КОМЕНТАР


Скачати 14.89 Mb.
Назва КОМЕНТАР
Сторінка 8/120
Дата 05.04.2013
Розмір 14.89 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   120

ВІД забруднення (ст. 11 Угоди, ст. XVII Конвенції); посадові особи Секретаріату - Ви­
конавчий директор та інші призначені Комісією посадові особи, на яких поширюється
положення про службовий персонал, прийняте Комісією,- щодо усього сказаного,
написаного і вчиненого ними під час виконання службових обов'язків або в ході
офіційного листування і підготовки службових документів (ст. 12 Угоди);

  • згідно з Протоколом про привілеї та імунітети Міжурядової організації міжна­
    родних залізничних перевезень, який є додатком до Конвенції про міжнародні залізнич­
    ні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р. (Україна приєдналась до Конвенції 5 червня
    2003 p.): представники держав-учасниць при виконанні своїх функцій і під час поїздок
    у службових справах - щодо дій, вчинених при виконанні обов'язків (ст. З Протоколу);
    працівники Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень - при вико­
    нанні ними своїх функцій, крім випадків, коли ними порушуються правила руху транс­
    портних засобів (ст. 4 Протоколу); експерти, запрошені Організацією,- при виконанні
    ними своїх функцій, крім випадків, коли ними порушуються правила руху транспорт­
    них засобів (ст. 5 Протоколу);

  • згідно з Угодою про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду
    під 10 вересня 2002 р. (Україна приєдналась до Угоди 18 жовтня 2006 p.): представники

    іержав - учасниць Римського статуту Міжнародного кримінального суду, що беруть участь у засіданнях Асамблеї та її допоміжних органів, представники інших держав, які можуть брати участь у засіданнях Асамблеї та її допоміжних органів як спостерігачі відповідно до пункту 1 статті 112 Статуту, і представники держав і міжурядових орга­нізацій, запрошених на засідання Асамблеї та її допоміжних органів, під час виконання своїх службових функцій та під час проїзду до місця засідання й назад - імунітетом від будь-яких процесуальних дій стосовно сказаного або написаного й усього здійсненого ними в службовому порядку, причому цей імунітет продовжує діяти й після того, як від­повідні особи припинили виконувати функції представників (ст. 13 Угоди).

    Нарешті, відповідно до ст. 12 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кри­мінальних справах від 20 квітня 1959 р. (ратифікована Україною 16 січня 1998 p.), іму-іп гет має також свідок або експерт незалежно від громадянства, який постає перед су-інними органами запитуючої Сторони за повісткою про виклик до суду. Він не може ні притягуватися до відповідальності, ні утримуватися під вартою, ні підлягати ніякому пішому обмеженню його особистої свободи на території цієї Сторони за діяння або чпиинувальні вироки, які передували його від'їзду з території запитуваної Сторони.

    Особа, незалежно від громадянства, яка викликана в судові органи запитуючої Сто­рони для того, щоб відповідати за діяння, які є предметом кримінального переслідуван­ня, порушеного проти неї, не може ні притягуватися до відповідальності, ні утримува­ння під вартою, ні підлягати ніякому іншому обмеженню її особистої свободи за діян­ня або обвинувальні вироки, які передували її від'їзду з території запитуваної Сторони і п і не зазначені у повістці про виклик до суду.

    Крім перелічених, існують і деякі інші категорії осіб, які користуються імунітетом,

    ■ -ким на дипломатичний. Це, зокрема:

34

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

( шиття 6

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

35


військовослужбовці, які входять до складу з'єднань та військових частин Чорно­морського флоту Російської Федерації, дислокованих на території України, а також члени їхніх сімей, які є громадянами Росії,- якщо вчинений ними злочин є злочином, спрямованим проти Російської Федерації, або проти осіб, які входять до складу війсь­кових формувань або членів їхніх сімей - громадян Росії, а так само вказані військово­службовці - якщо злочин вчинено під час виконання службових обов'язків у місцях дислокації військових формувань (ст. 19 Угоди між Російською Федерацією та Украї­ною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, від 28 травня 1997 р. (ратифікована Україною 24 березня 1999 p.);

військовослужбовці польської національної складової частини спільного україно-польського військового миротворчого батальйону,- якщо вчинений ними злочин пов'язаний з виконанням службових обов'язків і спрямований виключно проти майна або безпеки Польщі або виключно проти особи або майна іншого члена збройних сил Польщі чи їх цивільного персоналу (ст. 5 Угоди між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій (ратифікована Україною 6 квітня 2000 p.).

Згідно з Угодою між Урядом Угорської Республіки, Урядом Румунії, Урядом Слова­цької Республіки та Кабінетом Міністрів України стосовно створення багатонаціонально­го інженерного батальйону, від 18 січня 2002 р. (ратифікована Україною 22 листопада 2002 p.), питання, не передбачені цією Угодою, є предметом Угоди між державами - чле­нами Організації Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їхніх збройних сил, від 19 червня 1995 р. (ратифікована Україною 2 березня 2000 р.) та Додаткового меморанду­му до неї. Остання ж відсилає до Угоди між Сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їх збройних сил від 19 червня 1951 p., згідно з статтею VII якої: 1) військові власті держави, що відправляє (договірна Сторона, якій належать війська), мають право здійснювати кримінальну юрисдикцію відповідно до свого військового закону всередині держави, що приймає (договірна Сторона, на території якої війська розміщені чи будуть зупинятися, чи перетинати транзитом); 2) власті ж держави, що приймає, повинні здійс­нювати юрисдикцію над військовослужбовцями чи особами цивільного складу, а також членами їх сімей щодо правопорушень, здійснених на її території, і карати відповідно до свого закону.

Водночас, щодо правопорушень, що впливають на безпеку держави (а саме: держав­ної зради, саботажу, шпигунства чи порушення будь-якого закону, що має відношення до державних таємниць чи до таємниць, що стосуються національної оборони цієї дер­жави), то: 1) військові власті держави, що відправляє, мають право здійснювати виклю­чну юрисдикцію над особами та карати їх відповідно до свого військового закону, а не закону держави, що відправляє; 2) власті держави, що приймає, мають право здійсню­вати виключну юрисдикцію над військовослужбовцями чи особами цивільного складу та членами їх сімей, і карати відповідно до свого закону, а не закону держави, що від­правляє.

У випадках, коли право здійснення юрисдикції є паралельним, повинні застосовува­тись такі правила: 1) військові власті держави, що відправляє, мають першочергове право здійснення юрисдикції над військовослужбовцями чи особами цивільного складу стосов­но правопорушень, вчинених: а) особою проти власності чи безпеки даної держави; б) особою проти особи чи власності іншого військовослужбовця або члена цивільного складу даної держави, або члена їх сімей; в) при виконанні службових обов'язків; 2) у випадку будь-якого іншого правопорушення власті держави, що приймає, мають першочергове право на здійснення юрисдикції; 3) якщо держава, маючи першочергове право, вирішує не здійснювати юрисдикцію, вона повинна сповістити власті іншої дер­жави так швидко, як це можливо.

Принцип екстериторіальності відповідно до законів та міжнародних договорів

України може поширюватися і на інших осіб (на інші категорії військовослужбовців, на журналістів, представників певних міжнародних організацій тощо). Найбільш повний перелік таких осіб можна визначити на основі з'ясування змісту відповідних міжнарод­них договорів (див. нормативно-правові акти до цієї статті).

6. Випадки позитивного вирішення дипломатичним шляхом питання про криміна-
іі.ну відповідальність дипломатичних представників у світовій практиці мають місце.
Міжнародні договори містять для цього відповідні підстави. Наприклад, відповідно до
Конвенції про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй імунітет від кримінальної відпо-
иідальності посадовим особам ООН надається не для їх особистої користі, а в інтересах
Організації. Тому Генеральний секретар ООН має право і обов'язок відмовитися від
імунітету, що наданий будь-якій посадовій особі, якщо імунітет заважає відправленню
правосуддя і від нього є можливість відмовитися без шкоди для інтересів ООН. Подібні
положення містяться і в інших міжнародних договорах України.

Якщо ж іноземна держава чи міжнародна організація не вважає за можливе притяг­нення її дипломатичного представника чи іншої особи із числа перелічених вище до кримінальної відповідальності за КК України, така особа може бути визнана Україною persona non grata, що тягне видворення її за межі України у порядку, встановленому Законом України «Про правовий статус іноземців», і, за рішенням компетентних орга­нів держави її громадянства, притягнута до кримінальної відповідальності за криміна­льним законом цієї держави.

7. Положення ч. 4 ст. 6 не стосується громадян України, які за законами України
користуються недоторканністю. Адже щодо них вона має інший аспект - процесуаль­
ний. Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни України є рівними перед за­
коном. Президент України, народні депутати України та судді, так само, як й інші гро­
мадяни, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, але в дещо іншому,
оільш складному процесуальному порядку, який слугує додатковою гарантією їх полі­
тичної та професійної незалежності.

Конституція України (статті 2, 9, 24, 26).

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. Ратифі­кована СРСР 17 квітня 1954 р. (статті 91-93).

Конвенція про континентальний шельф від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовт­ня 1960 р.

Конвенція про територіальне море і прилеглу зону від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р.

Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р. (статті 2-16, 27-33, 95-97, 121).

Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна, від 14 вересня ІУ63 р. УРСР приєдналася до Конвенції 21 грудня 1987 р.

Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. Ратифікована Україною 3 червня ІЧ99р. (статті 27, 55-74, 97, 121).

Конвенція держав -учасниць ГУУАМпро взаємне надання допомоги з консульських питань $ід 7 червня 2001 р. Ратифікована Україною 12 вересня 2002 р.

Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про кримінальну юрисдикцію у • правах про зіткнення суден та інші події, пов'язані із судноплавством, від 10 травня 1952р.

Конвенція РЄ про захист навколишнього середовища за допомогою кримінального права від 4 листопада 1998 р.

Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р. (статті 32, 34).

їакон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. (статті 1-6, П 14).

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних дер-ftCOM в Україні. Затверджене Указом Президента України № 198/93 від 10 червня 1993 р. (пунк­ти ІЗ. 25).

36

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

і нитті» 7

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

37


Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України

  1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають
    в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відпові­
    дальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними догово­
    рами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

  2. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені злочини
    зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути
    притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

1. У ч. 1 ст. 7 і в ст. 8 закріплені такі принципи дії кримінального закону у
просторі, як принцип громадянства, універсальний і реальний принципи. Відповід­
но до них:

  1. громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Украї­
    ні, у разі вчинення ними злочину за її межами, підлягають відповідальності за КК
    України як правило, тобто, якщо інше не передбачено відповідними міжнародними
    договорами України;

  2. іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчи­
    нили злочини за її межами, підлягають відповідальності за КК України як виняток,
    тобто лише у випадках, коли це прямо передбачено міжнародними договорами України
    або коли вчинений ними злочин, передбачений КК України, є особливо тяжким злочи­
    ном проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

Принцип громадянства має значення для застосування КК України у випадках вчи­нення злочинів за межами України, коли на момент виявлення злочину чи встановлен­ня винного останній знаходився на території України або був виданий їй.

2. Громадянин України - це особа, яка набула громадянства України у порядку,
передбаченому законами України і міжнародними договорами України. Вичерпний
перелік осіб, які належать до громадян України, визначено у Законі України «Про гро­
мадянство України». Крім того, згідно з цим Законом, якщо міжнародним договором
України встановлено інші правила щодо визнання певних осіб громадянами України,
застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України.

Законодавство України не визнає подвійного громадянства. Водночас, такі факти можуть мати місце у випадках, коли інша держава не визнає своїм обов'язком повідом­ляти Україну про надання свого громадянства тій чи іншій особі. Якщо під час прова­дження кримінальної справи встановлено, що особа має, крім українського, ще й гро­мадянство іншої держави, слід виходити із того, що набуття нею іноземного громадян­ства виключає її із числа громадян України (принцип єдиного громадянства).

Особою без громадянства, що проживає постійно в Україні, є особа, яку жодна із держав відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином і яка має постійне місце проживання на території України на підставі українських докумен­тів - посвідки на постійне проживання. Це може бути особа, яка перебуває на території України як іммігрант, прибула на навчання на термін дії угоди про навчання тощо.

3. Випадками, коли громадяни України, відповідно до її міжнародних договорів, не
підлягають відповідальності за КК України у разі вчинення ними злочину за її межами
{принцип покровительства), є, наприклад, випадки, передбачені Угодою між Україною
та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі в між­
народних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій.
Згідно з цією Угодою українські військовослужбовці спільного україно-польського миро­
творчого батальйону у разі вчинення ними злочину на території Польщі несуть криміна­
льну відповідальність не за КК України, а за КК Польщі, якщо злочин не пов'язаний

шіконанням службових обов'язків, або, хоча й пов'язаний з виконанням таких обов'яз-
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   120

Схожі:

КОДЕКС УКРАЇНИ
В книзі дається науковий коментар всіх глав нового Цивільного кодексу України. Особлива увага приділяється новелам українського цивільного...
До Закону України
Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар...
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн...
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією...
Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко
Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення
Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі...
КОДЕКС УКРАЇНИ
Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-прак­тичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н....
Д. І. Музика Методичний кабінет
Методичний коментар до організації роботи вчителя фізичного виховання, проведення заходів з техніки безпеки та ефективності уроків...
Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками,...
Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної обласної адміністрації
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний...
Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка