|
|
Скачати 306.06 Kb.
|
До Розділу ІХ. Прикінцеві та перехідні положення Зауваження загального характеру 1. Проект передбачає внесення однакових за своєю суттю змін до Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК), Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), Господарсько-процесуального кодексу України (далі – ГПК), Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), Кримінально-виконавчого кодексу України (далі –КВК), Закону України «Про судоустрій України». Суть цих змін полягає в тому, щоб передбачити у зазначених законодавчих актах право відповідних осіб користуватися правовою допомогою виключно адвокатів, тобто осіб, які набули визначеного проектом спеціального статусу, який надає їм право здійснювати адвокатську діяльність. З цією метою із зазначених законів пропонується виключити всі положення, які передбачають право особи добровільно вибрати собі захисника не тільки із кола адвокатів, але із числа інших осіб, визначених в зазначених законах, а саме: - інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ст. 44 КПК, ст. 8 ч. 2 КВК); - інших фахівців у галузі права в порядку, встановленому законом (ст. 12 ЦПК); - інших фахівців в галузі права (ст. 16 КАСУ). Як уже зазначалось в загальних зауваженнях до цього законопроекту, фактично в проекті йдеться про встановлення монополії адвокатів за професією в питаннях надання правової допомоги відповідним особам при здійснені кримінального, цивільного, адміністративного судочинства і при відбуванні особами кримінальних покарань. Враховуючи викладене, положення проекту щодо внесення змін до статті 28 ГПК (абзац а) підпункту 11 пункту 17 цього розділу проекту), до статті 271 КУпАП (абзац г) підпункту 12 пункту 17 цього розділу проекту), до статті 44 КПК (підпункт 14 пункту 17 цього розділу), до статей 12, 40, 56, 84 ЦПК (абзаци а), б), г), ґ) підпункту 16 пункту 17 цього розділу проекту), до ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 56, ч. 1 ст. 58 КАСУ (абзаци а), б), в) підпункту 17 пункту 17 цього розділу проекту), до ч. 2 ст. 8, абзацу 1 ч. 3 ст. 51, ч. 5 ст. 73, абзацу 14 ч. 1 ст. 107, ч. 3 ст. 110, ч. 15 ст. 134 КВК (абзаци а), б), в), г), д), е) підпункту 18 пункту 17 цього розділу проекту), до статей 367, 368 Митного кодексу України (абзаци а), б) підпункту 15 пункту 17 цього розділу проекту), а також про виключення другого речення частини 2 статті 8 Закону України «Про судоустрій України» (абзац а) підпункту 19 пункту 17 цього розділу проекту) є неприйнятними. 2. У положеннях проекту щодо змін до процесуального законодавства доцільно передбачити бланкетні норми, які б вказували на юридичну відповідальність захисника (в тому числі і кримінальну), якщо: дії чи бездіяльність захисника завдають шкоду інтересам, які йому довірені; захисник без поважної причини не з’явився в суд по справі, по якій підсудний перебуває під арештом і зазначені дії захисника затягують розгляд справи; захисник незаконно вимагає гонорар чи іншу винагороду; захисник одночасно надає правову допомогу особам, інтереси яких вступають у суперечність; порушена таємниця слідства; особа видає себе за захисника, хоча насправді ним не є. До підпунктів 6, 7, 8 пункту 17 Позиція Головного управління щодо пенсійного забезпечення адвокатів викладена в зауваженнях до ст. 34 законопроекту. Вона обумовлюється різним характером роботи адвоката та судді або працівника прокуратури (діяльність першого значною мірою наближена до підприємницької діяльності, діяльність других фактично є різновидом державної служби), режимом їхньої роботи, навантаження, формами та розміром оплати праці. За вказаними критеріями діяльність адвоката та судді чи працівника прокуратури навряд чи може бути “прирівняна” одна до одної. Крім того, адвокатура є недержавною організацією, у той час як суд та прокуратура є органами державної влади (згідно цього ж законопроекту адвокатура – це спеціально уповноважений недержавний правозахисний інститут). Як уже зазначалось положення, коли адвокати з питань пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців, є неприйнятними. Крім того, на розгляд Верховної Ради України уже вносився законопроект (реєстр. № 5762 від 7.07.2004 р.) з питання про включення до загального стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, часу роботи адвокатом, який 22.12.2004 р. парламентом не прийнятий. До підпункту 9 пункту 17 В новій редакції абзацу першого підпункту 7.11.8 слова «виплати премій» слід вилучити, оскільки виплата премій охоплюється поняттям «оплата праці». До підпункту 11 пункту 17 1. Зауваження щодо неприйнятності монополізації представництва адвокатами інтересів довірителів викладені вище (у зауваженнях загального характеру). 2. Ст. 48-1 ГПК в редакції проекту не узгоджується із ст. ст. 44 та 49, оскільки: 1) із тексту ст. 48-1 випливає, що витрати на правову допомогу складаються із: а) оплати гонорару та витрат адвоката, б) оплати адвокатським утворенням в) інших видів витрат на правову допомогу. Всі ці види правової допомоги відносяться до судових витрат. Але у ст. 44 ГПК, яка визначає склад судових витрат, зазначено, що до судових витрат відноситься тільки оплата послуг адвокату і в ній, як і в ст. 49 ГПК, не йдеться про правову допомогу. Таким чином, стає незрозумілим: а) чи є всі витрати на правову допомогу складовою частиною судових витрат; б) як ці витрати потрібно розподіляти між сторонами процесу відповідно до ст. 49 ГПК; в) що мається на увазі під оплатою адвокатським утворенням (в цьому разі виникає питання що таке утворенням отримує доход і не може бути визнано неприбутковим, що не узгоджується з підпунктом 9 пункту 17 Розділу ІХ законопроекту); г) що можна розуміти під “іншими” видами правової допомоги. 2) статтею 48-1 (друге речення) установлено, що для конкретного виду правової допомоги законом може бути (а може і не бути) встановлено максимальний розмір правової допомоги. Але ймовірність та доцільність прийняття такого окремого закону (чи окремих законів) з таких питань є сумнівною. До підпункту 12 пункту 17 На наше переконання замість доповнення КУпАП окремою статтею 185-12 слід внести зміни до діючої статті 212-3 КУпАП, одночасно передбачивши адміністративну відповідальність за приховування, перекручення (надання неправдивої) або безпідставну відмову від надання повної та достовірної інформації або несвоєчасне надання такої інформації, документів або інших відомостей за запитами адвоката. В запропонованій статті 185-12 використовується термін «громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності». Главою 5 Цивільного кодексу України ця категорія осіб визначається як «фізична особа-підприємець», тому у законопроекті доцільно використовувати саме цей термін. До підпункту 14 пункту 17 До змін до статті 48 КПК (абзац «ґ») 1. У пункті 3 частини 2 цієї статті слово «розслідування» потрібно замінити словом «слідства». 2. У п. 5 частини 2 ст. 48 слово «адвокат» доцільно замінити словом «захисник». Адже вказана норма має дискримінаційний характер, оскільки надає право застосовувати технічні засоби тільки адвокату і позбавляє цього ж права інших осіб, які можуть бути захисниками. 3. У п. 5 ч. 2 потрібно передбачити, що технічні засоби захисник може застосовувати саме з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, слідчого судді, суду. Адже дивною буде ситуація, коли, наприклад, суд для фіксації ходу судового процесу застосовує штатні технічні засоби, а захисних на свій розсуд встановив в залі судового засідання свою технічну апаратуру, принцип роботи і технічні характеристики якої відомі і зрозумілі тільки захиснику. 4. Частина 6 ст. 48, на відміну від ч. 6 ст. 48 чинного КПК, не відповідає суті і змісту самої ст. 48. Адже ця стаття в КПК має назву «Обов’язки і права захисника». Всупереч цьому ч. 6 проекту встановлює обов’язок органу дізнання і слідчого, а не відповідні обов’язки і права захисника. Незрозумілі підстави повної зміни ч. 6 ст. 48 чинного КПК, яка дійсно є актуальною і природною в контексті обов’язків захисника щодо здійснення правової допомоги в рамках правового поля процесуального закону. 5. Пункти 2 і 3 частини 7 ст. 48 є неприйнятними. По-перше, положення п. 2 про те, що якщо вказані особи не погоджуються із способом захисту, який обрав захисник (наприклад, заслухати в суді підставних свідків, які дадуть неправдиві покази), то захисник має право відмовитись від виконання своїх обов’язків, є юридично некоректним. Воно не буде сприяти встановленню істини по справі і обмежить права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист. По-друге, положення п. 3 суперечать ст. 47 КПК. Адже ст. 47 КПК визначає порядок запрошення і призначення захисника, а не умови і порядок укладання договору підозрюваним, обвинуваченим тощо із захисником. До того ж порядок укладення, умови, виконання договору між адвокатом та його клієнтом взагалі не є предметом кримінального процесу. По-третє, за своєю суттю п. 3 не відрізняється від п. 2 і ці норми апріорі ставлять підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в повну залежність від захисника. 6. У частині 8 ст. 48 проекту слово «клієнта» доцільно замінити іншим словосполученням, оскільки в КПК відсутнє таке поняття, як «клієнт». До змін до статті 61 КПК В п. 3 ч. 1 ст. 61 доцільно виключити слово «близьким». Адже положення про те, що захисником не може бути людина, яка є близьким родичем особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду тощо, по-перше, не узгоджується із ст. ст. 54, 58, 60, 62, 63 чинного КПК, за якими відведенню підлягають не близькі родичі, а просто родичі певних осіб, і, по-друге, є помилковим за своєю суттю. Адже якщо, наприклад, захисник є племінником судді або його правнуком (тобто, родичем), то хіба можна стверджувати, що вказані особи не зацікавлені в результатах справи? До статті 61-1 КПК У ч. ч. 2 і 3 цієї статті проекту потрібно передбачити право потерпілого і його представника на внесення апеляції на постанову судді про відвід захисника чи про відмову в цьому. Адже вказані особи мають право написати заяву про відвід захисника, але права на оскарження прийнятого за їх заявою рішення, на відміну від інших учасників кримінального судочинства, чомусь на мають. До змін до статті 63 КПК Положення другого речення ч. 3 незрозумілі навіть у тому разі, якщо слово «захисника» буде замінено на «представника». Адже якщо суддя чи суд відвів представника потерпілого чи цивільного позивача, то в першу чергу право на оскарження цього рішення має саме потерпілий чи позивач, а не засуджений, клопотання якого (засудженого) про відвід задовольнив суддя (суд). Проектом же чомусь право на внесення апеляції на рішення про відвід представника надається не всім учасникам судового розгляду. До підпункту 18 пункту 17 Ст. 137 КВК має тільки 7 частин, а проект передбачає зміну до частини 15. Запропонована проектом зміна за своїм змістом не відповідає суті ст. 137 КВК. Очевидно, в абзаці “е” цього пункту мало б йтись про ч. 15 ст. 134 КВК. Але зазначені в проекті зміни до ч. 15 ст. 134 КВК є неприйнятними на підставі міркувань, викладених в загальних зауваженнях щодо внесення змін до окремих законів. Узагальнюючий висновок: з урахуванням кількості та характеру висловлених зауважень і пропозицій за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Заступник керівника Головного управління А. М. Ришелюк Вик.: Ю.П. Матєров, тел. 235-79-22 |
|
Проект Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність Цей Закон визначає правові засади організації адвокатури та здійснення адвокатської діяльності для забезпечення виконання суспільної... |
ЗАТВЕРДЖЕНО ... |
|
Кандидат юридичних наук, адвокат, в о. директора департаменту з кримінального судочинства Законом випадках. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність на всій території України без будь-якого додаткового дозволу. Адвокатська... |
Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" Внести зміни до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30-31, ст.... |
|
ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ З метою забезпечення належної організації прокурорського нагляду за виконанням вимог Конституції України, Закону України «Про оперативно-розшукову... |
КРЕМЕНЧУЦЬКА МІСЬКА РАДА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Закону України «Про інвестиційну діяльність», «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», ст.... |
|
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 23 травня 2011 р. №554 Відповідно до статті 17 Закону України “Про архітектурну діяльність” та статті 31 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”... |
До Закону України Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру... |
|
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Відповідно до пункту 17 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова районної ради щорічно звітує перед... |
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 11 травня 2011 р. №560 Відповідно до частини другої статті 31 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та частини четвертої статті 7 Закону... |