|
|
Скачати 2.14 Mb.
|
|
Види законів за терміном їх дії: 1. постійні - закони, що діють без обмеження терміна дії; 2. тимчасові - закони, що діють з обмеженням терміна дії; 3. надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - приймаються в певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад., проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). Їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Види законів за структурною формою: 1. кодифіковані – це Кодекс – єдиний, зведений, юридично та логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт. Кодекси мають складну структуру і великий об'єм, поділяються на частини: особливу та загальну, розділи та глави. Основи законодавства – кодифікований нормативно-правовий акт, що містить концептуальні визначення, цілі і задачі правового регулювання, принципи, що встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт складається із нетипових правових норм – норм-цілей, норм-принципів, норм-дефініцій і забезпечує зв'язок і погодженість норм тих чи інших галузей чи інститутів права. 2. некодифіковані закони. До некодифікованих законів також відносяться Зводи законів, що є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація, т.б. в об'єднання декількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій же сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше, консолідація полягає в підготовці і прийнятті укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, що видані з одного питання. 73.Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види. Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, володіють рядом специфічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів. Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце займає закон, підзаконні акти теж мають дуже важливе значення у житті будь-якого суспільства, відіграючи допоміжну і деталізуючу роль. Відповідно до Конституції України повноваження з прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Президентом України (ст. 106), Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (ст. 127). У обмеженому обсязі та у випадках, передбачених конституцією і законами України, право підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135), голови місцевих державних адміністрацій (ст. 118), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (статті 143, 144). Виділяють наступні види підзаконних актів, розташовані за ієрархією: 1) Укази й розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України підзаконного характеру, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити Конституції України та законам України. Розпорядження — це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Звичайно, вони приймаються з поточних чи процедурних питань. 2) Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а також указів Президента України. Змістом постанов уряду є норми права, що встановлюють основи управлінської діяльності в галузі фінансів, освіти, культури, охорони здоров'я тощо, як основні напрями його діяльності. Розпорядження уряду, як правило, мають характер індивідуального правового регулювання. Акти Уряду України підписуються Головою Уряду України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття. 3) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів — це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента і Уряду України. Накази — розпорядчі документи оперативного характеру, якими, як правило, затверджуються або скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти або продовжується строк їх дії. Інструкції — встановлюють порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності. Положення, статути — закріплюють правове становище, структуру, функції і компетенцію певної державної організації. 4) Рішення і постанови органів місцевого самоврядування — приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 5) Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність. 74.Система нормативно-правових актів в Україні. Система нормативно-правових актів в Україні будується залежно від місця органу, що видає акт, в ієрархії державного апарату. Всі нормативно-правові акти поділяються на:
Закон – це акт, прийнятий Верховною Радою України або через референдум (тобто законодавчою владою), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має вищу юридичну силу. Прийнято розрізняти закони:
Конституційні закони – це насамперед сама Конституція і закони, що мають безпосереднє відношення до неї. Конституція України є основним законом, що має найвищу юридичну силу. У ст. 8 Конституції України закріплено, що "закони та інші нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України й повинні їй відповідати". Більше того, в Конституції України встановлене правило про те, що "норми Конституції України є нормами прямої дії". Звичайні закони теж можна розділити на дві групи: кодифікаційні; поточні. Кодифікаційний закон (кодекс) – це документ, в якому в систематизованому вигляді розташовані нормативні приписи, що регулюють окрему область суспільних відносин. Кодекс, як правило, становить ядро певної галузі законодавства. В Україні діють 18 кодексів. Усі інші закони є поточними. Існує і таке поняття, як делегована правотворчість, тобто видання нормативно-правового акта за прямим дорученням одного органу держави іншому. Тут доречно буде згадати чинні зараз Декрети Кабінету Міністрів України (далі – Декрети КМУ). Кабінет Міністрів є органом виконавчої влади, що видає підзаконні нормативні акти – постанови й розпорядження. Однак Верховна Рада України як орган законодавчої влади наприкінці 1992 р. делегувала свої повноваження строком на 6 місяців Кабінету Міністрів і доручила йому видавати такий вид нормативних актів, як Декрет, що є не підзаконним актом, а законодавчим. Тому варто пам’ятати, що чинні на сьогодні Декрети КМУ (наприклад, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15) за своєю юридичною природою мають силу закону, а не підзаконного акта. Частиною українського законодавства є також міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України. Найбільшу групу в системі законодавства складають підзаконні нормативно-правові акти – акти державних органів, прийняті в межах своїх повноважень на підставі й на виконання Конституції та законів. До підзаконних нормативно-правових актів належать: -укази Президента; -постанови Кабінету Міністрів України; -акти місцевих органів влади і самоврядування; -акти міністерств і відомств; -локальні акти (статут підприємства, колективний договір, правила внутрішнього розпорядку, положення про філії та представництва, накази з основної діяльності та з особового складу і т.ін). 75.Співвідношення права і закону. Закон може бути двох видів: правовий і неправовий. Правовий закон відповідає вимогам права, втілює справедливість. Проте будь-який закон — правовий чи неправовий — належним чином прийнятий, підлягає виконанню, доки він не скасований. У країнах із демократичним режимом (а такою є Україна) ця вимога не поширюється на явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60 Конституції України). Якщо закон не відповідає конституції, він вважається неправовим і скасовується. Отже, право і закон — не одне й теж. Проте було б неправильним протиставляти їх одне одному, вважати, що юридичні норми можуть існувати без вираження їх у законі та інших санкціонованих державою формах, говорити про їх несумісність або про те, що право взагалі незалежно від держави. Право завжди має форму вираження: основною з цих форм є закон. 76.Дія нормативно-правових актів у часі. Дія нормативного акту в часі тісно пов'язане з поняттям юридичної чинності (законної чинності) нормативного акту. Цій дії властиві два основних моменти: набрання актом чинності; втрата актом чинності. Нормативні акти набувають чинності: а) або з моменту їхнього прийняття; б) або з моменту їхнього оприлюднення (офіційного опублікування); в) або з моменту настання строку, зазначеного в самому нормативному акті або в спеціальному акті про введення його в дію; г) або після закінчення певного строку після оприлюднення (офіційного опублікування) нормативного акту (строк набрання чинності не зазначений у самому нормативному акті, але визначений для такого випадку законодавством). д) або з моменту їхнього одержання адресатом (якщо акти відповідно до законодавства не публікуються, а розсилаються). Згідно Конституції України, закони й інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відомості населення в порядку, установленому законом, є недіючими. Способи припинення дії (втрати чинності) нормативних актів:
За загальним правилом, нормативні акти в часі мають пряму дію, і не мають зворотну Пряма дія припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли після введення його в дію. Зворотна дія (т.зв. «зворотна чинність закону») припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли до введення його в дію. Згідно Конституції України закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони зм'якшують і скасовують відповідальність особи. Зворотна чинність закону — поширення дії виданого закону на відносини, що мали місце до набуття ним чинності, з моменту їх виникнення. 77.Дія нормативно-правових актів у просторі. Дія нормативно-правового акта у просторі може бути територіальною і екстериторіальною. Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом. Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим — на власну територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією Автономної Республіки Крим. Під територією держави розуміється її: · суходольний простір — земна територія; • водний простір — внутрішні води усередині державних меж і територіальні води в межах 12 морських миль; • повітряний простір над державними межами — на висоті до 35 кілометрів; • надра; • військові і торговельні судна у відкритому морі; • повітряні кораблі, що знаходяться в польоті за межами України; • космічні об'єкти під прапором і гербом держави; • трубопроводи; • підводні кабелі і нафтові морські вишки; • території дипломатичних представництв і консульств за кордоном. Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території. Вона відома як право екстериторіальності держав — порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що розташовані або перебувають на власній національній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знаходяться на її території, але розглядаються як частина території держави прапора або пізнавальних знаків. 78.Дія нормативно-правових актів за колом осіб. На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований. Усі особи: • громадяни держави; • іноземці; • особи без громадянства (апатриди); • особи з подвійним громадянством (біпатриди); • усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, які не користуються правом екстериторіальності. Види законів у дії за колом осіб: 1.Загальні — розраховані на все населення. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюються на громадян держави незалежно від місця їх перебування (за кордоном); 2.Спеціальні — розраховані на певне коло осіб. Одні закони поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів, інші — лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, лікарів, вчителів тощо), їх дія в просторі та за колом осіб не збігається. 3.Виняткові — роблять винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, наділені імунітетом -- дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканністю. Вони звільняються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов'язаних із їх службовою діяльністю. Так, працівники дипломатичних представництв мають дипломатичні імунітети (виключення із сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санкцій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адміністративної, цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування щодо службової діяльності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна об'явити персоною нон-гра-та, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідальності та інші заходи державного примусу. 79.Порядок опублікування та набрання чинності нормативно-правових актів в Україні. Відповідно до Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у 15-денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: ● "Офіційний вісник України"; ● газета "Урядовий кур'єр". Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України". Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України". Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Закони України Через 10 днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня опублікування в офіційному виданні Нормативно-правові акти ВРУ Через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні Нормативно-правові акти Президента України Через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні Нормативно-правові акти КМУ, які не визначають права і обов’язки громадян З моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Нормативно-правові акти КМУ, які визначають права і обов’язки громадян Не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях Акти ВРУ та Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад З моменту їх прийняття 80.Співвідношення норм національного та міжнародного права. Міжнародне право — частина національної системи права. У процесі укладання державою різних міжнародних договорів (угод, конвенцій), підписання міжнародних декларацій, вступу до міжнародних організацій (вступ України в РЄ) національне право збагачується завдяки міжнародному — особливій галузі наддержавного права, що входить у його систему. За допомогою норм міжнародного права регулюються відносини між державами й іншими її суб'єктами, узгоджуються ці відносини, і лише в разі потреби забезпечуються примусом -колективним або індивідуальним. Міжнародне право існує на декількох рівнях: — загальні (універсальні та загальновизнані) принципи, закріплені в Статуті ООН: суверенна рівність держав, право націй на самовизначення, добровільне виконання зобов'язань, поважання прав людини, вирішення міжнародних спорів мирним шляхом та ін.; — право міжнародних організацій, закріплене в конвенціях, пактах, деклараціях, резолюціях (ЮНЕСКО та ін.); — право співдружностей у рамках міждержавних об'єднань (принципи, акти, норми Європейського Союзу, Ради Європи, СНД та ін.); — міждержавні угоди (дво- та багатосторонні). Між національним і міжнародним правом існують тісний взаємозв'язок і взаємодія. 1. Міжнародне право акумулює досягнення національних систем права. За структурою міжнародне право наближається до їх структури (поділ на дві підсистеми — приватну і публічну, наявність галузей права — міжнародне економічне, космічне, повітряне, морське, гуманітарне тощо), що свідчить про вплив національного права на міжнародне. 2. Міжнародне право (у формі міжнародно-правового договору) служить одним із юридичних джерел національного права, допускає пряме «входження» норм міжнародного публічного і приватного права в конституційне, цивільне, кримінально-виконавче та інше право. Безсумнівним є правило: міжнародне право має переважну силу над національним правом. Це основний принцип міжнародного права. Принцип верховенства міжнародного над внутрішньодержавним правом приймається державами або в законодавчому порядку, або на практиці. Маючи обов'язкову силу для держав, міжнародне право лишає на їх розсуд вирішення питання про застосування його норм у рамках внутрішніх правових систем. Державам не потрібно формально визнавати верховенство міжнародного права над національним законодавством, але вони повинні цілком додержуватися цих норм тими шляхами, котрі визначать самостійно. Пріоритет міжнародного права над національним супроводжується оптимальною участю держав у розробці та прийнятті міжнародно-правових норм і рішень, відповідальністю за їх виконання при забезпеченні при цьому державного суверенітету. Міжнародне право регулює не лише міждержавні відносини, але й впливає на відносини усередині країни, на систему національного права. Через міжнародне право відбувається зближення різних галузей права (підприємницького, банківського, фінансового), а також певних норм (технічних норм у галузі ядерної енергетики) тощо. 81.Система права та її елементи. Система права входить до правової системи, є засадною системою в системі. На відміну від правової системи система права — правова категорія, яка означає внутрішню будову, внутрішню структуру права будь-якої країни. Вона виражається через розподіл і побудову нормативного матеріалу, за допомогою якого її різні блоки (частини) постають у єдності. |
| План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних... Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло... |
Конспект з курсу “Теорія держави і права”. § Теорія права і держави в системі юридичних наук У залежності від того, які з цих компонентів, підсистем, структур і функцій чи їхніх аспектів і рівнів вивчаються, і підрозділяються... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |
Предмет і методологія теорії держави та права В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук Передерій О. С., начальник кафедри державно-правових дисциплін факультету підготовки фахівців... |
| О-66 Історія держави і права зарубіжних країн Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В. кандидат юридичних наук, доцент |
5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6 Предмет загальної теорії права. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук |
| 1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
Історія держави і права України Теорія права та держави |
| ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ... В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук... |
МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА П. С. Пацурківський Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці |