КНИГА ПЕРША

Скачати 3.85 Mb.

Назва	КНИГА ПЕРША
Сторінка	1/37
Дата	22.02.2016
Розмір	3.85 Mb.
Тип	Книга

bibl.com.ua > Право > Книга

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 37

Проект вноситься
Кабінетом Міністрів України

ТРУДОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

КНИГА ПЕРША.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ 1. ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення понять

У цьому Кодексі поняття вживаються у такому значенні:

гарантії – це засоби, способи та умови, за допомогою яких забезпечується надання працівникам прав у сфері соціально – трудових правовідносин;

гарантійні виплати – це виплати з метою збереження доходів працівника, що здійснюються роботодавцем за періоди, коли працівник з підстав, визначених цим Кодексом, законами України, нормативно – правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором, не працював. До гарантійних виплат належать також грошова виплата за невикористану відпустку або її частину і вихідна допомога;

компенсації – це грошові виплати, встановлені з метою відшкодування працівникам витрат, пов’язаних з виконанням ними трудових чи інших обов’язків передбачених цим Кодексом, законами України, нормативно – правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором;

працівник – це фізична особа, яка вступила у трудові правовідносини з роботодавцем і особисто виконує визначений їй роботодавцем обсяг робіт за обіцяну чи фактично сплачену винагороду;

неповнолітній працівник – це працівник, якому не виповнилося вісімнадцять років;

працівник із сімейними обов’язками – це працівник, який має обов’язки стосовно дітей, котрі перебувають на його утриманні, або стосовно інших найближчих родичів – членів його сім’ї, котрі потребують його догляду за певних обставин (хвороба, інвалідність, похилий вік, неповноздатність);

роботодавець – це фізична або юридична особа, яка використовує найману працю і, як фізична особа, може вступати в трудові правовідносини незалежно від віку та наявності цивільно-правової дієздатності. Повноваженнями роботодавця наділяється керівник підприємства, установи, організації в силу свого юридичного становища;

робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі виконання трудових обов’язків;

робочий час – це час, протягом якого працівник знаходиться у розпорядженні роботодавця і повинен виконувати свої трудові обов’язки, а також інші відрізки часу, що відповідно до законів України чи інших нормативно – правових і локальних нормативних актів про працю відносяться до робочого часу;

трудові обов’язки - це встановлений трудовим договором обсяг робіт, завдань, повноважень визначеної якості та відповідальності, який має виконати працівник або група працівників відповідної професійної кваліфікації у встановлений термін робочого часу та за визначених організаційно-технічних умов;

умови праці – це сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється виконання працівником трудових обов’язків;

час відпочинку – це час, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків і який він, відповідно до цього Кодексу може використовувати за власним розсудом.

Стаття 2. Відносини, що складають предмет законодавства про працю

1. Законодавство про працю регулює трудові та пов`язані з ними правовідносини між працівниками та роботодавцями, а також допоміжні відносини, що сприяють розвиткові правовідносин між зазначеними суб`єктами, забезпеченню їх інтересів і захисту прав, у тому числі безпечних і здорових умов праці.

2. Законодавство про працю поширюється на колективні правовідносини, що сприяють регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, у тому числі через їх представників

3. Законодавство про працю поширюється на правовідносини з участю органів щодо здійснення контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю, за охороною праці, про зайнятість та загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо.

4. Законодавство про працю поширюється на правовідносини з участю органів з розгляду трудових спорів та органів державної виконавчої служби, які виникають у зв’язку з розглядом трудових спорів та виконанням рішень органів з розгляду трудових спорів. Закони України, що регулюють порядок здійснення правосуддя та виконання судових рішень, застосовуються до відносин щодо розгляду трудових спорів та виконання рішень у цих спорах за умови, що вони не суперечать цьому Кодексу.

Стаття 3. Мета трудового кодексу

1. Метою трудового кодексу є встановлення єдиних норм використання найманої праці, забезпечення прав і свобод у сфері праці, соціальної справедливості та ефективного соціального захисту населення.

2. Єдині норми використання найманої праці покликані гарантувати:

1) можливість виконання робіт шляхом використання роботодавцем найманої праці;

2) достатні умови для реалізації громадянами України свого конституційного права на працю;

3) належний рівень державних гарантій трудових прав працюючих.

Стаття 4. Основні засади правового регулювання трудових правовідносин

Відповідно до Конституції України та міжнародних норм про працю регулювання трудових правовідносин здійснюється на таких основних засадах:

1) свободи праці, що включає право на працю, яку кожен вільно обирає або на яку вільно погоджується, право розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати професію та вид діяльності;

2) заборони примусової праці;

3) заборони дитячої праці;

4) недопущення дискримінації у сфері праці, відповідальність роботодавців у разі її скоєння, та забезпечення особам, які зазнали такої дискримінації, права на звернення до суду щодо визнання факту дискримінації та її усунення, а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дискримінації;

5) забезпечення повної і продуктивної зайнятості працівників;

6) стабільності трудових правовідносин;

7) забезпечення права працівників і роботодавців на свободу об’єднання для захисту своїх прав та інтересів;

8) поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин;

9) сприяння веденню колективних переговорів з метою укладання колективних договорів і угод;

10) відповідальності сторін трудових і колективних трудових правовідносин за взятими на себе зобов’язаннями;

9) рівність прав і можливостей працівників, у тому числі гендерна рівність;

11) забезпечення працівникам державних гарантій у сфері праці;

12) гарантування працівникам своєчасної та в повному розмірі виплати заробітної плати, що забезпечує достатній життєвий рівень;

13) створення належних, безпечних і здорових умов праці та відпочинку;

14) створення працівникам рівних можливостей щодо їх професійного зростання, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації;

15) забезпечення права працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

16) гарантування права на розв’язання індивідуальних і колективних трудових спорів, у тому числі забезпечення права працівників на страйк;

17) захисту від незаконного звільнення;

18) забезпечення права працівників на участь в управлінні юридичною особою роботодавцем у порядку і на умовах, визначених законодавством, колективним договором, колективною угодою, статутом юридичної особи;

19) забезпечення судового захисту трудових прав, честі та гідності учасників трудових відносин;

20) здійснення нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства;

21) поєднання державного нагляду та контролю й громадського контролю за дотриманням суб’єктами трудових і колективних трудових правовідносин взятих на себе зобов’язань і законодавства про працю.

Стаття 5. Принципи застосування Трудового кодексу

1. Трудовий кодекс застосовується до трудових і пов’язаних з ними правовідносин працівників і роботодавців.

2. Норми цього Кодексу можуть застосовуватись для регулювання трудових правовідносин, що виникають за інших ніж трудовий договір підстав (військова, альтернативна (невійськова) служба, служба в органах внутрішніх справ, безпеки та інше) у випадках та межах визначених законами України.

3. При виникненні спору щодо суті трудових правовідносин, вони вважаються такими, що виникли за фактом допущення працівника до роботи чи/та укладення трудового договору, якщо роботодавець не доведе протилежного або, якщо за своїм характером такі правовідносини свідчать про їх іншу правову природу.

4. У разі укладення трудового договору з метою приховати іншу угоду застосовуються правила, що регулюють фактичні трудові правовідносини, які сторони передбачали насправді.

5. Під час визначення дійсного значення норми у разі можливості її неоднозначного тлумачення слід враховувати основні засади правового регулювання трудових правовідносин, визначені статтею 4 цього Кодексу, і роз’яснювану норму.

Стаття 6. Недопущення дискримінації у сфері трудових правовідносин та обмеження трудових прав

1. Дискримінація у сфері трудових правовідносин – це дії чи бездіяльність роботодавця або іншої уповноваженої ним особи, що виражає приниження чи зневагу, а також порушення трудових прав чи надання привілеїв на підставі віку, походження, сімейного стану, наявності сімейних обов’язків чи інвалідності, соціального й майнового стану, расової та національної приналежності, громадянства (крім випадків передбачених Законом), статі, сексуальної орієнтації, підозри чи факту наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, політичних поглядів, віросповідання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання (у тому числі наявності або відсутності реєстрації за місцем проживання), а також переслідування роботодавцем або іншою уповноваженою ним особою працівника, який подав скаргу про дискримінацію, що він зазнав чи зазнає.

2. будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладанні та зміні трудового договору, призупиненні та припиненні трудових правовідносин не допускається та карається за законом.

3. Умови нормативно – правових і локальних нормативних актів про працю, що містять дискримінаційні положення чи обмежують трудові права порівняно з вимогами Конституції України і цього Кодексу, вважаються недійсними.

4. Не вважаються дискримінаційними законодавчі обмеження мінімального віку прийняття на роботу та встановлення граничного віку роботи для окремих категорій працівників, винятки, обмеження чи надання переваг, установлені цим Кодексом, законами України чи нормативно – правовими актами про працю з огляду на вимоги, що ставляться до певних видів робіт, які можуть виконуватися тільки особами певної статі або, зумовлені необхідністю особливої турботи держави про осіб, які потребують посиленого соціального чи правового захисту (жінок під час вагітності та народження дитини, осіб з інвалідністю, неповнолітніх, літніх людей та ін.).

5. Допускається встановлення статутами виробничих кооперативів, товариств (крім акціонерних товариств) та селянських (фермерських) господарств переваг для членів зазначених господарств, товариств і кооперативів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та звільненні з роботи.

6. Роботодавці або інші уповноважені ними особи, винні у порушенні вимог щодо недопущення дискримінації у сфері трудових правовідносин, несуть відповідальність згідно із законами України.

7. Особи, які вважають, що їх дискриміновано у трудових правовідносинах, чи обмежені їх трудові права мають право звернутися до суду з вимогою захисту своїх прав, у тому числі - відшкодування завданої їм матеріальної та моральної шкоди.

8. Доказ відсутності дискримінаційних мотивів у разі відмови у прийнятті на роботу, просуванні по службі чи здійсненні професійної кар’єри й у разі звільнення працівника покладається на роботодавця.

Стаття 7. Недопущення сексуальних домагань

1. Сексуальні домагання – це принизлива (образлива) поведінка сексуального характеру, словесна чи фізична, по відношенню до особи, щодо якої є трудові або такі, що передують трудовим, виробничі чи інші правовідносини підпорядкування.

2. Роботодавці або інші уповноважені ними особи зобов’язані присікати сексуальні домагання до працюючих та вживати заходи щодо їх недопущення.

3. Працівник, який зазнав чи зазнає по відношенню до себе сексуальних домагань може звернутися зі скаргою про це до свого роботодавця або іншої уповноваженої ним особи, або до вищестоящого органу, чи/та до професійної спілки і у державну службу з питань праці. Посадові особи і зазначені органи зобов’язані про кожен випадок надходження такої скарги інформувати компетентний орган влади визначений Кабінетом Міністрів України.

4. Особи, які зазнали чи зазнають по відношенню до себе сексуальних домагань під час пошуку роботи або під час роботи, мають право звернутися до суду з вимогою захисту своїх прав, у тому числі - відшкодування завданої їм матеріальної та моральної шкоди.

Стаття 8. Заборона примусової праці

1. Примусова праця забороняється.

2. Примусовою працею вважається робота, не передбачена трудовим договором виконання якої вимагається від працівника без його згоди чи під загрозою застосування насильства, шантажу чи іншого (наприклад, психологічного) впливу, в тому числі:

1) з метою підтримання трудової чи виробничої дисципліни;

2) як засіб мобілізації та використання праці працівників для потреб економічного розвитку;

3) як покарання працівника за участь у страйку, за політичні погляди чи ідеологічні та релігійні переконання;

4) як міра будь –якої дискримінації.

3. Не вважається примусовою працею військова чи альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів України про воєнний і надзвичайний стан.

Стаття 9. Терміни і строки

1. Термін – це момент у часі, із настанням якого пов'язуються юридичні наслідки.

2. Строк – це період у часі між терміном його початку й терміном спливу, з початком або спливом якого пов'язуються юридичні наслідки.

3. Терміни і строки можуть встановлюватись із застосуванням будь-яких одиниць часу, що звичайно, використовуються в Україні. Термін також може визначатися вказівкою на подію, яка обов’язково має відбутися.

Стаття 10. Установлення термінів

1. Термін може встановлюватись зазначенням дії чи події, або на початок одиниці часу, що відраховується відповідно до існуючого порядку обчислення часу, або на момент спливу такої одиниці часу.

Якщо юридичні наслідки пов'язуються з дією чи подією, момент їх настання визначається з точністю, що відповідає суті відносин, щодо яких визначається цей момент.

Якщо юридичні наслідки наступають з моменту початку року, місяця, іншої одиниці часу, що містить в собі певну кількість днів, чи з моменту початку дня, вони вважаються такими, що наступили з нуля годин відповідного дня (першого дня місяця, року чи іншої одиниці часу, що містить у собі певну кількість днів).

Якщо юридичні наслідки наступають із певної години або хвилини, вони вважаються такими, що наступили зі спливом відповідної години або хвилини.

2. Термін може встановлюватись з посиланням на рік, місяць, іншу одиницю часу, що містить у собі певну кількість днів чи з посиланням на день, до початку яких (до яких) можуть наступити обставини або здійснюватись певні дії, що мають юридичне значення. В цьому разі юридичні наслідки наступають із нуля годин дня (першого дня відповідного року, місяця чи іншої одиниці часу, що містить певну кількість днів), до якого можуть наступати обставини чи здійснюватись певні дії.

3. Термін може встановлювати посилання на одиницю часу, зазначену в частині першої цієї статті, із спливом яких (по які) можуть наступати обставини або здійснюватись певні дії, що мають юридичне значення. В цьому разі юридичні наслідки наступають о 24 годині дня (останнього дня відповідного року, місяця чи іншої одиниці часу, що містить певну кількість днів), із спливом якого пов'язуються такі наслідки.

Стаття 11. Установлення та обчислення строків

1. Строк починається з наступного дня після календарної дати, якою визначено початок строку, якщо не передбачено обчислення строку з моменту у часі, що встановлюється більш точно. Строки тривалості трудових правовідносин, відпусток та інші подібні строки відраховуються від першого дня роботи (існування трудових правовідносин), відпустки тощо.

2. На виняток із норми частини першої цієї статті строки, що встановлюються в календарних місяцях і роках, відраховуються відповідно з першого дня першого місяця строку або з першого місяця першого року строку.

3. До тривалості строку зараховується весь час від початку строку. Цим Кодексом і законами України можуть встановлюватись правила про те, що певні дні, чи певний час, який обчислюється іншими одиницями, до строку не зараховується. Законами України можуть встановлюватись випадки, коли до строків зараховуються лише певні періоди.

4. До строків звернення до органів із розгляду трудових спорів застосовуються правила цивільного законодавства про зупинення, переривання строків позовної давності.

5. Поновлення строків звернення до органів з розгляду трудових спорів здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 12. Закінчення строку

1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

2. До строку, визначеного півріччям або кварталом, застосовуються правила, що встановлені для строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

4. Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює пятнадцяти дням.

5. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.

6. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

7. Якщо останній день строку припадає на неділю, святковий або неробочий день, що офіційно визнаний таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.

Стаття 13. Порядок учинення дій в останній день строку

1. Якщо строк установлено для вчинення будь-якої дії, вона може бути виконана до закінчення 24 години останнього дня строку. Проте, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

2. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв'язку до закінчення 24 години останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 37

Схожі:

Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився	Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї...
ПЕРЕЛІК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДО КОМПЛЕКСНИХ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ З... Федорів працював у Москві та Львові в. «Пересопницьке Євангеліє» перша українська друкована книга	КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,...
КНИГА ПЕРША Метою Трудового кодексу України є визначення основних засад реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій...	Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов...
Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11...	Переклад Михайла Литвинця Зміст Дійові особи Хорнада перша Сцена перша Сцена друга Сцена третя З одного боку заросла лісом гора, з іншого вежа, підніжжя якої править за в’язницю Сехисмундо. Двері, що навпроти глядача, прочинені....
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ...	Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання