|
|
Скачати 419.43 Kb.
|
10. Види джерел конституційного права Багатоманітність була властива джерелам права за всіх часів і у всіх народів. На багатоманітність джерел права вплинуло розмаїття суспільних відносин, що стали предметом правового регулювання, широке коло суб'єктів правотворчої й правозастосовчої діяльності, різноманітність форм регулювання правовідносин, правові традиції та доктрини та вплив інших об'єктивних і суб'єктивних чинників. Джерела конституційного права різняться за характером (сутністю) волевиявлення, змістом, формою, територією дії, часом дії, чинністю, національною приналежністю тощо. Основним критерієм розмежування джерел конституційного права є їх характер, сутність. За сутністю джерела конституційного права поділяються на ті, що є безпосереднім волевиявленням всього Українського народу, ті, що є волевиявленням держави та органів державної влади, а також ті, що є волевиявленням територіальних громад та інших суб'єктів місцевого самоврядування. Первинними серед них слід вважати ті джерела конституційного права, що безпосередньо виражають волю Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні. Воля Українського народу безпосередньо реалізується насамперед у актах всеукраїнського референдуму, тобто джерелах конституційного права загальнодержавного рівня. Похідними є джерела конституційного права, що виражають політичну волю Української держави. Це джерела конституційного права, що створюються, приймаються чи санкціонуються державою та уповноваженими органами державної влади (закони України, укази Президента України, рішення та висновки Конституційного Суду України та ін.) і мають гармонійно й логічно на відповідному рівні здійснювати волевиявлення Українського народу. За змістом, тобто юридичною силою, джерела конституційного права поділяються на конституційні, законодавчі, підзаконні та локальні. Підзаконні джерела конституційного права не можуть суперечити конституційним і законодавчим джерелам, а локальні — не можуть суперечити конституційним, законодавчим і підзаконним джерелам, тобто джерела конституційного права є певною ієрархією. Пріоритетним є, звичайно, конституційні джерела, адже Консти-туція має найвищу юридичну силу. Законодавчі джерела конституційного права України виражають волю Українського народу і политику, волю держави, мають вищу юридичну силу і виняткове коло суб'єктів правотворчості, якими є Український народ і Верховна Рада України. Це — акти всеукраїнського референдуму з найважливіших питань суспільного і державного життя (за винятком актів всеукраїнського конституційного референдуму), закони України про регламента і регламенти, які мають силу закону, та чинні міжнародні договори України. Підзаконні джерела конституційного права України — це норма-тивно-правові акти, що виражають волю Українського народу та політику держави, не суперечать Конституції України та законам України, і розвивають їх положення. Це — постанови та інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти інших центральних органів вико-навчої влади; рішення і висновки Конституційного Суду України; рішення Центрально! виборчої комісії й територіальних виборчих комісій; акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; рішення та висновки Конституційного Суду України щодо підзаконних актів. До локальних джерел конституційного права України належать, зокрема, нормативно-правові акти Автономно'ої Республіки Крим і нормативно-правові акти інших суб'єктів місцевого самоврядування, а також нормативно-правові акти підприємств, установ і організацій. Наступним критерієм класифікації джерел конституційного права України є їх форма. За формою вираження джерела конституційного права є доволі різноманітними і зумовлюються традиціями формалізації конституційно-правових норм і способами правотворчості відповідних суб'єктів конституційного права. Це: 1) нормативно-правові акти; 2) договори; 3) судові прецеденти; 4) акти інших соціальних норм (моралі, акти об'єднань громадян тощо). До нормативно-правових актів належать: Конституція України, закони, кодекси та основи законодавства України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, висновки і рішення Конституційного Суду України, акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, акти референдуму Автономної Республіки Крим, акти інших місцевих референдумів та акти територіальних громад, регламенти місцевих рад тощо. Важливим критерієм розмежування джерел конституційного права України є територія їх дії. Джерела конституційного права можуть бути загальнодержавними та місцевими (локальними). Загальнодержавні джерела конституційного права діють на всій території України. Це — Конституція України, акти всеукраїнського референдуму, закони України, укази Президента України тощо. Місцеві (локальні) джерела конституційного права діють на певній території України і їх дія не поширюється на всю територію держави. У свою чергу локальні джерела конституційного права України поділяються на: акти місцевих органів державної влади; акти Автономної Республіки Крим (акти референдуму Автономної Республіки Крим, постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим); акти суб'єктів місцевого самоврядування (акти місцевих референдумів, статути міст й інших адміністративно-територіальних одиниць); акти підприємств, установ і організацій. За терміном дії джерела конституційного права поділяються на постійні й тимчасові. Більшість джерел конституційного права України мають постійно діючий характер, тобто приймаються на невизначений термін дії. Втрата ними чинності відбувається за умови набуття чинності іншим джерелом конституційного права, що скасовує дію попереднього. До постійно діючих джерел конституційного права належать: Конституція України, акти всеукраїнського референдуму, закони України, висновки і рішення Конституційного Суду України тощо. Тимчасові джерела конституційного права України діють на визначений період у чітко визначених хронологічних межах чи за визначених умов, після чого їх чинність втрачається. Зокрема, Закон України «Про надзвичайний стан» набуває чинності у повному обсязі за умови оголошення надзвичайного стану і діє до його припинення. Наступним критерієм розмежування джерел конституційного часу є їх чинність. Прийнято розрізняти чинні джерела конституційного права, тобто чинні і нечинні. За національною належністю джерела конституційного права поділяються на національні та міжнародні. До національних джерел конституційного права належать ті з них, що мають національне походження, тобто прийняті на території України відповідними суб'єктами конституційної правотворчості (Конституція України, закони України тощо). Міжнародні джерела конституційного права України — це чинні міжнародні договори України у сфері конституційного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тобто джерела міжнародного права, що імплементовані у чинне конституційне законодавство (пакти про громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права людини та ін.). 11. Характеристика основних джерел конституційного права України Комплексне уявлення про особливості основних нині чинних джерел конституційного права і системи джерел конституційного права України в цілому дає аналіз сутності та змісту цих джерел і їх основних юридичних властивостей. 1. Основним джерелом конституційного права є Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. Конституція України — це єдиний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який є Основним Законом суспільства і держави, регулює найважливіші суспільні відносини, містить норми прямої дії, має особливий порядок прийняття, внесення до нього змін і доповнень та його захисту, гарантування. Конституція України як основне джерело конституційного права України має ряд характерних ознак. По-перше, Конституція за своєю сутністю є Основним Законом, що виражає волю Українського народу і політику держави; по-друге, за змістом Конституція має вищу юридичну силу; по-третє, норми Конституції є нормами прямої дії; по-четверте, Конституція приймається і набуває чинності відповідно до передбаченої законом спеціальної процедури. Спеціальна процедура передбачена і щодо внесення змін і доповнень до Конституції України; по-п'яте, чинне законодавство передбачає спеціальний механізм правового захисту, гарантування Конституції. Однією з основних ознак Конституції України як джерела конституційного права є її стабільність. 2. Іншим важливим джерелом конституційного права України, що має найвищу юридичну силу, є акти референдумів про внесення змін до Конституції України. Категорію «акти референдумів» можна розуміти у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні акти референдумів — це нормативне вираження волі Українського народу або територіальної громади в рішеннях всеукраїнського та місцевих референдумів, а в широкому — це система нормативно-правових актів, що приймаються суб'єктами референдумів відповідно до їх компетенції і в порядку, визначеному Конституцією та законами України. Актам референдумів властиві спеціальні ознаки: за своєю сутністю вони виражають насамперед волю Українського народу та територіальних громад, або сприяють її вираженню; за змістом акти референдумів мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів референдумів; за формою акти референдумів є формально визначеними актами правотворчості; акти референдумів об'єктивізують конституційно-правові норми, а також норми інших публічних галузей права — інформаційного, фінансового тощо; акти референдумів, що видаються або санкціонуються під час ініціювання, призначення та проголошення, організації та проведення, об'єктивізації рішень референдумів, мають системний характер і утворюють систему актів референдумів. Найважливішими для системи джерел конституційного права України є акти всеукраїнського референдуму. Акти всеукраїнського референдуму мають винятково імперативний характер, тобто є загальнообов’язковими до виконання на території України з часу їх оприлюднення, не потребують санкціонування з боку будь-якого державного органу, а їх невиконання чи неналежне виконання має своїм наслідком юридичну відповідальність. У системі джерел конституційного права України акти всеукраїнського референдуму представлені рішеннями всеукраїнських референдумів 1 грудня 1991 р. і 16 квітня 2000 р. 3. Основним видом джерел конституційного права України є закони України. Це — нормативно-правові акти, що приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо інших джерел конституційного права, за винятком Конституції та відповідних актів всеукраїнського референдуму, і регулюють найважливіші комплекси суспільних відносин у сфері конституційного права. Закони традиційно займають пріоритетні позиції у системі джерел конституційного права. Конституція України у ст. 92 передбачає коло питань, що визначаються (права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб’єктність громадян; статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов та ін.) і встановлюються (Державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; порядок використання і захисту державних символів; державні свята та ін.) виключно законами України. Закони різняться за своєю сутністю і змістом. У теорії конституційного права прийнято виділяти конституційні, органічні, звичайні закони та інші особливі різновиди законів. У сучасній вітчизняній науці конституційного права сформувалася думка, що конституційні закони: а) законодавчі акти, що вносять зміни і доповнення до Конституції; б) закони, прийняття яких прямо передбачене нормами Конституції. Щодо органічних законів, то на сьогодні серед вітчизняних правознавців не існує єдиної думки на їх сутність і зміст та критерії розмежування з конституційними та звичайними законами. Вважається, що такі закони відрізняються від конституційних тим, що вони доповнюють конституцію, не змінюючи и основних принципів і не стосуються глибинної сутності. Звичайні закони за змістом регулюють поточні конституційно-правові питання, що є предметом конституційного права і приймаються за тією ж законодавчою процедурою. 4. Особливим видом джерел конституційного права України є декларації акти і конституційні договори. Вони посідають особливе місце у системі джерел, оскільки їх прийняття є разового, винятковою подією у конституційній практиці держави. Декларації — це нормативно-правові акти, що приймаються Верховною Радою України, і нормативно визначають основні засади державного і суспільного ладу чи політики держави з певних найважливіших питань. Особливим і дещо нетрадиційним для України джерелом права став Договір «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 8 червня 1995 р.. Тогочасне і нинішнє чинне конституційне законодавство України не передбачає такої юридичної форми нормативно-правового акта, як конституційний договір. Договір як джерело конституційного права передував появі законів. 5. Наступним видом законодавчих джерел конституційного права України є регламенти, тобто кодифіковані нормативно-правові акти, що визначають порядок роботи і відповідні процесуальні форми діяльності окремих суб'єктів конституційної правотворчості в України 6. До законодавчих джерел конституційного права належать чинні міжнародні договори України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства лише за умови надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України. 7. Важливим видом джерел конституційного права України є укази і розпорядження Президента України, які відповідно до ст. 106 Конституції є обов'язковими на території України. Вони видаються на основі і в розвиток Конституції і законів України. 8. Джерелами конституційного права України є постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України є обов'язковими до виконання. До джерел конституційного права належать лише ті нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми. Враховуючи специфіку нормативно-правового регулювання суспільних відносин з боку уряду, можна зробити висновок, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади становлять незначну частку в системі джерел конституційного права України. 9. Джерелами конституційного права України є акти Центральної виборчої комісії (ЦВК) і територіальних виборчих комісій. Природа цих джерел конституційного права є доволі складною і малодослідженою — за своєю сутністю вони опосередковують народне волевиявлення, за суб'єктами — це нормативно-правові акти органів державної влади, за дією по колу суб'єктів ці акти поширюються на всіх учасників виборчого процесу. 10. Важливим джерелом сучасного конституційного права є акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції і законів України, міжнародних договорів України щодо прав і свобод людини і громадянина є конституційні подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб. 11. На сьогодні українськими вченими за органами судової влади визнається не лише правозастосовча, а й правотворча функція у сфері конституційно-правового регулювання. Йдеться про нормативно-правові акти, що приймаються органами судової влади. За колом суб'єктів нормотворчості їх можна поділити на нормативно-правові акти Конституційного Суду України та нормативно-правові акти судів загальної юрисдикції. 12. Особливими джерелами конституційного права України є нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим — Конституція Автономної Республіки Крим, акти республіканського (місцевого) референдуму Автономної Республіки Крим, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим. 13. Наступним джерелом конституційного права України є нормативно-правові акти суб'єктів місцевого самоврядування. Найбільш розгалуженим джерелом муніципального права є нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самоврядування, зокрема, відповідні акти територіальних громад, представницьких органів місцевого самоврядування (рад), їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самоорганізації населення на місцях тощо. Найвагомішими серед них є акти місцевих референдумів та акти представницьких органів місцевого самоврядування, зокрема, статути міст та інших адміністративно-територіальних одиниць, регламенти відповідних рад, правила, положення тощо. Відкритим залишається питання про визнання інших актів соціальних норм джерелами конституційного права. Морально-етичні, релігійні, корпоративні та інші акти соціальних норми і окремі соціальні норми можуть бути джерелами конституційного права за умови їх санкціонування та формалізації суб'єктами конституційної правотворчості. Як приклад, закріплення у трудовому законодавстві неробочих днів — Різдво Христове, Великдень і Трійця тощо. У ряді держав світу джерелами конституційного права визнаються конституційні звичаї та конституційна доктрина, що зумовлюється історичними умовами формування національних правових систем. Система джерел конституційного права України, що представлена охарактеризованими джерелами, є динамічною — одні з них втрачають своє значення, натомість з'являються інші. А отже, можна спрогнозувати формування нових видів джерел конституційного права України. |
|
Конспект лекцій з міжнародного приватного права. Лекція 1 Ще відомий римський юрист Ульпіан стверджував, що право поділяється на публічне і приватне, які в свою чергу мають поділ за предметом... |
Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції... |
|
Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції... |
КУРСОВАРОБОТА України, переважають централізовані засади встановлення умов праці. В трудовому праві зарубіжних країн лише основні принципи правового... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних України, організаційно-правові моделі муніципального управління, особливості нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування,... |
Скороход Оксана Вікторівна “Правове регулювання банківської діяльності в Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ |
|
Лекція Регулювання національної економіки. Державне управління економікою Цілеспрямоване (усвідомлене, відкрите) регулювання доходів – сукупність дій суб'єктів регулювання, метою яких було визначено регулювання... |
ПЛАН Вступ Основи міжнародно-правового регулювання залізничного транспорту... Економічні відносини між державами та їх юридичними й фізичними особами без застосування транспорту неможливі. Конвенції та інші... |
|
12 Загальні положення та правові засади оренди землі Завданням оренди землі є регулювання відносин з метою створення умов для раціонального користування земельною ділянкою |
Законодавство Конституційно-правові відносини: поняття, суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин, підстави виникнення та припинення |