КОМЕНТАР
|
|
Скачати 14.89 Mb.
|
|
Пр< iMfli їлочнну - це матеріальний предмет або нематеріальний об'єкт, що має ін-і іиі» мп майнову цінність, з приводу якого або шляхом дії щодо якого вчинюєть-■ІІІІІ Пре імеї і факультативною ознакою складу злочину. В описах більшості злочинів, існих статтями КК, предмет злочину не згадується. і її і предмета злочину слід відрізняти знаряддя і засоби вчинення злочину, які є озна-б'скі пішої сторони злочину. Потерпілий - особа, якій злочином завдано фізичної, і ці і'і.і п.ти чи моральної шкоди, також не може розглядатись як предмет злочину. < ><�Г< к і ніша сторона злочину - це зовнішній акт суспільно небезпечного пося-і ниш п.і очоронюваний законом об'єкт, яким цьому об'єкту заподіюється шкода або і інорюі гься загроза її заподіяння. Основними ознаками об'єктивної сторони злочину є: 1) суспільно небезпечне ічинне) діяння; 2) його наслідки; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками. 11.и піки та причинний зв'язок не є обов'язковими ознаками об'єктивної сторони зло-'шну. У КК вміщено чимало статей, у яких обов'язкове настання певних наслідків злочинною діяння не передбачається. Сформульовані у таких статтях склади злочинів на-іивають формальними, а склади, де наслідки є обов'язковою ознакою,— матеріальними. 5 тминне діяння - це передбачені кримінальним законом дія чи бездіяльність, якими заподіюється шкода об'єктові злочину. ілочинна дія завжди є вчинком, виявом активності особи. Як правило, під дією розумі іон, тілесні рухи. Проте іноді закон як дію розуміє і слова (наприклад, статті 129, 295). У кримінальному законі трапляються ситуації, коли злочинним діянням визнається 0 шл фізична дія, і ситуації, коли таким діянням вважається певний комплекс із кількох ші Дії, вчинені шляхом застосування складних технічних засобів (вибухового при- і і рию з годинниковим механізмом, зброї з механізмом, який спрацьовує від певних дій і ертви, тощо), або з використанням тварини, особи, яка не є суб'єктом злочину чи від- ПОВІДНО до закону не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене (наприклад, юлітнього), вважаються вчиненими тим, хто скористався цими засобами, тваринами ■бо спрямував (змусив діяти) зазначених осіб. Дія повинна мати свідомий характер, бути невимушеною. У випадках, коли особа ІЧИНИла дію не зі своєї волі, вона не підлягає відповідальності через відсутність вини в п поведінці. Це характерно для випадків: а) вчинення рефлекторних чи інших мимо- і них дій; б) вчинення дії під впливом непереборної сили, під якою розуміється ІИВ природних, технічних чи інших незалежних від суб'єкта факторів (наприклад, ШТОМобільна аварія сталася внаслідок конструктивних вад автомобіля або неякісності 14 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І ■тіч 2 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 15   його вузлів, про які водій не знав); в) вчинення дії під фізичним примусом, який позбавляє особу можливості діяти правомірно (ст. 40).Злочинна бездіяльність - це пасивна поведінка, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні обов'язку діяти, покладеного на відповідну особу законодавством, трудовими (службовими) обов'язками, обумовленого її попередньою поведінкою або загальновизнаними морально-етичними правилами. Проте навіть у тих випадках, коли особа не виконала покладеного на неї обов'язку вчинити певні дії, її бездіяльність буде злочинною лише у разі, коли її прямо визнає такою відповідна стаття КК. Наслідки злочину - реальні шкідливі зміни, які відбуваються в об'єкті, що охороняється кримінальним законом, внаслідок злочинного діяння. Наслідки можуть мати матеріальний (шкода, яку можна оцінити в грошовому вираженні, ушкодження здоров'я, позбавлення життя) або нематеріальний (моральна, політична, соціальна, психологічна, інша шкода) характер. У статтях КК, як правило, прямо вказується лише на матеріальні наслідки злочинного діяння. Проте загроза настання нематеріальних суспільно небезпечних наслідків нерідко є мотивом для криміналізації дій шляхом прийняття кримінально-правових норм з формальними складами: тут наслідки прямо не вказуються у статті, але мається на увазі, що вони завжди або дуже часто виникають у разі вчинення відповідного діяння. Причинний зв'язок між діянням та його суспільно небезпечними наслідками для наявності складу злочину має бути необхідним, оскільки інакше не можна виключати, що наслідки виникли не через діяння, яке інкримінується винній особі, а через якесь інше діяння або ж подію. Тому випадковий причинний зв'язок не дає підстав констатувати наявність об'єктивної сторони злочину, а отже, свідчить про відсутність складу злочину. Необхідний причинний зв'язок між діянням і наслідками характеризується тим, що діяння: 1) має передувати наслідкам; 2) має бути умовою, без якої не було б наслідку (принцип condicio sine qua non); 3) за своїми властивостями, як правило, має спричиняти саме такі наслідки, тобто наслідки мають бути закономірним результатом вчиненого діяння. Факультативними, тобто такими, що не є обов'язковими для більшості злочинів, ознаками об'єктивної сторони є: 1) місце - територія чи інше місце, де вчиняється злочинне діяння та/або настають його наслідки; 2) час - період, протягом якого вчинюється злочин; 3) спосіб - методи чи прийоми вчинення злочину; 4) обставини — сукупність умов, за яких вчинюється злочин; 5) засоби - предмети, документи, речовини, з використанням яких створюються умови для вчинення злочину; 6) знаряддя - зброя та інші предмети, документи, речовини, за допомогою яких здійснюється вплив на потерпілого чи предмет злочину або іншим чином полегшується досягнення злочинного результату. У конкретних статтях КК факультативні ознаки можуть бути передбачені як ознаки основного складу злочину або як його кваліфікуючі ознаки. Відсутність факультативної ознаки у випадку, коли її наявність передбачено основним складом злочину, свідчить про відсутність складу даного злочину взагалі, а відсутність такої ознаки, якщо вона передбачена як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча), свідчить про відсутність відповідного кваліфікованого (особливо кваліфікованого) складу злочину. 6. Суб'єктивна сторона злочину відображає процеси, які відбуваються у свідомості особи у зв'язку з вчиненням нею злочину і свідчать про спрямування її волі та про її ставлення до суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Ознаками суб'єктивної сторони злочину є: 1) вина; 2) мотив злочину; 3) мета злочину. Основною та обов'язковою для кожного злочину ознакою суб'єктивної сторони є вина. її відсутність завжди означає відсутність у діях особи складу злочину. (Про поняття вини див. коментар до статей 23-25). Заподіяння шкоди без вини (коли особа, спричиняючи своїми діяннями суспільно небезпечні наслідки, не передбачає і за обставинами справи не може передбачити настання таких наслідків) називається казусом. Мім ни і мета є факультативними ознаками суб'єктивної сторони злочину. Мотив тну це ті внутрішні спонукання, якими керувався винний, вчиняючи злочин, а іета це той уявний результат, якого домагався винний, коли вчинював злочин. ІТТЯИ Особливої частини КК мотив і мета можуть бути передбачені як обов'язкові лі < уб'єктивної сторони основного складу відповідного злочину або як кваліфіку- ЮЧІ ((X опливо кваліфікуючі) ознаки такого злочину. I Поняття суб'єкта злочину дано у ст. 18. Про ознаки суб'єкта злочину див. ко- ір до статей 19 та 22. [детина 2 ст. 2 відтворює основний зміст принципу презумпції невинуватості, за-I ріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України. Цей принцип головним чином стосується процесуальних аспектів, проте правило, яке ним закріплене, має важливе значення і при осуванні норм матеріального кримінального права. I1 імісту ч. 2 ст. 2 також випливає, що питання кримінальної відповідальності особи вирішувати тільки суд. Однак у даному випадку йдеться лише про остаточні рі- пн-ііни t цих питань, а саме: про визнання особи винною та призначення їй покарання за •Чинений злочин. Що ж стосується попередніх рішень, які приймаються у процесі кри-м 111; 1111. н о го судочинства (як-от рішення про пред'явлення обвинувачення та засто-■ \н;іння до обвинуваченого запобіжного заходу), то деякі з них згідно з КПК можуть прийматися та санкціонуватися не лише судом, а й слідчим чи прокурором. 9, Частина 3 ст. 2 є реалізацією у кримінальному праві положення ч. 1 ст. 61 Кон-і і ні у ції України про те, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної від-ПОіідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Відповідно до цих норм юиускається повторне притягнення до кримінальної відповідальності як тоді, коли Ш Обі вже зазнала раніше покарання за той самий злочин, так і тоді, коли перше притяг-іп ним до кримінальної відповідальності завершилося її виправданням. Частина 3 ст. 2 поширюється і на випадки, коли особа з тих чи інших підстав була безумовно звільнена ні і кримінальної відповідальності чи покарання. І Іоложення ч. З ст. 2 застосовується і тоді, коли за той самий злочин особу було раніше притягнуто до кримінальної відповідальності, покарано, виправдано чи звільнено ні і покарання в іншій країні. Частина 3 ст. 2 не стосується тих випадків, коли згодом вироки та інші рішення супи у кримінальних справах на законних підставах скасовуються чи змінюються судами шпцого рівня, а рішення слідчих чи прокурорів (зокрема, про закриття кримінальної і прави) - прокурором чи судом. Не можуть вважатися повторним притягненням до кримінальної відповідальності також і випадки уточнення, розширення обсягу раніше пред'явленого особі обвинувачення. Конституція України (статті 61, 62, п. 22 ст. 92). КПК (глави 12, 13, 20, 21, 22). і ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 17  Розділ II ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬСтаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
1. Кримінальна відповідальність - це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як злочинної. Кримінальна відповідаль ність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, і матеріа лізується в обвинувальному вироку суду. Зазвичай вона включає засудження особи за вчинений злочин, призначення їй покарання, його відбування, судимість тощо. Притяг нення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, по чинається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. 2. Із ч. 1 ст. З випливає, що чинне законодавство про кримінальну відповідаль ність являє собою один кодифікований закон і що єдине джерело кримінального права - це КК. Будь-які інші нормативно-правові акти не входять до системи кримінального законодавства. Цим воно принципово відрізняється від інших галузей вітчизняного за конодавства, а також від колишнього кримінального законодавства, яке припускало застос^ання інших, крім КК, кримінальних законів. Не входить до системи кримінального законодавства і Конституція України, незважаючи на те, що вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Проте, відповідно до ст. 8 Конституції України, закони України, у т. ч. закони про кримінальну відповідальність, мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Невідповідність законів про кримінальну відповідальність Конституції України, а також порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, тягнуть за собою визнання їх Конституційним Судом України у встановленому Конституцією і законами України порядку неконституційними. Ці положення мають обов'язково враховуватися під час тлумачення і застосування норм КК. КК ґрунтується не тільки на Конституції України, а й на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Гарантією цього є положення ч. 5 ст. 3. До вказаних принципів і норм можна віднести такі, що стосуються верховенства Ііраї людини, суверенітету держав, дипломатичного імунітету, права міжнародних до- »рів, мирного розв'язання спорів, міжнародного морського, повітряного, екологіч ної о, економічного і гуманітарного права, боротьби зі злочинністю, правової допомоги і іидачі злочинців тощо. Загальновизнані принципи і норми міжнародного права закріп- і у відповідних пактах, деклараціях, конвенціях та інших документах. Наприклад, на назвати такі загальновизнані і закріплені у Конституції України принципи кон-і її і \ ційно-правового статусу людини і громадянина: принцип невідчужуваності і непорушності прав і свобод людини; принцип рівності перед законом; принцип гаранто-МНОСТІ прав і свобод людини і громадянина та неможливості їх скасування; принцип ■ пушення звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод. V КК поділяється на Загальну й Особливу частини, норми яких застосовуються у Взаємозв'язку. При цьому норми Особливої частини порівняно з нормами Загальної чи піни с більш конкретними в частині кожного окремого складу злочину, який описано и диспозиціях цих норм, і в частині застосування покарань, які описані в їх санкціях. 4. Жоден закон про кримінальну відповідальність не може діяти автономно, окремо ні і КК. Адже такий закон, запроваджує він кримінальну відповідальність, скасовує її чи тин н 11. інші зміни до КК, відразу ж після набрання ним чинності у порядку, визначені iMs її 44 Конституції України і ст. 4 КК, автоматично включається до КК. Це озна-■і н що при застосуванні цих законів посилання слід робити не на них, а безпосередньо н.і ВІДПОВІДНІ норми КК. чистинах 3 і 4 ст. З відображено принцип законності, який стосовно криміналь-НОІ 0 права означає, що: I ) кримінально-правові норми не існують поза КК у зв'язку з їх повною кодифі- I .11111 Ні. I1 тільки КК і ніяким іншим законом чи підзаконним актом визначається, що є зло чином, а також повторністю, сукупністю і рецидивом злочинів, співучастю у злочині, Готуванням до злочину і замахом на злочин тощо, встановлюються види і розміри по- карання за злочин, а також умови, за яких є можливими звільнення від кримінальної ні іповідальності чи від покарання, визначаються інші кримінально-правові наслідки |
Схожі:
|
КОДЕКС УКРАЇНИ В книзі дається науковий коментар всіх глав нового Цивільного кодексу України. Особлива увага приділяється новелам українського цивільного... |
До Закону України Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру... |
|
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
|
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією... Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко |
Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі... |
|
КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.... |
Д. І. Музика Методичний кабінет Методичний коментар до організації роботи вчителя фізичного виховання, проведення заходів з техніки безпеки та ефективності уроків... |
|
Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками,... Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної обласної адміністрації |
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний... Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua