Чумак Юлія,
13.11.1994р., 11-Б клас
ЗОШ №28, м.Рівне
Вчитель Маркова Т.Г.
План
Вступ 3
Розділ 1.Основи виникнення і становлення інституту президентства 7
Розділ 2. Становлення правового інституту президентства в Україні 17
2.1. Еволюція інститут президентства в Україні 17
2.2. Аналіз діяльності Президентів України: від заснування поста Президента Української РСР до сьогодення 29
2.2.1 Перший Президент нової Української держави – Леонід Кравчук 30
2.2.2. Другий Президент України – Леонід Кучма 31
2.2.3. Король Помаранчевої революції – Віктор Ющенко 32
2.2.4 Четвертий президент України – Віктор Янукович 35
Розділ 3. Я – Президент : моє бачення реалізацій функцій голови держави через повноваження надані Основним Законом – Конституцією України 39
Висновки 44
Вступ
Проблема трансформації політичної системи України протягом останніх років стала актуальною для суспільства в цілому, органів влади, політичних інститутів тощо Запровадження інституту президентства має велике значення для політико-правового розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної та правової держави, оскільки закріплення на законодавчому рівні посади Президента свідчить про врахування міжнародного досвіду функціонування демократичних інститутів.
Протягом усього періоду існування незалежної України форма владного механізму суттєво змінювалася та набувала нового змісту. Процес зміни інституту президентства в Україні триває і досі, пройшовши складні періоди становлення та реформування через прийняття Конституції та різних законодавчих актів. Це було пов’язано з багатьма факторами, зокрема із трансформацією політичної системи взагалі, чинного законодавства країни, необхідністю відповідати на кризові політичні ситуації, постійним перетягуванням повноважень між гілками влади.
Обов'язки гаранта демократичного конституційного ладу, голови держави і об'єм владних повноважень роблять Президента України головним суб'єктом в побудові та суспільних інститутів відповідно до загальновизнаних демократичних доктрин.
Переосмислення ролі і місця зазначеного інституту в системі вищих органів державної влади, необхідно зрештою у контексті становлення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.
Актуальність теми підтверджується також рівнем теоретичної розробки цієї проблеми. Аналізу історико-правового аспекту інституту президентства в Україні присвячені публікації вітчизняних науковців: В.І.Головатенка, М.В.Томенка, В.М. Шаповала та зарубіжних науковців В.Іваниса, Л. Винара, Н.П. Пазуняк. Для вивчення історичної практики та традицій цього інституту в Україні велике значення мають роботи відомих українських діячів (істориків, юристів, політиків): Д.В.Антоновича, В.К.Винниченка, М.С.Грушевського, С.С.Дністрянського, Н.Д.Полонської-Василенко, П.О.Христюка, С.П.Шелухіна, а також вчених-істориків та юристів радянського періоду - Ф.І.Каліничева, М.Л.Копиленко, О.Л.Копиленко, Б.Д.Крупницького, І.М.Кузнецова, В.О.Рум’янцева, А.С.Міносяна, В.В.Цвєткова та ін.
Окремим питанням теоретичних проблем інституту президентства в Україні на сучасному етапі були присвячені дослідження в галузі теорії держави і права, конституційного права та в інших галузевих юридичних науках. Ці питання розглядались, зокрема, у працях В. Авер’янова, С.Агафонова, C. Алексеєва, Ф. Бурчака, Ю. Коломійця, В. Копєйчикова, В.Котюка, Л. Кривенко, О. Крупчана, С. Лисенкова, В. Мелащенка, В.Мельниченка, Н. Мяловицької, Н. Нижник, В. Опришка, Н. Плахотнюк, В.Погорілка, С. Серьогіної, М. Ставнійчук, Ю. Тодики, О. Фрицького, П.Чалого, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, В. Яворського та інших.
Вивчення інституту президентства в Україні було б неповним без вивчення аналогічного інституту у державах близького і далекого зарубіжжя. У цьому плані досліджувалися теоретичні напрацювання зарубіжних науковців: Г.В.Атаманчука, В.П.Верина, Є.К.Глушко, Р.Ф.Іванова, О.І.Коваленко, М.А.Крутоголова, А.А.Мішина, Л.О.Окунькова, Г.Л.Решетникова, С.В.Рябова, М.А.Сахарова, Ю.І.Скуратова, Ю.А.Тихомирова, В.Є.Чиркіна.
Об’єктом дослідження є зміст, характеристика та перспективи удосконалення елементів інституту президентства в Україні.
Предметом дослідження є сукупність суспільних відносин, урегульованих нормами інституту президентства, учасником яких виступає Президент України.
Методологічною основою дослідження є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, прогнозування та ін. На підставі використання історичного методу визначено основні етапи розвитку інституту президентства, показано його історичні традиції і передумови введення у 1991 році.
Мета дослідження полягає в постановці та вирішенні основних теоретичних і правових проблем інституту президентства в Україні та визначенні основних напрямків і перспектив розвитку суспільних відносин, що виникають і діють у зв’язку з функціонуванням Президента України як органу держави у механізмі здійснення державної влади в Україні.
Виходячи з цього, автор ставить наступні завдання.
З'ясувати сутність, еволюцію та форми вияву інституту президентства в світовій практиці державного будівництва.
Виявити особливості функціонування інституту президентства в системі виконавчої влади України.
Проаналізувати діяльність Президентів України з моменту введення посади в 1991 року.
Визначити поняття інституту президентства в Україні як інституту держави; виявити основні риси інституту президентства.
Вивчити історичні традиції, ідеї і практику інституту президентства (у ракурсі глави держави) в Україні (Київська Русь, доба Гетьманської держави, період 1917-1920 років, перебування Української РСР у складі СРСР).
Обгрунтувати положення про те, що повноваження Президента України, які є визначальним елементом його правового статусу, і відповідно, інституту президентства, визначають місце глави Української держави у конституційно визначеному механізмі державної влади в Україні.
Здійснити аналіз чинного законодавства, що регулює повноваження Президента України у сфері внутрішнього життя і зовнішньої політики держави.
Внести рекомендації щодо зміни чинних і прийняття низки нових конституційних норм. Запропонувати законодавчі акти, які мають містити норми, що упорядковуватимуть суспільні відносини, учасником яких виступає Президент України.
Визначити основні можливі напрями трансформації президентури в Україні, спираючись на вітчизняний та зарубіжний досвід, окреслити оптимальні шляхи розвитку інституту президентства з урахуванням всіх важливих чинників (власної історії, досвіду інших держав, світових тенденцій розвитку політичних інститутів).
Запропонувати власні напрямки розвитку суспільних відносин, безпосереднім учасником яких є Президент України.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, критичні зауваження, висновки можуть бути використані для стабілізації роботи інституту президентства в Україні через удосконалення конституційно-правового регулювання діяльності гілок влади; в законотворчій і науково-дослідній роботі, в організації роботи державних інститутів провідними фахівцями. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці лекцій і проведенні семінарських занять з курсів: “Історія України”, “Основи політології”, “Історія держави і права”, “Політичні процеси в Україні”, “Політичні системи світу” тощо.
|