|
|
Скачати 3.05 Mb.
|
| Глава 3. Суб'єкти трудових відносин Стаття 19. Сторони та суб'єкти трудових відносин 1. Сторонами трудових відносин є працівник і роботодавець. 2. Суб'єктами, які можуть брати участь у трудових відносинах, є: 1) професійні спілки, їх об'єднання, а у колективних трудових відносинах за відсутності профспілкової організації вільно обрані працівниками представники (представник); 2) організації роботодавців та їх об'єднання; 3) інші суб'єкти, визначені цим Кодексом. Стаття 20. Працівник 1. Працівник фізична особа, яка вступила у трудові відносини з роботодавцем на підставі трудового договору. 2. Працівником може бути особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Для окремих категорій працівників законом може бути встановлено вищий віковий ценз. 3. У трудові відносини можуть вступати особи, які досягли п'ятнадцяти років, за наявності письмової згоди одного з батьків або особи, яка їх замінює. 4. Для підготовки молоді до праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів (для виконання легшої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процес навчання) у вільний від навчання час після досягнення ними чотирнадцятирічного віку за письмовою згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює. Перелік видів легшої роботи, до виконання якої можуть залучатися особи, які не досягли п'ятнадцяти років, затверджується центральним органом виконавчої влади з питань праці. 5. В організаціях кінематографії, театральних, концертно-видовищних та інших творчих організаціях дозволяється за письмовою згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, приймати на роботу осіб, які не досягли чотирнадцятирічного віку, для участі в концертах, виставах, інших заходах, а також у створенні кінофільмів або інших творів мистецтва, якщо це не завдає шкоди їхньому здоров'ю, моральному розвиткові і процесу навчання. Прийняття на роботу в таких випадках допускається за наявності дозволу служби у справах дітей за умови погодження умов праці та її оплати з цією службою. 6. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Дозвіл на працевлаштування не потрібний: 1) представникам іноземного морського (річкового) флоту та іноземних авіакомпаній, які обслуговують ці організації на території України; 2) представникам іноземних засобів масової інформації, акредитованим в Україні; 3) артистам та працівникам мистецтва для роботи в Україні за фахом; 4) працівникам аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт; 5) керівникам представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні та керівникам підприємств з іноземними інвестиціями; 6) працівникам, яких приймають на роботу в межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції. Стаття 21. Основні права працівника 1. Основними правами працівника є: 1) право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та право на припинення трудових відносин; 2) право на рівні можливості та рівне ставлення до нього при вирішенні питання щодо працевлаштування, оплати за працю рівної цінності, професійного зростання або звільнення; 3) право на повагу до його гідності і честі, конфіденційність особистої інформації та їх захист; 4) право на захист від безробіття, на професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації; 5) право неповнолітніх на особливий захист від фізичного та морального ризику у зв'язку з трудовими відносинами; 6) право працюючих жінок на особливий захист материнства; 7) право інвалідів на соціально-трудову реабілітацію та адаптацію; 8) право працівників-мігрантів на захист їхніх трудових прав; 9) право працівників із сімейними обов'язками на захист від дискримінації та узгодження в міру можливості їхніх трудових обов'язків із сімейними; 10) право на належні, безпечні і здорові умови праці, включаючи право на отримання інформації щодо умов праці та вимог охорони праці на робочому місці, а також право на відмову від виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам охорони праці; 11) право на справедливу оплату праці, не нижчу від визначеної законом мінімальної заробітної плати, та своєчасну її виплату в повному розмірі; 12) право на належні виробничо-побутові умови, пов'язані з виконанням працівником обов'язків за трудовим договором; 0 13) право на забезпечення державних гарантій і компенсацій, визначених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері праці; 14) право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 15) право на відпочинок; 16) право вимагати від роботодавця дотримання умов трудового законодавства, колективного і трудового договорів; 17) право на об'єднання у професійні спілки; 18) право на участь у веденні колективних переговорів; 19) право на страйк; 20) право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю або майну у зв'язку з виконанням трудових обов'язків; 21) право на захист від незаконного звільнення; 22) право на захист своїх трудових прав, у тому числі в суді. Стаття 22. Основні обов'язки працівника 1. Основними обов'язками працівника є: 1) особисте і сумлінне виконання своїх обов'язків за трудовим договором; 2) дотримання трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку; 3) виконання встановлених норм праці та завдань роботодавця; 4) дотримання норм з охорони праці; 5) дбайливе ставлення до майна роботодавця; 6) негайне повідомлення роботодавця про загрозу життю та здоров'ю працівників, збереженню їхнього майна; 7) повідомлення роботодавця про причини відсутності на роботі; 8) повагу честі, гідності та інших особистих немайнових прав роботодавця; 9) відшкодування шкоди, заподіяної майну роботодавця винними діями під час виконання трудових обов'язків; 10) нерозголошення державної чи комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації. Стаття 23. Встановлення вимог до працівників 1. Вимоги до працівників встановлюються законодавством із дотриманням вимог щодо недопущення дискримінації у сфері праці. Ці вимоги можуть стосуватися наявності у працівника відповідної освіти, професійної підготовки, досвіду трудової діяльності, віку тощо. Роботодавці можуть встановлювати вимоги, що не суперечать законодавству та безпосередньо пов'язані з професійною діяльністю працівника. 2. Обов'язковість наявності громадянства України та знання державної мови як умова виконання роботи за певними посадами може встановлюватися лише законом. 3. Невиконання законодавства щодо встановлених до працівника вимог під час прийняття на роботу є підставою для звільнення його з роботи на підставі статті 115 цього Кодексу. 4. Вимоги до працівників, які встановлюються кваліфікаційними характеристиками, є рекомендаційними, якщо законодавством не визначена їх обов'язковість. 5. Законодавством може встановлюватися вимога щодо допуску працівників до окремих видів робіт лише за наявності документа про присвоєння відповідної кваліфікації. 6. Стосовно окремих категорій працівників законом може передбачатися складання присяги. Стаття 24. Роботодавець 1. Роботодавець юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб. 2. Роботодавцем може бути фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність. 3. Юридична особа може бути роботодавцем незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, галузевої належності, підпорядкування та інших ознак. 4. Повноваження юридичної особи як роботодавця реалізуються її органами та посадовими особами відповідно до законодавства, її установчих документів та нормативних актів. У разі здійснення окремих повноважень роботодавця стосовно певних працівників загальними зборами, установчими документами або нормативними актами роботодавця, що приймаються загальними зборами, визначається постійно діючий орган чи посадова особа, які вирішують невідкладні питання, пов'язані з реалізацією працівником своїх прав та виконанням ним обов'язків. Невизначення такого органу чи посадової особи або тимчасова відсутність посадової особи не може бути перешкодою для реалізації трудових прав працівника. Стаття 25. Правонаступництво у трудових відносинах 1. Правонаступництвом у трудових відносинах вважається продовження трудових відносин з працівниками у разі зміни власника юридичної особи, злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення юридичної особи роботодавця, а також у разі ліквідації юридичної особи і створення на базі її майна іншої юридичної особи, яка продовжує ту саму діяльність, що й ліквідована юридична особа. У разі правонаступництва трудові відносини з працівниками продовжуються. Правонаступник має право звільнити працівників лише з підстав, передбачених цим Кодексом та законами. 2. Зміна підпорядкованості, найменування юридичної особи не тягне за собою припинення трудових відносин. Стаття 26. Основні права роботодавця 1. Основними правами роботодавця є: 1) право на добір працівників, у тому числі шляхом тестування; 2) право на укладання, зміну та розірвання трудових договорів з працівниками; 3) право вимагати від працівника належного виконання роботи відповідно до умов трудового договору, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, нормативних актів роботодавця, правил охорони праці, дбайливого ставлення до ввіреного йому майна; 4) право на ведення колективних переговорів з метою укладання колективних угод, договорів; 5) право заохочувати працівників за результатами праці; 6) право застосовувати до працівників, винних у порушенні своїх трудових обов'язків, дисциплінарні стягнення; 7) право на відшкодування шкоди, заподіяної працівником унаслідок порушення ним своїх трудових обов'язків; 8) право приймати нормативні акти; 9) право на створення організацій роботодавців. Стаття 27. Основні обов'язки роботодавця 1. Основними обов'язками роботодавця є: 1) повага честі, гідності та інших особистих прав працівника; 2) дотримання вимог трудового законодавства; 3) створення працівникам належних, безпечних та здорових умов праці; 4) своєчасна виплата працівникам заробітної плати та здійснення інших виплат, передбачених трудовим законодавством, колективними угодами, колективним та трудовими договорами; 5) здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування працівників; 6) створення працівникам належних виробничих та побутових умов, пов'язаних з виконанням ними обов'язків за трудовим договором; 7) забезпечення працівників відповідно до актів трудового законодавства, колективних угод, колективного та трудового договорів засобами колективного та індивідуального захисту; 8) сприяння створенню передбачених актами трудового законодавства, колективними угодами, колективним договором умов для здійснення своїх повноважень виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або вільно обраними працівниками представниками (представником); 9) забезпечення на вимогу іншої сторони ведення колективних переговорів з метою укладення колективного договору відповідно до закону; 10) надання працівникам на їхню вимогу повної та достовірної інформації стосовно їхньої трудової діяльності, а також безоплатне надання працівникам копій документів, що містять персональні дані щодо них; 11) надання працівникам та їх представникам повної і достовірної інформації, необхідної для ведення колективних переговорів та здійснення контролю за виконанням умов колективних угод, колективного договору; 12) забезпечення захисту та конфіденційності персональних даних працівника в порядку, встановленому законодавством, а також у будь-який час на вимогу працівника ознайомлення його з персональними даними, внесення змін до них у разі їх невідповідності фактичним обставинам; 13) сприяння участі працівників в управлінні юридичною особою- у порядку і на умовах, визначених законодавством, колективним договором (колективною угодою), статутом юридичної особи. Стаття 28. Контроль за виконанням працівниками трудових обов'язків 1. Роботодавець вправі контролювати виконання працівниками трудових обов'язків, у тому числі з використанням технічних засобів, якщо це зумовлено особливостями виробництва, з обов'язковим попередженням працівників про їх застосування. Під час здійснення такого контролю не допускаються дії, що принижують честь і гідність або порушують інші права працівників. 2. Невиконання роботодавцем вимог, передбачених частиною першою цієї статті, тягне його відповідальність згідно із законом. Глава 4. Працевлаштування Стаття 29. Здійснення права на працевлаштування 1. Фізична особа здійснює право на працевлаштування шляхом самостійного пошуку роботи або за посередництвом органів державної служби зайнятості чи суб'єктів підприємницької діяльності, що мають право надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні. Стаття 30. Право роботодавця на добір працівників 1. Роботодавець вправі приймати на роботу осіб, які безпосередньо звертаються до нього або за посередництвом органів державної служби зайнятості чи суб'єктів підприємницької діяльності, що мають право надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні. 2. Роботодавцю при доборі працівників забороняється висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру, в тому числі в оголошеннях (рекламі), а також вимагати від осіб, які шукають роботу, інформацію про їх цивільний стан, особисте життя та іншу інформацію, не пов'язану з професійною діяльністю. Стаття 31. Відмова у прийнятті на роботу 1. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. 2. Роботодавець не має права приймати на роботу осіб, яким ця робота протипоказана за станом здоров'я, що підтверджується медичним висновком, або всупереч установленим законодавством обмеженням на використання праці деяких осіб на певних роботах. Стаття 32. Право осіб на безоплатні послуги державної служби зайнятості 1. Особи мають право на безоплатне отримання від державної служби зайнятості послуг, визначених законом. Стаття 33. Право осіб на послуги суб'єктів підприємницької діяльності у працевлаштуванні 1. Особи мають право на отримання послуг з посередництва у працевлаштуванні від суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановленому законом порядку отримали відповідний дозвіл (ліцензію). Стаття 34. Обов'язки роботодавців щодо надання інформації органам державної служби зайнятості 1. Роботодавці - юридичні особи з чисельністю працюючих понад 20 осіб зобов'язані щомісяця в установленому законом порядку надавати відповідним органам державної служби зайнятості інформацію про вільні робочі місця (вакантні посади). Такі роботодавці зобов'язані не пізніш як за два місяці поінформувати відповідні органи державної служби зайнятості про наступне звільнення працівників, що відбувається у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників. 2. Роботодавці, яким установлено броню і квоту для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту, зобов'язані не пізніше п'ятиденного строку поінформувати орган державної служби зайнятості про появу робочих місць, що підлягають заміщенню зазначеними особами. Стаття 35. Квота робочих місць на працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту 1. З метою забезпечення права на працю осіб, які потребують соціального захисту, органи місцевого самоврядування бронюють на підприємствах робочі місця для таких категорій осіб, які потребують соціального захисту: 1) неповнолітніх, а також осіб, які закінчили або припинили навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах чи звільнилися з військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом одного року після закінчення чи припинення навчання або служби); 2) вагітних жінок, осіб із сімейними обов'язками, які мають дітей віком до шести років; 3) одиноких матерів і батьків, які мають дітей віком до п'ятнадцяти років або дитину-інваліда чи інваліда з дитинства незалежно від віку; 4) осіб передпенсійного віку (чоловіків після досягнення 55 років, жінок - 50 років); 5) осіб, звільнених після відбуття кримінального покарання у виді позбавлення волі. 2. Квоти робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту, на підприємствах визначаються органами місцевого самоврядування за погодженням з територіальними органами соціального діалогу та доводяться до роботодавців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 3. Порядок направлення на підприємства осіб, які потребують соціального захисту в межах визначеної квоти, контроль за його додержанням здійснюється державною службою зайнятості. Стаття 36. Встановлення нормативу робочих місць для інвалідів 1. З метою працевлаштування інвалідів для роботодавців встановлюється норматив робочих місць, призначених для працевлаштування цієї категорії громадян. Роботодавці можуть самостійно приймати на роботу інвалідів у рахунок нормативу робочих місць. 2. Норматив робочих місць для інвалідів визначається органами місцевого самоврядування за узгодженням із територіальними органами соціального діалогу на підставі економічно обґрунтованого розрахунку відповідно до потреб у працевлаштуванні інвалідів у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Норматив доводиться до роботодавців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Стаття 37. Прийняття на роботу в рахунок квоти 1. Роботодавець приймає на роботу особу, яку направлено в рахунок встановленої квоти, у разі належності цієї особи до категорії осіб, які потребують соціального захисту, визначених частиною першою статті 35 цього Кодексу, та відповідності виробничим потребам роботодавця. Роботодавець не має права відмовити у прийнятті на роботу такій особі за наявності вільних робочих місць у межах квоти, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Кодексу. 2. У разі відмови в укладенні трудового договору з особою, яку направлено на роботу в рахунок установленої квоти, за винятком підстав, визначених частиною першою цієї статті, роботодавець зобов'язаний виплатити їй компенсацію у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Компенсація не виплачується в разі покладення судом на роботодавця обов'язку щодо прийняття працівника на роботу. У разі прийняття на відповідне робоче місце іншого працівника, цей працівник підлягає звільненню в порядку, визначеному статтею 107 цього Кодексу. КНИГА ДРУГА. Виникнення та припинення трудових відносин. Трудовий договір |
| Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
| ПЕРЕЛІК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДО КОМПЛЕКСНИХ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ З... Федорів працював у Москві та Львові в. «Пересопницьке Євангеліє» перша українська друкована книга |
КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,... |
| КНИГА ПЕРША Кодексом, законами України, нормативно – правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором, не працював. До гарантійних... |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
| Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Переклад Михайла Литвинця Зміст Дійові особи Хорнада перша Сцена перша Сцена друга Сцена третя З одного боку заросла лісом гора, з іншого вежа, підніжжя якої править за в’язницю Сехисмундо. Двері, що навпроти глядача, прочинені.... |
| Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |