|
|
Скачати 367.03 Kb.
|
| Що таке філософія Найважливіша проблема філософії людина-світ. Ф наука світоглядна. Світогляд-це система поглядів людини на світ і місце в ньому людини. Ставлення людини до світу-це безпосередній предмет ф. роздумів. Специфічна особливість ф. полягає в тому, що вона не володіє таким конкретним предметом як природничі науки: біологія, географія та ін. Ф.-це не просто особлива наукова дисципліна, а ще і специфічний тип мислення і навіть емоційний настрій, система світоглядних почуттів коли людина занурюючись у них розмірковує про світ, добро і зло, прекрасне і бридке, соціальну справедливість, істинну і брехню, сенс і мету людської історії. Функції філософії Ф. виконує такі функції: -пізнавальна, вона означає практичне і пізнавальне ставлення людини до світу і до самої себе як предмет філософського пізнання; - світоглядна; - методологічна. Серед великої кількості методів можна виділити такі, які використовує тільки одна наука (конкретно наукові). Ф. являє собою всезагальний метод, її предметом дослідження виступають найбільш універсальні принципи мислення. Необхідність вибору і обґрунтування методів, вияснення їх співвідношення породила галузь філософського знання-методологію. - культурно-виховна, вона полягає в тому, що сприяє культурному розвитку людини. Духовний досвід людства в усвідомленні проблеми життя і смерті, добра і зла, буття, його сенсу, щастя і нещастя, виражає всі болі епохи. Таке сприйняття дає не тільки інтелектуальну але і естетичну насолоду, виховує громадянина. Основне питання ф. Основне питання ф. складається з співвідношення: -буття (матеріалісти) -мислення (ідеалісти) 2.Чи можна пізнати світ? (ні-агностики) Боротьба між цими напрямками є джерелом розвитку ф. Дуалісти – визнають як буття так і мислення, як дві спів рідні основи. Суб’єктивний ідеалізм – абсолютизуються ті або інші сторони духовного життя, людського індивіда (свідомість, воля, емоції). Об’єктивний ідеалізм – абсолютизуються раціонально-логічна сторона свідомості. Ще на ранніх етапах історії, ф. були сформульовані дві протилежні позиції: одна стверджувала мінливість і плинність усього сущого, а друга його непорушність і сталість, обидві ці позиції проходять через усю історію філософії, як діалектика і метафізика. Давньо - індійська філософія. Індія. Веданта (веди-сказання) Рагведа – раннє ф. пізнання. Складається з гімнів , віршів, пісень. Гімни Рагведи –це похвальні вірші богам, прохання до богів. Це була спроба стародавніх індійців осягнути таємниці буття. Основним способом такого осягнення є міф. Упанішади – сидіння біля ніг учителя. Головна мета з’ясувати: що є опорою людини. Брахман – дух – походить від атман – душа. Опора людини-дихання. У переважній більшості текстів брахман (дух)-це абсолютна першооснова, початок і кінець усіх речей, усіх істот, те і з чого ці істоти народженні, в чому живуть і куди підуть після смерті. Поняття брахмана мудреці пов’язують з поняттям атмана. Згідно з упанішадами всі істоти, люди починають існування з брахмана-атмана і туди ж мають повернутись – круговорот – самсарі (переселення душ). Вчення про самсарі пов’язане з вченням “Про п’ять вогнів” – це небо, гроза, земля, чоловік, жінка. Між ними і відбувається круговорот, в ході якого виникають: дощ, їжа, сім’я, зародок, людина, яка спалюється в кінці життя на вогнищі і повертається до вогню з якого вона вийшла, потім з тим же дощем людина знову починає існування. Буддизм С.Гаумама (=583-483 р д. н.е.) бодха-будда-пізнавши світ. Центром вчення Будди є 4 благородних істини, які він проголошує з початку своєї проповідницької діяльності, згідно з ними існування людини нерозривно пов’язане з стражданням-народження, хвороба, старість, смерть- все це веде до страждання. Причиною страждання є надмірне прагнення і жадібність. Усунення причин страждання – шлях важкий (благий, восьмирічний) і полягає ось у чому: правильне судження, правильне рішення, мова, життя, устремління, увага, концентрування. Антична філософія. Думка Стар. Греції. Демокріт – один з перших засновників матеріалістичної системи. (460-370). Його назвали – “перший енциклопедичний розум серед греків” – мав гарні знання з астрономії, фізики, математики. Він створив атомістичне вчення – “атоми рухаються у порожнечі, відповідно до необхідності, що жорстко спричиняє рух атома” – він так вважав. Сократ (469-399) народився у бідній родині. Його цікавило спілкування з людьми, вставав вдосвіта так як дуже любив сонце. Влада не любила його і вирішила позбутися. Помер у камері випивши отрути. Ф. Сократа своєрідний поділ в історії ф. Від нього починається період класичної, античної філософії. Він повертає філ. дослідження від космосу природи до людини – “Пізнай самого себе” така вихідна тез Сократівського вчення. Він зауважив: “Я знаю те, що нічого не знаю”. Сократівський метод. Мета: осягнути істинну, виявленням протиріч в твердженнях противника, в цьому полягає так звана Сократівська іронія, але ця іронія не була самоціллю. Він підкреслював, що метою його філ. вчень є намагання допомогти людям, щоб вони знайшли самі себе, тому з іронією (сумнів) тісно пов’язана маєвтика (повивальне мистецтво). Цим терміном, який він вибрав по аналогії з професією своєї матері. Сократ намагається допомогти своїм слухачам знайти нове пізнання, як основу істинної моралі. Платон (427-347) ідеаліст. Найкращий учень Сократа. Покинув Афіни і переїхав до м. Магара. В останній період життя працює з молоддю і закладає школу “Академа”. Всі свої писемні джерела, твори він об’єднав образом Сократа. Перший період творчості – смерть Сократа . Платон знаходиться під сильним впливом свого вчителя і тільки після його смерті розуміє зміст вчення Сократа. Прямим уславленням Сократа є такі твори: “Апологія Сократа”, “Критон”. Другий період – після подорожі в Італію і Сицилію Платон змінює свої філософські погляди. Будучи одним із засновників ідеалістичного напряму античності він відходить від суб’єктивного ідеалізму і стає прибічником об’єктивного. Виправдовує Сократа: він вибрав самостійно смерть – душа безсмертна. “Закон”, “Поліпия”, “Федон”. Третій період – звертається до діалектики ідей (рух), яка визначається конфліктом буття і не буття (життя і смерть), відбувається в царстві ідей. Згідно з вченням: “Душа безтілесна, безсмертна, існує вічно”. Основне питання ф. він вирішує ідеалістично. Матер. світ, який нас оточує і який ми пізнаємо своїми почуттями є згідно з Платоном лише “тінню” і походить від світу ідей, тобто матер. Світ є вторинним – всі явища і предмети матер. світу виникають і гинуть, змінюються, а тому не можуть бути сущими, а ідеї є незмінними, непорушними і вічними. Аристотель (384-322) заснував перепатичну школу (прогулянка) – “Лікей” спадщина – 150 наукових творів і трактатів. Їх можна поділити на декілька груп, Вони присвячені: -питанням онтології (наука про життя) і зокрема людини “Метафізика” -питання ф. природи та природничих наук: “Фізика”, “Про небо”, “Про виникнення тварин”. -проблема людини та суспільства, це етичні, політичні, естетичні трактати: “Нікомахова етика”, “Політика”, “Про душу”. Він починає як ідеаліст, а потім від цього відрікається. Через усю працю Аристотеля проходить критика головного вчення Платона “Вчення про ідеї” (Платон мені друг, але істинна дорожча). Нові умови розвитку ф. Патристика і схоластика. Ф. в середні віки викладалась лише в монастирських школах де її вивчали майбутні священики і церковні служителі. Завданням ф. було не дослідження дійсності всього того що проголошувала віра, а пошуки раціональних шляхів істинності доказів всього того що проголошувала віра. Звідси і назва схоластика. Ф. не була вільною, вона залежала від церкви, і стала наймичкою теології, через те дослідження схоластів, можна лише умовно характеризувати, як філософські. Єдиний предмет вивчення теології – божественне єство – стає також і предметом філософського вивчення. Проголошувалася лише одна істинна (Бог), а різниця між наукою і теологією, між ф. і теолог8ією не допускалася. Так як все це було спільним, не тільки для схоластики, але і для патристики. Часто ф. Середніх віків включаючи і патристику – визначається як схоластика. Але між ними існує різниця: перед вчителями патристики ставиться завдання створити догматику із того, що було в святому писані. Схоластики вже маючи догматику повинні були її впорядкувати, і зробити доступною для неосвітчених людей, які в той час переходили до християнства. Фома Аквінський (1225-1274) Систематизатор схоластики. Його батько був відомий італійський граф. Виховувався в релігійному ордені. Навчався в Неапольському університеті. Домініканський орден посилає його вчитися у Париж. Залишив багато праць, Ватикан віддячуючи йому видає після його смерті 20 томів праць. Назва творчості – “Томізм” або “Аквінат”. Твори: “Сума теології”, “Сума проти язичників”. Галузь найісторичніших таїнств християнчької віри залишається для Аквінського поза розумом. Мова іде про істини – надприродні (откровення, благавість, триєдинство, воскресіння тощо), бо вони є лише у вірі. Одначе між наукою і вірою нема протиріччя. Християнська істинна стоїть вище розуму, але вона не суперечить розуму. Істинна може бути лише одна, бо вона походить від Бога. Якісно нова спрямованість ф. в епоху ранніх буржуазних революцій в Європі. В кінці 16 ст. – революція в Нідерландах. 1789-1794 велика Французька буржуазна революція. В кінці 15 на початку 16 ст. поступово відбувався процес відмирання кризової на той час середньовічної філософської думки. Натомість формувалась нова думка, яка відтворювала буржуазне суспільство . Відповідно до цього відбувається зміна світоглядних орієнтирів, на місце природничої людини стає природа взагалі. Людина втративши свій винятковий статус перетворюється на просто одну з частин природи. Головним тепер знає знання про природу, природознавство, філософія як і інші форми суспільної свідомості починає наслідувати природничу науки, у формі матерії, стилі тощо. Саме ця обставина спричинила те, що домінуючою філософською тенденцією 17-18 ст. стає матеріалізм. Раціоналізм, сенсуалізм – як альтернативні засади пізнавального процесу. Раціоналізм – (rabio-розум) – це філософський напрямок, згідно з яким основою пізнання виступає людський розум. Рене Декарт, Спіноза. Сенсуалізм – (sensus) – це філ. напрямок згідно з яким основою пізнання виступають людські почуття Берклі, Локк. Рене Декарт. (1596-1650) жив і творив, коли складалась централізована влада у Франції, в ті часи складалась церква, на чолі якої був кардинал Ришельє. Мріяв стати військовим, навчався в Єзуїтському коледжі. Головні праці: “Правила для керівництва розумом”, “Розмірковування про метод”, “Розмірковування про першу філософію”, “Начало філософії”. Декарт визначає матеріальне і в той же час про його ідеалістичне сприйняття свідчить визнання існування Бога. Головний принцип – в усьому сумніватись. Кредо – я, мисляча річ або річ, яка має властивість мислити. Залишив вчення “Про вродженні ідеї” – це ідеї, які народжуються з людини і існують з нею завжди. До вроджених ідей Декарт відносить ідею Бога, як істоти найдосконалішої, деякі загальні ідеї та аксіоми наприклад у математиці – якщо до рівних величин додати рівні, то результат буде рівним. Джон Локк (1634-1704) на відміну від Декарта, він звертається до досвіду, які дають нам почуття. Думка: вроджених ідей у людині бути не може. У відповідності із тим він вважає єдиним джерелом знань є досвід, який виступає у двох сферах: зовнішнього і внутрішнього. Зовнішній досвід – його об’єкт зовнішній світ. Виступає як сукупність відчуттів: жовтого, білого, гарячого, холодного, м’якого. Внутрішній досвід – об’єкт, діяльність душі людини. Виступає як сприймання таких операцій нашого мозку, як сумнів, віра, бажання. Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва. Просвітництво (нести знання) – яке пов’язане з освітою, характеризує Францію 18 ст. Для філософів-просвітників характерні: -критика віджилих феодальних відносин; -критика релігійних забобонів; -захист природних прав людини та свободи; -вважали, що на чолі держави має бути досвідчений монарх. Жан Жак Руссо. (1712-1778) – з бідної родини. Батько не міг дати йому освіту, здобув вищу освіту шляхом самоосвіти, самотужки пише дисертацію, яка присвячена на виховання людини, захищає в академії в Джеджоні. Відомий в багатьох наукових галузях: економіст, політик, філософ, письменник. Виступає на захист бідноти. Ставить проблему: “що таке приватна власність?” – це зло, вона розділила їх на багатих і бідних, вона роз’єднує людей – це поділ соціальної нерівності. Дені Дідро (1713-1784) очолював енциклопедичний гурток. Ставить питання: “Природа безкінечна, ніким не створена, нічого крім природи там немає”. У французькому просвітництві слід вказати 2 напрямки: -дейлістичний -матеріалістичний До дейлістичного – входили: Вольтер, Монтеск’є, Жан Жак Руссо. До матер. напряму Дідро, Гольбах, Гельбецій. Деїсти – визначають Бога – першопричиною світу, заперечували його втручання в природу та перебіг історичних подій. Однак як і матеріалісти вони заперечували містичне вчення про одкровення, виступали проти релігії догматів, відстоювали свободу совісті. Матеріалісти – Гельбецій, Гольбах пізнаючи закони природи в основі яких лежить механіка Ньютона і які аналогічні у природи і в суспільстві. Стверджували, що люди здатні створювати справді гуманне суспільство на основі принципів свободи, рівності та братерства – вони стали гаслами Великої Буржуазної революції. Китай. Конфуцій (551-479 р. до н. е.) – чиновник, державний службовець, багато подорожував по Китаю, добре знав сх.. Китай. Залишає свою кар’єру і захоплюється філософією. Праця лунь-юй. Цзюнь-цзи – правитель. Згідно з вченням Конфуція на чолі держави повинен бути “благородний муж” – цзюнь-цзи, обов’язковою рисою повинна бути “жень” – гуманність, людяність, милосердя. Гуманність – означає стриманість, доброту, почуття справедливості, але головне – любов до людини. Гуманна людина – позбавлена егоїзму і всі сили віддає на благо інших. Іншою якістю цзюнь-цзи має бути ”лі” – слідування обов’язку. Обов’язок повинні виконувати, як правителі, так і піддані, всі у державі. Обов’язок повинен бути внутрішньою переконаністю, в тому, що слід діяти так, а не інакше. В конкретно соціально-етичному смислі обов’язок – це норми відносин, між 5 парами соц. ролей. -батька і сина; -старшого і молодшого братів; -чоловіка і жінки; -старшого і молодшого за віком; -государя і підданого. Сяо-чтивість; чжи-риса, яка пов’язана з розумністю, інтелектом. Конфуцій вважав – якщо вся держава зверху до низу організована, як одна велика сім’я на чолі з верховним батьком, государем, то ніяких протиріч між народом і правлячим класом не буде. Ф. Епохи відродження: геліоцентризм, пантеїзм, антропоцентризм. Соц.-екон. зміни в умовах Відродження супроводжувалися істотними змінами в умонастроях. Ці переміни були пов’язані перш за все з процесом секуляризації (звільнення від релігії в усіх галузях культурного і суспільного життя). Нова епоха – це відродження античної культури, античного способу життя, мислення. Звідси походить назва – Ренесанс – тобто відродження. В цей час індивід набуває більшої самостійності, ніж в середні віки, звідси нова самосвідомість людини, її гордість та самоствердження. Геліоцентризм. (сонце) – пов’язана з іменем Галілео Галілея, Коперник. Церква – це заперечувала. В центрі є земля, а не сонце, так як землю створив Бог. Ніколай Коперник. (1473-1543). Зруйнував геоцентричну систему і створив геліоцентричну. Його головна праця “Про круговий рух небесних тіл”. Зробив виклик церковному авторитету в питаннях природи, від нього починається літопис “Визволення природознавства” від теології. |
|
1. СВІТОГЛЯД система узагальнених поглядів на світ і місце людини... Виділяють три осн типи С.: життєвий (буденний) С., в якому відбиваються подання здравого сенсу, традиц погляди на світ і людину;... |
ЮП – це наука про закономірності психіки людини, які проявляються... Об’єктом дослідження ЮП є психіка людини, тобто здатність мозку сприймати оточуючий світ і у відповідності до цього само врегульовувати... |
|
Урок з курсу «Християнська етика в українській культурі» Цілі: формування знань про уявлення українців про духовний світ людини, місце в ньому ангелів; розвиток інтересу, допитливості, уваги,... |
Цікавий світ професій Мета: надати учням уявлення про різноманітність існуючих професій формувати повагу до праці людини; розвивати увагу, пам'ять, світогляд... |
|
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
Тема: Моральний ідеал та його місце в житті людини Мета: сприяти вихованню в учнів доброти, чесності, порядності, гуманного ставлення до оточуючих; закріпити уявлення учнів про моральні... |
|
Тема: Моральний ідеал та його місце в житті людини Мета: сприяти вихованню в учнів доброти, чесності, порядності, гуманного ставлення до оточуючих; закріпити уявлення учнів про моральні... |
Драбівський навчально-виховний комплекс „ загальноосвітня школа І... Тема. Вплив філософії насолоди і краси на духовний світ людини (суд над героєм роману О. Вайльда „Портрет Доріана Грея”) |
|
Е кологія це наука про захист природи. Екологія це особливий світогляд... Початкова школа є початковою ланкою формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Розуміючи... |
В. О. Сухомлинський Серед життєвих цінностей сучасної людини перше... Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров’я це найважливіша справа вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить... |