|
|
Скачати 5.57 Mb.
|
| ТЕМА 8. ОДЕРЖАННЯ, РОЗГЛЯД І ВИРІШЕННЯ ЗАЯВ І ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗЛОЧИНИ. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ 79. Поняття, значення стадії порушення кримінальної справи Порушення кримінальної справи є початковою стадією кримінального процесу. Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта - винесення постанови або ухвали про її порушення чи відмови в цьому. Вона включає систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема: прийняття, розгляд та перевірка заяв і повідомлень про злочини; вжиття заходів про відвернення і припинення злочинів; прийняття рішення про порушення кримінальної справи або про його відмову; прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю вказаних рішень. Своєчасне й обґрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання злочинам та для виконання інших завдань кримінального судочинства. Завданнями на стадії порушення кримінальної справи є: прийняття, реєстрація, розгляд, перевірка заяв та повідомлень про злочини,' прийняття щодо них рішень, виявлення та попередження злочинів. Засобами вирішення цих завдань є процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Підсумковими рішеннями стадії порушення кримінальної справи є рішення про порушення справи або рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Швидкий та всебічний розгляд заяв та повідомлень про злочини створює оптимальні умови для вирішення слідчим завдань: встановити об'єктивну істину та забезпечити захист прав громадян і юридичних осіб. Несвоєчасне порушення кримінальної справи ці умови ускладнює: особи, заінтересовані в результатах справи, отримують можливість приховувати сліди злочину та перешкоджати встановленню істини. Процесуальне значення стадії порушення кримінальної оправи полягає у наступному: 1. Тільки після прийняття рішення про порушення кримінальної справи допускається проведення слідчих дій і застосування заходів кримінально-процесуального примусу. До порушення кримінальної справи у випадках, що не терплять зволікання, допускається проведення огляду місця події. У такому разі, за наявності підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК). 2. Дана стадія є своєрідним фільтром, через який проходить інформація про різні діяння, які вимагають реагування у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку. При цьому "відсіюється" інформація про діяння, які не містять ознак злочину. У випадку встановлення обставин, що виключають провадження у справі (ч. 1 ст. 6 КПК), приймається рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. 3. На стадії порушення кримінальної справи визначається, хоч і попередньо, кваліфікація злочину, а також межі дослідження обставин конкретної справи. 4. На цій стадії визначається місце провадження досудового слідства. 80. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи Для законного і обґрунтованого порушення кримінальної справи необхідна наявність приводів і підстав. Привід для порушення кримінальної справи - це передбачене законом джерело інформації, з якого орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд довідуються про вчинений злочин або злочин, що готується. Частина 1 ст. 94 КПК містить вичерпний перелік приводів для порушення кримінальної справи. До них відносяться : 1. Заяви та повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Заяви і повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян про злочини можуть бути усними і письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, що підписує заявник і посадова особа, яка приймала заяву. При цьому заявника попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК), про що зазначається у протоколі. Письмову заяву повинна підписати особа, від якої вона виходить. До порушення справи слід пересвідчитись в особі заявника, попередити його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення і відібрати від нього відповідну підписку. Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб мають бути викладені у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 95 КПК). 2. Повідомлений представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з полічним. У пункті 2 ч. 1 ст. 94 КПК передбачений різновид як усних, так і письмових заяв і повідомлень осіб, які затримали підозрюваного у вчиненні злочину. 3. Явки з повинною. Явка з повинною - це особисте, добровільне письмове або усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений, підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявності ознак злочину, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого. Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються відомості про особу заявника і викладений зміст заяви від першої особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала протокол. Якщо усна заява про явку з повинною зроблена на судовому засіданні, то відомості про особу заявника заносяться до протоколу судового засідання і підписуються заявником. Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із протоколу судового засідання відповідному прокуророві. Письмова заява про явку з повинною має бути підписана заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати її прийняття. У випадку явки з повинною встановлюється особа заявника, після чого складається протокол, у якому докладно викладається зроблена заява. Протокол підписують особа, яка з'явилася з повинною, і посадова особа, яка склала протокол. Про кримінальну - відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину особу, яка з'явилася з повинною не попереджають. Не можна вважати явкою з повинною заяву особи, яка вчинила злочин, надіслану поштою або зроблену по телефону. Якщо такий заявник не може з'явитись до відповідного органу через тяжку хворобу, його заява про злочин може бути прийнята і занесена до протоколу за місцем його перебування співробітником органу дізнання, слідчим або прокурором. За загальним правилом, явка з повинною - це пом'якшуюча обставина, але є випадки, коли вона взагалі виключає кримінальну відповідальність (ч.2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212 , ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 385, ч. 4 ст. 401 КК України). 4. Повідомлення опубліковані в пресі. Під пресою розуміються періодичні видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше разів на рік, мають свідоцтво про державну реєстрацію, а також додатки до них. Повідомлення, опубліковані у пресі, - це статті, нариси, замітки, фейлетони. За повідомленнями, опублікованими у пресі, кримінальну справу порушує прокурор - з мстою недопущення паралельних проваджень. 5. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором і судом ознак злочину. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею і судом ознак злочину означає, що ці органи незалежно від будь-яких заяв і повідомлень самі виявляють ознаки злочину: прокурор - під час перевірки у порядку загального нагляду; слідчий - при розслідуванні справи; орган дізнання - під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; суд або суддя - у процесі розгляду кримінальних і цивільних справ. Підстави до порушення кримінальної справи передбачені у ч. 2 ст. 94 КПК, згідно з якою справа може бути порушена у тих випадках, коли є достатньо даних, що вказують на наявність ознак злочину. Повідомлення про ознаки злочину містяться в заявах і повідомленнях, а також у матеріалах перевірки. Під ознаками злочину слід розуміти окремі риси події, що є характерними для злочину або для його матеріальних наслідків. Це стосується здебільшого елементів об'єктивної сторони злочину і його суб'єкта (суспільна небезпека, протиправність, винність і караність). 81. Порядок порушення кримінальної справи Закон зобов'язує прокурора, слідчого, орган дізнання і суддю приймати заяви й повідомлення про вчинені злочини, або злочини, що готуються, в тому числі й у справах, які не підлягають їх віданню (ч. 1 ст. 97 КПК). В останньому випадку вони направляють прийняту заяву або повідомлення за належністю, одночасно вживаючи всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. Неприйняття або повернення заяви або повідомлення про злочин через брак у них необхідних даних є неприпустимі. Заявникові можна лише запропонувати дати додаткові пояснення, подати наявні у нього предмети чи документи. Заява або повідомлення про злочин мають бути розглянуті не пізніше трьох діб з дня їх надходження. Протягом цього строку прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя зобов'язані прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи чи про направлення заяви або повідомлення за належністю, тобто за підслідністю чи підсудністю (ч. 2 ст. 97 КПК). Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу житло та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника (ч. 3 ст. 97 КПК). Якщо питання про порушення кримінальної справи не можливо вирішити на підставі даних, що є у заяві чи повідомленні, провадиться перевірка цих документів, але не довше 10-ти днів. Така перевірка здійснюється в основному шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК). В окремих випадках виникає необхідність звернутися до відповідних організацій чи установ з вимогою провести ревізію (ч. 1 ст. 66 КПК) чи відомчу перевірку. Заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можна перевірити шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженням з прокурором подання керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про надання такого дозволу виноситься постанова судді, і на неї можна подати апеляцію (ч. 5 ст. 97 КПК). Не можна проводити перевірку заяв і повідомлень про злочини шляхом обшуків, допитів та інших слідчих дій. У невідкладних випадках з метою перевірки до порушення справи можна лише провести огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК). Якщо у заяві або повідомленні містяться дані про злочин, справа про який порушується лише за скаргою потерпілого, необхідно перевірити наявність законного приводу до порушення справи (ч. 1,2 ст. 27 КПК). За наявності законних приводів і підстав прокурор, слідчий, орган дізнання і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу про порушення кримінальної справи, вказавши в них приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи. Порушивши справу, прокурор, як правило, направляє її до провадження досудового слідства або дізнання, але мох« прийняти й до свого провадження. Визнавши, що матеріалів про злочини, перелічені у ст. 425 КПК, достатньо для розгляду на судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід, складає обвинувальний висновок і направляє справу до суду (ст. 430 КПК). Якщо справу порушили слідчий або орган дізнання, вони приймають її до свого провадження і починають відповідно досудове слідство чи дізнання. Не пізніше, як протягом доби, вони зобов'язані направити прокуророві копію своєї постанови (ч. 2 ст. 100 КПК). Порушивши кримінальну справу суддя або суд направляють її прокуророві для провадження досудового слідства або дізнання. У справах приватного обвинувачення суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи і призначає її до розгляду (ч. 2 ст.251 КПК). Якщо справа про злочини, перелічені в ч. 1 ст. 27 КПК, порушується щодо неповнолітнього чи особи, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, ця справа, згідно з ст. 111 КПК, має бути направлена прокуророві для провадження досудового слідства. Проведення розслідування за матеріалами, виділеними з іншої справи в окреме провадження щодо іншої особи за новим обвинуваченням, без порушення справи є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і завжди тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1998 р. "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування"). Кримінальну справу щодо народного депутата України, Голови, Першого заступника і заступника Голови, головних контролерів та секретаря Рахункової палати Верховної Ради України має право порушити лише Генеральний прокурор України, а щодо адвоката - Генеральний прокурор України, Його заступник, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя (ч. 4 Закону „Про статус народного депутата України", ч. 2 ст. 37 Закону „Про рахункову палату Верховної Ради України", ч. 5 Закону „Про адвокатуру"). Якщо кримінальна справа порушена щодо певної особи, прокурор (суддя) мають право прийняти рішення про заборону особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду, про що виносять мотивовану постанову (ухвалу) про запобіжне обмеження (ст. 98 КПК). Громадянинові України може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо щодо нього порушено кримінальну справу, - до закінчення провадження у справі, а якщо він має такий паспорт, може бути відмовлено у виїзді за кордон. Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонних військ, військовими комісаріатами та консульською службою України (ст. 6 Закону "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"). 82. Обставини, що виключають порушення кримінальної справи Згідно зі ст.6 КПК України, кримінальну справу не можливо порушити за таких обставин : 1) за відсутності події злочину; 2) за відсутності у діянні складу злочину; 3) виключена; 4) внаслідок акта амністії, якщо це усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб; 5) якщо особа, на час вчинення суспільно небезпечного діяння не досягла одинадцятирічного віку; 6) у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених у ч. 2,4, 5 ст. 27 КПК; 7) за відсутності скарги потерпілого, якщо справу можна порушити не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і в разі відсутності скарги потерпілого (ч. 3 ст. 27 КПК); 8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі необхідне для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявлених обставин; 9) коли щодо особи с вирок з того ж обвинувачення, щ0 набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на тій же підставі; 10) коли щодо особи є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи з того ж обвинувачення; 11) якщо про відмову в порушенні справи з того ж факту нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора; Подія злочину відсутня, якщо не було самого факту, про який повідомили компетентним органам (наприклад, факту крадіжки), або коли подія була наслідком дій самого потерпілого (наприклад, самогубство) чи стихійних, непереборних сил. Склад злочину в діянні даної особи відсутній, якщо встановлено, що діяння, з приводу якого може бути почате провадження, дійсно вчинила вона, але кримінальний закон не визнає його як злочин. Це стосується, зокрема, малозначних і через те не небезпечних для суспільства діянь (ч. 2 ст. 11 КК ), заподіяння шкоди у стані необхідної оборони (ст. 36 КК) або за крайньої необхідності (ст. 39 КК), коли особа добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця, якщо фактично вчинене нею не містить іншого складу злочину (ст. ст. 17,31 КК). Амністія - це Закон України (ч.3 ст. 92 Конституції), який повністю або частково звільняє від покарання осіб, які вчинили злочин до набрання ним сили, або замінює призначене судом покарання більш м'яким. Відмова в порушенні кримінальної справи у зв'язку із Законом про амністію можлива лише в тих випадках, коли цей акт усуває застосування покарання за вчинене діяння. Помилування - це Указ Президента України, який звільняє від покарання окремих осіб, або пом'якшує їм покарання. Як правило, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, а за найбільш тяжкі злочини, які вичерпно перелічені в законі, - з 14 років (ч. 1 ст. 22 КК). Справи про злочини таких осіб порушуються в загальному порядку. Коли ж суспільно небезпечне діяння вчинив неповнолітній до виповнення віку, з якого за законом передбачена кримінальна відповідальність, кримінальна справа порушується лише в разі досягнення ним 11 років. Примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим і відсутність скарги потерпілого є підставами для відмови в порушенні кримінальної справи про злочини, перелічені в ч. 1 ст. 27 КПК (умисне легке тілесне ушкодження; умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень; самоправство, яке заподіяло шкоду правам та інтересам окремих громадян). Це так звані справи приватного обвинувачення, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого. Без скарги потерпілої не можна також порушити кримінальну справу про зґвалтування без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 152 КК). Це - справи приватно-публічного обвинувачення. Але в розглянутих випадках прокурор має право порушити кримінальну справу і без скарги потерпілого, якщо справа має важливе громадське значення або потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси (ч.3 ст. 27 КПК). Кримінальна справа щодо померлого підлягає порушенню тільки в тих випадках, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Кримінальну справу не може бути порушено щодо особи, стосовно якої є не скасований вирок, ухвала чи постанова суду, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи з того ж обвинувачення, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні справи за тим же фактом, бо ці рішення мають загальнообов'язкову силу (ст.ст. 25, 114,403 КПК). У разі відсутності підстав для порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації. Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлені підстави для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя мають право відмовити в порушенні кримінальної справи та надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, служби у справах неповнолітніх, трудовому колективу, власнику підприємства, установи, організації та уповноваженому ним органу з метою вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування у встановленому порядку заходів адміністративного стягнення (ст. 99 КПК). 83. Прокурорський нагляд за законністю на стадії порушення кримінальної справи У відповідності з ч. 1 ст. 227 КПК, прокурор у межах своєї компетенції не менше одного разу на місяць перевіряє виконання вимог закону про приймання, реєстрацію, розгляд і вирішення заяв і повідомлень про вчинені злочини чи злочини, що готуються, дає вказівки про усунення виявлених порушень закону. Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше як протягом доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи. Якщо справа порушена без законних на те підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли щодо цієї справи ще не проводилися слідчі дії, скасовує постанову про порушення кримінальної справи. У випадку необґрунтованої відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання, прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу (ст. 100 КПК). У такому разі з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування прокурор може доручити провадження дізнання або досудового слідства іншій особі. Згідно ч. 1 ст. 991 КПК, постанова слідчого й органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена відповідному прокуророві, а якщо така постанова винесена прокурором - вищестоящому прокуророві. Скаргу подає особа, інтересів якої вона стосується, або її представник протягом семи днів з дня одержання копії постанови. Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний вирішити її і повідомити про результат« скаржникові. Скарга і копія повідомлення про результати її вирішення приєднуються до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивованою (ст. 235 КПК). У випадку відмови прокурора скасувати постанову про відмову у порушенні кримінальної справи скаргу на цю постанову подає особа, інтересів якої вона стосується, або його представник у районний (міський ) суд за місцем знаходження органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання повідомлення прокурора про відмову скасувати постанову. Скаргу на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи подає особа, інтересів якої це стосується, або її представник до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову у скасуванні постанови (ст. 2361 КПК). |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ... Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний процес» (відповідно... |
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Фінансове право України” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: М.... |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 1... |