КОМЕНТАР
|
|
Скачати 14.89 Mb.
|
|
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Особа, яка не сплачує обов'язковий платіж податкового характеру, що стягується з фізичної або юридичної особи, лише у тому разі усвідомлює суспільну небезпеку своєї поведінки, коли вона знає про покладений на неї податковим законодавством обов'язок і про те, як належним чином його слід виконувати. У зв'язку з цим у кожному конкретному випадку застосування ст. 212 має встановлюватись рівень знань обвинуваченого (підсудного) у сфері податкового законодавства. Потрібно доказувати, що порушення фпіансово-правових норм зроблені умисно, а не сталися у результаті арифметичної помилки, неправильного тлумачення нормативних актів чи спірного розуміння юридичної природи фактів, що впливають на процес нарахування та сплати податків, зборів, інших онов'язкових платежів. Невиконання чи неналежне виконання службовою особою юридичної особи - платника податків своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них (неналежне 600 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VII Стаття 212 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 601   ведення податкового обліку та звітності, помилки при обчисленні сум обов'язкових платежів або інше неправильне застосування положень податкового законодавства, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів, відсутність чи неналежне здійснення контролю за діяльністю працівників, які ведуть податковий облік та звітність), якщо це призвело до несплати юридичною особою податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а їхня сума перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за наявності інших передбачених законом підстав має кваліфікуватися за ст. 367.Про умисний характер поведінки порушника податкового законодавства можуть свідчити, наприклад, такі обставини (у т. ч. їх сукупність): складання і використання підроблених документів; ведення «подвійного» (офіційного та неофіційного) облік> (так звана подвійна бухгалтерія); наявність у місцях реалізації документально неоформ-леної продукції; неоприбуткування готівкової виручки, отриманої за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; заниження обсягу реалізованих товарів; укладання фіктивних угод; відсутність документів, необхідних для складання податкових декларацій і розрахунків, знищення документів або відмова від їх подання; приховування віл контролюючих органів інформації про рух безготівкових і готівкових грошових кошті»; невідображення у документах об'єктів оподаткування; необгрунтоване завищення валових витрат; нез'явлення протягом встановленого строку зареєстрованого суб'єкта підприємництва до податкового органу для взяття на облік як платника податків тощо. Мотиви ухилення від сплати обов'язкових платежів, що належать до системи оподаткування, можуть бути різними (корисливі спонукання, бажання задовольнити різно манітні виробничі потреби господарюючого суб'єкта, кар'єризм тощо) і на кваліфіка цію діяння за ст. 212 не впливають. Відповідальність за статтями 212, 222, 364 (365) або 192 не повинна наставати за порушення податкового законодавства, допущені внаслідок виконання узагальнюючоїч> податкового роз'яснення або податкового роз'яснення, наданого контролюючим орга ном платнику податків (податковому агенту) у встановленому порядку (за його зал 11 том). У такому випадку особа керується офіційним розумінням окремих положень податкового законодавства, зафіксованим у податковому роз'ясненні (незалежно від його пріоритетності у значенні підпункту 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») що свідчить про відсутність в її діях (бездіяльності) умислу, спрямованого на порушен ня податкового законодавства. Якщо особа, визначаючи суму податкового зобов'язання, керується податковим роз'ясненням, наданим іншому платнику податків і отриманим не у встановленому за конодавством порядку (тобто не за запитім до контролюючого органу), або роз'ясненням з питань застосування податкового законодавства, наданим іншим (крім коні ролюючого) державним органом чи установою, або не бере до уваги незаконне, на 11 думку, податкове роз'яснення (узагальнююче або отримане за її запитом), питання при кримінальну відповідальність такої особи за умисний злочин у сфері оподаткувамнн слід вирішувати після всебічного аналізу обставин конкретної кримінальної справи і з'ясування того, наскільки сумлінно помилялась особа щодо протиправності своїх дій (бездіяльності). 6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 212) є: 1) вчинення його за поперед ньою змовою групою осіб; 2) фактичне ненадходження коштів у великих розмірах (дим примітку до ст. 212). Про поняття групи осіб за попередньою змовою див. ст. 28 і коментар до неї. Дії керівників підприємств, установ, організацій, які дали підлеглим службовим особам наказ, вказівку, розпорядження підписати чи подати до контролюючих орними недостовірні документи або не сплачувати обов'язкові платежі взагалі чи сплачувані і-не у повному обсязі, а також дії службових осіб, які виконали такі незаконні наказ, вкі зівку чи розпорядження, мають кваліфікуватися за ч. 2 ст. 212 як ухилення від сплат податкових платежів, вчинене за попередньою змовою групою осіб (наприклад, керівник і головний бухгалтер юридичної особи - платника податку, які підписують документи, що подаються до податкового органу). Дії службових осіб різних юридичних осіб - суб'єктів підприємництва та громадян-підприємців - мають кваліфікуватись як вчинені за попередньою змовою групою осіб у иипадках укладення ними цивільно-правових або господарських договорів, під час виконання яких кожна із сторін ухиляється від сплати належних з неї обов'язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів. Якщо згідно з укладеним договором це має іробити лише одна із сторін, дії службової особи іншої сторони чи громадянина-під-приємця, що підписали такий договір, повинні кваліфікуватися як пособництво ухиленню нід сплати податків і зборів, виконавцем якого визнається службова особа того суб'єкта підприємництва або той громадянин-підприємець, які не сплатили обов'язкові платежі податкового характеру. Дії інших осіб, зобов'язаних сплачувати податки і збори, можуть кваліфікуватись як вчинені за попередньою змовою групою осіб лише у разі, коли вони згідно із законом повинні сплачувати обов'язкові платежі спільно (наприклад, якщо майно - об'єкт оподаткування - належить на праві спільної власності двом або більшій кількості осіб або при сплаті державного мита за двосторонніми цивільно-правовими договорами). Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 212) є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; 2) фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах (див. примітку до ст. 212). Про поняття судимості див. коментар до ст. 88. Вчинення злочину особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, має місце у разі, коли злочин вчинено особою, яка має судимість за будь-якою частиною ст. 212 КК 2001 р. або за ч. З ст. 148-2 КК 1960 р. 7. Частина 4 ст. 212 передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності порушника податкового законодавства. Частина 4 ст. 212 підлягає застосуванню судом (ч. 2 ст. 44) у разі, коли: 1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення її від кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів уперше; 2) вчинене нею діяння охоплюється ч. 1 або ч. 2 ст. 212; 3) має місце позитивна пост-кримінальна поведінка особи, яка полягає в тому, що винний до притягнення його до кримінальної відповідальності сплачує належні суми податків і зборів, а також пеню і фінансові санкції. Встановивши сукупність перелічених обставин, суд зобов'язаний звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила коментований злочин. Під вчиненням ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів уперше потрібно розуміти такі ситуації: 1) особа раніше взагалі не вчиняла злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 або ч. З ст. 212, або діянь, фактичні ознаки яких охоплюються вказаними нормами, а до набрання чинності КК 2001 р. описувались диспозицією ст. 148-2 КК I960 p.; 2) особа, хоч і вчинила раніше відповідний податковий злочин, проте у встановленому законом порядку, у т. ч. на підставі ч. 4 ст. 212, була звільнена від кримінальної відповідальності за нього; 3) на момент вчинення нового ухилення від сплати податкових платежів судимість за раніше вчинений злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 ст. 212, було тято або погашено у встановленому законом порядку. Особою, яка вперше вчинила ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, з юридичної точки зору слід також визнавати того, кого за раніше пред'явленим обвинуваченням судом Дуло виправдано, а також того податкового правопорушника, поведінку якого суд за раніше пред'явленим обвинуваченням кваліфікував не за ст. 212, а за ст. 367. Під притягненням до кримінальної відповідальності слід розуміти певну стадію кримінального переслідування, а саме: винесення слідчим вмотивованої постанови про притягнення особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК) і пред'явлення цій особі обвину-іачення. 602 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VII Стаття 212-І ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 603  Пеня - це плата у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що стягується з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Фінансова санкція (штрафна санкція) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.Буквальне тлумачення ч. 4 ст. 212 дає змогу зробити висновок, що ця норма не повинна застосовуватись, якщо: 1) особа лише обіцяє у майбутньому погасити недоїмку і сплатити пеню та штраф, у т. ч. відповідно до складеного графіку поетапного погашення відповідних сум; 2) податки, збори, фінансові санкції і пеня сплачені не особисто службовою особою підприємства, установи чи організації, винною у вчиненні податкового злочину (за рахунок її власних коштів), а самою юридичною особою (від її імені, при цьому саме остання юридично є платником податків і зборів і на неї ж у разі вчинення податкового правопорушення накладаються фінансові санкції і пеня). Для застосування ч. 4 ст. 212 не вимагається, щоб особа, яка вчинила ухилення від оподаткування, сприяла розкриттю і розслідуванню злочину, а також щиросердно покаялась у вчиненому. Конституція України (ст. 67). Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24 грудня 1993 р. Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обоє 'язкових платежів» від 22 грудня 1994 р. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р. Закон України «Про плату за землю» від 19 вересня 1996 р. Закон України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997р. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997р. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р. Закон України «Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування» від 14 жовтня 1998 р. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 р. Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 9 квітня 1999 р. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» в редакції від 13 липня 2000 р. Закон України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. Закон України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. Закон України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 12 липня 2001 р. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. Закон України «Про гастрольні заходи в Україні» від 10 липня 2003 р. Закон України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» від 5 лютого 2004 р. Декрет KM «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р. Декрет KM «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. Декрет KM «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р. Декрет КМ «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. Постанова ВР «Про застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування « Україні» від 24 грудня 1998 р. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції № 746 від 28 червня 1999 р. Положення про Державну податкову адміністрацію України. Затверджене Указом Президента України № 886 від 13 липня 2000 р. Рішення КС у справі про депутатську недоторканність № 1-15/99 від 27 жовтня 1999 р. Рішення КС у справі про податки № 1-16/2001 від 5 квітня 2001 р. Рішення КС у справі про податкову заставу № 2-рп/2005 від 24 березня 2005 р. Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування. Стверджений постановою KM № 470 від 6 травня 2001 р. Порядок надання податкових роз'яснень. Затверджений постановою KM № 494 від 16 травня 2001 р. Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Затверджений постановою КМ№ 587 від 15 липня 2005 р. Порядок взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчис-■ичіня і справляння плати за землю. Затверджений постановою KM № 1066 від 1 серпня 2006 р. Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Затверджена наказом ДПА № ПО від 17 березня 2001 р. Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомить та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Затверджений наказом ДПА № 253 від 21 червня 2001 р. Регламент адміністрування податків, зборів (обов 'язкових платежів). Затверджений нака-шм ДПА № 62 від 9 лютого 2006 р. Постанова ПВС «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»№ 15 від 8жовтня 2004р. Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав-, шва про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункт 24). Стаття 212-1. Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 1. Умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займа ється підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь- якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у значних розмірах,- карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у великих розмірах,- караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати страхових внесків на зага льнообов'язкове державне пенсійне страхування, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів в особливо великих розмірах,- |
Схожі:
|
КОДЕКС УКРАЇНИ В книзі дається науковий коментар всіх глав нового Цивільного кодексу України. Особлива увага приділяється новелам українського цивільного... |
До Закону України Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру... |
|
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
|
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією... Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко |
Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі... |
|
КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.... |
Д. І. Музика Методичний кабінет Методичний коментар до організації роботи вчителя фізичного виховання, проведення заходів з техніки безпеки та ефективності уроків... |
|
Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками,... Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної обласної адміністрації |
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний... Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua