|
|
Скачати 0.95 Mb.
|
|
Обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або, яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Це загальні засади обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Крайня необхідність /ст.18 КпАП України не є адміністративним порушенням дія, яка хоч і передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення або іншими актами, що встановлюють адміністративну відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і, якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Необхідна оборона /ст.19 КпАП України не є адміністративним правопорушенням дія, хоч і передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення або іншими актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні порушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, встановленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищення меж необхідної оборони визначається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання. Неосудність /ст.20 КпАП України. Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. На відміну від обставин, що виключають адміністративну відповідальність законодавством передбачена можливість звільнення від неї. Але це є не обов’язком компетентних органів та посадових осіб а їх правом. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу /ст. 21 КпАП України /. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосовувати захід громадського впливу. Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності порушення /ст.22 КпАП України /. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган /службова особа/, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням. ВИСНОВКИ ПО ЛЕКЦІЇ
ЛЕКЦІЯ По темі № 2 «Поняття, ознаки та юридичний склад адміністративного правопорушення» 1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення. Згідно з чинним законодавством /ст.9 КпАП України/ адміністративним правопорушенням /проступком/ визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. З даного визначення видно, що адміністративне правопорушення повинно володіти рядом характерних ознак, якими є: - антигромадська спрямованість (шкідливість); - протиправність; - винність; - караність. 1. Антигромадська спрямованість (шкідливість) адміністративного проступку виражається в посяганні діями чи бездіяльністю і заподіянні чи створенні реальної загрози заподіяння шкоди суспільним відносинам, які охороняються адміністративним законодавством НАПРИКЛАД: дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та ін. Посягає на суспільні відносини в галузі охорони громадського порядку, права і свободи громадян і в силу цього являється антигромадсько - спрямованим /шкідливим/; порушення правил дорожнього руху /перевищення швидкості, недотримання дорожніх знаків та ін./ створюють реальну можливість завдання шкоди суспільним відносинам, в галузі безпеку дорожнього руху. Слід визнати, що адміністративне правопорушення в порівнянні зі злочином не володіє такою ознакою, як суспільна небезпека і саме за цією ознакою відрізняється від останнього. 2. Протиправність адміністративного правопорушення являється юридичним вираженням його антигромадської спрямованості (шкідливості), і означає, що проступком вважається тільки така дія чи бездіяльність, яка забороняється нормами адміністративного законодавства /але не кримінальним законом , дисциплінарними уставами або нормами моралі /. 3. Винність означає - що протиправне діяння завжди вчиняється умисно або з необережності і лише при цих умовах може вважатись адміністративним проступком. Згідно зі ст. 10 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчинене умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. НАПРИКЛАД: виготовлення, зберігання без мети збуту самогону чи інших міцних напоїв домашнього виготовлення, а також виготовлення без мети збуту або зберігання апаратів для їх виготовлення / ст. 176 КпАП України/; дрібне розкрадання державного або колективного майна /ст. 51 КпАП України/; Адміністративне правопорушення визначається вчиненим з необережності /ст. 11 КпАП України/, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії, чи бездіяльності, але легковажно розрахувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. НАПРИКЛАД: порушення водіями дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна /ст. 124 КпАП України/ та ін. В силу того, що носіями вини з'являється конкретна особа, обов'язковим фактором для визнання дії правопорушенням буде дієздатність особи, його вчинила. Згідно зі статтею 12 КпАП України адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 4. Караність /відповідальність/ - остання із ознак адміністративного правопорушення, полягає в тому, що тільки ця дія / бездіяльність / може бути визнана правопорушенням, за яке адміністративним законодавством встановлена адміністративна відповідальність. Вказані вище ознаки адміністративного правопорушення в сукупності створюють його юридичний склад - єдину підставу адміністративної відповідальності і застосування адміністративного стягнення. Адміністративне правопорушення слід відрізняти від кримінального злочину та дисциплінарного проступку. Основною ознакою, що відрізняє адміністративний проступок від злочину є суспільна небезпека останнього. НАПРИКЛАД: дрібне хуліганство /ст. 173 КпАП України/ - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, а кримінально - каране хуліганство включає такі ж самі дії, якщо вони грубо порушують громадський порядок і свідчать про явну неповагу до суспільства. В доповнення до образливого чіпляння до громадян вони супроводжується такими діями, як нанесення побоїв, тілесних ушкоджень без розладу здоров'я і т. п. В цілому ж суспільна небезпечність злочинів, порівняно з адміністративними правопорушеннями, обумовлена важливістю суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Вчинення адміністративного правопорушення тягне за собою адміністративну відповідальність, встановлену як Законами України так і підзаконними актами ( Указами Президента України, постановами Уряду України, а також рішеннями органів місцевого самоврядування ). Притягнення до адміністративної відповідальності по рішенню суду /судді/ не тягне за собою для громадянина таких наслідків як судимість. В той же час вчинення злочину тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену виключно законами України, а притягнення до кримінальної відповідальності тягне за собою такі правові наслідки для громадян, як судимість. Адміністративне покарання може бути призначено за постановами різних державних органів та їх посадових осіб, суду /перелік органів, уповноважених накладати стягнення, наданий в ст. 218 - 2448 КпАП України/, на особу яка досягла шістнадцятирічного віку. Кримінальне покарання може бути накладене тільки за вироком суду. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилось 16 років, а за окремі злочини - 14 років. Дисциплінарний проступок відрізняється від адміністративного правопорушення тим, що : - він не володіє ніяким ступенем антигромадської спрямованості (шкідливості); - відповідальність за його вчинення наступає за дисциплінарними статутами, іншими підзаконними нормативними актами; - дисциплінарне стягнення накладається на осіб в порядку підпорядкованості вищестоящим керівником; - дисциплінарна відповідальність може настати з /моменту/ часу зачислення на службу, регулюється статутами, умовами трудового договору з адміністрацією підприємства, установи, організації та виключається в випадках припинення вказаних відносин. 2. Юридичний склад адміністративного правопорушення. Якщо поняття адміністративного правопорушення офіційно визначено в адміністративному законодавстві України, то визначення його юридичного складу існує лише в теорії права. Ці два поняття близькі за своїм змістом, але не тотожні. Термін “правопорушення” містить у собі як елементи складу, так і ознаки, які не мають значення для вирішення питання про можливість притягнення до юридичної відповідальності. Склад же правопорушення завжди конкретний і становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні, і в той же час, достатні для притягнення до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність. Юридичний склад конкретних проступків мають свої особливі ознаки, однак серед останніх є такі, які властиві кожному з них. В юридичній науці ці ознаки традиційно об’єднують у чотири групи: ознаки, які характеризують об’єкт проступку, об’єктивну сторону, суб’єкт проступку та суб’єктивну сторону. Виходячи з цього, склад адміністративного проступку являє собою сукупність обов’язкових об’єктивних та суб’єктивних ознак при наявності яких те чи інше протиправне діяння може вважатись адміністративним проступком. До них належать: - об'єкт, - об'єктивна сторона, - суб'єкт,
Адміністративний проступок неможливий, перш за все без об’єкта проти якого він спрямований. Якщо звернутись до етимології слова “об’єкт”, визначеному у словнику української мови, то з’ясується, що під ним необхідно розуміти все, що існує поза нас і незалежно від нашої свідомості – явища, предмети, на які спрямована конкретна діяльність. Об'єктом адміністративного правопорушення являються суспільні відносини, врегульовані переважно нормами адміністративного права. Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрактності необхідно розрізняти загальний, родовий, безпосередній об’єкти. Така троьхчленна класифікація об’єктів правопорушення “по вертикалі” була запропонована В.Д. Меньшагіним і визнана більшістю юристів. На ній базується вся система Особливої частини адміністративного та кримінального законодавства. трьохступеневому поділу (Особлива частина – глава Особливої частини – склад конкретного адміністративного проступку) відповідає і трьохступеневий поділ об’єкта адміністративно-правової охорони ( загальний об’єкт – родовий об’єкт – безпосередній об’єкт). Її сутність полягає в поступовій конкретизації суспільних відносин, що охороняються адміністративним законодавством, за принципом від загального до окремого, шляхом визначення спочатку родового, а потім безпосереднього об’єкту. Завальний об'єкт адміністративного проступку - це всі відносини, що захищаються за допомогою норм адміністративного законодавства України. Ці відносини врегульовані, насамперед, адміністративним правом, нормами інших галузей права, а також, нормами моралі та звичаїв. Якщо загальний об’єкт на кваліфікацію проступку не впливає, то родовий і безпосередній об’єкти є тими елементами, від чіткого і повного визначення яких залежить точне встановлення ознак конкретного правопорушення, обумовлення його місця в Особливій частині КпАП України. Встановлення родового та безпосереднього об’єкта має також важливе значення для з’ясування ступеня і характеру шкідливості посягання, його правильної кваліфікації, відмежування від інших протиправних дій. Родовий об'єкт адміністративного проступку — це група тотожних, однорідних суспільних відносин, урегульованих і охороняємих адміністративно-правовими нормами і містяться в Особливій частині КпАП України.. Безпосередній об'єкт адміністративного проступку — це конкретні відносини, що захищаються відповідною адміністративно-правовою нормою. В якості родового об'єкта адміністративного правопорушення виступають: громадський порядок; державне і колективне майно; права і свободи громадян; встановлений порядок управління. Одним з різновидів родового об’єкта є видовий об’єкт, тобто самостійна група суспільних відносин, загальних для ряду проступків. НАПРИКЛАД: в главі Особливої частини КпАП України “Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління” можна виділити такі видові об’єкти як суспільні відносини в галузі дозвільної, паспортної системи, правил перебування іноземців в Україні. Безпосередній об’єкт – це конкретні суспільні відносини, поставлені під охорону закону, яким спричиняється шкода певним правопорушенням. Кожне правопорушення має безпосередній об'єкт посягання. НАПРИКЛАД: - державне чи колективне майно конкретного підприємства, установи, організації - при дрібному розкраданні; - громадська мораль, гідність конкретного громадянина - при дрібному хуліганстві та ін. Але посягання на суспільні відносини може здійснюватись шляхом протиправного впливу на предмети, які мають суттєве значення для визначення характеру проступку, для правильної його кваліфікації і вказуються в законі як обов’язкова ознака складу правопорушення (наприклад, наявність мисливської холодної або вогнепальної зброї, наркотичних засобів у громадянина). В теорії права під предметом адміністративного правопорушення прийнято вважати речі, предмети матеріального світу, гроші, цінні папери, з приводу яких виникають суспільні відносини. Деякі з адміністративних проступків можуть заподіювати шкоду не одному, а кільком об’єктам. У цьому випадку один з об’єктів визначається головним, інші – додатковими. Наприклад, якщо головним безпосередні об’єктом адміністративного проступку, передбаченого ст.162 КпАП України (незаконна торгівельна діяльність), є відносини щодо здійснення угод купівлі та продажу товарів, то додатковим безпосередні об’єктом виступають суспільні відносини в галузі фінансів та оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності. Об'єктивна сторона адміністративного проступку — це сукупність зовнішніх ознак проступку, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. Об’єктивна сторона дає характеристику суспільної шкідливості проступку, його спрямованості, вона містить ряд ознак, які прийнято поділяти на головні і факультативні. До головних належать дія або бездіяльність – протиправне діяння. Протиправне діяння може бути простим і складним. Просте являє собою єдину дію або короткочасову бездіяльність, єдиний короткочасний акт протиправної поведінки. Наприклад, крадіжка, безквитковий проїзд в громадському транспорті. Складне діяння або складається з декількох самостійних дій, або розтягнуте в часі, або скоюється групою. Розрізняють такі види складних протиправних діянь:
Для цих правопорушень є характерним те, що і кожне з діянь, які їх утворюють, саме по собі містить всі ознаки складу, і усі разом вони виконують той же склад. Адміністративно-правова дія – це протиправна, активна, свідома і вольова поведінка особи, яка завдає або може завдати реальну шкоду об’єкту, що охороняється адміністративно-правовими нормами. Більшість адміністративних проступків вчиняється шляхом протиправних дій. Наприклад, незаконна торгівельна діяльність (ст.1602 КпАП ), дрібне хуліганство (ст.173 КпАП). Шляхом бездіяльності, тобто невиконання своїх обов’язків або незастосування особою своїх прав, які вона повинна здійснювати за родом своєї діяльності, свідомо у вольовій формі вчиняється, наприклад, коли не виконуються законні вимоги працівника міліції щодо припинення несанкціонованого мітингу. Частина проступків вчиняється у формі пасивної бездіяльності – коли особа, для того щоб не допустити адміністративного правопорушення, повинна вчинити позитивні дії, але вона з якихось причин цього не робить. Це, наприклад, неявка громадянина на виклик у військовий комісаріат без поважних причин (ст.211 1 КпАП України). Необхідними умовами бездіяльності є обов’язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці. Всі інші ознаки є факультативними. На відміну від головних вони враховуються при кваліфікації вчиненого лише у випадках, коли їх прямо передбачено законом, а їх відсутність не завжди виключає наявність складу проступку. Факультативні ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення — це негативні наслідки, які завдані проступком, та причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками, спосіб, час, умови засоби, знаряддя та обставини скоєного проступку. Так шкідливі наслідки і причинний зв’язок обов’язкові лише в матеріальних складах. Для більшості адміністративних проступків, передбачених КпАП, ці ознаки не є характерними. Причинний зв’язок у більшості випадків проходить через свідомість порушника, визнаючи при цьому мотиви його поведінки, спрямованої на досягнення певної мети. Більшість же адміністративних правопорушень характеризуються недодержанням певних правил, коли в протиправному діянні присутній склад правопорушення незалежно від настання шкідливих наслідків. Це так звані формальні склади правопорушень. Для деяких проступків обов’язковою ознакою є така ознака, як місце вчинення проступку. Наприклад, нецензурна лайка в громадських місцях при вчиненні дрібного хуліганства (ст.173 КпАП). порушення правил торгівлі на ринках (ст.159) та ін. Для інших проступків ця ознака при кваліфікації відіграє додаткову роль. Під способом вчинення адміністративного правопорушення необхідно розуміти прийоми, засоби, які використовує правопорушник при вчиненні протиправного діяння (дії чи бездіяльності). Наприклад, поширення неправдивих чуток, при вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 1 КпАП, може здійснюватись будь-яким способом: усно, письмово, по радіо, телебаченню. Розглядаючи ознаки об’єктивної сторони адміністративного проступку, Д.М.Бахрах, зокрема , зазначає, що спосіб вчинення проступку включає в себе порядок, метод, послідовність дій, прийоми, які застосовуються правопорушником. Спосіб – конкретна форма дій, їх варіант. Дія та спосіб його вчинення співвідносяться як рід і вид. Знаряддями вчинення проступку досить часто виступають різні предмети, речі, пристрої, за допомогою яких правопорушення було вчинено або які використовувались для полегшення його вчинення – гирі, ваги, автотранспортні засоби, касові апарати, заборонені знаряддя полювання та ін. Суб'єктом адміністративного правопорушення є осудні фізичні особи, яким на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 16 років (ст.12 КпАП ). Всі ознаки суб’єкта проступку необхідно поділяти на загальні та спеціальні. В адміністративному законодавстві для суб’єктів проступків із спеціальних ознак мають значення: посада (ст.118; ч.2.ст.179 КпАП), спеціальна професійна підготовка (ст.121; 155; 156 КпАП). В законодавстві про адміністративні правопорушення не розкривається поняття осудності, воно випливає з визначення неосудності. Як зазначено в ст.20 КпАП України, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними в наслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що осудність – це здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а значить, і нести за них відповідальність. Крім загальних ознак конкретних складів правопорушень, суб’єкт може характеризуватись ще й дещо специфічними особливостями. Такі суб’єкти називають спеціальними. До них належать, наприклад, неповнолітні, батьки, особи рядового та начальницького складу ОВС, іноземці, народні депутати та ін. Суб'єктивна сторона адміністративного проступку — це внутрішня сторона проступку, психічне відношення суб'єкта правопорушення до скоєного проступку, що характеризує його волю, яка проявляється у протиправній дії, відношенні його до дії, яку він скоїв. Ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є: • вина; • мотив; • мета вчинення правопорушення. Вина, як основна і обов’язкова ознака адміністративного проступку і суб’єктивної сторони, виражається у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його наслідків. Виявляється вина у формі умислу й необережності. Умисел – це необхідне для притягнення до адміністративної відповідальності відношення пізнавальної спроможності й волі суб’єкта, до діяння, яке ним здійснюється. Згідно із ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала (прямий намір) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий намір). Поняття необережної форми вини розкривається в ст.11 КпАП України. Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (адміністративна самовпевненість) або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити (адміністративна недбалість). До факультативних ознак суб’єктивної сторони адміністративного проступку належать мотив і мета. Однак, як відзначає М.І Бажанов, вони факультативні лише в теорії права і вченні про склад правопорушення, тому, що не всі норми, які закріплюють склади проступків містять вказівку на мотив і мету. Під мотивом проступку розуміють ті внутрішні спонукання, які впливають на його волю, якими керується суб’єкт проступку при його вчиненні. Наприклад, мотивами вчинення адміністративного проступку можуть бути корисливість (самовільне використання транспортних засобів, що належать підприємствам з корисливою метою – ст.132 КпАП; дрібне розкрадання державного чи колективного майна – ст.51 КпАП), хуліганські спонукання ( висловлювання нецензурною лайкою в громадських місцях – ст.173 КпАП). Під метою проступку слід розуміти певний результат, до якого прагне правопорушник. Мотив і мета невіддільні від вольової поведінки особи, вони допомагають розкрити її психологічну природу. Якщо метою виступає нажива, то мотивом протиправних дій – особиста корисливість або жадоба. |
| Стаття 21. Види відповідальності за корупційні правопорушення За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії... |
Закон як джерело державного права. Види законів Республіка – поняття і сутність. Ознаки республіканської форми правління. Види республік |
| № ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
План Вступ Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності... КК України Кримінальний закон, таким чином, встановлює, що злочин це діяння людини, і що це діяння суспільно небезпечне, що воно... |
| 21 «Види відповідальності за корупційні правопорушення» «Види відповідальності за корупційні правопорушення» та статті 22 «Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення»... |
2: ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ТА ІНШІ ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА Р України, які визначають загальні положення, підстави та межі кримінальної відповідальності, види злочинних діянь і передбачених... |
| ПЛАН ВСТУП ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБСТАВИН, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ... Кримінальне право, визначаючи поняття злочину (ст. 11 КК України), вказує передусім на найважливіші його ознаки – суспільну небезпечність... |
Питания до і спиту з дисципл іни и «Пі дпри є мницьке право» Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи. Види підприємницької діяльності |
| ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ Поняття матеріальної відповідальності працівника, її відмінність від майнової відповідальності у цивільному праві |
Тема: Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права Система кримінально-правових норм, в яких сформульовані ознаки окремих злочинів і встановлені види та розміри покарання за їх вчинення,... |