|
|
Скачати 3.05 Mb.
|
| Глава 2. Час відпочинку Стаття 155. Види часу відпочинку 1. Видами часу відпочинку є: 1) перерви упродовж робочого дня (зміни); 2) щоденний (міжзмінний) відпочинок; 3) вихідні дні (щотижневий безперервний відпочинок); 4) дні державних та релігійних свят, робота в які не проводиться; 5) відпустки. Стаття 156. Перерви упродовж робочого дня (зміни) 1. Упродовж робочого дня (зміни) працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин і не менше тридцяти хвилин, яка не включається до тривалості робочого часу. 2. Час надання перерви для відпочинку і харчування, її конкретна тривалість встановлюються колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або нормативним актом роботодавця, прийнятим з урахуванням пропозицій виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Час надання перерви для відпочинку і харчування може передбачатися трудовим договором. 3. Працівник використовує час перерви для відпочинку і харчування на власний розсуд. 4. На роботах, де через умови виробництва (праці) надання перерви для відпочинку і харчування є неможливим, роботодавець повинен забезпечити працівникові можливість відпочинку і харчування протягом робочого часу. Перелік таких робіт, а також місце для відпочинку і харчування встановлюються колективним договором або нормативним актом роботодавця, прийнятим з урахуванням пропозицій виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). 5. На певних видах робіт працівникам упродовж робочого часу надаються технологічні перерви, обумовлені специфікою роботи, організації виробництва і праці. Види цих робіт, тривалість перерв та порядок їх використання встановлюються трудовим законодавством та/або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівникам, які в холодну пору року працюють на відкритому повітрі або у приміщеннях, що не обігріваються, вантажникам на вантажно-розвантажувальних роботах та іншим працівникам на умовах і в порядку, передбачених колективним договором, надаються спеціальні перерви для обігрівання та відпочинку, які включаються до складу робочого часу. 6. Працівники мають право на короткотермінові перерви санітарно-гігієнічного призначення, які включаються до складу робочого часу. Стаття 157. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку 1. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку не може бути меншою 12 годин. У разі переходу з однієї зміни в іншу тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою подвійної тривалості робочого часу у попередній зміні з урахуванням часу перерви для відпочинку і харчування. Це правило не поширюється на випадки застосування підсумованого обліку робочого часу. Стаття 158. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку 1. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години, за винятком випадків застосування підсумованого обліку робочого часу та випадків, передбачених частиною другою статті 160 цього Кодексу. Стаття 159. Вихідні дні 1. Усі працівники мають право на щотижневий безперервний відпочинок, який передбачає надання вихідних днів. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Право працівників на щотижневий безперервний відпочинок забезпечується також при підсумованому обліку робочого часу, крім випадків, якщо це неможливо з урахуванням характеру роботи та особливостей організації праці (вахтовий метод тощо). 2. Загальним вихідним днем є неділя. З метою створення сприятливих умов для відпочинку працівників день відпочинку може бути перенесено із загального вихідного дня на інший день, що передує дню державного або релігійного свята, робота в який не проводиться, або на наступний після нього день. Рішення з цього питання приймається Кабінетом Міністрів України і оприлюднюється не пізніше ніж за два тижні до настання дня відповідного державного або релігійного свята. 3. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні встановлюється колективним договором або нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і, як правило, повинен надаватися поряд із загальним вихідним днем. 4. В юридичних особах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з виробничо-технічними та організаційними умовами, а також при роботі з підсумованим обліком робочого часу вихідні дні надаються кожній групі працівників почергово в різні дні тижня згідно з колективним чи трудовим договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або вільно обраними працівниками представниками (представником). 5. Допускається залучення до роботи в загальний вихідний день професійних творчих працівників організацій кінематографії, теле- і відеознімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів тощо за умови надання працівникові можливості реалізувати право на щотижневий безперервний відпочинок в інші дні тижня відповідно до графіка виходу на роботу. 6. У разі якщо загальний вихідний день збігається з днем державного і релігійного свята, робота в який не проводиться, вихідний день переноситься на наступний після державного або релігійного свята робочий день. Таке перенесення зменшує тривалість робочого часу у відповідному періоді, що повинно враховуватися незалежно від режиму робочого часу і способу його обліку. 7. Виконання працівником роботи в загальний вихідний день відповідно до цієї статті та графіка виходу на роботу (графіка змінності) не є перевищенням (порушенням) норми робочого часу і не є підставою для отримання права на додаткову заробітну плату. Стаття 160. Заборона залучення працівників до роботи у вихідні дні 1. Забороняється залучати працівників до роботи у дні, які є для них вихідними. 2. Як виняток із частини першої цієї статті, залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких випадках: 1) для відвернення виробничої аварії, катастрофи або усунення їх наслідків та наслідків стихійного лиха; 2) для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед непередбачуваних робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота юридичної особи в цілому чи її окремих підрозділів. 3. В інших випадках залучення працівників до роботи у дні, які є для них вихідними, допускається лише за наявності письмової згоди працівника. 4. Для виконання невідкладної непередбаченої роботи державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до трудового законодавства. 5. Залучення працівників до роботи у дні, які є для них вихідними, проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця, з яким відповідні працівники ознайомлюються до початку роботи у вихідний день. Копія наказу (розпорядження) про залучення працівників до роботи в день, який є для них вихідним, передається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) не пізніше наступного робочого дня після його підписання. 6. Якщо у зв'язку із залученням працівника до роботи у вихідний день працівник не вимагає надання іншого дня відпочинку, ця робота оплачується відповідно до статті 233 цього Кодексу (понад заробітну плату за відпрацьовану норму робочого часу). Інший день відпочинку на вимогу працівника надається з урахуванням його побажання в межах календарного року або може бути приєднаний до відпустки. Виплата заробітної плати за роботу у вихідний день проводиться при виплаті заробітної плати за місяць, у якому проводилася робота у вихідний день. Стаття 161. Дні державних і релігійних свят, робота в які не проводиться 1. Днями державних свят, робота в які не проводиться, є: 1) 1 січня - Новий рік; 2) 8 березня - Міжнародний жіночий день; 3) 1 і 2 травня - Міжнародний день солідарності трудящих; 4) 9 травня - День Перемоги; 5) 28 червня - День Конституції України; 6) 24 серпня - День Незалежності України. 2. Днями релігійних свят, робота в які не проводиться, є: 1) 7 січня - Різдво Христове; 2) один день (неділя) - Пасха (Великдень); 3) один день (неділя) - Трійця. 3. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, роботодавець надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят з відпрацюванням цих днів за погодженням між працівником та роботодавцем (у вихідні дні або шляхом продовження роботи після закінчення робочого дня (зміни) протягом не більш як чотирьох годин на день). Стаття 162. Випадки залучення працівників до роботи в дні державних і релігійних свят 1. Робота в дні державних і релігійних свят (стаття 161 цього Кодексу) забороняється. 2. У дні державних і релігійних свят допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервне виробництво, роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні роботи тощо). На таких роботах працівники зобов'язані виконувати трудові обов'язки відповідно до графіка виходу на роботу (графіка змінності) без додаткового розпорядження роботодавця. 3. Залучення працівників до роботи в дні державних і релігійних свят допускається також у випадках, встановлених частиною другою статті 160 цього Кодексу, за їх згодою. 4. До роботи в дні державних і релігійних свят можуть залучатися державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування незалежно від їх згоди за наказом керівника державного органу, органу місцевого самоврядування, в якому вони працюють. 5. Допускається залучення до роботи в дні державних і релігійних свят професійних творчих працівників організацій кінематографії, теле- і відеознімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів. 6. Залучення працівників до роботи в дні державних і релігійних свят у порядку, встановленому частинами третьою - п'ятою цієї статті, здійснюється за письмовим наказом роботодавця, з яким відповідні працівники ознайомлюються до початку роботи в день державного або релігійного свята. Копія наказу про залучення працівників до роботи в день державного або релігійного свята не пізніше наступного дня після його підписання передається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). 7. Робота в дні державних або релігійних свят (з 0 годин до 24 години) оплачується відповідно до статті 233 цього Кодексу. У випадках, передбачених частинами третьою - п'ятою цієї статті, коли залучення до роботи в день державного або релігійного свята призводить до перевищення норми робочого часу, на вимогу працівника йому надається інший день відпочинку, що не позбавляє права працівника на оплату праці в такий день відповідно до статті 233 цього Кодексу. Глава 3. Відпустки §1. Загальні положення про відпустку Стаття 163. Право працівників на відпустку 1. Кожен працівник має право на відпустку. Стаття 164. Гарантії права на відпустку 1. Право на відпустку забезпечується: 1) гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) та умов праці; 2) здійсненням гарантійної виплати на період відпустки в розмірі середньої заробітної плати, а також виплатою працівникові у випадках, передбачених трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором, матеріальної допомоги для оздоровлення; 3) забороною заміни відпустки гарантійною виплатою, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 2. Трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором можуть бути передбачені інші гарантії права на відпустку. Стаття 165. Право працівника на використання відпустки на власний розсуд 1. Працівник вправі використовувати час наданої йому відпустки на власний розсуд. 2. Час відпусток, що мають цільове призначення (пункти 2, 4 частини першої статті 166 цього Кодексу), повинен використовуватися відповідно до такого призначення. Стаття 166. Види відпусток 1. Установлюються такі види відпусток: 1) щорічні трудові відпустки: основна трудова відпустка мінімальної тривалості (стаття 171 цього Кодексу); основна трудова відпустка подовженої тривалості (стаття 172 цього Кодексу); додаткова трудова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 174 цього Кодексу); додаткова трудова відпустка за особливий характер праці (стаття 175 цього Кодексу); додаткова трудова відпустка за роботу на умовах ненормованого робочого часу (стаття 176 цього Кодексу); додаткова трудова відпустка за стаж роботи (стаття 177 цього Кодексу); інші додаткові трудові відпустки, передбачені законом; 2) творча відпустка (стаття 188 цього Кодексу); 3) заохочувальні відпустки (стаття 189 цього Кодексу); 4) відпустки в зв'язку з навчанням у: загальноосвітніх навчальних закладах (стаття 190 цього Кодексу); професійно-технічних навчальних закладах (стаття 191 цього Кодексу); вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі (стаття 192 цього Кодексу); 5) соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 193 цього Кодексу); для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 195 цього Кодексу); у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 197 цього Кодексу); працівникам із сімейними обов'язками, які мають дітей (стаття 198 цього Кодексу); інші соціальні відпустки (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою тощо); 6) відпустки без збереження заробітної плати, які надаються: в силу суб'єктивного права працівника (стаття 199 цього Кодексу); за згодою сторін (стаття 200 цього Кодексу). Стаття 167. Право на встановлення інших відпусток 1. Законами, а також колективними договорами можуть встановлюватися інші відпустки, крім передбачених у статті 166 цього Кодексу. Стаття 168. Визначення тривалості відпусток 1. Тривалість відпусток визначається цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері праці, колективними або трудовими договорами і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. 2. Дні державних і релігійних свят, робота в які не проводиться (стаття 161 цього Кодексу), при визначенні тривалості щорічної трудової відпустки, соціальної відпустки працівникам із сімейними обов'язками, які мають дітей (стаття 198 цього Кодексу), і заохочувальної відпустки (стаття 189 цього Кодексу) не враховуються. 3. Працівникам, з якими укладено трудовий договір на визначений строк, тривалість щорічних трудових відпусток визначається відповідно до відпрацьованого ними часу. 4. До щорічних трудових відпусток не включаються дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку, які збігаються з періодом відпустки, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Стаття 169. Наказ (розпорядження) роботодавця про надання відпустки 1. Про надання працівникові відпустки роботодавець зобов'язаний видати наказ (розпорядження), підставою для якого є письмова заява працівника. У наказі (розпорядженні) роботодавець зобов'язаний вказати дату початку і закінчення відпустки. У разі якщо наказ (розпорядження) про надання відпустки не виданий, працівник не має права на власний розсуд визначати день початку відпустки. Стаття 170. Облік відпусток 1. Роботодавець зобов'язаний у встановленому порядку вести облік відпусток, які надаються працівникам. 2. Роботодавець зобов'язаний щороку, а також у будь-який час на прохання працівника ознайомлювати його з даними обліку відпусток, які його стосуються. §2. Щорічна основна трудова відпустка Стаття 171. Щорічна основна трудова відпустка мінімальної тривалості 1. Щорічна основна трудова відпустка встановлюється тривалістю не менш як 24 календарних дні за кожний робочий рік. 2. Робочий рік відлічується від дати виникнення трудових відносин (стаття 38 цього Кодексу). Стаття 172. Щорічна основна трудова відпустка подовженої тривалості 1. Щорічна основна трудова відпустка подовженої тривалості надається: 1) працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських структурних підрозділів інших підприємств, а також лісництв за списком робіт, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України, тривалістю 28 календарних днів; 2) воєнізованому складу воєнізованої гірничо-рятувальної служби тривалістю 30 календарних днів; 3) працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів, тривалістю 26 календарних днів, а глибиною 150 метрів і більше - 28 календарних днів; 4) керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам тривалістю до 56 календарних днів у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України; 5) інвалідам I і II групи тривалістю 30 календарних днів, інвалідам III групи - 26 календарних днів; 6) особам віком до вісімнадцяти років тривалістю 31 календарний день. 2. Законом може бути встановлена подовжена тривалість щорічної основної трудової відпустки для інших категорій працівників (суддів, прокурорів, державних службовців, працівників, які працюють на території, що зазнала радіоактивного забруднення, та інших). Стаття 173. Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну основну трудову відпустку 1. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну трудову відпустку (статті 171, 172 цього Кодексу), зараховується: 1) час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) чи здійснювалися інші виплати, передбачені цим Кодексом; 3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за винятком часу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) час навчання з відривом від роботи тривалістю менше ніж 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, якщо безпосередньо після закінчення навчання працівник був прийнятий на роботу, в тому числі за направленням; 5) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із скороченням (стаття 98 цього Кодексу), якщо навчання безпосередньо передувало виникненню трудових відносин, у межах яких у працівника виникло право на відпустку; 6) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному статтею 199 цього Кодексу, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку; 7) інші періоди роботи, передбачені трудовим законодавством. |
| Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
| ПЕРЕЛІК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДО КОМПЛЕКСНИХ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ З... Федорів працював у Москві та Львові в. «Пересопницьке Євангеліє» перша українська друкована книга |
КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,... |
| КНИГА ПЕРША Кодексом, законами України, нормативно – правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором, не працював. До гарантійних... |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
| Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Переклад Михайла Литвинця Зміст Дійові особи Хорнада перша Сцена перша Сцена друга Сцена третя З одного боку заросла лісом гора, з іншого вежа, підніжжя якої править за в’язницю Сехисмундо. Двері, що навпроти глядача, прочинені.... |
| Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |