|
|
Скачати 0.95 Mb.
|
|
ВИСНОВКИ 1. Згідно з чинним законодавством /ст.9 КпАП України/ адміністративним правопорушенням /проступком/ визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Ознаками адміністративного правопорушення є: - антигромадська спрямованість (шкідливість); - протиправність; - винність; - караність. 2. До об’єктивних ознак адміністративного проступку належать: об’єкт, предмет, об’єктивна сторона - протиправна дія чи бездіяльність, шкідливі наслідки діяння та причинний зв’язок між протиправним діянням і наслідками, що настали після вчинення адміністративного проступку. Факультативними ознаками є: місце, час, спосіб і знаряддя вчинення адміністративного проступку. 3. До суб’єктивних ознак адміністративного проступку належать: суб’єкт - фізична, осудна особа, яка досягла 16 - річного віку на момент вчинення адміністративного правопорушення; суб’єктивна сторона - внутрішнє, психічне ставлення особи, що вчинила адміністративний делікт до вчиненого та до його наслідків у формі умислу або необережності. До факультативних ознак належать мета та мотив. Л Е К Ц І Я по темі № 3 « Адміністративні Стягнення » 1. Поняття, мета та види адміністративних стягнень Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення можна визначити як необхідний наслідок порушення / невиконання/ адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки порушника і обмежені його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів. Адміністративне стягнення по своїй сутності є покарання правопорушника за вчинення протиправного, караного, винного діяння. Покарання - це одно з правоохоронних засобів, міра державного примусу і визнання відсутності в адміністративному стягненні примусового елементу свідчить про те, що мова йде про чисто виховний громадський вплив. Забороняючі норми Кодексу України про адміністративні правопорушення сформульовані таким чином, що карається саме правопорушення, а не винна особа, до якої застосовується стягнення. Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника. Іншими словами адміністративне стягнення є мірою відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Мету адміністративного стягнення слід розуміти як бажаний результат адміністративного стягнення. Цю мету складають: - покарання правопорушника; - припинення протиправного вчинку; - відновлення правовідносин, порушених проступком; - виправлення, виховання порушника; - попередження можливих нових проступків; - компенсація завданих проступком збитків. Цілі адміністративного стягнення, їх різноманітність побудовані на подвійному характері адміністративної відповідальності, яка з одного боку, як загальне, індивідуальне поняття є результатом абстрагуючої діяльності людської свідомості. В цьому значенні відповідальність - це обов'язок, який розглядається як внутрішній моральний обов'язок виконувати приписи законодавчих актів, дотримуватися адміністративних заборон. Це і необхідність нести відповідальність перед правозастосовчими органами з приводу проступку, прийняття на себе вини за його наслідки, неминучість відчуття на собі /добровільно чи примусово/ дію санкції адміністративно-правової норми. З іншого боку, адміністративне стягнення полягає в примусовому реагуванні на недозволене діяння і в покаранні винного, тобто в застосуванні відносно його стягнень у вигляді тих чи інших позбавлень, обмежень матеріального, морального, особистого характеру. Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає такі види стягнень: /ст.24 КпАП України/ : І/ попередження; 2/ штраф; З/ оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4/ конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 5/ позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові /права керування транспортними засобами, права полювання/; б/ виправні роботи; 7/ адміністративний арешт. Законодавство України /ст.32 Закону України «Про правовій статус іноземців» / передбачає також адміністративне видворення за межі України іноземних громадян, якщо їх дії суперечать інтересам охорони громадського порядку, або вони грубо порушують законодавство України про правовий статус іноземців. В зв'язку з прийняттям Закону України від 15.11.1994 року «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення» в Кодекс України про адміністративні правопорушення була введена ст.241 , яка передбачає заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. Згідно цієї статті, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу: І/ зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2/ застереження; З/ догана або сувора догана; 4/ передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Для системи стягнень характерним є послідовність розміщення їх за тяжкістю кари, оборонний характер: вони передбачають не помсту за вину, а є вимушеними правозахисними засобами. Адміністративні стягнення можна поділити на основні, додаткові й замінні. Більшість стягнень належить до основних, які безпосередньо і в повному обсязі застосовуються до правопорушника. Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові стягнення, тобто сукупно з основними. Замінні стягнення передбачають заміну собою інших стягнень у порядку повноважень органами адміністративної юрисдикції /штраф або адміністративний арешт можуть замінювати виправні роботи за постановою судді /. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Розглянемо більш детально кожне з адміністративних стягнень. Попередження /ст.26 КпАП України/ - це офіційно висловлена негативна оцінка поведінки порушника з боку компетентного державного органу /посадової особи/, застереження про недопустимість вчинення протиправних дій. Суть цього виду стягнення полягає в офіційному осуді вчиненого проступку і застереженні правопорушника від його повторення. Це найменш суворе адміністративне стягнення, яке застосовується за незначні адміністративні проступки ( якщо відсутня матеріальна шкода, проступок вчинено вперше, з необережності, є обставини, які пом’якшують відповідальність). Попередження – це інформування правопорушника, що його поведінка носить антигромадський характер і засуджується нормами адміністративного права, і що йому слід припинити вчинення подібних проступків, в протилежному випадку він буде притягнутий до більш суворого покарання. Попередження виконує свою виховну роль тоді, коли воно застосовується не заочно, а у присутності правопорушника. Як захід адміністративного стягнення, попередження виноситься в письмовій формі у вигляді постанови, яка повинна відповідати вимогам ст.283 КпАП України, або фіксується іншим установленим способом /запис у талоні попереджень до посвідчення водія /. Тобто, якщо попередження оформлено усно, це не є адміністративним стягненням. Попередження як адміністративне стягнення відрізняється від усного зауваження рядом специфічних ознак:
Порівняно з іншими стягненнями попередження - найбільш м’який захід адміністративної відповідальності.. Попередження як адміністративне стягнення, як правило застосовується в якості альтернативного стягнення і міститься в санкції адміністративно-правової норми разом із штрафом. Штраф /ст.27 КпАП України/ - грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КпАП та іншими законами України. Штраф може накладатись на правопорушника в адміністративному або судовому порядку. Штраф в адміністративно-юрисдикційній практиці - домінуюча форма адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений в якості єдиної або альтернативної міри стягнення за більшість адміністративних правопорушень в Особливій частині КпАП України. Останнім часом розмір штрафу визначається переважно у співвідношенні до офіційно встановленого розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або в окремих випадках у кратному розмірі до вартості ( наприклад, проїзду – ст.135 КпАП України). Що стосується посадових осіб, то чинним законодавством, на відміну від громадян, встановлені більш високі розміри цього стягнення. Адміністративні штрафи можуть встановлюватись у відносно визначеному розмірі ( при наявності лише верхньої межі; з визначенням верхнього та нижчого рівнів; у твердому розмірі – ст.155 1 КпАП ). Таким чином, створюються умови для накладення стягнень, виходячи з самого виду правопорушень, з урахуванням особи, майнового стану винного, виду суб’єкта правопорушення ( громадянин чи посадова особа). В адміністративному провадженні штраф застосовується виключно як грошове стягнення, хоча історії адміністративно-штрафної практики України відомі й інші його форми, наприклад, натуральний штраф ( зерном, картоплею) в сільській місцевості. Накладання штрафу впливає на матеріальні інтереси порушника, в цьому проявляється негативна оцінка його поведінки, виховний вплив на його свідомість. Штраф, як адміністративне стягнення слід відрізняти від цивільно-правової санкції того ж найменування. Перше - захід впливу на психічний статус або майнове положення порушника. Друге переслідує мету компенсації майнової шкоди, заподіяної внаслідок порушення договірних зобов'язань. Цивільно-правові штрафи, до того ж визначаються в частковому, кратному, відсотковому ставленні в залежності від суми угоди або заподіяної шкоди. Штрафи - адміністративні стягнення відрізняються від одноіменної кримінально-правової санкції, яка має більш значні розміри штрафу, накладається виключно судом і тягне за собою юридичні наслідки - судимість. Крім того, штраф, як кримінальна санкція, може застосовуватись як основне так і додаткове стягнення, а адміністративний штраф - тільки як основне. Адміністративний штраф не може застосовуватись як заміна інших стягнень, і може накладатись разом з додатковими стягненнями. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення /ст.28 КпАП України/ - полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з врахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Оплатне вилучення предмета – специфічний грошово-матеріальних стягнень, накладених за вчинення адміністративних проступків з використанням спеціальних предметів, приладів, або безпосереднім об’єктом яких є заронений предмет. Найбільш часто дане адміністративне стягнення застосовується за порушення громадянами правил зберігання або перевезення вогнепальної зброї і набоїв до неї, у разі ухилення від реалізацій вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї і набоїв до неї коли ОВС анулювали дозвіл на їх зберігання, а також за порушення громадянами дорожнього руху, яке полягає у керуванні транспортними засобами у стані сп'яніння. Даний вид стягнення міститься в санкціях статей: 130; 133; 191; 193. Це стягнення може бути основним або додатковим. Оплатне вилучення предметів слід відрізняти від реквізиції:
Оплатне вилучення предмета вважається більш м'яким заходом стягнення ніж конфіскація / від неї воно відрізняється оплатним характером /. Конфіскація предмета, який став знаряддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - полягає в примусовій безплатній передачі за рішенням суду цього предмета у власність держави. Конфісковане може бути лише предмет, який є в особистій власності порушника. (ст.29 КпАП). В окремих випадках, прямо передбачених законом, може бути конфісковано і предмет, який не є власністю правопорушника. Так, у відповідності з Митним Кодексом України /ст.115/ предмети контрабанди, які виявлені у порушника, підлягають конфіскації незалежно від того, кому вони належать. Конфіскація як адміністративне стягнення є судово-адміністративним заходом, що застосовується, як правило, в якості додаткового на рівні з основним стягненням. Конфіскація як основний вид стягнення застосовується за порушення деяких митних правил (ч.2.ст.208 КпАП). Цей вид стягнення характеризується тим, що конфіскується не все майно порушника, не будь-які речі, що мають споживчу вартість, а лише предмети, що пов’язані із вчиненням адміністративного проступку, і які знаходяться в особистій власності порушника. Не можлива конфіскація предмета, виражена в грошовому еквіваленті – рівноцінна предмету, який підлягає конфіскації. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. У разі вчинення деяких правопорушень передбачена також конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративних правопорушень. Зокрема такий вид стягнення передбачений за порушення правил про валютні операції /ст.162 КпАП /, за азартні ігри в громадських місцях / ч.1-3. ст.181 КпАП / та за інші правопорушення. Конфіскацію – адміністративне стягнення необхідно відрізняти від конфіскації - адміністративно-попереджувального заходу, який застосовується в несудовому порядку посадовими особами Міністерства зв'язку, Державного митного комітету, МВС, різних державних інспекцій відносно обмеження обороту предметів, які заборонені до виробництва, продажу, володінню, носінню, перевезенню. Наприклад, установи зв’язку зобов’язані конфіскувати незаконні поштові вклади (порох, патрони, бензин, спирт, отруту, кислоти тощо Оцінка конфіскованого майна провадиться спеціальною комісією за спеціально встановленими правилами, а одержані кошти від реалізації зараховуються до бюджету держави. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові /ст.31 КпАП України/ (права керування транспортними засобами, права полювання) застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Суть цього стягнення полягає в тому, що порушник обмежується в правах, які надані йому в частині користування різними громадськими фондами - мисливським, рибальським, правом керування транспортними засобами за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Тобто це обмеження правосуб’єктності громадян в адміністративному порядку за вчинення адміністративних правопорушень. Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, по своїй сутності захід тимчасовий, відносно-визначеного характеру, що проявляється у визначенні законодавцем лише верхньої межі - до 3-х років і тим самим дає можливість правозастосовчим органам у кожному конкретному випадку застосовувати його з урахуванням вчиненого правопорушення, особистості правопорушника, ступеня його вини, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. Фактично позбавлення спеціального права виявляється у вилученні в правопорушника відповідного документа, який надає йому таке право (посвідчення водія, свідоцтва, диплома, що дають право керувати маломірними і річковими суднами, мисливського квитка). Попереджувальне завдання позбавлення права вирішується не тільки шляхом виправлення і перевиховання правопорушника, а й шляхом позбавлення його можливості знову вчиняти аналогічні проступки. У всіх випадках застосування даного стягнення мова йде про позбавлення наданих громадянину спеціальних прав, які відрізняються від конституційних, якими громадяни володіють з часу народження або набуття цивільної дієздатності. Спеціальне право надає можливість користуватись окремими засобами (мисливською зброєю, знаряддями рибної ловлі, транспортними засобами), спеціалізованими фондами, займати певні посади або займатись певною діяльністю. Адміністративне законодавство України передбачає певні пільги для осіб, які користуються спеціальним правом керувати транспортним засобом у зв’язку з інвалідністю. Так, відповідно до ч.2. ст.30 КпАП України позбавлення права керування засобами транспорту не може бути застосовано до осіб, які користуються цими засобами у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а також у випадку невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, ухилення від проходження огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. До кола цих осіб належать: спеціалісти, які працюють в мисливських господарствах; наукові працівники, які вивчають фауну і засоби полювання; єгеря і мисливці - промисловики, та інші особи, функціональним службовим обов'язком яких є регулювання популяції тварин, і для яких полювання є основним джерелом існування. Позбавлення спеціального права за своєю суттю захід тимчасовий, відносно визначеного характеру, що виявляється у визначенні законодавцем вищої межі цієї санкції, яка дає можливість правозастосувальним органам у кожному конкретному випадку призначити її з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступенем його вини, обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність тощо. Виправні роботи (ст.31 КпАП) – захід адміністративного стягнення, який поєднує в собі аспекти матеріально-обмежувального впливу. Це адміністративне стягнення, яке накладається на особу, винну у вчиненні адміністративного правопорушення згідно постанови судді і має своєю метою грошове покарання, вплив на майнові інтереси порушника і його виправлення методом перевиховування в умовах трудового колективу. Зміст цього заходу полягає в тому, що в особи протягом призначеного строку виправних робіт проводиться утримання визначної відсотки заробітної плати в прибуток держави. Виправні роботи застосовуються на строк до 2-х місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи і з утриманням 20% його заробітної плати в прибуток держави. Даний захід призначається тільки судом або суддею за вчинення адміністративних правопорушень, які за ступенем громадської небезпеки наближаються до злочинних діянь. Це такі порушення:
- розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді, у разі вчинення цих порушень особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню (ч.3.ст.178 КпАП);
Крім цього виправні роботи можуть призначатись особам, які звільнені від кримінальної відповідальності. Виправні роботи призначаються тільки в якості основного стягнення, яке не тягне за собою судимості і не є підставою для звільнення з роботи. Застосування виправних робіт обмежено. Вони не можуть застосовуватись до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу ОВС, народних депутатів України та осіб, наділених дипломатичним імунітетом. Адміністративний арешт /ст.32 КпАП України/ установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень районним /міським/ судом /суддею/ на строк до 15 діб. Сутність даного заходу стягнення полягає в тому, що особи, які вчинили адміністративні правопорушення, короткочасово позбавляються волі з використанням на громадсько-корисних фізичних роботах /без оплати праці/, куди вони виводяться під конвоєм, але без зброї. Виключність адміністративного арешту полягає в тому, що він установлюється за вчинення адміністративних правопорушень, які за ступенем громадської небезпеки наближаються до злочинів. В Особливій частині КпАП України ними є: - незаконне придбання або зберігання наркотичних речовин в невеликих розмірах /ст.44/; - дрібне хуліганство /ст. 173/; - неодноразове розпивання спиртних напоїв в громадських місцях або поява в громадських місцях в п'яному вигляді /ч.3 ст.178/; - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, або військовослужбовця /ст. 185/; - порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій /ст.1851/; - проява неповаги до суду /ст. 185 /. Адміністративний арешт накладається тільки за постановою судді лише тоді, коли з урахуванням обставин справи, особистості правопорушника суддя прийде до висновку, що накладання штрафу або виправних робіт буде недостатнім. Застосування адміністративного арешту не є підставою для звільнення з роботи, не перериває трудового стажу, але заробітна плата за період утримання під арештом не виплачується. Адміністративний арешт не може бути застосований до осіб, які не досягли 18 років, до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 12 років, до інвалідів І і II груп. Адміністративний арешт може застосовуватися судом до осіб, які звільнені від кримінальної відповідальності. Адміністративне арештовані утримуються в спеціальних приймальниках або в ізоляторах тимчасового утримання з добовим харчуванням за нормами в'язниць загального режиму і окремо від осіб, які взяті під варту. Спеціальним видом стягнення є адміністративне видворення іноземців за межі України. 2. Правила накладання адміністративних стягнень. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення - важливий етап діяльності органу /посадової особи/, який розглядає справу. Адміністративне стягнення повинно бути справедливим, тобто відображати основні напрямки боротьби з адміністративними правопорушеннями, враховувати шкідливість проступків, особистість правопорушника. Тільки застосування справедливих заходів впливу сприяє успішному вирішенню задач, які стоять перед законодавством України про адміністративні правопорушення. Загальні правила накладання адміністративних стягнень викладені в главі 4 КпАП України. Згідно ст.33 даного Кодексу стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення в точній відповідальності із законодавством Україно про адміністративні правопорушення. При накладанні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. Характер адміністративного правопорушення визначається його об'єктом, наслідками, розміром і специфікою шкоди, заподіяної державі або громадянинові. На характер правопорушення впливає також рівень його розповсюдженості в конкретному регіоні або на підприємстві, обстановка та спосіб вчинення. Особистість правопорушника і ступінь його вини необхідно враховувати при накладенні стягнення і в випадках звільнення від відповідальності або передачі матеріалів справи на розгляд органів громадської самодіяльності. У разі накладання стягнення неможливо ігнорувати майновий стан правопорушника. Це особливо важливо при накладанні таких стягнень як штраф, виправні роботи, позбавлення спеціального права. Призначення цих стягнень негативно впливає на матеріальний стан не тільки правопорушника але і на членів його сім'ї. Що стосується обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, то при накладанні стягнень їх слід враховувати, якщо вони знаходяться за межами складу правопорушення, тобто не входять в його структуру як основний елемент. Наприклад, керування транспортним засобом в стані сп'яніння, де стан сп'яніння є складовою частиною складу цього порушення. Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються /ст.34 КпАП України/: - щире розкаяння винного; - відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; - вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; - вчинення правопорушення неповнолітнім; - вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до 1 року. Орган /посадова особа/, який вирішує справу про адміністративне правопорушення, визначаються /ст.35 КпАП України/: - продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; - повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення. за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; - вчинення правопорушення особою, яка вчинила злочин; - втягнення неповнолітнього в правопорушення; - вчинення правопорушення групою осіб; - вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; - вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган /посадова особа/, який накладає стягнення, може не визнати дану обставину обтяжуючою. Наведений вище перелік обставин, що обтяжують відповідальність є вичерпним. При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом /посадовою особою/, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому випадку може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. /Наприклад: ст.178 і 173; ст.191 і 197 КпАП України /. Під час вирішення питання про притягнення порушника до адміністративної відповідальності повинні враховуватись строки накладання адміністративного стягнення. Згідно із ст.38 КпАП України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - 2 місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Момент початку давнісного строку для багатьох правопорушень починає тягнутись з дня вчинення правопорушення, але при цьому не приймається в розрахунок та доба, з якої починається цей строк, а завершується він о 12 годині ночі останньої доби закріпленого строку. Практиці адміністративно-юрисдикційної діяльності відомі факти, коли в результаті вчинення адміністративного проступку завдавалась майнова шкода громадянам, підприємству, установі, організації. /Приклад, ст.173, 148 КпАП /. Ст.40 КпАП України передбачає, що якщо в результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові. Підприємству, установі чи організації, то адміністративна комісія, виконавчий комітет сільської, селищної Ради народних депутатів під час вирішення питання про накладання стягнення за адміністративне правопорушення, має право одночасно вирішувати питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадянина суддя районного /міського/ суду незалежно від розмірів шкоди, крім випадків вказаних нижче. Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг 16 років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду або своєю працею усунути її. В інших випадках питання про відшкодування заподіяної шкоди у разі вчинення адміністративного правопорушення вирішується в порядку цивільного судочинства. ВИСНОВКИ ПО ЛЕКЦІЇ 1. Адміністративне стягнення - це міра відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. 2. Метою адміністративного стягнення є: покарання порушника, припинення протиправного вчинку, відновлення правовідносин порушених проступком, виправлення і виховання порушника, попередження правопорушень і компенсація завданих проступком збитків. 3. Видами адміністративних стягнень є: - попередження; - штраф; - оплатне вилучення предмета, який став знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення; - позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові /права керування транспортними засобами, права полювання/; - виправні роботи; - адміністративний арешт. Спеціальним видом стягнення є адміністративне видворення іноземців за межі України. 3. При накладенні адміністративних стягнень за вчинені правопорушення слід керуватись загальними правилами, які закріплені в ст.33-40 КпАП України: а/ враховується характер, особистість правопорушника, ступінь його вини. Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність; б/ при вчиненні двох або більше правопорушень стягнення накладається на кожне правопорушення окремо; в/ адміністративне стягнення накладається не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення; г/ орган /посадова особа/, який розглядає справу про адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити. Л Е К Ц І Я по темі № 4 « Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я населення, влАсності та на транспорті». 1. Правова характеристика адміністративних правопорушень в області охорони здоров'я населення. Народне здоров'я - це багатство суспільства, і будь-які посягання на нього повинні присікатися, а особи, винні в цьому - нести відповідальність згідно із законом. Адміністративна відповідальність встановлена за порушення санітарно-гігієнічних та санітарно - протиепідемічних правил чи норм, ухилення від огляду і профілактичного лікування хворих венеричними хворобами, умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою та деякі інші протиправні дії. Однак, найбільш небезпечним у цій області, з нашої точки зору, є незаконні дії з наркотичними засобами, які сприяють розповсюдженню наркоманії. В рамках цієї лекції ми зупинимося на характеристиці дій, які утворюють склад правопорушення передбаченого ст. 44 та ст. 441 КУпАП. Родовим об'єктом цих правопорушень виступає здоров'я населення. Ст. 44 Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. Безпосереднім об’єктом – є суспільні відносини в сфері встановлених чинним законодавством правил обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними” від 15.02.1995 р., Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів“ від 15.02.95 р.). Предметом правопорушення є наркотичні засоби та психотропні речовини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою КМ від 06.05.2000 р. №770 Наркотичні засоби - рослини, сировина і речовини, природні або синтетичні, які становлять небезпеку для здоров’я населення в разі зловживання ними. Психотропні речовини - будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали які становлять небезпеку для здоров’я населення в разі зловживання ними. Спільним для них є те, що їх вживання без призначення лікаря приводить організм людини у стан наркотичного сп’яніння, а зловживання ними тягне за собою психофізичну залежність людини від цих засобів. Об'єктивна сторона характеризується протиправними діями, вираженими в незаконному виробництві, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні наркотичних засобів або психотропних речовин в невеликих розмірах. Громадяни можуть на законних підставах придбати, зберігати, перевозити наркотичні засоби або психотропні речовини лише за призначенням лікаря, всі інші операції з цими засобами будуть незаконними. Незаконне виробництво – це всі дії, пов’язані з серійним їх одержанням із хімічних речовин або рослин. Незаконне придбання наркотичних засобів означає не тільки їх купівлю у інших осіб, але й прийняття в дар, в рахунок сплати боргу, обмін на інші продукти і т.п. Якщо ж в результаті певних дій з наркотиками рослинного походження створюється їх нова якість, такі дії становлять собою не придбання, а виготовлення. Незаконне зберігання наркотичних засобів означає фактичне володіння ними, тобто вчинення будь - яких умисних дій, пов’язаних із знаходженням цих засобів або речовин у володінні винного. Незаконне перевезення - переміщення наркотичних засобів або психотропних речовин з використанням будь - якого транспорту їх володарем або іншою особою з одного місця в інше в межах України. Незаконне пересилання - відправлення їх з одного пункту в інший поштою, багажем, з посильним тощо в межах України. Перераховані вище незаконні дії створюють об'єктивну сторону даного правопорушення лише у тому випадку, якщо їх кількість складає невеликі розміри. Невеликий розмір наркотичних засобів або психотропних речовин визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я в залежності від виду наркотику та ступеня впливу його на організм людини.(Наказ МОЗ №188 від 1 серпня 2000 року “Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу”). У тих випадках, коли предметом правопорушення виступають інші види наркотичних засобів або в великих чи особливо великих розмірах, повинна вестись мова не про адміністративне правопорушення, а про злочин, передбачений відповідними статтями КК України.(ст.307). Суб'єктом цього проступку є фізична, осудна особа, яка досягла віку адміністративної відповідальності /16 років/ до моменту вчинення будь - яких незаконних дій з наркотичними засобами. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою виною, як правило, прямим наміром. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є відсутність мети збуту. Якщо ж установлене протилежне, а саме, мета збуту, то незалежно від розмірів наркотичних засобів, мова повинна йти не про правопорушення, а про злочин, передбачений КК України. Говорячи про відповідальність за незаконні дії з наркотиками, слід мати на увазі, а в подальшому використовувати у своїй профілактичній роботі, що згідно із ч.2 ст.44 КУпАП, особи, які добровільно здали наркотичні засоби або психотропні речовини, які були у них в невеликих розмірах та без мети збуту звільняються від адміністративної відповідальності. Ст.441 Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження. Безпосереднім об’єктом цього проступку є суспільні відносини щодо встановленого чинним законодавством (вищезазначений Закон” Про заходи протидії...” від 15.02.95р.) правил і порядку проходження медичного огляду чи медичного обстеження особами, хворими на наркоманію або такими, що зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами. Об’єктивна сторона полягає, як правило, у бездіяльності щодо проходження медичного огляду чи медичного обстеження особами, хворими на наркоманію або такими, що зловживають наркотичними засобами чи психотропними речовинами. Диспозиція ч.1 даної статі охоплює випадки ухилення осіб, хворих на наркоманію від проходження медичного огляду (в амбулаторних умовах) за направленням посадових осіб ОВС на наявність наркотичного сп’яніння; ч. 2 передбачає відповідальність за ухилення осіб, що зловживають наркотичними засобами чи психотропними речовинами від проходження медичного обстеження ( в стаціонарних умовах) за направленням лікаря - нарколога з метою встановлення діагнозу «наркоманія». Під ухиленням від медичного огляду чи медичного обстеження слід розуміти умисні дії, спрямовані на невиконання розпоряджень працівників ОВС або невиконання призначень та рекомендацій лікаря щодо проходження огляду чи обстеження.(Наказ МОЗ та МВС від 16 червня 1998 року N 158/417 “Про затвердження Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами”). Суб’єкт даного проступку спеціальний: за ч.1.- особа, хвора на наркоманію, а за ч.2. - особа, що зловживає наркотичними засобами чи психотропними речовинами при умові, що вони є осудними і досягли 16 років до моменту вчинення проступку. Суб’єктивна сторона вина в формі умислу. Відсутність в діянні особи наміру ухилитись від цих заходів виключає адміністративну відповідальність (напр. тяжка хвороба, відрядження тощо). 2. Правова характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на власність. З числа всіх адміністративних правопорушень, що посягають на власність, найбільшу небезпеку становить дрібне розкрадання. Останнє обумовлене значною розповсюдженістю цих правопорушень, і як наслідок, щорічними багатомільйонними втратами для держави, порушенням принципу соціальної справедливості у справі розподілу матеріальних благ. Тому безкомпромісна боротьба з розкрадачами власності є одним із програмних завдань правоохоронних органів. Однією з умов успішної боротьби з даного виду правопорушеннями є чіткі знання чинного законодавства про боротьбу з дрібним розкраданням, однозначне його застосування. Що ж таке дрібне розкрадання? В чому особливості юридичного складу цього правопорушення? Адміністративна відповідальність за дрібне розкрадання державного або колективного майна передбачена ст. 51 КУпАП. Безпосереднім об'єктом дрібного розкрадання виступає державна чи колективна власність, (власність громадян об'єктом даного правопорушення бути не може, тому що вона знаходиться під охороною норм кримінального закону). Предметом правопорушення можуть бути гроші, а також будь-які речі, які мають матеріальну цінність, значаться у фондах державних чи громадських організацій, або знаходяться у віданні уповноваженої на те особи. Об'єктивну сторону розкрадання створює протиправне, безкоштовне обернення державного чи колективного майна на свою користь чи на користь іншої особи шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.(ч.1) Крадіжка, як спосіб розкрадання, являє собою таємне викрадення майна. Останнє означає, що воно вчинене у відсутності особи, у віданні якої чи під охороною якої знаходилось викрадене майно, чи у присутності такої особи, але непомітно для неї, а також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна чи не можуть дати йому належної оцінки Шахрайство - протиправне заволодіння майном шляхом обману, зловживання довірою особи, у віданні чи під охороною якої знаходиться майно. Обманута особа сама передає винному майно, вважаючи, що останній має на нього право. Привласнення - це протиправне заволодіння ввіреним державним чи громадським майном та обернення його на свою користь і полягає в невиконанні вимог про повернення майна у встановлений строк. Розтрата - це незаконна витрата майна /дарування, обмін, продаж, вживання, витрачання і т.п./. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є шкідливі наслідки. Згідно із ч.2 ст.51 КУпАП розкрадання державного чи колективного майна визнається дрібним, якщо вартість викрадено не перевищує 3-х офіційно встановлених неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, крім вартості викраденого, враховується також кількість викрадених предметів в натурі /вага, обсяг/ і значення їх для народного господарства. Слід мати на увазі, що якщо вартість викраденого перевищує вказаний розмір, то вказані вище дії слід кваліфікувати як злочин за відповідними статтями КК України. Суб'єктом правопорушення за ст.51 КУпАП, можуть виступати як громадяни так і посадові особи, які досягли віку адміністративної відповідальності - 16 років. Суб'єктивна сторона дрібного розкрадання, характеризується умисною формою вини і корисливими мотивами. 2. Правова характеристика найбільш розповсюджених правопорушень в галузі дорожнього руху. Родовим об'єктом вказаного виду правопорушень є правила експлуатації транспортних засобів і правила дорожнього руху. Предметом правопорушень є транспортні засоби, під якими розуміються всі види автомобілів, тракторів та ін. самохідних машин, трамваїв і тролейбусів, а також мотоциклів та інші механічних транспортних засобів, обладнаних двигуном з робочим об'ємом 50 см3 і більше, а також причепи. Ст. 121 Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Безпосереднім об'єктом є безпека дорожнього руху. Об'єктивну сторону правопорушення утворюють протиправні дії водія: - керування водіями транспортних засобів, що мають несправності гальмової системи або рульового управління, або переобладнанні з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду (ч. 1); - керування водіями транспортними засобами з технічними несправностями, за винятком, вказаних в ч. 1 даної статті, з якими згідно встановлених правил експлуатація їх забороняється (ч.2); - порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ч.3); - керування водіями транспортними засобами, не зареєстрованими /перереєстрованими/ у встановленому порядку, з підробленими номерними знаками, без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, а також з умисно прихованим номерним знаком (ч.4); - повторно протягом року вчинення будь-якого з порушень, перерахованих в ч.4 складають об’єктивну сторону ч.5. |
| Стаття 21. Види відповідальності за корупційні правопорушення За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії... |
Закон як джерело державного права. Види законів Республіка – поняття і сутність. Ознаки республіканської форми правління. Види республік |
| № ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
План Вступ Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності... КК України Кримінальний закон, таким чином, встановлює, що злочин це діяння людини, і що це діяння суспільно небезпечне, що воно... |
| 21 «Види відповідальності за корупційні правопорушення» «Види відповідальності за корупційні правопорушення» та статті 22 «Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення»... |
2: ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ТА ІНШІ ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА Р України, які визначають загальні положення, підстави та межі кримінальної відповідальності, види злочинних діянь і передбачених... |
| ПЛАН ВСТУП ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБСТАВИН, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ... Кримінальне право, визначаючи поняття злочину (ст. 11 КК України), вказує передусім на найважливіші його ознаки – суспільну небезпечність... |
Питания до і спиту з дисципл іни и «Пі дпри є мницьке право» Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи. Види підприємницької діяльності |
| ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ Поняття матеріальної відповідальності працівника, її відмінність від майнової відповідальності у цивільному праві |
Тема: Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права Система кримінально-правових норм, в яких сформульовані ознаки окремих злочинів і встановлені види та розміри покарання за їх вчинення,... |