КОМЕНТАР
|
|
Скачати 14.89 Mb.
|
|
МЛИ - Міністерство аграрної політики України М И( - Міністерство внутрішніх справ України МК - Міністерство економіки України Ml IIP - Міністерство екології та природних ресурсів М ІЕЗ - Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України м ІЕЗторг - Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України МЗС - Міністерство закордонних справ України \І К'М - Міністерство культури і мистецтв України М І\ І - Міністерство культури і туризму України МИС - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах за хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи МО - Міністерство оборони України чиї - Міністерство охорони здоров'я України  MOH - Міністерство освіти і науки УкраїниМОП - Міжнародна організація праці МОПС - Міністерство охорони природного середовища та ядерної безпеки України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України МП - Міністерство промисловості України МПП - Міністерство промислової політики України МПСП - Міністерство праці і соціальної політики України МТ - Міністерство транспорту України МТЗ - Міністерство транспорту та зв'язку України МФ - Міністерство фінансів України МЮ - Міністерство юстиції України НБ - Національний банк України НГ - Національна гвардія України ООН - Організація Об'єднаних Націй ПВС - Пленум Верховного Суду України ПФ - Пенсійний фонд України РНБО - Рада національної безпеки і оборони України РП - Рахункова палата України РЄ - Рада Європи СБ - Служба безпеки України УДО - Управління державної охорони України ФДМ - Фонд державного майна України ЦВК - Центральна виборча комісія України ВІЛ - вірус імунодефіциту людини КВУ - кримінально-виконавча установа КПП - контрольно-пропускний пункт ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
' и ДО ОСІб, ЩО ЇХ ВЧИНИЛИ. і Боротьба si злочинністю є одним з найдавніших завдань держави. Для того, щоб ; іба здійснювалась на правових засадах, держава встановлює межі між дозво- ИМ її іабороненим шляхом, зокрема, виданням законів, які забороняють певну по-Mi шил пі /і чагрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів - кримі-п і ІЬНОГО покарання. В Україні такі закони зведені у систематизований законодавчий І римінальний кодекс. ( лоно «кримінальний», застосоване до назви Кримінальний кодекс України, похо- іп 11. від терміна «crimen», який вживався у римському праві і згодом посів своє місце у багатьох європейських мовах (зокрема, в українській мові й досі вживається слово і римінал»). Оскільки «crimen» у перекладі означає «злочин», то, відповідно, і назву І римінальний кодекс» можна перефразувати як «кодекс про злочини». 2. КК є систематизованим нормативно-правовим актом, який охоплює всі питання і римінального права і здійснює їх вичерпне регулювання. Незважаючи на свою специфічну назву - «кодекс», цей акт є законом, приймається та змінюється у тому ж порядно іі інші закони України, і має відповідну юридичну силу. І, Із змісту ч. 1 ст. І випливає, що двома основними завданнями КК є: 1) правове убезпечення охорони певних суспільних відносин та соціальних благ; 2) запобігання починам. < (б'ектами, що беруться під охорону за допомогою норм КК, є права і свободи люті їм та громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, пиіуційний устрій України, а також мир і безпека людства. Норми КК охороняють Пише найважливіші елементи зазначених об'єктів. Охорона менш важливих суспільних ні іносин і соціальних благ здійснюється за допомогою правових норм інших галузей права (зокрема адміністративного, цивільного, трудового права). І Іід правами і свободами людини і громадянина слід розуміти насамперед ті права і і вободи, які передбачено розділом II Конституції України (право на життя, свободу, ібисту недоторканність і недоторканність житла, таємницю листування та іншої кореспонденції, конфіденційність особистого і сімейного життя, об'єднання у гро- 10 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І є тиття 2 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА мадські організації та політичні партії, проведення зборів, мітингів та інших масових акцій, працю, відпочинок, страйк, соціальний захист, житло, охорону здоров'я, а також право обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, доступу до державної та муніципальної служби, право власності, свобода пересування, свобода слова і думки, свобода совісті та інші). Крім того, права і свободи громадян встановлені й іншими, крім Основного, законами України.Кримінально-правова охорона тих чи інших прав і свобод людини та громадянина застосовується за наявності суспільної потреби у такій охороні. Поняття «людина» у нормах КК означає фізичну особу, людину в біологічному значенні цього слова. При цьому КК охороняє людину і як біологічну істоту, забороняючи посягання на життя, здоров'я, тілесну та статеву недоторканність, особисту свободу, і як соціальну істоту, особистість - у цьому випадку забезпечується охорона честі та гідності, політичних, соціально-економічних та інших прав і свобод людини. Кримінально-правовій охороні підлягають права і свободи не лише громадян України, а й іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні і згідно з Конституцією, законами України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, користуються відповідними правами і свободами. Власність як об'єкт кримінально-правової охорони означає матеріальні об'єкти, що мають певну цінність, та сукупність суспільних відносин, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням такими об'єктами (детальніше про це поняття див. коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу VI Особливої частини КК). Під громадською безпекою слід розуміти такий стан суспільних відносин, за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки, на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя та здоров'я людей та для збереження матеріальних цінностей. Громадський порядок - це стан суспільних відносин, який забезпечує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей. Термін «довкілля», вжитий у ч. 1 ст. 1, є синонімом до вживаного в інших законодавчих актах терміна «навколишнє природне середовище» і визначається як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси як залучені до господарського обігу, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Конституційний устрій України - це закріплена Конституцією система органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що діють в Україні, їх правового статусу та повноважень, а також їх відносин між собою та з іншими суб'єктами права, у першу чергу - з громадянами. Мир означає відсутність ворожості, війни і воєнних (збройних) конфліктів, а безпека людства - стан, за якого відсутня загроза війни, екологічної катастрофи, дій, наслідком яких може бути масове знищення людей, знищення умов для існування населення земної кулі тощо.
< )дмим із логічних висновків, що випливає із ч. 2 ст. 1, є вимога застосування її іьної відповідальності та покарання лише за ті діяння, які на момент їх вчинен- . ли визначені КК як злочини. Таким чином, у кримінальному праві реалізу- ■ положення ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з яким «ніхто не може відпові- і им її діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення», а і;п;ілі>новизнаний принцип кримінального права nullum crimen nulla poena sine (немає ані злочину, ані покарання без вказівки на це в законі). Конституція України. Ііікіт України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за самий злочин більше одного разу. І 11.1 підміну від КК 1960 р., у тексті чинного КК прямо закріплюється положення що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно ненин о діяння, яке містить склад злочину. < ' іадом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, II НМВНОСТІ яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином. Для нирішення багатьох питань застосування кримінального закону, кваліфікації зло-ЧИНІВ, ;і також з навчальною метою наукою кримінального права визначено риси, притаманні складові будь-якого конкретного злочину. На цій основі будується узагальнена аб-і грактна модель складу злочину. Ця модель, хоча вона й є науково-теоретичною, має •одночас важливе практичне значення - вона вказує на обов'язкові (універсальні) елементи іду будь-якого злочину. Такими елементами є: 1) об'єкт злочину; 2) об'єктивна пороші злочину; 3) суб'єктивна сторона злочину; 4) суб'єкт злочину. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) іби, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином. Кожен 11 (.моментів складається, як показано нижче, із певних ознак. У конкретних статтях (частинах статей) КК описуються не елементи складу злочи-н\ тагалі, а елементи складу того чи іншого конкретного злочину. Відповідно, опис ( ісментів складу кожного злочину конкретизується шляхом опису конкретних ознак, із яких складаються ці елементи. Так, якщо йдеться про розбій - злочин, передбачений і і 187,- то об'єктивна сторона його складу має вигляд дій, які є нападом на потерпіло-ГО І застосуванням щодо нього насильства, небезпечного для його життя та здоров'я, погрози таким насильством. Законодавець, формулюючи ознаки конкретного злочину, може передбачити наяв-1111 и, не тільки основних елементів, а й додаткових (у т. ч. факультативних) ознак. Ці 10 ілгкові ознаки можуть включатись до складу певного елемента складу злочину або ж і и ознаками всього складу і знаходитися поза його елементами (наприклад, предмет). І ія ст. 187 додатковою ознакою, яка є частиною суб'єктивної сторони, буде мета заво-ппня чужим майном. Окрім цього, для констатації вчинення деяких злочинів (наприклад, злочину, передбаченого ч. 2 або 3 ст. 187) необхідно встановити і кваліфікуючі ознаки складу, вказані законодавцем у відповідних нормах. 12 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І чтн ' ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 13  У КК склад злочину завжди викладається як склад конкретного злочину, і так само конкретно передбачаються ознаки складу. Такий склад конкретного злочину іноді іменується юридичним складом злочину.Однак не завжди в одній статті Особливої частини КК вказуються всі ознаки відповідного складу злочину, оскільки це може бути нераціональним, зокрема, з точки зору законодавчої техніки. Наприклад, у тексті статті може не бути спеціальної вказівки щодо суб'єкта злочину, досить часто немає прямої вказівки і на форму вини. У низці статей Особливої частини КК застосовуються поняття, зміст яких розкрито законодавцем у Загальній частині. Тому для встановлення повного комплексу і змісту ознак того чи іншого складу злочину необхідно враховувати не тільки зміст конкретної норми Особливої частини КК, а й положення його Загальної частини. Вчинення суспільно небезпечного діяння потребує правової оцінки з боку компетентних правоохоронних органів з точки зору дотримання КК. Якщо буде встановлено, що ознаки вчиненого діяння повністю відповідають ознакам складу конкретного злочину, передбаченого КК, то вчинене вважається злочином і вирішується питання про притягнення особи, яка його вчинила, до кримінальної відповідальності. Юридичну оцінку діяння з точки зору відповідності його ознакам конкретного злочину називають кваліфікацією злочинів. У тих випадках, коли процес кваліфікації завершився встановленням наявності у конкретному діянні ознак конкретного складу злочину, такий склад іменують фактичним складом злочину. 2. Аналіз окремих норм КК свідчить, що сформульовані у них склади конкретних злочинів можна поділити на: 1) основний; 2) склад злочину з обтяжуючими обставина ми (кваліфікований склад злочину); 3) склад злочину з пом'якшуючими обставинами (привілейований склад злочину). Основний склад злочину не містить ані обтяжуючих, ані пом'якшуючих обставин. У нормі про відповідний злочин законодавець передбачає не посилене чи знижене, а нормальне, «стандартне» покарання за нього. У статтях, які мають кілька частин, основний склад, як правило, викладається у першій частині статті. Склад злочину з обтяжуючими обставинами включає в себе всі ознаки основного складу злочину і, крім цього, вказівку на певні обставини, які законодавець вважає такими, що обтяжують відповідальність за вчинення цього злочину. Вчинене діяння підпадає під цей склад злочину лише за наявності всіх ознак основного складу і зазначених у нормі обтяжуючих (кваліфікуючих) обставин. У зв'язку з цим за злочини, які передбачені нормою про кваліфікований склад, встановлюється більш суворе покарання. Інколи виокремлюють і особливо кваліфіковані склади злочинів. Ними вважаються склади, які зазвичай формулюються у третій чи наступних частинах відповідної статті КК і в яких за наявності певних обтяжуючих обставин передбачається ще більш суворе покарання, ніж в нормі, яка описує просто кваліфікований склад злочину. Склад злочину з пом'якшуючими обставинами. Такі склади злочинів містяться в окремих частинах відповідних статей або окремих статтях Особливої частини КК. Наприклад, ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство, а статті 116 та 117-за таке саме вбивство, але вчинене за обставин, що пом'якшують відповідальність. У нормі про привілейований склад злочину передбачається більш м'яке покарання, ніж в нормі про основний склад відповідного злочину. 3. Об'єкт злочину - це охоронювані кримінально-правовими нормами суспільні відносини та соціальні блага, на які посягає злочин. У кримінальному праві розрізняють загальний, родовий та безпосередній об'єкти злочину. Під загальним об'єктом розуміють усю сукупність суспільних відносин та соціальних благ, що охороняються кримінальним законом. Родовий об'єкт - це група схожих (однорідних) суспільних відносин та соціальних благ, на які посягає відповідна група злочинів. Розміщення злочинів у розділах в Особливій частині КК провадиться, як правило, саме за родовим об'єктом. Безпосередній об'єкт - це комплекс суспільних KM mi чи певне соціальне благо, на які безпосередньо посягає той чи інший конкретним. Як родовий об'єкт є частиною загального, так і безпосередній - частина ного об'єкта, хоча іноді (як, наприклад, у більшості статей КК про злочини проти і и к и) родовий та безпосередній об'єкти можуть збігатися. і римінальному праві виокремлюють основний та додатковий безпосередні об'єкти. івний оезіюсередній об'єкт - це об'єкт, проти якого головним чином, насамперед і ирямомно злочин, а додатковий - це об'єкт, шкода якому спричинюється у зв'язку з іганням на основний. Наприклад, при розбої (ст. 187) основним безпосереднім і ГОМ < право власності, а додатковим - життя чи здоров'я особи. Наявність додаткові 'і 11 ін- (посереднього об'єкта нерідко дає можливість відмежувати один злочин від іншо-Прмильно кваліфікувати вчинене діяння. Безпосередній додатковий об'єкт може бути и нзковим та факультативним: в останньому випадку шкода або загроза для такого п.ілїпішого) об'єкта за конкретних обставин вчинення злочину може виникнути, КІ і НС виникнути. Прикладом є ст. 296, яка передбачає відповідальність за хуліган-I і in > їлочин проти громадського порядку, при вчиненні якого може бути, а може і не ІПО пиіі.і шкода здоров'ю потерпілого. і Об'єкі злочину необхідно відрізняти від предмета злочину. |
Схожі:
|
КОДЕКС УКРАЇНИ В книзі дається науковий коментар всіх глав нового Цивільного кодексу України. Особлива увага приділяється новелам українського цивільного... |
До Закону України Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру... |
|
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
|
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією... Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко |
Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі... |
|
КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.... |
Д. І. Музика Методичний кабінет Методичний коментар до організації роботи вчителя фізичного виховання, проведення заходів з техніки безпеки та ефективності уроків... |
|
Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками,... Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної обласної адміністрації |
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний... Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua