до школи, спілкування з однокласниками, виховання дітей.

Проведення профілактичних занять з учнями перших класів по програмам: „Психологічна азбука для першокласників” Т.Аржакаєвої і І.Вачкова, „Розвиваюча робота психолога на етапі адаптації дітей до школи” Т.В. Азарової, М.Р. Бітянової.

2 етап. Контроль за процесом адаптації першокласників до школи.

Даний етап роботи необхідно проводити в жовтні-листопаді. Він дає можливість виявити дітей з труднощами в адаптації і завчасно дати їм необхідну психологічну допомогу. Адже від того, настільки дитина адаптується в шкільному житті, залежить і її подальші успіхи в школі, і психологічний комфорт у життя. Особливу увагу психолог приділяє дітям „групи ризику” у відношення дезадаптації.

Контроль адаптації включає:

1. Спостереження психолога.

Ціль: вивчення особливостей учбової роботи і поведінки учнів на уроці і на перерві, особливості взаємовідносин між однокласниками, стиль взаємовідносин між учителем і дітьми.

2. Дослідження процесу адаптації першокласників до школи з допомогою психодіагностичних методик:

- Малюнок „Мій клас”;

- Малюнок „Що мені подобається в школі”;

- Малюнок „Лісова школа”;

- „Кольоровий тест відносин”;

- Анкета Н.Г. Лусканової „Рівень шкільної мотивації і адаптації”.

3. Індивідуальні бесіди психолога з учителями перших класів.

Ціль: збір інформації про дітей.

4. Виявлення групи учнів, у яких виникли труднощі в процесі адаптації. Таку „контрольну групу” психолог зіставляє по результатах спостереження, дослідження, бесід з учителями. До них відносять учнів з низьким рівнем адаптації або дезадаптації.

5. Повторне анкетування по методиці Н.Г. Лусканової учнів „контрольної групи” для перевірки достовірності отриманих результатів.

6. Зіставлення аналітичного звіту по результатах дослідження проблеми адаптації першокласників до школи.

7. Повідомлення загальних результатів дослідження, та рекомендації учителям і батькам.

3 етап. Дослідження причин труднощів в адаптації у дітей „контрольної групи”

Щоб правильно сформувати корекційну роботу, потрібно оприділити причини труднощів. Такий етап роботи включає в себе поглиблене індивідуальне дослідження розвитку пізнавальних процесів, особистості дитини, її міжособистісних стосунків в сім’ї і в групі ровесників, особливості сімейного виховання.

В цій роботі потрібно використовувати такі методи:

Спостереження психолога.
Індивідуальна бесіда з дітьми.
Анкетування учителів, батьків по методиках:

- Карта адаптації першокласників (заповняє психолог разом з учителем);

- Методика “Експертна оцінка адаптування дитини до школи” Містить дві частини: першу частину заповняє учитель, другу – батьки, в результаті можна оприділити рівень адаптації дитини до школи;

- “Анкета для батьків першокласників”.

4. Індивідуальні бесіди з учителями батьками.

5. Індивідуальна діагностика.

5.1. Особливості пізнавальних процесів:

- методика “Десять слів” (дослідження слухової механічної пам’яті, працездатності);

- методика “Запам’ятовування геометричних фігур” (дослідження зорової пам’яті);

- методика “Коректурна проба”, “Найди відмінності” (дослідження уваги);

- методика “Назви одним словом”, “Четвертий лишній”, “Матриці Равена” (серія А), “Склади картинку”, “Узори на кубиках Коса” (дослідження мислення і конструктивної діяльності);

- методика “Графічний диктант” (дослідження слухового сприймання, орієнтування в просторі, вміння працювати за зразком, розвиток графічних знань).

5.2. Дослідження особливостей особистості.

- “Теппінг-тест” (працездатність, тип нервової системи дитини);

- методика дослідження мотивації навчання у першокласників;

- “Неіснуюча тварина”;

- “Дім. Дерево. людина”;

5.3. Дослідження міжособистісних стосунків:

- в групі: методика “Соціометрія” (варіант проведення з використання листівок);

- в сім’ї: методика “Малюнок сім’ї”.

6. Дослідження особливостей стиля сімейного виховання:

- опитувальник батьківського відношення А.Ф. Варга, В.В. Століна;

- опитувальник “Яке місце у вашому життю займають діти?”.

Примітка: протоколи і результати всіх досліджень психолог заносить в індивідуальну картку учня.

7. Зіставлення індивідуальних рекомендацій психолога

4 етап. Індивідуальне консультування учителів і батьків по результатах дослідження.

На даному етапі психолог дає рекомендації учителям, батькам з питань індивідуальних особливостей психологічного розвитку, особливостей навчання, виховання, адаптація дитини до школи, причини труднощів, які виникли в процесі адаптації, навчання.

Ціль даної роботи: залучити родичів на допомогу, учителів з рішення проблеми дитини. Також психолог пропонує батькам провести відповідну корекційну роботу, пояснюючи, яка її ціль, і в чім вона буде заключатися. Нагадуємо, що для проведення індивідуальної роботи психолога з дитиною необхідно згода батьків, а крім цього часто буває потрібна і допомога зі сторони батьків, адже проблема то спільна.

На наш погляд, важливою задачею даного етапу роботи психолога являється не тільки подання професіональних рекомендацій, але і об’єднання власних зусиль, зусилля батьків, учителя для надання різносторонньої допомоги дитині в подоланні її проблем.

5 етап. Корекційна робота з першокласниками, у яких виникли труднощі в процесі адаптації до школи.

В залежності від виявлених причин труднощів, які виникли в процесі адаптації дитини до школи психолог оприділяє направлення колекційної роботи:

- розвиток пізнавальних процесів;

- розвиток мотиваційної сфери;

- корекція тривожності;

- корекція агресивності.

Отже, для дослідження проблеми соціальної адаптації молодших школярів ми використовували такі методи та методики:

Метод спостереження

Дослідження процесу соціальної адаптації за допомогою психодіагностичних методик:

- методика малюнок “Мій клас”;

- методика малюнок “Що мені подобається в школі”;

- методика малюнок “Лісова школа”.

2. Анкетування учителів, батьків по методиках:

- “Карат адаптації першокласників”;

- методика “Експертна оцінка адаптування дитини до школи”;

- методика “Стиль педагогічного керівника” (за О.Мотковим).

3. Дослідження особливостей особистості:

- методика дослідження мотивації навчання у першокласників;

- методика “Символічні завдання на виявлення соціального “Я особистості”.

Таким чином, за допомогою цих методик, ми спробуємо виявити показники соціальної адаптації.

2.2. Дослідження умов соціальної адаптації молодших школярів методом порівняльного аналізу.

Дослідження соціальної адаптації молодших школярів проводилось нами на базі двох шкіл Городенківського району:

Городенківська ЗОШ І-ІІІ ст. і Незвиська ЗОШ І-ІІІІ ст.

Кількість учнів: Взяли участь:

Городенківська ЗОШ – 783 учнів 81

Незвиська ЗОШ – 135 учнів 12

Час проведення: навчальний рік.

Проводився порівняльний аналіз за методиками:

малюнковими: “Мій клас”;

“Що мені подобається в школі”;

“Лісова школа”;

“Карта адаптації першокласників”;
методика “Експертна оцінка адаптування дитини до школи”;
методика дослідження мотивації навчання у першокласників;
методика “Символічного завдання на виявлення соціального “я”;
методика “Стиль педагогічного керівництва (за О.Мотковим).

Показники за методикою “Мій клас” представлені нижче в таблиці.

Рівні і показники шкільної адаптації	Показники по Городенківській ЗОШ І-ІІІ ст.	Показники по Незвиській ЗОШ І-ІІІ ст.	Різниця показників Городенка/ Незвисько
Адаптації проходить успішно	79,3%	76%	3,3
Труднощів адаптації	11,4%	15,3%	3,9
Проблема у стосунках з однокласниками, учителем	5,7%	7,6%	1,9

Показники видів адаптації подані на 100 дітей.

Методика малюнок “Що мені подобається в школі”

За допомогою цієї методики діагностувалися особливості мотивації. Малюнкові проби дали змогу визначити:

мотиваційну незрілість;
дитячий негативізм;
високу шкільну мотивацію з позитивним ставленням до школи;
відсутність шкільної мотивації з перевагою ігрових мотивів;
пізнавальну мотивацію.

Так порівнюючи дітей двох шкіл, ми бачимо, що у Городенківській школа спостерігається висока шкільна мотивація з позитивним ставлення до школи (48,9%), а у Незвиській (46,7%).

Найбільш значущими виявилися розбіжності між двома школами за такими показниками, як асоціальні. Цей симптомокомплекс указує на наявність у дітей невпевненості у схваленні дорослих, що виявляється у різних формах негативізму, а також мотиваційна незрілість.

Досліджуючи взаємини між учителем і учнями, ми використали методику малюнок “Лісова школа”, ця методика визначає не тільки взаємини, а й психологічний стан дитини, що виявляє ступінь виразності в дітей таких симпотомокомплексів, як захищеність, тривожність, недовіра до себе, відчуття неповноцінності, ворожість, конфліктність, труднощі спілкування, депресивність.

Аналіз результатів малюнкового тесту “Лісова школа” показав, що взаємодія між вчителем і учнями у двох школах була однакова і розбіжності незначні.

Показниками зовнішньої сторони адаптації дітей до школи та їх особливості адаптації в нашому експериментальному дослідженні були результатами аналізу методики “Карта адаптації першокласників”.

Відповіді вчителів на тест анкету дають можливість повною мірою побачити диференційовану картину. Слід зазначити, що обидва тести (“Лісова школа” і “Карта адаптації першокласників”) відбивають ту саму реальність – емоційне неблагополуччя, непристосованість дитини її внутрішньо-особистісні конфлікти. Досліджуючи цю проблему по двох школах було виявлено, що в Городенківській ЗОШ дітей із труднощами адаптації 10,3%, а в Незвиській 23%.

Також було проведено методику “Експертної оцінки адаптування дитини до школи”. В ході дослідження нам потрібно було вивчити соціально-психологічну адаптацію дітей до школи за допомогою учителів та батьків.

За результатами в нас вийшла схема для учителів і схема для батьків, які ми зобразимо у вигляду таблиць.

Результати діагностики вчителів

	Адаптація	Неповна адаптація	Дезадаптація
Показники по Городенківській ЗОШ	89,6	10,3	-
Показники по Незвиській ЗОШ	76,9	23	-
Різниця показників Городенка/Незвисько	12,7	12,7	-

Показники адаптації подані на 100 дітей.
Результати діагностики батьків

	Адаптація	Неповна адаптація	Дезадаптація
Показники по Городенківській ЗОШ	85	14,9	-
Показники по Незвиській ЗОШ	69,2	30,7	-
Різниця показників Городенка/Незвисько	15,8	15,8	-

Показники адаптації подані на 100 дітей.
Таким чином, ми побачили, що зона адаптації молодших школярів, ми застосовували методику дослідження мотивації навчання у першокласників.

Отримані нами результати показані у стовпчиковій діаграмі для порівняльного аналізу.

Показники мотивацій дітей у Городенківській школі

Зовнішній

навчальний

ігровий

позиційний

соціальний

відмітка

на 100 дітей.

Показники мотивацій дітей у Незвиській школі

Зовнішній

навчальний

ігровий

позиційний

соціальний

відмітка

на 100 дітей.
З отриманих результатів ми бачимо, що ігрова мотивація має найвищий процент як в одній так і в іншій школі. Пізнавальна або навчальна мотивація має трохи нижчий відсоток ніж ігрова. З цього ми бачимо. Що ігровий мотив відіграє важливу роль у житті дітей, а особливо коли вони проходять адаптаційний процес. У дітей з навчальною мотивацією в більшості слаборозвинені соціальні мотиви. І діти в яких домінує навчальний мотив із слабо вираженими соціальними мотивами мають певні труднощі в соціальній адаптації. Соціальна мотивація за даними дослідження знаходиться на третій послідовній ланці, на що слід звернути особливу увагу. Адже соціальна мотивація відіграє важливу роль в адаптації дитини. Як було вище сказано. Що по своїй суті соціальна мотивація допомагає соціалізації. Вона зорієнтована на виконання завдання Концепції загальної середньої освіти “сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагогами, школою і сім’ю, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу усвідомленого вибору особистісного життєвого шляху. Всі інші мотиви, є не менш важливими в житті дитини, адже кожна дитина є індивідуальною і неповторною. Повноцінна навчальна мотивація повинна включати і пізнавальні мотиви, і широкі соціальні мотиви, а індивідуальність кожної дитини проявляється в домінуванні якогось із цих мотивів у середині навчальної діяльності.

У нашому дослідженні процес соціальної адаптації дитини розглядається залежно від типу взаємодії педагога з учнями. Щоб це дослідити ми використовували методику “Стиль педагогічного керівництва (за О.Матковим). Для дослідження було протестовано всіх вчителів молодших класів у двох школах. Всього взяло участь 16 вчителів: 12 Городенківської ЗОШ і Незвиської ЗОШ.

За допомогою аналізу тестування спостерігається високий рівень співпраці педагога з дітьми. Між двома школами розбіжності незначні. Рівень співпраці педагога з дітьми у Городенківській ЗОШ 84%, а Незвиській ЗОШ 79%.

У загальному за даними аналізу вміння встановлювати стосунки співпраці з дітьми 85% учителів, а здатність до емоційного співпереживання, відкритого спілкування 95%. Таким чином, у класі з особистісно-орієнтованим вчителем внутрішнє самопочуття учнів значно краще, вони почуваються захищеними, у них нижчий рівень тривожності, діти більше довіряють собі, їм меншою мірою властиве відчуття неповноцінності, вони не такі ворожі їм легко спілкуватися.

За методами педагогічного впливу виявлено, що по двох школах 80% вчителів володіють гуманними стилем спілкування і на жаль з авторитарним стилем 20%, адже відомо, що з таким стилем спілкування спостерігає у дітей такі симптомокомплекси, як репресивність, ворожість, відчуття, неповноцінності, що досягають рівня статистичної значущості.

Таким чином, зробимо висновок, що на соціальну адаптацію, шкільну адаптацію дітей, на їх емоційний стан, бажання вчитися. Впливає характер спілкування вчителя з молодшими школярами.

Учителю слід віддавати пріоритет гуманістичним, демократичним принципам управління навчально-виховним процесом, оскільки вони повною мірою забезпечують успішний перебіг процесу адаптації.

Для вивчення самооцінки і соціальної зацікавленості молодших школярів було застосовано методику “Символічні завдання на виявлення соціального “я” особистості.

У перших класах шкіл було проведено два тестування. Тестування на виявлення самооцінки і тестування на сприймання себе частиною групи, або окремо від неї. Дослідження аналізу тестів показали:

Результати показників самооцінки молодших школярів.

Види самооцінки	Показники по Городенківській ЗОШ	Показники по Незвиській ЗОШ	Різниця показників Городенка/Незвисько
Висока	48%	30%	18
Адекватна	48%	61%	13
Низька	3,4%	7,6%	4,2
Сприймає себе частиною групи	94,3%	60%	34,3

Показники видів самооцінки на 100 дітей.
З поданих результатів ми бачимо, що все у першокласників формується висока, адекватна і низька самооцінка.

Дії школяра, порівняно з діями дошкільника, набувають набагато важливішого для нього значення, оскільки він уже змушений відповідати сам за себе. Самооцінка дітей особливо залежить від оцінки їхньої діяльності й поведінки дорослими (батьками вчителями). Школяр ніби дивиться на себе очима дорослого. Визнає його авторитет незаперечно приймає його оцінки. Тому часто характеризуючи себе як особистість, учень початкової школи повторює лише те, що чув про себе від дорослих.

Особливу увагу потрібно звернути на показник низької самооцінки, який у Городенківській школі 3,4%, а в Незвиській 7,6%. Ми знаємо, що якщо в дитини низька самооцінка значить у неї є певні труднощі в адаптації.

Для соціальної адаптації самооцінка відіграє важливу роль, тому що діти з низькою самооцінкою важко адаптуються в навколишньому середовищі. Не менш важливим є те як дитина сприймає себе в групі чи поза нею. За даними дослідженнями, ми бачимо, що соціальна адаптація є проблемою для молодших школярів.

Найбільші труднощі в соціальній адаптації пов’язані з:

невмінням розв’язувати протиріччя між шкільними “ми” дитина не може вийти за межі сім’ї;
проблема у стосунках з однокласниками і вчителями;
не сприймає себе частиною групи;
низька самооцінка;
труднощі у спілкуванні.

Таким чином, проблема соціальної адаптації є актуальною і потребує особливої уваги психологів, вчителів і батьків.

2.3. Інтерпретація одержаних експериментальних даних.

Проведене нами дослідження дозволило виявити особливості соціальної адаптації молодших школярів на прикладі обраних нами шкіл.

Методом спостереження за навчанням і поведінкою учнів на уроках та в позаурочний час, ми визначили особливості взаємовідносин між учителями і дітьми.

Психодіагностичне обстеження дозволило нам виявити, що в основному процес соціальної адаптації дітей проходить успішно проте існує і ряд специфічних труднощів. Це труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, та вчителем класоводом. На основі цього були виявлені типи труднощів соціальної адаптації та встановлені їх рівні. Результати психодіагностики були зіставлені з результатами спостереження, бесід з учителями та батьками.

Проаналізуємо експериментальні дані з кожної психодіагностичної методики.

За проективними малюнковими методиками “Мій клас”, “Що мені подобається в школі”, “лісова школа”. Було виявлено нами три рівні соціальної адаптації. Група дітей з низьким рівнем соціальної адаптації, яка становить 13,3% учнів, це діти з певними істотними труднощами у соціальній адаптації. Діти, які успішно адаптувались до умов нового соціального середовища з високим рівнем становлять 19,9% і середній рівень соціальної адаптації 66,8%.

Особливого значення у соціальній адаптації набуває взаємовідносини з однокласниками. У групі дітей з високим рівнем проблеми такого типу не виявлені, з середнім рівнем соціальної адаптації 23% і з низьким 77%.

Такий результат ми пояснюємо зміною соціального середовища. Новизною соціальної ситуації. По аналізу методик “Мій клас”, “Що мені подобається в школі”, “Лісова школа” ми побачили, що зміна соціальної ролі дитини поява нових обов’язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями.

Спочатку вони захоплені тільки навчанням, мало вступають в контакт з однолітками і вчителями. Стосунки молодших школярів з однолітками регламентовані, переважно нормами “дорослої” моралі, тобто успішністю у навчанні виконанням норм дорослих. Характерною особистістю взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів. Усе це сприймається дитиною як певний переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємовідносин з дорослими, найавторитетнішої фігурою серед яких стає вчитель. І саме від нього залежить певною мірою соціальний розвиток дитини.

Щоб дослідити соціально-психологічну адаптацію дітей. було проведено методики усного опитування, та тестування. За допомогою методики “Експертна оцінка адаптування дитини до школи” і “Карта адаптації першокласників” було про атестовано вчителів і батьків. Аналіз показав. За оцінками вчителів, адаптація дітей до школи 83%, неповна адаптація 16,6%. З результатів тестування батьків адаптація дітей до школи 77%, неповна адаптація 22,8%.

Отже, батьки бачать більше труднощів в соціально-психологічної адаптації дітей. Цей результат має високу інформативність у плані психокорекційної роботи шкільного психолога для встановлення особистості. Як показало дослідження важливу роль у соціальній адаптації дітей відіграє стиль педагогічного спілкування вчителів. Досліджуючи проблему ми використали методику “Стиль педагогічного керівництва” (за О.Мотковим). Було виявлено, що 81,5% учителів демонструють високий рівень співпраці з дітьми. Своє вміння встановлювати стосунки співпраці на високому рівні оцінок 85% учителів, а здатність до емоційного співпереживання і відкритого спілкування –95%. Це дуже високий показник, які можливо не зовсім відповідають реальності, оскільки одержані нами на основі самооцінки вчителів.

Першокласники спілкуються з вчителем переважно в процесі виконання навчальних завдань або під впливом зовнішніх обставин. Стосунки між дітьми в класі складаються в основному за сприяння вчителя. Учитель завжди виділяє деяких учнів у класі як зразок для інших в навчанні і поведінці, одночасно звертає увагу на хиби в поведінці деяких учнів. Як правило, більшість першокласників відтворює в своєму ставлення до них ставлення вчителя, не досить ще усвідомлюючи критерії з яких він виходить у своїй оцінці тих чи інших учнів. Отже, від стилю взаємин, що складаються між учнем і вчителем залежить активність і самопочуття дитини. Характер спілкування провідної діяльності учіння. А й моральних якостей учня, що складають фундамент особистості. На жаль, у практиці трапляється й такий стиль спілкування, який не лише не сприяє у повній мірі соціальній адаптації, а й навіть утруднює її. За даними дослідження такий стиль роботи класовода становить 20%. Він проявляється в тому, що класовод “диктує” вимоги, не стимулює ініціативу і самостійність дитини, дозволяє собі грубі образливі характеристики дитини, проявляє нетерпимість, підвищує голос на дитину; коли у нього ж любимі та нелюбимі діти.

Н.Шипковенський запропонував класифікацію стилів спілкування вчителя з учнями, що не сприяють адаптації до школи:

авторитарно-диктаторський (учитель “диктує” вимоги, не стимулює ініціативу і самостійність вихованців);
зневажливе ставлення до дітей (учням дають грубі, образливі характеристики, вселяється безнадія);
скандальний (характеризується тим, що вчитель нестриманий, підвищує голос до крику; голосно робить зауваження, рідко хвалить дітей, акцентує увагу на вадах);
непослідовний (характеризується тим, що у вчителя ставлення до дітей неоднакове: має “мазунчиків” і учнів, яких не любить),

Такі стилі спілкування з дитиною не можуть сформувати у неї не тільки позитивного ставлення до навчання. а й позитивних моральний якостей і позитивної самооцінки.

З перших днів перебування дітей у школі вчитель учить їх бути уважними, спостерігати демонстровані їм об’єкти, запам’ятовувати їх слухати, уявляти, думати, висловлюватися, стежити за вимовою тощо. Тим самим він звертає увагу на різні сторони їх психічної діяльності, допомагає їм усвідомлювати свої психічні процеси, дії, довільно їх скерувати, оволодівати ними, стримуватися, керувати своєю поведінкою, помічати й виправляти свої вади. У молодшому шкільному віці формується все точніші і повніше уявлення про свої фізичні і психологічні якості та якості оточуючих людей, що призводить до оточення і ускладнення Я-образу та образів інших людей. Аналіз методики показав, що учнів з високою самооцінкою 33%, адекватною 54,5%, низькою 5,5%.

77,1 учнів сприймає себе частиною групи, а це означає, що вони соціально зацікавлені.

У молодшому шкільному віці велике значення мають широкі соціальні мотиви – відповідальності, обов’язки тощо. Така соціальна настанова важлива для успішного навчання. Але пізнавальний інтерес до змісту й процесу навчання у більшості дітей навіть наприкінці цього віку залишається на низькому або середньому рівні.

Значне місце в мотивації молодшого школяра займають вузькі особистісні мотиви. Щоб дослідити мотиви школярів нами було проведено методику дослідження мотивації навчання у першокласників, результати показали, що 17,9% дітей мають переважно соціально мотиви, пізнавальні 21%, ігрові 29,3%.

У той же час керуються зовнішніми мотивами 16,2, позиційними 6,6% із мотивом відмітка (діти ходять до школи із-за оцінок) 7,8%. З результатів ми бачимо, що основним джерелом мотивації у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Менш сформованими є соціальні мотиви.

Аналізуючи результати діагностичних обстежень ми зробили загальний висновок. Що соціальна адаптація молодших школярів є важливою психолого-педагогічною проблемою, на яку слід звернути увагу вчителям, психологам і батькам. За результатами експериментального дослідження ми виявили найбільш типові труднощі, які впливають на соціальну адаптацію молодших школярів:

1. Труднощі дитини у стосунках з вчителем:

не відчуває емоційну близькість з вчителем;
боїться вчителя;
важко вступити в контакт з вчителем.

2. Труднощі дитини у стосунках з однокласниками:

її кривдять, дражнять;
вона самотня;
у неї немає друзів.

3. Низька самооцінка:

недооцінювання себе;
недовіра до себе;
недовіра до людей;
недовіра досвіту;
відчуття неповноцінності.

4. Труднощі у спілкуванні:

малий словниковий запас слів;
неправильна вимова;
низький рівень розвитку здібностей у розумінні іншого;
апатія;
нерішучість;
замкненість;
невиразність;
чутливість до думки іншого.

5. Неуміння розв’язувати протиріччя між сімейними і шкільними “ми”.

Отже, виникнення специфічних труднощів соціальної адаптації молодших школярів насамперед пов’язані з діяльністю педагога, з шкільним оточенням, неправильним вихованням в сім’ї.

Можна передбачити, що категорії дітей з низьким рівнем шкільної адаптації в майбутньому будуть відчувати значні труднощі в шкільному і в повсякденному житті, якщо завчасно не вжити відповідних корекційних і виховних заходів.

Таким чином, проведені нами дослідження показали, на стільки важливою є соціальна адаптація в житті молодшого школяра і як тісно вона пов’язана з шкільною.

Розділ 3. Проектування соціальної адаптації молодших школярів

3.1. Загальна характеристика корекційних програм для школярів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

ДИПЛОМНА РОБОТА Дана робота має на меті вивчення зазначених проблем, а також аналіз деяких лінгвістичних програмних продуктів, спрямованих на автоматизацію...	ДИПЛОМНА РОБОТА ТЕМА: ХУЛІГАНСТВО Вступ
ДИПЛОМНА РОБОТА На тему: «День вчителя,вечеря на 40 осіб» Характеристика бенкету	ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА на тему: СПЕЦИФІКА МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ...
Дипломна робота РОЗДІЛ ЗАРОДЖЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ ЯК ОСОБЛИВОЇ ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ	ДО ЗАХИСТУ Дипломна робота містить сторінки, 27 таблиць, 18 рисунків, список використаних джерел із найменувань, додатків
ДИПЛОМНА РОБОТА Професійна підготовка учнів старших класів засобами інноваційних технологій на уроках трудового навчання 1	ДИПЛОМНА РОБОТА Органи прокуратури їх значення і роль у здійсненні контрольно-наглядових функцій державних органів влади в Україні
Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” Техніко – криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом”	ДИПЛОМНА РОБОТА НА ТЕМУ: “ АНАЛІЗ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ Фактори, що визначали стан, структуру та динаміку злочинності в 2001 р виглядають наступним чином

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання