|
|
Скачати 0.96 Mb.
|
|
Тема 3: Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві: колізійний і матеріально-правовий методи 3.1. Методи регулювання в міжнародному приватному праві: поняття і види Відповідно до загальної теорії права, метод – це сукупність прийомів, способів, засобів, за допомогою яких отримуються достовірні знання про певну галуль права. Методи в міжнародному приватному праві поділяються: 1. в широкому розумінні на: - колізійний метод; - матеріально-правовий метод. 2. в вузькому розумінні: - колізійний метод. 3.2. Колізійний метод регулювання в міжнародному приватному праві: природа, способи застосування, особливості На практиці прямий метод регулювання має один суттєвий недолік, а саме застосування цього методу не завжди можливе. Яскравим прикладом може служити правило, для застосування на загальнодержавному рівні віку, з якого у фізичної особи набуває повної цивільної дієздатністі. В теорії проведення даної процедури може вважатися цілком реальним явищем, а що стосується практичного застосування то для врегулювання даного питання необхідно досягти правового, суспільного, звичаєвого консенсусу з енною кількістю держав, що на даний момент виходячи з політичних, економічних, соціольних, географічних, культурних, звичаєвих та інших підстав є неможливо. Разом з тим, дані відносини виникають і потребують негайного врегулювання. В результаті чого органи влади вимушені звертатися до колізійного методу. Головною проблемою міжнародного приватного права є вибір права, що підлягає застосуванню для врегулювання приватних відносин у випадках, коли вони ускладнені іноземним елементом. Проблема зводиться до вибору середини між національним відстоюванням принципу lex fori (закон суду) та «акробатичними» спробами міжнародного приватного права знайти пункти стикання. Якщо такий пункт знайдено, держава використовує прямий метод правового регулювання і проблема набуває форму вибору державою між своїм і міжнародним правом, коли вибір робиться на користь останнього, а даний вибір грунтується на зобовязальних відносинах держави. Кожна держава, яка може претендувати на правове врегулювання приватних відносин залишає за собою лише дві можливості: а) здійснити регулювання даних відносин за допомогою національного законодавства; б) здіснити регулювання даних відносин відповідно до правил законодавства іншої заінтересованої держави. Наявність у певних відносинах іноземного елементу не приводить автоматично до застосування іноземного права. Держава може вирішити, що в окремих випадках зазначені відносини мають бути врегульованими нормами свого національного права. Підставою для подібного вибору можуть бути безпека держави, основи встановленого в ній правопорядку тощо. В доктрині МПрП взагалі висловлюється думка про те, шо сотity – міжнародна вічливість стає відтворенням такого загальновизнаного принципу міжнародного права, як принцип співробітництва. Отже, колізійне право для кожної держави є необхідним засобом організації своєї участі в міжнародному спілкуванні: жодна з держав-учасниць цього спілкування не може обійтись без колізійних норм. отже, відмова від регулювання відносин за правима міжнародних норм можливе лише в разі обмеження принципу співробітництва. За таких умов держава, за загальним правилом, здійснює вибір на користь іноземного права. Процес вирішення питання про те, право якої держави підлягає застосуванню для врегулювання тих чи інших конкретних відносин, пов'язаних з наявністю в них іноземного елементу, якраз і отримав назву колізійного регулювання. Дозвіл на застосування іноземного права надається саме національним законодавцем. Так, ч. 1 ст. 9 Конституції України закріплено, що «чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства». Дозволяючи використання на своїй території законодавства іншої держави держава виражає власну волю и такі дії не можна розцінювати як примусові. На даному етапі позвитку відносин між державами відбувається пронизання національного законодавства іноземними нормами. Так, ст. 18 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. встановлено, що цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом, яким вважається право держави, громадянином якої вона є. Це означає, що у випадку, коли відносини пов'язані з присутністю в ній іноземного громадянина, наприклад - англійця, питання стосовно його дієздатності повинно вирішуватися відповідно до англійського права, де, як відомо, встановлено, що повної дієздатності фізична особа досягає у 21 рік, а не у 18, як це встановлено Цивільним кодексом Уккраїни, а саме ст. 34, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). 3.3. Загальна характеристика, структураі види колізійних норм Колізійна норма є правилом поведінки, керуючись яким ми можемо обрати право, що необхідно застосувати для врегудювання відносин, що виникають за участі іноземного елементу. Колізійна норма – це правова норма, яка визначає право якої країни підлягає застосуванню для регулювання певних правовідносин. Колізійна норма реалізується як норма публічного права. Будь які норми національного права мають таку, загальну структуру і включають в себе: 1. гопотеза – це частина норми, яка містить вказівки на ті фактичні життєві обставини і умови при яких необхідно керуватися даною нормою; 2. диспоциція – це частина правової норми, яка вказує на права і обовязки сторін в даному суспільному відношенні; 3. санкція – це частина правової норми, яка вказує на ті примусові міри покарання, які можуть бути примінені до порушників даної норми. У доктрині міжнародного приватного права встановлено, що колізійна норма складається: 1. об'єму, з'ясовується, шодо яких саме відносин чи до якого виду відносин законодавець надає дозвіл на застосування іноземного права, бо цей дозвіл, як зрозуміло, не може надаватись взагалі. 2. прив'язки, «прикріпляє» зазначений фактичний склад, тобто конкретні відносини, до права відповідної іноземної держави, яке підлягає застосуванню згідно з дозволом, що міститься у колізійному приписі. Колізійні прив'язки можуть бути сформульовані у різний спосіб. Існуючі колізійні норми можна класифікувати за: • форма колізійної прив'язки (формули прикріплення); • характер регулювання; • просторова дія. Прив'язка колізійної норми може точно зазначити правопорядок, що підлягає застосуванню. У такому випадку відносини «прив'язуються» до правопорядку однієї зі сторін, яким, зазвичай, є національний правопорядок держави створення норми – односторонні привязки. А саме, вказують на застосування права конкретної держави до відповідної норми. (ст.56 Закону України «Про мірнародне приватне право»). Тоді ж, коли право, що підлягає застосуванню, точно не зазначено, а в нормі міститься лише ознака, за допомогою якої таке право можна визначити, колізійну прив'язку називають двосторонньою, оскільки вона, може «прив'язувати» конкретний випадок до права будь-якої зі сторін, що беруть участь у справі. А саме, – межі застосування національного і іноземного права ( договори про правову допомогу ) ч.1 ст.21 Договору «Про правову допомогу між Польщею і Україною», ст.70 Закону України «Про мірнародне приватне право». За характером дії колізійна норма може бути: - імперативною, коли, як у випадку односторонньої прив'язки, заборонено будь-який відступ від встановленого щодо застосовного правопорядку правила; - диспозитивна, коли право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, правовідносини мають незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом; - альтернативні, коли диспозитивні норми містять дві і більше ознаки, в результаті чого здійснюється пошук застосування права. За територією дій (просторова дія) колізійні норми бувають: - міждержавними, при колізії правопорядку унітарних держав; - міжобласними, у праві федеративних держав, таких як США або Швейцарії, (міжштатні) колізії. 3.4. Типи калізійних прив'язок (формуд прикріплення) Найбільш застосовними на практиці є такі формули прикріплення: 1. Особистий закон (lex реrsonalis), встановлюється цивільне становище фізичної особи, в межах іноземного правопорядку. У міжнародному-приватному праві ця колізійна прив'язка існу, як: - lex partial – закон громадянства; - lex domicile – закон постійного місця проживання; - lex osuli – закон місця перебування. 2. Особистий закон юридичної особи (lex societatis) – (об’єднання корпорація) – закон місця реєстрації юридичних осіб інкорпорація (США, Україна, Країни СНД); - закон місця знаходження керівних органів; - закон місця проведення основної комерційної діяльності (країни латинської Америки, США); - закон національних засновників для визначення «недружніх фірм» (майже не застосовується) – використовувався для виявлення ворожих фірм в кінці 19 ст. – початок 20 ст. (Вашингтонська конвенція 1965р.) 3. Закон місця знаходження речі (lех rei sitae), предметом є майно, придбане за кордоном або іноземцем на території держави перебування. За даним законом визначається коло речей, які можуть бути на відповідній території предметами речових прав, обсяг цих прав, порядок виникнення, переходу та припинення прав на речі на території держави фактичного їх знаходження тощо. Вирізняють такі підвиди закону місця знаходження речі:
4. Закон місця вчинення дії (lex loci actus): - lex loci contractus – закон місця вчинення акта; - locus formam regit actum – закон місця вчинення угоди, що визначає її форму відносини сторін у питаннях форми угоди підпорядковуються праву держави її укладення; - lex loci solutionis – закон місця виконання зобовязання, підкування кожної частини виконання спільного зобов'язання правопорядку місця її здійснення. Дію цього принципу певною мірою уніфіковано у ст. 4 Гаазької конвенції про право, застосоване до міжнародної купівлі-продажу матеріальних рухомих речей (1955), згідно з якою за відсутності явно встановленої вимоги внутрішнє право держави, в якій має здійснюватися огляд товарів, поставлених відповідно до договору купівлі-продажу товарів, застосовується і щодо того, яким чином і протягом якого строку має здійснюватись огляд товарів, надсилатись повідомлення про цей огляд та заходи, які мають бути вжиті у випадку відмови від товарів; - lex loci delicti commissi – закон місця вчинення правопорушення, за допомогою цього колізійного принципу вирішуються такі питання, як: наявність чи відсутність шкоди, підстави відповідальності та звільнення від неї, можливість покладання відповідальності на особу, що не є заподіювачем шкоди. За нею, у разі настання відповідальності, визначається і розмір відшкодування. Відповідальність винної сторони принципово пов'язується з правом держави місця вчинення правопорушення. 5. Закон суду (lex fori) – суд застосовує колізійну норму за своїм національним законодавством, використовує визначення, поняття категорії за правом свого права. (Кан, Барнер) – є домінуючою в більшості країн світу і в Україні ст.7 Закону України «Про міжнародне приватне право». Дана кваліфікація включає застосування іноземного права. Розрізняють такі кваліфікації: 1. первинна – право, якої держави підлягає кваліфікації ( закон суду). 2. вторинна – якщо вибір права надається іноземного права (на основі такого права до якого відсилає норма). 3.5. Тлумачення і процес застосування колізійних норм Застосування судом колізійної норми, при застосуванні іноземного матеріального права визначаться згідно з колізійною нормою свого національного права. Л.А. Лунц зауважив, що, здійснюючи вибір права, суддя має у своєму вітчизняному законодавстві знайти вказівку на те, право якої держави підлягає застосуванню щодо даного фактичного складу: вітчизняне чи іноземне? Кваліфікацією є елемент тлумачення норми й полягає в її юридичній оцінці. Вона спрямована на встановлення мети норми права. Проте дозвіл законодавця на застосування іноземного права надано суду не у загальному (абстрактному) вигляді, а лише щодо тієї сфери чи до тих груп відносин, які визначено в об'ємі відповідної колізійної норми. Це означає, що у випадку колізійної норми відбувається не заміщення взагалі, а лише тільки заміщення певної норми національного законодавства на відповідну норму визначеного, згідно з вітчизняним колізійним приписом, іноземного законодавства. Дана норма повинна бути здатною потягти за собою правові наслідки, які є аналогічними застосуванню внутрішньої матеріальної норми і лише тоді відбувається зміщення. Умовою для застосування заміщення слугує те, що іноземний правовий інститут за своїми наслідками та функціями у даному конкретному випадку є рівноцінним правовому інституту. Кваліфікація фактичних обставин справи судом, яка у національному цивільному процесі здійснюється одноетапно, у МПрП поділяється на два, певною мірою самостійних, етапи: 1. суддя зіставляє фактичні обставини справи, що розглядається, з вітчизняною колізійною нормою, тобто, спочатку він здійснює колізіино-прааову кваліфікацію; 2. суддя має зробити те, що він здійснює за власним правом, тобто кваліфікувати ці відносини, віднайти для їх врегулювання норму іноземного матеріального права. Процес регулювання приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, складається з двох взаємопов'язаних стадій: перша 1. вирішення колізії права та вибір за допомогою колізійних норм компетентного правопорядку, тобто належного зясування волі національного законодавця – первиннам кваліфікація; 2. застосування норм обраного правопорядку, тобто з'ясуванні волі іноземного законодавця, яким встановлено передбачені у відповідному правопорядку правила врегулювання певних цивільних відносин – вторинна кваліфікація. 3.6. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не врегульовує правовідносини з «іноземним елементом», її існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві. Зміст матеріально-правового методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи. До матеріально-правових норм у міжнародному приватному праві належать: 1) уніфіковані норми міжнародних договорів (угод) є уніфікованими правилами, створеними кількома суб'єктами права для безпосереднього регулювання правовідносин, що часто виникають у практиці міжнародного приватного права. Здебільшого матеріально-правовий метод застосовується до укладення угод з питань авторського права, регулювання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних відносин, деяких інших (Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р.; Конвенція № 154 МОП про сприяння колективним переговорам 1981 р.; Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р.; Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.); 2) норми національного законодавства, які регулюють правовідносини з «іноземним елементом» можуть міститися в конституціях держав та іншому законодавстві, прийнятому на основі конституцій. Часто норми національного права є результатом трансформації міжнародних угод у внутрішнє законодавство. Причому вони можуть визначати не тільки правовий статус іноземних суб'єктів права в певній державі, а й права та обов'язки таких суб'єктів за кордоном. Внутрішні за походженням, цивільно-правові за змістом, ці норми звичайно є матеріально-правовими нормами міжнародного приватного права; 3) міжнародні й торгівельні звичаї; 4) судова та арбітражна практика (в державах, де вона визнається джерелом права). Використання матеріально-правового методу в регулюванні відносин у міжнародному приватному прарі має переваги перед колізійним, так як: 1. метод створює значно більшу визначеність для учасників правовідносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими заздалегідь; 2. уніфіковані матеріально-правові норми дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні. |
| Закон України «Про міжнародне приватне право» Змістовий модуль І. Поняття, предмет, методи міжнародного приватного права. Міжнародна купівля продаж |
Тематика магістерських робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів Міжнародне приватне право в правовій системі держави: сучасні проблеми та тенденції |
| Міністерство освіти України Національний Технічний Університет України... Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми... |
Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі Міжнародна торгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися у правовому вакуумі. На сучасному етапі... |
| НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах... Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право |
1 Походження терміна «міжнародне право». Визначення поняття «міжнародне... Походження терміна «міжнародне право». Визначення поняття «міжнародне публічне право». Поняття і сутність міжнародного права. Функції... |
| НАВЧАЛЬНО–НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ Робоча програма з навчальної дисципліни «Міжнародне приватне право» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на базі... |
План практичних (семінарських) занять Тема 1 Міжнародне приватне... Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права |
| Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система |
Тематика курсових робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів... Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права в сучасному міжнародному праві |