|
|
Скачати 215.95 Kb.
|
| Головне управління юстиції у Волинській області Горохівське районне управління юстиції МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ТЕМУ: „ Корупція – найгостріша проблема сучасності” Луцьк – 2011 ЗМІСТ Вступ 1. Корупція – найгостріша проблема сучасності 2. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: правові аспекти. Висновок Вступ За активної участі Міністерства юстиції України започатковано новий етап формування та реалізації державної антикорупційної політики, головною характеристикою якого є якісне оновлення правової бази запобігання та протидії корупції на основі міжнародних стандартів у цій сфері. Антикорупційна реформа, сьогодні, є запорукою успішного продовження розпочатого процесу реформування системи державного управління, покликаного зробити діяльність державного апарату ефективною та прозорою, спрямованою насамперед на забезпечення прав та інтересів громадян нашої держави. Сьогодні, можна з упевненістю сказати, що зроблені лише перші кроки у цьому напрямі, вони є тільки початком процесу, який не буде швидкоплинним, оскільки кожний наступний крок має бути виваженим та максимально ефективним. Пропоновані методичні матеріали з антикорупційного законодавства, підготовлені працівниками відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян Головного управління юстиції у Волинській області та Горохівським районним управлінням юстиції, допоможуть нашим громадянам, юридичним та фізичним особам зорієнтуватися у правовому полі, що стосується питань запобігання та протидії корупції в Україні а також адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення. 1 липня 2011 року набули чинності Закони України „Про засади запобігання і протидії корупції” та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”, якими вдосконалено нормативну базу притягнення осіб до юридичної відповідальності, у тому числі суттєво змінено санкції за вчинення корупційних правопорушень. 1. Корупція – найгостріша проблема сучасності З огляду на те, що корупція в Україні набула ознак системного явища, яке поширює свій негативний вплив на всі сфери суспільного життя, все глибше укорінюючись у повсякденному житті як основний, швидкий та найбільш дієвий протиправний засіб вирішення питань, досягнення певних цілей, її небезпідставно визнано найгострішою проблемою сучасності, яка становить загрозу демократичному розвитку країни, конституційному ладу, підриває авторитет держави на міжнародній арені, створюючи тим самим безпосередню загрозу для національної безпеки. А тому це потребує негайного вжиття системних та послідовних заходів, які мають комплексний характер. З цією метою і була схвалена Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001/2011 «Національна антикорупційна стратегія на 2011 – 2015 роки». Згадана стратегія покликана кардинально поліпшити ситуацію у сфері боротьби з корупцією в Україні, забезпечити узгодженість дій правоохоронних органів, повернути довіру громадян до влади, суттєво поліпшити інвестиційний клімат, зміцнити партнерські відносини з міжнародним співтовариством, неухильно дотримуватися конституційних прав і свобод людини в інтересах утвердження законності та правопорядку. В умовах соціально-економічних реформ, які наразі здійснюються в державі, пріоритетними напрямами антикорупційної політики мають стати виявлення та усунення умов, що сприяють або можуть сприяти виникненню корупції, а також запобігання спробам їх створити. Ключовою ознакою сучасної ситуації щодо боротьби з корупцією в Україні є започаткування у 2010 – 2011 роках процесу реформування вітчизняного антикорупційного законодавства, зокрема прийняття Законів України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення". Антикорупційну спрямованість мають здійснені судова, податкова, адміністративна реформи, започаткована реформа кримінального судочинства, вдосконалені механізми доступу громадян до публічної інформації та отримання безоплатної правової допомоги. Однак, поряд із низкою вжитих заходів, реформування вітчизняного антикорупційного законодавства є незавершеним. Законодавчого врегулювання потребують такі питання, як: упорядкування адміністративних процедур і надання адміністративних та інших публічних послуг; притягнення до відповідальності юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами корупційних правопорушень; удосконалення інституту конфіскації; притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень осіб, які користуються недоторканністю. Однією із важливих складових правової політики держави стала реформа законодавства з питань запобігання та протидії корупції, зумовлена, насамперед, відсутністю належного правового регулювання у цій сфері, а також невпинним поширенням корупції в усіх сферах суспільного життя. Важливо зауважити, що виконання міжнародних зобов'язань України у сфері подолання корупції є однією з причин розроблення нового антикорупційного закону, але не основною. Головна його мета – забезпечення формування у громадян довіри до влади шляхом зниження рівня корупції. Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції", який набрав чинності з 1 липня 2011 року, містить низку новел, які дозволять побудувати ефективну систему запобігання та протидії корупції. Як свідчать назва та зміст закону, пріоритетним став саме превентивний підхід до подолання корупції, що є істотною відмінністю від превалюючого раніше репресивного характеру законодавства, за якого основна увага приділялась питанням відповідальності за корупційні правопорушення. Зважаючи на маштаби поширення й ураження корупцією багатьох сфер життєдіяльності суспільства її небезпідставно визнано найгострішою проблемою сучасності, яка становить загрозу демократичному розвитку країн, конституційному ладу, підриває авторитет тієї чи іншої держави на міжнародній арені, створюючи тим самим безпосередню загрозу для національної безпеки. Як і в будь-якій державі світу, особливо в умовах реформування економіки, зміни соціально-політичного ладу, в Україні також існує це негативне явище. Запровадження дієвих механізмів, спрямованих на протидію, зниження корупційних впливів на політичну, економічну й соціальну систему України є одним із пріоритетних напрямів діяльності держави на сучасному етапі. Головною ознакою сучасної державної правової політики в Україні є здійснення низки реформ, мета яких – забезпечення реального захисту прав і свобод громадян, покращення рівня життя населення, запровадження поступового зростання вітчизняної економіки, забезпечення сприйняття нашої держави на міжнародній арені як надійного партнера. Важливість і правильність обраної стратегії є саме попередження корупційних проявів. Основним завданням запобігання корупції є створення такої системи соціальних зв'язків, за якої істотно (до мінімуму) зменшується ймовірність виникнення ситуацій корумпування службовців. Тобто йдеться про створення сприятливих умов для чесного і законного виконання службовцями своїх службових обов'язків і несприятливих умов для зловживання ними своїми службовими повноваженнями. В результаті виконання такого завдання створюється система, яка, з одного боку, передбачає дієві стимули до правомірної поведінки, з іншого, – істотно обмежує для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, можливість зловживати владними повноваженнями в корисливих та інших особистих чи корпоративних інтересах. Вона робить корумповану поведінку соціально невигідною. З метою детальнішого висвітлення запланованих в державі кроків у сфері запобігання та протидії корупції зупинимось на найважливіших положеннях нового закону. У першу чергу, законом значно розширено перелік суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення – антикорупційне законодавство поширюватиметься не лише на державних службовців, а й на осіб, які працюють на державу, але не наділені таким статусом. Це дозволить докорінно змінити ситуацію із високим рівнем зловживань у зонах підвищеного корупційного ризику, зокрема, таких, як освіта та охорона здоров'я. Крім цього, за корупційні правопорушення стане можливим притягнути посадових осіб іноземних держав та міжнародних інституцій, а також представників приватного сектору. Таким чином суб'єктний склад осіб, які нестимуть відповідальність за корупційні правопорушення, буде приведений у відповідність до вимог Конвенції ООН проти корупції та Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією. Законом встановлена низка обмежень щодо використання службового становища (заборона з метою одержання вигоди неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними своєї діяльності; неправомірно сприяти у призначенні особи на ту чи іншу посаду; неправомірно втручатися в діяльність інших органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб; надавати не передбачені законодавством переваги). Також передбачені обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Зокрема, публічним службовцям заборонено займатися іншою оплачуваною чи підприємницькою діяльністю (за винятком окремих видів діяльності), входити до складу керівних органів підприємств чи організацій, що мають на меті одержання прибутку. Власне, саме ці обмеження не можна назвати принципово новими, однак їх перелік та формулювання у новому законі є більш чіткими, ґрунтовними та деталізованими. Наприклад, детальніше визначення здобули положення стосовно заборони неправомірного сприяння фізичним та юридичним особам з виокремленням не передбаченого попереднім законодавством обмеження стосовно заборони неправомірного сприяння у призначенні на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду. З одного боку, наявність такого обмеження спрямована на запобігання поширеним фактам хабарництва за призначення на посади, які у минулому році мали місце навіть на рівні центральних органів виконавчої влади. З другого – це обмеження є одним із засобів забезпечення об'єктивного кадрового добору в державних інституціях. Взагалі, варто відзначити, що у законі приділено значну увагу питанню вдосконалення механізму добору на публічну службу, який має стати одним із головних превентивних антикорупційних інструментів. Відтак, важливим елементом процедури добору стане спеціальна перевірка стосовно претендентів на службу. Такій перевірці підлягатимуть дані щодо попереднього притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності (в тому числі, і за корупційні правопорушення), достовірності інформації про доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, наявності в особи корпоративних прав, стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації. Результати перевірки будуть визначальними при вирішенні питання щодо призначення особи на посаду, оскільки надання недостовірної інформації для проведення перевірки тягнутиме відмову у прийнятті особи на службу. Таким чином, вже на стадії призначення стане можливим запобігти можливості виникнення в діяльності службовця конфлікту інтересів – суперечності між службовими та приватними інтересами службовця. Адже не можна розраховувати на доброчесність службовця, який має особистий інтерес при виконанні своїх повноважень. У такому випадку завжди виникає спокуса використати службове становище на власну користь. Одним з яскравих прикладів наявності у службовця можливого конфлікту інтересів є перебування в його підпорядкуванні родичів, інших близьких осіб, що створює умови для необ'єктивного розподілу керівником навантаження між підлеглими, застосування заохочень та стягнень тощо. Саме тому закон передбачає однозначну заборону спільної роботи публічних службовців в умовах підпорядкування один одному. Але з цього правила є винятки: воно не поширюватиметься на народних засідателів і присяжних; осіб, які перебувають на підпорядкованій виборній посаді; осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах. Такі винятки зроблені з метою недопущення надмірного обмеження прав і свобод громадян, зокрема, права на працю, пасивного виборчого права. Адже не можна, наприклад, позбавити членів сім'ї представника держави права працювати разом з ним, якщо відсутня альтернатива вибору робочого місця за фахом, що є актуальним в сільській чи гірській місцевості. Законом встановлюються й інші норми, які спрямовані на запобігання конфлікту інтересів. Так, для службовців планується встановити загальний обов'язок уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, а у разі його наявності – невідкладно повідомляти про це безпосереднього керівника. Ще однією актуальною проблемою, на вирішення якої спрямований новий антикорупційний закон, є викорінення поширеної в Україні традиції обдаровування посадових осіб. Відповідно, у новому законодавстві впорядковано питання отримання публічними службовцями дарунків. Зокрема, діятиме загальне правило щодо заборони одержувати дарунки чи пожертви у зв'язку із використанням службових повноважень обдарованої особи. Разом з тим, службовцям дозволятиметься приймати дарунки, які є проявами гостинності та не пов'язані із їх службовим становищем, у розмірі не вище 50 відсотків мінімальної заробітної плати одноразово, та не більше розміру однієї мінімальної заробітної плати упродовж року з одного джерела. Із вказаного випливає, що при прийнятті дарунка службовець має враховувати в першу чергу такий аспект, як мотиви надання дарунка, а також його характер. За новим законодавством дозволятиметься приймати дрібні сувеніри при відвіданні тих чи інших заходів, а також заохочення у вигляді цінних подарунків тощо. Новелою українського антикорупційного законодавства стало обмеження щодо осіб, які припинили публічну службу (правило «пантофляжу»). Таким особам планується заборонити протягом N року з дня припинення служби укладати трудові угоди чи угоди у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями, стосовно яких відповідна особа здійснювала контрольні чи наглядові повноваження, приймала управлінські рішення. Знову ж таки, вказане правило покликане запобігти виникненню конфлікту інтересів в ситуації, коли службовець, перебуваючи на посаді, заздалегідь створює умови, які б дозволили йому зайняти посаду у підконтрольній організації чи установі у разі припинення служби Також колишнім службовцям упродовж зазначеного проміжку часу забороняється поширення інформації, яка стала відома у зв'язку із виконанням службових обов'язків, а також представляти інтереси осіб у справах, в яких стороною виступає орган, в якому працювала дана особа. Наявність таких обмежень унеможлює недобросовісне використання інформації, яка відома особі у зв'язку з попереднім перебуванням на службі. Закон не залишає поза увагою актуальне питання фінансового контролю за доходами публічних службовців, а також за їх витратами, зберігаючи існуючий на сьогодні загальний порядок здійснення такого контролю шляхом щорічного декларування. Необхідно зазначити, що однією з причин поширеності корупційних проявів є недосконалість законодавства, яке передбачає інколи надто широкі повноваження службовців, а часто надає їм можливість діяти на власний розсуд у зв'язку з невизначеністю їхніх функцій. Своєрідною передумовою корупції є й встановлення нормативно-правовими актами надмірно обтяжливих адміністративних процедур. Все це свідчить про необхідність усунення зазначених передумов вже на стадії підготовки нормативно-правових актів, що, власне, й відображено в законі шляхом запровадження антикорупційної експертизи відповідних проектів. Це дає можливість усунути корупціогенні чинники у нормативно-правових актах та стимулювати формування позитивних відносин між представниками держави і громадянами. Законом передбачено також «викорінення» практики фінансування державних органів за рахунок тих чи інших фізичних або юридичних осіб, яка аж ніяк не сприяє забезпеченню принципу об'єктивності в роботі цих органів. Адже викликає сумніви можливість справедливого притягнення до відповідальності особи, яка спонсорувала ремонт приміщення правоохоронного органу чи суду, придбала для цих органів транспорт тощо. Відтак, органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуги та майно, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України. Запорукою успіху в запобіганні та протидії корупції є формування в населення ставлення нетерпимості до її проявів, формування суспільної правосвідомості відповідно до антикорупційних стандартів. Тому передбачено широке залучення громадськості до заходів у сфері подолання корупції. Це стосується, насамперед, налагодження ефективного інформаційного обміну між державою та суспільством стосовно корупційних проявів, можливості проведення громадської антикорупційної експертизи, участі громадян у дослідженнях проблем запобігання та протидії корупції, здійснення громадського контролю за додержанням антикорупційного законодавства. Лише за активної участі суспільства процес мінімізації корупційних проявів може розраховувати на успіх. Як і в багатьох інших, у даному аспекті закон враховує європейський досвід. У країнах ЄС саме інститути громадянського суспільства є ініціаторами інформаційних та освітніх антикорупційних кампаній, які мають наслідком формування негативного ставлення громадян до проявів корупції. Крім цього, встановлені гарантії державного захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції. Такий механізм є загальновизнаним антикорупційним стандартом – кожна особа, яка повідомляє про факт корупції, не повинна зазнавати репресій у зв'язку із своїм повідомленням. До цього питання прикута постійна увага світової спільноти. Так, захисту осіб, які повідомляють про правопорушення, присвячена Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1729 від 29 квітня 2010 року, яка визначає основні принципи, що мають бути відображені в законодавстві країн-членів. Адже Україна як повноправний член Ради Європи, повинна дотримуватися усіх стандартів цієї Ради. Серед вказаних принципів, зокрема, зазначається про розширення кола правопорушень, інформування про які передбачатиме захист; застосування такої практики, як у публічному (зокрема, у збройних силах та спецслужбах), так і в приватному секторах; встановлення правил захисту вказаних осіб в трудовому, кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві, а також законодавстві, яке регулює діяльність засобів масової інформації. Резолюція закликає країни-учасниці забезпечувати безпеку осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції шляхом проведення належних внутрішніх розслідувань, обмеження інформації про вказаних осіб за їх згодою, здійснення захисту осіб від незаконного звільнення, інших покарань та дискримінаційного ставлення, а також поширення заходів захисту на «зовнішніх інформаторів», в тому числі й тих, які повідомляють про правопорушення через засоби масової інформації. Законом передбачено чітке розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення. Так, встановлено обов'язкове звільнення з роботи осіб, які притягнуті до відповідальності за вчинення таких правопорушень. Це правило має за мету усунути особу, яка вчинила корупційне правопорушення, із кола відносин, перебування в яких створює ризики продовження нею корупційної діяльності. Важливим стримуючим від вчинення корупційних діянь фактором є запровадження Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Одним із важливих міжнародних стандартів державної антикорупційної політики також є наявність відповідної національної стратегії подолання корупції, що й зробив Президент України, затвердивши своїм Указом національну антикорупційну стратегію, яка визначає загальнонаціональні пріоритети запобігання корупції, серед яких базовим є формування ідеології несприйняття у суспільстві корупційних проявів. При цьому важливим напрямком залишається формування громадської підтримки дій влади у сфері запобігання та протидії корупції. Згідно цієї стратегії передбачається продовження процесів реформування системи публічної служби та посилення доброчесності у цій сфері. Вказаний напрямок вимагатиме вдосконалення законодавства про державну службу, встановлення на рівні закону порядку врегулювання конфлікту інтересів, перегляд умов оплати праці публічних службовців, вироблення механізму контролю за їх доходами та видатками тощо. Відповідно до Стратегії, мають бути розроблені чіткі механізми фінансування політичних партій та виборчих кампаній, забезпечення прозорості виборчого процесу. Передбачається також перегляд процедур надання згоди на притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення осіб, які користуються недоторканністю, а також щодо встановлення механізмів компенсації заподіяної корупційним правопорушенням шкоди. Згадані антикорупційні ініціативи є досить важливими для Міністерства юстиції, оскільки ставлять перед цим органом нові відповідальні завдання. У першу чергу – забезпечення належного виявлення в проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти або полегшувати вчинення корупційних правопорушень. Саме на Мін'юст покладається здійснення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Варто зазначити, що переважна більшість виявлених корупціогенних факторів полягає у визначенні в проектах актів дискреційних повноважень службовців – таких, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Також на Міністерство юстиції покладається формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Наявність такого реєстру є більш ніж важливою, оскільки функціонування централізованого банку даних унеможливить приховування особою свого «корупційного минулого» та забезпечить можливість оперативного з'ясування такої інформації. Крім того, це дозволить здійснювати аналіз ситуації, виявляти найбільш вразливі з точки зору корупції регіони та сфери діяльності, що сприятиме більш ефективному попередженню корупційних проявів, вчасному їх виявленню та усуненню. Зрештою, з цією метою лише на регіональному рівні в органах юстиції введена посада та визначена особа, яка відповідальна за попередження корупційних проявів. Одним із актуальних напрямків запобігання та протидії корупції є активна міжнародна співпраця у вказаній сфері, яку в Законі врегульовано окремим розділом. На сьогодні Міністерством юстиції України налагоджено активне міжнародне співробітництво з питань подолання корупції. Успішна протидія корупції можлива за умови наявності належного антикорупційного законодавства, ефективного його застосування відповідними органами державної влади. Вона потребує також та координації зусиль та інформування громадськості про здійснення заходів із запобігання та протидії корупції, взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики. Провідними напрямами подолання корупції також мають стати дотримання правових норм у сфері запобігання та протидії корупції, рівність усіх перед законом, невідворотність юридичної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, поєднання зусиль держави і громадськості. Заходи протидії корупції повинні мати довгостроковий і послідовний характер, передбачатися дієвими комплексними програмами, зокрема ухвалення Державної програми щодо запобігання і протидії корупції, що й визначено Стратегією. Зменшення корупційних діянь в Україні можливе лише за умови координації зусиль та засобів різних державних структур, суспільства, міжнародних організацій, формування у населення негативного ставлення до цього явища як суспільно шкідливого. Доречним до цього є вислів китайського мудреця Сюнь-Цзи, який говорив «головних злодіїв треба карати, не чекаючи на їх перевиховання. Звичайних людей треба виховувати, не чекаючи, поки до них доведеться застосовувати міру покарання». Тому у формуванні громадської підтримки дій влади щодо запобігання і протидії корупції важлива роль належить засобам масової інформації, де в національній антикорупційні стратегії ім. відводиться особливе значення. Зокрема, в роз’яснені антикорупційного законодавства та широкому висвітленні заходів, що вживаються державними органами та органами місцевого самоврядування у подоланні цього явища. Одним із визначальних пунктів Стратегії є формування антикорупційної правосвідомості шляхом запровадження соціально просвітницьких програм, створення системи антикорупційної освіти у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах незалежно від форм власності. Зниження рівня корупції в зонах підвищеного корупційного ризику, зокрема правоохоронній, медичній, земельній, світній, податковій, митній сферах, у сферах державних закупівель та державної служби. Підвищення рівня заробітної плати та соціального забезпечення працюючих тощо. Щоб все це в комплексі в кінцевому результаті підвищило правову культуру та духовне оздоровлення всього суспільства від корупційного вірусу. 2. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення. 1. Правопорушення Порушення обмежень щодо використання службового становища з одержанням за це неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе на інших осіб. – якщо вигода не перевищує 85 грн. Санкція Штраф 850 – 2550 грн з конфіскацією незаконно одержавної вигоди матеріального характеру. – якщо вигода не перевищує 1700 грн. Санкція Штраф 2550 – 8500 грн. з конфіскацією незаконно одержавної вигоди матеріального характеру. 2. Правопорушення Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Порушення обмеження щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медично та суддівської практики, інструкторської практики зі спорту). Санкція Штраф 850 – 2125 грн з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом. Порушення обмеження щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержанн прибутку (крім випадків, визначених Законом). Санкція Штраф 1700 – 3400 грн з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності. 3. Правопорушення Порушення встановлених Законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви). Порушення обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) – одноразове одержання дарунка (пожертви) вартістю 50% мінімальної заробітної плати, а також одержання дарунків (пожертв) за цілий рік з одного джерела вартістю більше однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. Санкція Штраф 425 – 850 грн з конфіскацією такого дарунка (пожертви). Порушення заборони щодо одержання дарунка (пожертви) – одержання дарунка за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, а також одержання дарунка від особи, яка перебуває в підпорядкуванні. Санкція Штраф 850 – 1700 грн з конфіскацією такого дарунка (пожертви). 4. Правопорушення Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів. Неповідомлення особою безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів. Санкція Штраф 170 – 2550 грн. 5. Правопорушення Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень. Незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень. Санкція Штраф 850 – 1700 грн. 6. Правопорушення Невжиття заходів щодо протидії корупції. Невжиття передбачених Законом заходів посадовою чи службовою особою органудержавної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення. Санкція Штраф 850 – 2125 грн. 7. Правопорушення Пропозиція або надання службовій особі неправомірної вигоди. Якщо неправомірна вигода не перевищує 85 грн, у т. ч. за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Санкція Штраф 850 – 2550 грн. Якщо неправомірна вигода не перевищує 1700 грн, у т. ч. за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Санкція Штраф 2550 – 8500 грн. 8. Правопорушення Порушення права на інформацію. Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції». Санкція Штраф 425 – 850 грн. Повторне протягом року вчинення порушення права на інформацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Санкція Штраф 850 – 1360 грн. Висновок Отже, можна зробити висновок, що Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» спрямований на створення дієвої системи запобігання корупції, розробки і впровадження комплексу організаційно-правових заходів для протидії цьому явищу, виявлення та подолання його соціальних передумов і наслідків та створення нових дієвих механізмів для досягнення цієї мети. При порівнянні законів «Про боротьбу з корупцією» 1995 року та «Про засади запобігання і протидії корупції» 2011 року одразу стає зрозумілим, що вони суттєво відрізняються. Попередній закон був спрямований, в основному, на встановлення відповідальності за порушення вимог закону, а Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» – зосереджений на механізмах, спрямованих на запобігання виникненню корупції. У новому Законі чітко визначені терміни та розширений перелік осіб, які підпадають під дію норм нового нормативного документу. Зокрема, тепер дія норм боротьби з корупцією поширюватиметься не лише на державних службовців і службових осіб органів місцевого самоврядування, а й на керівників підприємств та організацій, які отримують кошти з державного бюджету, та осіб, які уповноважені виконувати певні функції держави: від Президента України до посадових осіб, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету. Корупціонером може бути визнана будь-яка особа, яка здійснює владні, організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські повноваження на власну користь. До цих осіб віднесено нотаріусів, аудиторів, третейських суддів тощо. Варто наголосити й на тому, що новий закон покладає обов’язок вживати заходів щодо запобігання та протидії корупції на посадових і службових осіб органів державної влади, посадових осіб місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів. Так, зазначені суб’єкти у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів, зобов’язані вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у цій сфері. Методичні рекомендації підготовлені спеціалістами відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян Головного управління юстиції у Волинській області та начальником Горохівського районного управління юстиції Волинської області Довгополовою-Савотюк Б. Я. |
| ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ ТА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ А ім'я цієї біди наркоманія. З кожним роком все більше реєструється людей, що вживають наркотики. Ще болючіше усвідомлювати той факт,... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ БІНАРНОГО УРОКУ ТЕОРЕТИЧНОГО... Методичні рекомендації з досвіду роботи викладачів Державного навчального закладу |
| Методичні рекомендації для проведення уроку на дану тему Особливо вони губляться, коли автор не один, а декілька, коли стаття взята з журналу чи Інтернету, коли доводиться обробляти іншомовне... |
Методичні рекомендації до виконання курсового проекту з дисципліни... Методичні рекомендації розробили викладачі Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету Романій Сергій... |
| Методичні рекомендації до проведення У збірнику вміщено методичні рекомендації та розробки уроків на допомогу педагогічним працівникам навчальних закладів для проведення... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ... Методичні рекомендації щодо підготовки, оформлення та захисту основних форм індивідуально-дослідних завдань |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ТЕМУ: «РЕЄСТРАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ... Етапи реєстрації об’єднань громадян посадовими особами органів місцевого самоврядування |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ТЕМУ: „ Антикорупційне законодавство: порівняльний аналіз” Головного управління юстиції у Волинській області разом з працівниками Горохівського районного управління юстиції |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ : «МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ГУРТОЖИТКУ» Методичні рекомендації з досвіду роботи вихователя гуртожитку Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації Матеріали до серпневих конференцій педагогів області (методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах... |