Глава 1
АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ І ПІДСУДНІСТЬ
АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ
Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо
вирішення адміністративних справ
1. Компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її
проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу
реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі
делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу
укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у
випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом
чи процесом референдуму.
2. Компетенція адміністративних судів не поширюється на
публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального
судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту
(положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої
діяльності або виключної компетенції.
Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам
підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи
посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова
особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні
окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про
притягнення до адміністративної відповідальності.
2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні
справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший
державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх
посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій
чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.
3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи
службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і
вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або
окружним адміністративним судом за вибором позивача.
4. Вищому адміністративному суду України як суду першої і
останньої інстанції підсудні справи:
1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією
результатів виборів або всеукраїнського референдуму;
2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента
України.
5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності
адміністративної справи така справа розглядається місцевим
адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ
1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом
за місцезнаходженням відповідача.
2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів
індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи,
вирішуються адміністративними судами за місцем проживання
(перебування, знаходження) позивача.
3. Адміністративні справи з приводу оскарження
нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів
України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої
влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних
повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію
України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне
дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова
чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання
реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону
(примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються
окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого
поширюється на місто Київ.
4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної
підсудності адміністративної справи така справа розглядається
місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ
1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як
адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також
Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим
Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої
інстанції.
2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові
рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів
як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які
знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в
апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові
рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у
касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку,
визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий
адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як
суд апеляційної інстанції судові рішення окружного
адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється
на місто Київ.
4. Верховний Суд України переглядає судові рішення
адміністративних судів за винятковими обставинами.
Стаття 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог
1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві,
якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному
суду.
2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними
рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або
іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів
публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом,
якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити
публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди
вирішуються судами в порядку цивільного або господарського
судочинства.
3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох
вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо
інше не встановлено законом.
Стаття 22. Передача адміністративної справи з
одного адміністративного суду до іншого
1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого
адміністративного суду, якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання
(перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за
місцем його проживання (перебування);
2) після відкриття провадження у справі виявилося, що
провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної
підсудності;
3) після відкриття провадження у справі та до початку
судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без
дотримання правил територіальної підсудності;
4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших
випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.
2. Питання про передачу адміністративної справи розглядається
судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь
у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
3. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує
ухвалою, яку може бути оскаржено.
4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого
здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а
в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без
задоволення.
5. Адміністративна справа, передана з одного
адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією
статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона
надіслана.
6. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не
допускаються.
Глава 2
СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ
Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства
суддею одноособово
1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім
випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються
суддею одноособово.
Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства
колегією суддів
1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є
рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету
Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу
виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи
службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена
цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному
адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
2. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в
окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів
також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд
справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності.
3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в
апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.
4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п'яти
суддів.
5. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному
суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються
колегією у складі не менше п'яти суддів.
6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
Верховному Суді України за винятковими обставинами здійснюється
колегією у складі суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України за участі не менше двох третин її
чисельності (але не менше п'яти суддів) або колегією у складі
суддів відповідних судових палат Верховного Суду України за
правилами, передбаченими частиною другою статті 241 цього Кодексу.
( Частина шоста статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005 )
Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді
адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю
голосів суддів.
2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не
має права утримуватися від голосування та підписання судового
рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.
3. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками
розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою
окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,
приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Стаття 26. Незмінність складу суду
1. Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної
справи в суді однієї інстанції незмінний.
2. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної
справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя. Якщо
нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд
адміністративної справи починається спочатку.
Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді
1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної
справи і відводиться:
1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної
з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок,
експерт, спеціаліст, перекладач;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в
результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік,
дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок,
падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи
усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич
цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у
неупередженості судді.
2. Суддя відводиться також за наявності обставин,
встановлених статтею 28 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами
сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в
розгляді адміністративної справи
1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні
цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови
або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у
вирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної
інстанції.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у
вирішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної
інстанції.
4. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи за винятковими обставинами, не може брати участі у
вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і
касаційної інстанцій.
Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу)
секретаря судового засідання, експерта,
спеціаліста, перекладача
1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та
відводяться за підставами, встановленими у частині першій
статті 27 цього Кодексу.
2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі в
адміністративному процесі, якщо:
1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій
залежності від осіб, які беруть участь у справі;
2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких
використовуються при розгляді даної справи;
3) з'ясування обставин, які мають значення для справи,
виходить за межі сфери його спеціальних знань.
3. Участь секретаря судового засідання, експерта,
спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньому
розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,
експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього
відводу (самовідводу).
Стаття 30. Заява про відвід (самовідвід)
1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього
Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами,
які беруть участь у справі.
3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений
до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) після
цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (самовідводу)
стало відомо після початку судового розгляду.
Стаття 31. Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)
1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен
вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати
пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою
суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або
всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
3. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід
(самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може
бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи
ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді
1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який
розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається
в тому самому адміністративному суді іншим суддею.
2. У разі задоволення відводу (самовідводу) комусь із суддів
або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,
адміністративна справа розглядається в тому самому
адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів
без участі відведеного судді або іншим складом суддів.
3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо
утворити новий склад суду, суд вирішує питання про передачу справи
до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому
статтею 22 цього Кодексу.
|