|
|
Скачати 1.52 Mb.
|
47.Мала архітектурна форма, тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності мала архітектурна форма - це невелика споруда декоративного, допоміжного, а також соціально-культурного, побутового, торгівельного і іншого призначення, яке використовується для поліпшення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору, доповнюючи композицію будинків, будівель, їх комплексів. Законопроектом визначено, що до малих архітектурних форм відносяться: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водопади; монументальна, декоративна і ігрова скульптура; вуличні меблі (лави, лавки, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожа, ворота, грати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски і т.п); рекламні і інформаційні стенди, дошки, вивіски; стаціонарні і пересувні малі архітектурні форми для здійснення підприємницької діяльності; інші об'єкти, визначені законодавчими актами. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. 48.Авторський нагляд Авторський нагляд проектних організацій за будівництвом об'єктів будівництва незалежно від форм власності замовника (інвестора) повинен здійснюватися протягом всього періоду будівництва у цілях забезпечення відповідності технологічних, архітектурно-будівельних та інших технічних рішень об'єктів будівництва рішенням, що передбачені в затверджених проектах . Виконання вимог будівельних норм і правил, організації виробництва будівельно-монтажних робіт, складання актів огляду прихованих робіт є обов'язком підрядника. Контроль за дотриманням цього відноситься до компетенції технічного нагляду. Авторський нагляд слід здійснювати на підставі договору, укладеного замовником з генеральною проектною організацією на весь період будівництва. 2.2 Генеральний проектувальник у необхідних випадках може залучати до здійснення авторського нагляду спеціалізовані проектні організації, що розробили відповідні розділи проекту. У цих випадках обов'язки замовника за договором покладаються на генерального проектувальника, а обов'язки виконавця - на спеціалізовану проектну організацію. 2.3 За згодою генерального проектувальника договори на здійснення авторського нагляду можуть укладатися замовником безпосередньо зі спеціалізованими проектними організаціями, які брали участь розробці проектної документації по даному об'єкту. 2.4 У виняткових випадках, при значних відстанях від об'єкта будівництва до місця знаходження організації проектувальника, генеральний проектувальник може залучати за договором для здійснення авторського нагляду за будівництвом стосовно окремих розділів проекту місцеві спеціалізовані проектні організації або уповноважену фізичну особу з інших організацій, які не брали участі у розробці даного проекта і повинні працювати під контролем генерального проектувальника. Для здійснення авторського нагляду дозволяється за згодою із замовником залучати спеціалістів тимчасових груп робочого проектування на будівництво. 49. Принципи державної політики в нафтогазовій галузі Державна політика в нафтогазовій галузі базується на принципах: державного управління в нафтогазовій галузі; державного регулювання діяльності в нафтогазовій галузі; збереження цілісності та забезпечення надійності і ефективності функціонування Єдиної газотранспортної системи України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею; створення умов для розвитку та підвищення ефективності діяльності нафтогазової галузі; безпеки експлуатації об'єктів нафтогазової галузі; раціонального споживання газу, нафти та продуктів їх переробки та впровадження енергозберігаючих технологій, включаючи обладнання газопроводів газотурбінними та турбодетандерними установками; додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з видобутком, транспортуванням, постачанням і використанням газу, нафти та продуктів їх переробки; забезпечення екологічно безпечного функціонування об'єктів нафтогазової галузі; забезпечення захисту прав та інтересів усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі; сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку газу, нафти та продуктів їх переробки; забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для нафтогазової галузі; створення умов для підтримання стабільного фінансового стану нафтогазової галузі; взаємної відповідальності постачальників газу, нафти і продуктів їх переробки та споживачів; створення умов для перспективних наукових досліджень; забезпечення раціонального використання надр в інтересах Українського народу і надрокористувачів; пріоритетного використання вітчизняного науково-технічного, технологічного та кадрового потенціалу. 50. Єдина газотранспортна система України У межах Єдиної газотранспортної системи України відповідно до закону діють обов'язкові для всіх організаційних структур виробнича дисципліна, правила надання оперативної інформації про обсяги газопостачання, об'єм, режими транспортування і споживання газу, обліковий час, порядок взаємодії структур системи у разі виникнення ускладнень з газопостачанням в окремих регіонах України під час різких похолодань, аварій, планового ремонту. В Україні діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею та постачанням природного газу. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління Єдиною газотранспортною системою України виконує державне підприємство, яке визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання державного регулювання нафтогазової галузі. Структуру державного підприємства, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, визначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання державного регулювання нафтогазової галузі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єкти підприємницької діяльності нафтогазової галузі, об'єкти яких підключені до Єдиної газотранспортної системи України. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління передбачає: планування та оперативне управління потужностями з урахуванням режимів газопостачання; планування та контроль за додержанням режиму роботи Єдиної газотранспортної системи України; запобігання аварійним ситуаціям і ліквідація їх наслідків у Єдиній газотранспортній системі України шляхом підтримання необхідних режимів роботи, забезпечення надійного і сталого функціонування Єдиної газотранспортної системи України та її спільної роботи з газотранспортними системами сусідніх держав; здійснення контролю за впровадженням нових систем протиаварійної автоматики та захисту, а також засобів зв'язку і диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Усі оперативні команди і розпорядження державного підприємства, що здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління відповідно до законодавства України, підлягають беззаперечному виконанню всіма суб'єктами підприємницької діяльності, об'єкти яких підключені до Єдиної газотранспортної системи України. Втручання в диспетчерське (оперативно-технологічне) управління Єдиною газотранспортною системою України з боку органів влади та органів місцевого самоврядування, політичних партій і рухів та інших громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Суб'єкти підприємницької діяльності, об'єкти яких підключені до Єдиної газотранспортної системи України, зобов'язані подавати відповідно до закону державному підприємству, що здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, звіти та інформацію, передбачені нормативно-технічними документами.Положення про функціонування Єдиної газотранспортної системи України затверджується Кабінетом Міністрів України. 51.НАК Нафтогаз України Національна акціонерна компанія «Нафтога́з Украї́ни» — найбільша компанія України. Провідне підприємство паливно-енергетичного комплексу країни. НАК «Нафтогаз України» — вертикально-інтегрована нафтогазова компанія, що здійснює повний цикл операцій з розвідки та розробки родовищ, експлуатаційного та розвідувального буріння, транспортування та зберігання нафти і газу, постачання природного і скрапленого газу споживачам. Понад 97% нафти і газу в Україні видобувається підприємствами Компанії. «Нафтогаз України» здійснює переробку газу, нафти та конденсату на п'яти газопереробних заводах (ГПЗ), що входять до складу Компанії, виробляючи на них скраплений газ, моторні палива та інші типи нафтопродуктів. Компанія має фірмову мережу автозаправних станцій. Види діяльності підприємства: Розвідка і розробка родовищ.Буріння.Транспортування та зберігання нафти й газу. Постачання газу споживачам. 52.Етапи переходу до повномасштабного ринку природного газу ЗУ Про засади функціонування ринку природного газу З метою забезпечення поступового та послідовного переходу до повномасштабного ринку природного газу, передбаченого цим Законом, встановлюється перехідний період, який включає такі етапи: перший етап, під час якого здійснюються відокремлення функцій з розподілу та постачання природного газу, визначення споживачів, які набувають статусу кваліфікованих, та визначення Кабінетом Міністрів України гарантованих постачальників, починає діяти з 1 січня 2012 року; другий етап, під час якого всі категорії споживачів набувають статусу кваліфікованих споживачів, починає діяти з 1 січня 2015 року. 53.Порядок забезпечення споживачів природним газом 54.Суб’єкти ринку природного газу суб'єкт ринку природного газу - власник природного газу, газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство (оператор), замовник, постачальник, споживач та інші фізичні або юридичні особи, відносини між якими встановлюються на підставі договорів; Права та обов'язки споживачів 1. Споживач має право на: 1) вільний вибір постачальника; 2) отримання інформації про наявність у постачальників ресурсів природного газу, його якісні характеристики, ціну та порядок проведення розрахунків; 3) підключення в установленому порядку до газорозподільної мережі об'єктів системи газопостачання; 4) отримання природного газу, фізико-хімічні показники якого відповідають установленим нормам, в обсязі відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) газопостачання відповідно до вимог законодавства та договорів; 5) відшкодування згідно із законодавством збитків, завданих унаслідок порушення його прав; 6) інші права, передбачені законодавством. 2. Споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) вживати заходів для підвищення ефективності використання природного газу та впровадження енергозберігаючих технологій; 5) забезпечувати доступ представників підприємства/організації, що обслуговує систему газопроводів, до якої під'єднаний споживач, до вузлів обліку газу (у тому числі для встановлення вузлів обліку газу), які розміщуються на території споживача; 6) забезпечувати відповідно до вимог нормативних документів у пунктах приймання-передачі газу вимірювання кількості газу, прийнятого в систему своїх газопроводів (крім населення); 7) складати і підписувати з представниками газопостачального, газотранспортного та газорозподільного підприємства акти приймання-передачі природного газу (крім населення); 8) подавати підприємству/організації, що обслуговує систему газопроводів, до якої під'єднаний споживач, оперативну інформацію про обсяги спожитого природного газу та його розподіл, а також іншу інформацію для складення балансу зазначеного газу; 9) припиняти (обмежувати) споживання природного газу на вимогу постачальника, газотранспортного або газорозподільного підприємства з дотриманням вимог законодавства (крім населення); 10) забезпечувати доступ посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до об'єктів Єдиної газотранспортної системи України, які перебувають у його власності чи користуванні, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 11) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством. 3. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом. 4. Захист прав споживачів природного газу регулюється цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів та іншими нормативно-правовими актами. 5. Отримання природного газу споживачами можливе лише на підставі договорів, укладених з постачальниками. Стаття 20. Права та обов'язки постачальників 1. Постачальники мають право на доступ до Єдиної газотранспортної системи України, вільний вибір продавця ресурсу природного газу та на отримання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами, газорозподільними мережами, послуг із закачування, відбору, зберігання у підземних сховищах газу згідно з умовами укладених договорів та законодавством. 2. Постачальник має право обмежити або припинити постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі: 1) непроведення розрахунків за спожитий природний газ згідно з умовами договорів; 2) споживання природного газу в обсязі, що перевищує установлений договором про його постачання. 3. Постачальники зобов'язані: 1) виконувати ліцензійні умови та умови договорів про постачання природного газу; 2) створювати страховий запас природного газу в обсягах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; 3) здійснювати постачання природного газу в обсягах наявних у них ресурсів та згідно з укладеними договорами; 4) забезпечувати постачання природного газу з дотриманням установлених державними стандартами та нормативно-технічними актами вимог щодо його якості і тиску; 5) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до об'єктів Єдиної газотранспортної системи України, які перебувають у його власності чи користуванні; 6) розміщувати інформацію про ціни на природний газ і тарифи на його розподіл, транспортування та постачання, установлені уповноваженими органами державної виконавчої влади, на своєму офіційному веб-сайті та в регіональних засобах масової інформації; 7) подавати оператору інформацію про наявні у них ресурси та прогнозні обсяги реалізації газу; 8) складати та підписувати разом із газотранспортними, газорозподільними чи газодобувними підприємствами та споживачами акти про обсяги природного газу, транспортованого споживачам, з якими постачальники мають договори на постачання природного газу; 9) забезпечувати 100-відсоткову попередню оплату за природний газ власникам ресурсу природного газу, який постачається кваліфікованим споживачам згідно з умовами укладених договорів; 10) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством. Стаття 21. Права та обов'язки газотранспортних та газорозподільних підприємств 1. Газотранспортні та газорозподільні підприємства мають право на: 1) оплату наданих ними згідно з умовами договорів послуг з транспортування, постачання та розподілу природного газу; 2) обмеження або припинення транспортування і постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі: проведення неповних розрахунків за послуги із зберігання, транспортування та розподілу природного газу; недотримання споживачами умов договорів, у тому числі перевищення обсягу споживання природного газу понад закуплений обсяг за відповідний період; невиділення їм планових обсягів постачання природного газу (лімітів); визнання аварійним стану внутрішньобудинкових систем газопостачання; невідповідності характеристик димових та вентиляційних каналів установленим нормам; 3) безперешкодний доступ до земельних ділянок всіх форм власності, на яких розташовані об'єкти газотранспортних та газорозподільних підприємств, для виконання службових обов'язків, передбачених Правилами охорони магістральних трубопроводів та іншими нормативно-правовими актами; 4) інші права, передбачені законодавством. 2. Газотранспортні та газорозподільні підприємства зобов'язані: 1) забезпечувати рівні права доступу до своїх мереж всім суб'єктам ринку природного газу, крім випадків, передбачених законодавством; 2) складати та підписувати із споживачем та представниками газотранспортного, газорозподільного та газодобувного підприємства акти приймання-передачі природного газу; 3) надавати послуги з транспортування та розподілу природного газу відповідно до договорів; 4) здійснювати транспортування природного газу та його розподіл відповідно до умов договорів; 5) забезпечувати додержання дисципліни транспортування та розподілу природного газу відповідно до умов укладених договорів; 6) забезпечувати закачування, зберігання та відбір природного газу, у тому числі страховий запас природного газу, відповідно до укладених договорів, за умови ведення його окремого обліку (крім газорозподільних підприємств); 7) дотримуватися вимог щодо транспортування газу, встановлених нормативно-правовими та нормативно-технічними актами; 8) подавати оператору необхідну інформацію за звітний період для забезпечення контролю за обсягами транспортування, постачання та розподілу газу в розрізі постачальників і споживачів; 9) складати і підписувати разом із споживачем та постачальником акти приймання-передачі природного газу; 10) виконувати згідно з умовами договорів інші обов'язки відповідно до законодавства; 11) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до своїх об'єктів; 12) дотримуватися норм виробничо-технологічних витрат, витрат на власні потреби та норм питомих витрат природного газу для газотранспортних та газорозподільних підприємств; 13) виконувати приписи державних органів нагляду та контролю. Стаття 22. Права та обов'язки газодобувних підприємств 1. Газодобувні підприємства мають право: 1) провадити господарську діяльність з видобування природного газу з ділянки надр на підставі спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, виданого на таку ділянку, технологічних проектів дослідно-промислової або промислової розробки, а також комплексного проекту облаштування такої ділянки надр; 2) самостійно формувати ціни реалізації природного газу, за винятком газодобувних підприємств, для яких статтею 10 цього Закону передбачено застосування та затвердження закупівельних цін; 3) доступу до Єдиної газотранспортної системи України; 4) реалізувати видобутий природний газ та постачати його споживачам згідно з отриманою ліцензією, у тому числі споживачам, які безпосередньо приєднані до внутрішньопромислових мереж газодобувного підприємства, відповідно до умов договорів; 5) отримувати від таких споживачів плату за природний газ та надані їм послуги з транспортування відповідно до умов укладених договорів; 6) обмежувати або припиняти постачання природного газу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за умови внесення у неповному обсязі споживачем, який безпосередньо приєднаний до внутрішньопромислових транспортних мереж, плати за спожитий природний газ та послуги з транспортування; 7) не створювати страховий запас природного газу; 8) інші права, передбачені законодавством. 2. Газодобувні підприємства зобов'язані: 1) виконувати правила розробки нафтових і газових родовищ, затверджені рішенням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі; 2) дотримуватися технологічних проектів дослідно-промислової або промислової розробки, а також комплексного проекту облаштування нафтогазоносних ділянок надр, у тому числі в частині втрат та виробничо-технологічних витрат, забезпечення охорони навколишнього природного середовища; 3) подавати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, інформацію про заплановані на наступний календарний рік показники повної собівартості видобутого природного газу, рентної плати, а також прогнозованих обсягів видобування природного газу для формування, розрахунку та встановлення закупівельних цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобування, відповідно до Порядку, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а у випадках, визначених статтею 10 цього Закону, - укладати угоди з реалізації природного газу за закупівельними цінами; 4) складати і підписувати з постачальниками та представниками газотранспортного, газорозподільного підприємства акти приймання-передачі природного газу; 5) вести облік видобутого природного газу шляхом застосування системи вимірювання кількості та визначення фізико-хімічних показників видобутого природного газу; 6) забезпечувати передачу газотранспортному підприємству природного газу з дотриманням установлених державними стандартами та нормативно-технічними актами вимог щодо його фізико-хімічних показників і тиску; 7) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до об'єктів Єдиної газотранспортної системи України, які перебувають у його власності чи користуванні. |
|
Предмет конституційного права Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення... |
Про порядок розміщення телекомунікаційних мереж, мереж зв’язку та... Тернополя, регулює правові відносини що виникають у процесі розгляду питання щодо погодження розміщення, прокладання телекомунікаційних... |
|
1. Предмет і метод фінансового права Предмет ФП, як галузі публічного права, суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини... |
Додаток до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради... Правові відносини що виникають у процесі розгляду питань щодо погодження, розміщення та прокладання телекомунікаційних мереж та встановлення... |
|
План Вступ Аграрна політика 2 Одним із основних напрямків державної аграрної політики України на сучасному етапі є створення належних правових умов для ефективного... |
Характеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є... Предметом цивільного права є майнові правовідносини, обумовлені товарно-грошовими формами та особисті немайнові правовідносини. Методом... |
|
1. Комун пр комплекс отрасль, наука и учеб дисципоина Комунальне право – комплексна галузь права, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини,... |
ТОВ «Фінансова компанія «СПМК-1» Примітка 1: Основна діяльність Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного... |
|
ЛЕКЦ І Й Н І МАТЕР І А Л И Поняття господарського права та господарської діяльності |
План Види суб'єктів господарського права Методи господарського права Методи господарського права |