|
Скачати 0.61 Mb.
|
Інший аспект впровадження - вплив ISAD(G) на національні дескриптивні стандарти. Як приклад, можна навести польську архівну практику: польська версія міжнародного стандарту була видрукувана ще 1995 р., однією з найперших. Архівне описування має поєднувати два однаково важливих описування: самих документів (цьому присвячений ISAD(G)) та утворювачів документів (перша версія ISAD(G) не торкалася цих питань). Саме це стимулювало працю над іншим міжнародним стандартом. Тісний зв’язок обох названих стандартів, розроблених світовою архівною громадськістю, не викликає питань. У найновішій версії ISAD(G) цей зв’язок прямо продекларований тими посиланнями на ISAAR (CPF), що містяться у глосарії до стандарту та у додатках. Цей зв’язок пояснюється важливістю для описування імен осіб, назв інституцій та організацій, які є індексовими гаслами; їх використання при каталогізації та індексації має суворо нормуватися. Такому унормуванню і присвячений згаданий стандарт, який, на жаль, досі не перекладений на українську мову. Нагальна потреба у ньому для успішної праці з архівного описування не викликає сумнівів, і ми сподіваємося на те, що українські архівісти вже невдовзі зможуть застосовувати і цей міжнародний стандарт. Щодо подальшої долі ISAD(G) слід взяти до уваги, що норма про п'ятирічний термін його перегляду не втрачає своєї сили. Крім того, у резолюції XIV Міжнародного конгресу архівів, у Стратегічному плані МРА на 2000-2010 рр. як окреме завдання передбачено подальший розвиток архівних стандартів, зокрема й описового. 29с Облік документів НАФ. Обліково-охоронна робота архіву Під обліком розуміють комплекс заходів/операцій, що мають забезпечити фіксацію наявності архівних документів, а також отримання відомостей про обсяг і склад архівних зібрань та їх місцезнаходження. Облік належить до основних функцій архівної установи разом із завданнями зберігання і використання архівних документів. Сутність обліку полягає у визначенні одиниць обліку архівних документів та принципів систематизації облікових даних у специфічній документації (у системі спеціально створених облікових форм); у реєстрації в обліковій документації фактів стану та руху документів/груп документів; у встановленні кількості документів/груп документів та змін, які відбуваються у визначених одиницях обліку, та відображенні цих даних в обліковій документації; у систематизації даних про обсяг, склад і рух архівного зібрання. До обліку архівних документів ставляться такі вимоги. По-перше, в ході обліково-охоронних процесів не можна порушувати структурну організацію архівних документів, виконану на етапі систематизації та фондування за принципом походження документів. Основними одиницями обліку стають групи документів, сформовані в архівні фонди та в одиниці зберігання (справи). Саме в цих одиницях виміру – архівних фондах і одиницях зберігання – фіксуються дані обліку в обліковій документації. В цьому полягає вимога єдності обліку з структурною організацією архівних документів. По-друге, облік повинен відповідати тій структурній організації документів НАФ, яка починається ще у процесі діловодства і завершується в державних архівах. Облікові дані мають послідовно, як і самі документи, зосереджуватися, концентруватися по кожному комплексу, починаючи з найменшого – справи, і далі узагальнюватися по фонду, а потім по архіву. Дані архівів надходять до головної архівної служби, де концентруються у Центральному фондовому каталозі. Завдяки цьому правилу забезпечується наявність даних про обсяг і склад архівних зібрань на всіх структурних рівнях НАФ. Концентрування даних обліку сприяє також закріпленню організації архівних документів по утворених комплексах і забезпечує реалізацію принципу єдності обліку з системою зберігання документів. Донедавна ця система зосередження даних у масштабах регіону, держави мала назву централізованого обліку архівних документів. По-третє, обліку підлягають усі документи, що зберігаються в архіві, у тому числі неописані та непрофільні для даного архіву, копії документів страхового фонду і копії фонду використання, а також самі реєстраційно-облікові документи, зокрема описи. Достеменність і точність обліку забезпечуються надійністю вихідних початкових даних, тобто добротністю інформації, яку переносять у форми обліку з первинних документів, в основному з різних актів, а також чітким і розбірливим оформленням документації при надходженні або вибуванні кожної одиниці обліку. Важлива й оперативність обліку. Несвоєчасно облікований документ піддається ризику втрати, оперативність прискорює надання користувачеві інформації про документ та його видавання. Ще одна вимога – уніфікація і стабільність облікових одиниць у масштабах НАФ, що полегшує розміщення і зберігання архівних документів, перевіряння їхньої наявності. В основу виміру кількісного і якісного складу архівних зібрань покладеноголовну класифікаційну одиницю – архівний фонд, до якої дорівняно архівну колекцію та об'єднаний архівний фонд. Як бачимо, це досить великі комплекси архівних документів. Через архівний фонд як одиницю обліку представляються дані про кількісний склад архіву, НАФ. На нижчих рівнях обліку, наприклад на рівні архівного фонду, відповідна інформація відображається за допомогою одиниці зберігання (справи, фотоальбому, карти, рулону плівки тощо). На рівні одиниці зберігання межею точності є “аркуш”, “документ”, але вони не використовуються у формах обліку на вищих за одиницю зберігання рівнях. 32с Довідковий апарат до документів НАФ. Архівні покажчики та огляди документів НАФ В архівних установах пошук документів та інформування про їхній склад і зміст забезпечують архівні довідники, створення котрих є важливою складовою діяльності архіву як запоруки активності використання архівної інформації. “Лише те архівосховище гідне назви науково організованої установи, де матеріали належно пристосовані й постійно пристосовуються для їх всебічного використання”,– зауважував В.Веретенников, маючи на увазі розроблення архівних довідників. Створений на єдиних методологічних і методичних засадах комплекс взаємопов'язаних архівних довідників, у тому числі електронних, призначений для розкриття складу і змісту архівних документів на всіх рівнях системи й пошуку первинної документної інформації, становить систему науково-довідкового апарату (СНДА) до документів НАФ. Усі довідники залежно від виконуваних ними функцій (контрольно-облікової, обліково-пошукової, інформаційно-пошукової) відповідно поділяють на групи: а) облікові документи архіву (книга надходжень, список фондів архіву, аркуш фонду); б) ЦФК, архівний опис; в) каталоги, путівники по фондах, покажчики, огляди документів. СНДА адаптована до існуючої ієрархії комплексів архівних документів в НАФ і відтворює їхній склад та зміст на різних рівнях. Так, довідник “Государственные архивы Украинской ССР” (К., 1988) дає коротку інформацію про склад і зміст архівних фондів усієї держави, а путівник по конкретному архіву дає інформацію на рівні архів-фонд, огляд фонду – на рівні фонд-справа, каталог – на рівні справа-документ. У СНДА постійно вдосконалюються наявні види довідників, а також створюються нові у відповідності з принципами її побудови: а) взаємозв'язку і взаємодоповнюваності між довідниками; б) чіткими і конкретними функціями кожного довідника; в) єдності методики створення НДА і забезпечення уніфікації створення кожного виду довідника; г) наступності видів НДА з діловодством, відомчими архівами, усіма рівнями держархівів і на кінцевому етапі – з автоматизованим пошуком інформації. Залежно від представлених у довідниках документних комплексів усі архівні довідники поділяють на: міжархівні, які забезпечують облік і пошук інформації у цілому по країні, а також по регіону, групі архівів, – ЦФК, путівники по архівах, тематичні путівники, тематичні огляди; міжфондові, які забезпечують пошук документів по конкретному архіву, – список фондів архіву, путівник по фондах архіву, каталоги, тематичні огляди, покажчик фондів архіву; внутріфондові, які забезпечують облік і пошук документів по конкретному архівному фонду – аркуш фонду, архівний опис, покажчик описів фонду, огляд фонду. Всі облікові документи та архівні довідники, взаємодіючи і взаємодоповнюючи систему, створюють у комплексі необхідні умови для доступу до архівних документів: забезпечують облік і контроль за збереженням архівних матеріалів, а також надають інформацію про їх наявність, зміст та місцезнаходження. Усі архівні довідники поділяють на типи, а всередині типу – на види (підвиди). Тип архівного довідника визначається його цільовим призначенням у СНДА. Існують такі типи архівних довідників: архівний опис, архівний каталог, путівник по фондах архіву (архівів), покажчик, огляд документів. 35с Біологічне ушкодження документів. Профілактика і боротьба з біопошкодженнями. Ушкодження документів бактеріями, мікроскопічними грибами, комахами, гризунами відносять до біопошкоджень. Вони виникають у тих випадках, коли не витримуються температурно-вологісний і санітарно-гігієнічний режими зберігання, немає постійного спостереження за фізичним станом документів, не проводяться своєчасні і ефективні засоби профілактики і боротьби з біопошкодженнями. Зараз відомо біля 400 видів грибів і комах, знайдених на документах і книжках. Найбільшої шкоди завдають мікроскопічні гриби. Вони здатні уражати документи на папері, кальці, тканинах, дереві, шкірі, пергаменті і на металі, а також воскові і сургучні печатки, кінофотофонодокументи. Ураження грибами має безліч проявів. Це розростання колоній, забруднюючих поверхню нальотами та спорами, проникнення ниток грибниць і плідних тіл у волокна субстрату, виділення багатьох продуктів обміну, діючих самостійно як хімічні реагенти, або забарвлюючих документи. Гриби руйнують целюлозу за допомогою ферментів, перетворюючи її на живий субстрат для своєї життєдіяльності. При вологості повітря понад 70 % відбувається капілярна конденсація вологи, яка сприяє появі і поширенню грибів. При проростанні спор грибів капіляри паперу заповнюються грибницею, що викликає гідрофобізацію паперу і зміну його властивостей, зокрема гнучкості, еластичності та ін. Спори грибів уражають і синтетичні матеріали, руйнують пластифікатори робочого шару і ацетилцелюлозну основу кінофотофонодокументів та негативно діють на них утвореними у процесі руйнування хімічними продуктами – ферментами і кислотами. Все це вимагає суворого дотримання технологічних правил зберігання документів. Важливим засобом захисту документів від біологічних шкідників є оброблення (фумігація) сховищ спеціальними парами, газами, аерозолями. Процес оброблення документів з метою знищення в них пліснявих грибів називають дезінфекцією, а з метою знищення комах – дезинсекцією. Боротьбу з біологічними шкідниками проводять в основному хімічними методами. Останнім часом для оброблення документів почали використовувати струм високої частоти. 36с Технологія зберігання документів. Консервація документів Сконцентровані у різних архівосховищах дуже різноманітні за походженням, змістом, оформленням, технікою і способом відтворення документи диктують різні методи консервації. Ламінування, що збільшує міцність паперу і придатне для реставрації листових документів 20 ст., небажане для книг 20 ст. Ламінування значно збільшує товщину книжного блоку і він уже не поміщається у колишню оправу. Для видань 20 ст. в РНБ (м. Санкт-Петербург) розроблено метод захисту шляхом нанесення полімерного покриття, який полягає у нанесенні на документи найтоншого (1-5 мкм) поліпараксиленового покриття у спеціальній камері. Технологічна схема нанесення параксилену складається з таких операцій: випаровування димеру – діпараксилену – при температурі 170-200 °С; розкладання молекул димеру при температурі 650-700 °С до мономеру – параксилену; конденсації параксилену на поверхні паперу (у поверхневому шарі) і полімеризації з утворенням нового композиційного матеріалу папір + поліпараксилен. Встановлено, що товщина блоку оброблюваної книги практично не змінюється, а міцність, біо- і вологостійкість паперу істотно зростають. Ця технологія дозволяє проводити консервацію кількох книг одночасно без розплетення і демонтажу книжкового блоку. Отже, зберігання документів належить до найважливіших проблем теорії і методики архівознавства. Воно включає цілий комплекс завдань пов'язаних з створенням оптимальних санітарно-гігієнічних, температурно-вологісних умов збереженості документів на різних носіях, з попередженням їх руйнування, з реставраційними роботами. На службу архівістиці приходять найновіші досягнення математики, фізики, хімії, біології, електронно-обчислювальна техніка. Все це вимагає від нового покоління архівістів глибоких знань щодо хімічних і фізичних властивостей усіх носіїв документної інформації, причин і факторів їхнього старіння і руйнування, новітніх методів попередження негативних впливів на збереженість НАФ. 37с Архівознавчі аспекти інформатизації. 1. Визначення об’єктів комп’ютерізації Головними завданнями, що передують безпосередньо формуванню інформаційних масивів архівної інформації, є: а) визначення об'єктів та пріоритетів у комп'ютеризації технологічних процесів архівної справи в галузі управління, комплектування, обліку, використання, зберігання документів; б) створення методичних засад єдиних принципів каталогізації та методики опису архівних фондів і документів для комп'ютеризації систем, стандартизація архівних описів відповідних об'єктів комп'ютеризації для переведення на електронний формат; в) створення уніфікованої та стандартизованої термінології, єдиного термінологічного та лінгвістичного забезпечення співіснування різних інформаційних масивів, узгоджених систем класифікації документної інформації. Ці процеси тісно пов'язані між собою методичними засадами. Комп'ютеризація технологічних процесів архівної справи в галузі управління, комплектування, обліку, використання, зберігання документів має базуватися на підготовці типових науково-методичних, зокрема регламентуючих документів, які забезпечуються існуючими нормативно-інструктивними документами, що розроблялися архівною галуззю протягом усього періоду її існування. Переведення цього технологічного циклу архівної справи на машиночитані носії можна здійснювати як зверху, від Головархіву України, так і знизу – у кожному державному архіві відповідного рівня. Комп'ютеризація організаційно-управлінських функцій Головархіву здійснюється за такими напрямами: 1. Централізоване управління архівною справою (відповідно до матеріального, фінансового, кадрового стану та структури системи) і створення локальних БД, не пов'язаних з інформаційними ресурсами архівної галузі. Це завдання може бути швидко й ефективно виконано, оскільки воно документаційно уніфіко-ване і не потребує складного програмного забезпечення. 2. Централізоване управління інформаційними ресурсами архівної галузі через комп'ютеризацію основних функцій Головархіву у галузі централізованого обліку ресурсів державних архівів та їх використання, а також Державний реєстр національного культурного надбання, який передбачає облік не лише державного, а й НАФ України. Це управління здійснюється на базі узагальненої інформації рівня паспорта архіву, центрального фондового ката-логу, БД установ – джерел комплектування державних архівів НАФ України, зведених баз даних за складом документів, що підлягають зберіганню в державних архівах, та іншої зведеної інформації, яка буде необхідною для управлінських рішень постійного характеру. В цьому напрямі, як зазначалося, в Головархіві почалися роботи по створенню БД “ФК”. Комп'ютеризація організаційно управлінських функцій центрального, обласного та районного масштабів здійснюється на рівні конкретного архіву і також у двох вказаних напрямках – комп'ютеризація технологічних процесів управління справою та управління інформацією з комплектування, обліку документів та зберігання інформа-ційного масиву архіву (створення страхового фонду та повнотекстових БД). |
Документознавство як наукова і навчальна дисципліна. Історіографія... ... |
Найважливіша проблема філософії людина-світ. Ф наука світоглядна.... Ф. це не просто особлива наукова дисципліна, а ще і специфічний тип мислення і навіть емоційний настрій, система світоглядних почуттів... |
Архівознавство Навчальний посібник Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ |
Банківська система США, Великобританії, Німеччини Банківська система СА називається федеральна резервна система. Назва склалася еволюційно, враховуючи територіальний поділ і розміщення... |
ТЕМА ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РОСІЇ До 1917 р кредитна система Росії розвивалася за капіталістичними законами. У Російській імперії існувала трирівнева кредитна система,... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Вони відбуватимуться у формі тестування і містять запитання з навчальних дисциплін циклу фундаментальної підготовки та дисциплін... |
Н. с в сучасному і широкому сенсі цього слова почала формуватися... Комунікація, її специфіка і форми в науковій спільноті. Конкуренція в науці. Проблема діалогу в науковому співтоваристві. Наукова... |
Це видання є логічним продовженням посібника «Архівознавство», що... Пропонований посібник має частково подолати цю нестачу. Його можна використовувати як для підготовки до практичних занять, так і... |
Тема уроку: Народовладдя. Мета уроку Основні поняття і терміни: народовладдя, вибори, електорат, абсентеїзм, виборча система, мажоритарна виборча система, пропорційна... |