До Конституційного Суду України
01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 14
|
|
|
|
Суб’єкт права на конституційне звернення, громадянин України:
|
|
Коломойський Ігор Валерійович
|
|
|
|
Уповноважені за дорученням представники:
|
|
Веремійчук Кім Олександрович
|
|
|
|
|
|
Жуков Сергій Вікторович
|
|
|
|
«17» лютого 2010 року.
КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ
Щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 36, статті 38, частини першої статті 71 Конституції України, частини першої статті 1, частини першої статті 6 закону України «Про вибори народних депутатів України», частини першої статті 4, статті 5, частини першої статті 6 закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»
І. Конституція України встановлює, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може узурпувати державну владу (стаття 5).
Закріплений у статті 5 Конституції України принцип народовладдя в Українській державі є первинним та основним при визначенні порядку формування та засад діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Він цілком відповідає статті 21 Загальної декларації прав людини 1948 року, статтям 25, 26 та Преамбулі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
На забезпечення реалізації принципу народовладдя, стаття 38 Конституції України наділяє всіх громадян правом брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; правом рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Закріплене у статті 38 Конституції України виборче право громадян, зважаючи на положення статті 21, частин першої та другої статті 22, статті 64 Конституції України, є невідчужуваним, непорушним та невичерпним, гарантується і не може бути скасовано, а також не може бути обмежено, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22).
Принцип народовладдя в Україні реалізується шляхом народного волевиявлення та здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69). При цьому, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (частина перша статті 71 Конституції України).
Зводячи до єдиного положення статей 38 та 71 Конституції України можна визначити конституційний зміст, обсяг і принципи виборчого права, яким наділений кожний громадянин, і на основі якого мають формуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
До таких принципів відносяться: єднання у понятті виборчого права прав громадян вільно обирати і бути обраними (активне та пасивне виборче право – частина перша статті 38 Конституції України); проведення виборів на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (частина перша статті 71 Конституції України).
Основний Закон у своїх статтях додатково наголошує, що на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування обираються чотириста п'ятдесят народних депутатів України (частина перша статті 76), Президент України (частина перша статті 103), депутати сільської, селищної, міської, районної, обласної ради (частина перша статті 141), сільський, селищний та міський голова (частина друга статті 141).
Єдині обмеження виборчого права, зважаючи на положення частини першої статті 64 та частини третьої статті 22 Основного Закону, можуть бути встановлені лише Конституцією України, і стосуються: вікового цензу і вимоги дієздатності для активного виборчого права (стаття 70); вікового цензу, цензу осілості, вимоги бути наділеним активним виборчим правом, не мати непогашеної або не знятої судимості за умисний злочин, володіти державною мовою – для пасивного виборчого права (частини друга та третя статті 76, частина друга статті 103).
На таких самих позиціях у розумінні конституційних змісту, обсягу і принципів виборчого права стоїть і Конституційний Суд України, який у пункті 4 мотивувальної частини Рішення №1-рп/98 від 26 лютого 1998 року (справа про вибори народних депутатів України) визначив, що сутністю виборчого права є право громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це право є загальним, рівним і прямим.
Конституційний Суд України також констатував, що основоположні принципи загального, рівного і прямого виборчого права, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України становлять конституційну основу правового регулювання виборчого процесу (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення).
Зважаючи на позицію Конституційного Суду України, лише законодавче закріплення порядку реалізації громадянами свої виборчих прав, який забезпечує можливість реалізації таких прав із дотриманням визначених статтям 38, 71, 76, 103, 141 Конституції України їх конституційних обсягу, змісту та принципів, гарантує дотримання принципу народовладдя в Українській державі.
ІІ. На виконання положень пункту 3 частини першої статті 85, пункту 20 частини першої статті 92 Конституції України, згідно яких організація і порядок виборів і референдумів визначається прийнятими Верховою Радою України законами, – спосіб реалізації громадянами України своїх виборчих прав та спосіб забезпечення народовладдя в Україні був визначений законами: «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року
N 474-XIV; «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року N 1665-IV; «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року N 1667-IV. При цьому, зважаючи на положення статей 19, 21, 22, 64 Конституції України, у процесі визначення Верховною Радою України організації і порядку виборів не допускається звуження конституційного обсяг та зміст виборчого права.
Разом з тим, у зазначених вище законах Верховна Рада України конкретизувала передбачене частиною першою статті 38 Конституції України право громадян вільно обирати та бути обраним, встановила порядки реалізації громадянами активного та пасивного виборчих прав на виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а отже і встановила фактичний зміст та обсяг виборчих прав громадян на відповідних загальнодержавних та місцевих виборах.
Незважаючи на те, що закріплений в статтях 38, 71, 76, 103, 141 Конституції України зміст та обсяг вільного, рівного, і прямого виборчого права на виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів є однаковим, фактичний зміст відповідних прав, що закріплений у прийнятих Верховною Радою України законах, – не є однаковим.
У положеннях законів, які регламентують порядок проведення виборів в Україні, закріплені норми, які свідчать про неоднозначне застосування державним органом – Верховною Радою України положень частини першої статті 36, статті 38, частини першої статті 71, частини першої статті 76, частини першої статті 103, частин першої та другої статті 141 Конституції України, а також частини першої статті 1, частини першої статті 6 закону України «Про вибори народних депутатів України», частини першої статті 1, частини першої статті 6 закону України «Про вибори Президента України», частини першої статті 4, частини першої статті 5 та частини першої статті 6 закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
Визначений у результаті неоднозначного застосування Основного Закону порядок реалізації виборчих прав громадян не забезпечує рівності їх змісту та обсягу на виборах народних депутатів України, виборах депутатів республіканської в АРК, районних, міських, та обласних рад у порівнянні з виборами президента України, виборами сільських, селищних, міських голів чи депутатів сільських, селищних рад.
Неоднозначне застосування парламентом положень статей 38 та 71 Конституції України призвело до законодавчого визначення Верховною Радою України порядку реалізації виборчого права на виборах народних депутатів України, виборах депутатів республіканської в АРК, районних, міських, та обласних рад у спосіб, що звужує його зміст та обсяг у порівняні з виборчим правом на виборах сільських, селищних, міських голів і депутатів сільських, селищних рад, а тому, призводить до порушення моїх конституційних прав та свобод.
Порушення мого конституційного права обирати та бути обраним полягає у законодавчому позбавленні мене можливості реалізовувати свої виборчі права на виборах народних депутатів України, виборах депутатів республіканської в АРК, районних, міських, та обласних рад у тому обсязі, у якому я можу їх реалізувати на виборах сільських, селищних, міських голів і депутатів сільських, селищних рад.
Зазначена обставина, відповідно до статті 94 закону України «Про Конституційний Суд України», створює підставу для конституційного звернення до Конституційного Суду України з клопотанням про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації та захисту моїх конституційних прав, якими я наділений як громадянин України.
ІІІ. Відповідно до частини третьої статті 77, пункту 3 частини першої статті 85, пункту 20 частини першої статті 92 Конституції України саме до компетенції Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади в Україні, належить законодавче врегулювання питань організації і порядку проведення виборів народних депутатів України. Цієї позиції притримується і Конституційний Суд України у Рішенні №1-рп/98 від 26 лютого 1998 року.
На підставі своїх конституційних повноважень Верховна Рада України визначає виборчу систему (мажоритарну, мажоритарно-пропорційну – змішану, пропорційну), за якою проводяться вибори, а також порядок реалізації громадянами свої виборчих прав.
При цьому, зважаючи на вимоги статей 3, 5, 6, 8, 19, 21, 22, 64 Конституції України, Верховна Рада України при реалізації передбаченого пунктом 3 частини першої статті 85 та пунктом 20 частини першої статті 92 Основного Закону повноваження не може звужувати конституційний зміст та обсяг права кожного громадянина обирати та бути обраним.
Повноваження щодо визначення виборчої системи на тих чи інших видах виборах не створює підстав для звуження конституційного змісту та обсягу виборчого права громадян.
У абзаці четвертому пункту 5.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року встановлено, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняттями змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними.
Таким чином, Верховна Рада України за жодних обставин не наділена повноваженням обмежувати (шляхом звуження змісту та обсягу) закріплене в статтях 38, 71, 76, 141 Конституції України виборче право громадян при визначенні у законах «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» порядку організації і проведення виборів, а також порядку та способів реалізації виборчих прав громадянами.
ІV. Як вже було зазначено вище, Конституція України визначає, що виборче право в Україні є вільним, загальним, рівним і прямим. Виборче право громадян на виборах Президента України, народних депутатів України, виборах до органів місцевого самоврядування в цій частині має однаковий конституційний зміст та обсяг.
Натомість, через неоднозначне розуміння, інтерпретацію та застосування Верховною Радою України понять «вільне», «рівне» і «пряме» виборче право, його конституційний зміст та обсяг значно звужений на виборах народних депутатів України, виборах депутатів республіканської в АРК, районних, міських, та обласних рад у порівнянні із виборами Президента України, виборами сільських, селищних, міських голів і депутатів сільських, селищних рад. Це проявляється у відсутності передбаченої законодавством можливості для громадян самовисуватися та на рівних засадах впливати на персональний склад та черговість кандидатів у виборчих списках.
Визначивши, що парламентські вибори, а також вибори депутатів республіканської в АРК, районних, міських, та обласних рад в Україні відбуваються за пропорційною системою, Верховна Рада України встановила такий механізм реалізації виборчих прав громадянами, у межах цієї пропорційної системи, що призводить до істотного обмеження як активного так і пасивного виборчих прав.
Рівне виборче право.
Відповідно до статей 71, 76, 103 та 141 Конституції України виборче право на виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів є рівним.
Відповідно до частини першої статті 1 закону України «Про вибори народних депутатів України», частини першої статті 1 закону України «Про вибори президента України» виборче право на відповідних виборах є рівним.
Згідно частини першої статті 4 закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» місцеві вибори є рівними.
При системному аналізі норм вказаних законів стає зрозуміло, що поняття рівного виборчого права в них розуміється по різному.
Зокрема, закріплений у статті 3 закону «Про вибори народних депутатів України» принцип рівності стосується: виборців – громадян, які реалізують активне виборче право (частина друга статті 3); кандидатів у народні депутати України (частина третя статті 3); партій (блоків), що є суб’єктами виборчого процесу (частина четверта статті 3).
При цьому, стаття 3 закону України «Про вибори народних депутатів України» наполягає на рівності пасивного виборчого права лише тих громадян, щодо висунення яких у кандидати було прийняте рішення партією.
При аналізі статей 4, 10, 57 закону України «Про вибори народних депутатів України», статей 5 та 34 закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» стає зрозуміло, що на виборах народних депутатів України, виборах депутатів республіканської в АРК, районних, міських, та обласних рад право висунення кандидатів у депутати може бути реалізовано лише через політичні партії, їх місцеві організації, утворені ними блоки. На зазначених виборах виборці голосують за виборчі списки кандидатів, що сформовані партіями.
Натомість, відповідно до статті 10 закону України «Про вибори народних депутатів України», статей 5, 33 закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» на виборах Президента України, виборах сільських, селищних, міських голів і депутатів сільських, селищних рад громадянин може стати кандидатом шляхом самовисування. Громадяни голосують безпосередньо за кандидатів.
Вказані обставини відображають відмінність у фактичному змісті та обсязі виборчих прав громадян на різних видах виборів, які, відповідно до положень Конституції України, мають бути однаковими.
Крім того, зазначені відмінності у фактичному змісті виборчих прав громадян на виборах народних депутатів України, виборах депутатів республіканської в АРК, районних, міських, та обласних рад у порівнянні з виборчими правами на інших видах виборів, ставлять у нерівне становище членів партії по відношенню до громадян, які не є членами партії.
|