Елементарний курс Видання друге Харків Одіссей 2008 ББК 67. 3 К56 Рекомендовано Вченою радою Одеського
|
|
Скачати 6 Mb.
|
|
2.2. Влада як соціальний інститут - Не менш складним є визначення поняття «влада». Англійський соціолог Родерік Мартін писав: «Влада, як і любов, — це слово, що постійно використовується в повсякденному мовленні, інтуїтивно сприймається та рідко визначається». Влада існує здавна в безлічі видів, проявів і модифікацій. У своїх головних значеннях влада — це1: 1  Халипов В.Ф. Кратология как система наук о власти. — М.: Республика, 1999. — С.31.25
Влада може існувати та функціонувати лише в межах суспільного відношення, тобто такого відношення, яке існує між людьми (індивідами, їхніми колективами, соціальними спільнотами). Не може бути відношення влади між людиною та річчю або між людиною та твариною (навіть якщо тварина знаходиться у власності господаря, і він може розпорядитися її долею). Здійснення влади завжди є інтелектуально-вольовим процесом, коли владний імпульс, що виходить від владного суб'єкта, перш ніж визначити волю та поведінку підвладного, повинен бути усвідомлений останнім, сприйнятий його свідомістю. Суспільні відносини, в межах яких існує та реалізується влада, є різновидом суспільних відносин і мають назву владних відносин. Владні відносини завжди є двосторонніми відносинами, один із учасників яких є владним суб'єктом, а інший — підвладним. Виходячи з загальносоціальної точки зору, обидва вони є саме суб'єктами, тобто людьми (соціальними спільнотами), наділеними свідомістю та волею, проте в конкретному владному відношенні поведінка підвладного суб'єкта виступає як об'єкт впливу владного суб'єкта. Влада як суспільне відношення має такі структурні (складові) елементи: 1) суб'єкти — владний і підвладний. Владний суб'єкт є безпосереднім носієм влади. Ним може бути індивід, організація, партія, соціальна спільнота, дерявава. Для виникнення владних відносин суб'єкту необхідні певні якості, перш за все, — воля до влади, тобто бажання володарювати. 26 Окрім волі до влади, суб'єкт влади зобов'язаний бути компетентним, знати сутність справи, стан і настрій підвладних, уміти використовувати ресурси, користуватися авторитетом (повагою з боку підлеглих). Звичайно, різні суб'єкти влади наділені цими властивостями в неоднаковій мірі. Підвладним суб'єктом можуть бути люди та їхні об'єднання. Влада не може бути однобічною, вона передбачає підкорення підвладних індивідів. Мотиви підкорення можуть бути різними: страх перед покаранням; традиція покірності; особиста задікавленість у виконанні розпоряджень; авторитет влади у підвладних. Підкорення владі — не єдиний спосіб реагування людей на владні накази. Внаслідок відсутності мотивів для підкорення наділений владою суб'єкт може зустріти опір (від мирної непокори до збройної боротьби) з боку підвладних;
Влада є невід'ємною ознакою суспільства на всіх етапах його розвитку (тому некоректним є словосполучення, що зустрічається в літературі, «соціальна влада», бо влада завжди соціальна). Існують десятки видів влади: політична, економічна, сімейна, церковна влада, влада (правління) права і закону, влада партії, влада громадської думки, влада ЗМІ, влада міжнародного співтовариства тощо. Найбільш важливим розділенням влади є розділення на політичну та неполітичну. Політичною є влада, здатна виступити засобом реалізації та захисту інтересів великих соціальних спільнот (класів, станів, народу тощо). Різновидами політичної влади є: влада однієї соціальної спільноти над іншою (наприклад, панування одного класу над іншим); державна влада; партійна влада, а також влада інших політичних організацій і рухів, влада політичних лідерів; влада місцевого самоврядування. Хоча існує точка зору, що влада державна і 27 влада політична — це одне й те ж явище (проф. М.Й.Бай-тін1), але така позиція навряд чи обґрунтована вже внаслідок того, що політичний світ хоч і «обертається» навколо державної влади, але нею не вичерпується. Влада усередині тієї або іншої соціальної спільноти (суспільства, колективу, організації тощо) залежно від способу організації і владарювання може бути демократичною або недемократичною. Причому цей поділ торкається не тільки політичної влади, а й усякої іншої, пов'язаної з управлінням колективами, оскільки демократія може бути й неполітичною. Політична влада в суспільстві (і перш за все це стосується державної влади) може бути легальною (законною) і тіньовою (прихованою, невидимою, нелегальною). Носіями останньої можуть бути неформальні групи у правлячій' еліті, політичні секти, мафіозні організації тощо. Серед неполітичних різновидів влади можна виділити владу сімейну (батьківську владу, владні відносини подружжя) як найбільш важливу та найдавнішу. З погляду генетичної зумовленості, залежності в розвитку явищ державна влада є первинною щодо держави. Саме потреба суспільства (на певному етапі його розвитку) у владі з властивостями, притаманними державній владі, і зумовили появу держави. Держава виступає як носій державної влади, як та сила, на яку ця влада спирається, тому вона повинна бути побудована так, щоб мати можливість продукувати владу з особливими властивостями (ознаками), тобто ту владу, яку й прийнято іменувати державною. 2.3. Влада і соціальні норми в первісному суспільстві Найбільш ранньою формою об'єднання людей було • первісне стадо. В межах стада відбувалося біологічне формування людини і зароджувалося суспільство. На зміну йому прийшла родова громада — група осіб, об'єднаних загальним походженням, загальною господарською діяльністю, загальним місцем мешкання і поховання, загальними ритуалами. Родова громада складалася з кров- 1  Байтин М.И. О понятии государства //Правоведение. — 2002. — № З (242). — С. 4.28 них родичів і приймаків (дружин і чоловіків, узятих з інших громад) і налічувала кілька десятків людей. Розподіл праці здійснювався за вікостатевими ознаками; всі результати трудової діяльності розподілялися порівну між членами громади. Розростання роду приводило до відособлення від нього нових родових колективів. їх об'єднання складало плем'я — тип етнічної спільноти та соціальної організації первісного суспільства. Для племені характерні кровні зв'язки між окремими його частинами (родами), спільність території, окремих елементів господарства (наприклад, полювання), самосвідомості, звичаїв і культів, елементів управління. Відносини між родовими громадами були нерегулярними і, як правило, не виходили за рамки розмежування господарської території та обміну надлишковими продуктами. У родовій громаді виникали різноманітні, хоч і примітивні, суспільні відносини, можливі були конфлікти. Координація відносин і врегулювання конфліктів вимагали керівних основ, влади. Вищою владою в родовій громаді були збори всіх дорослих членів громади. Його ухвали (наприклад, рішення про зміну місця мешкання, про вигнання за межі громади спів-члена, що завинив перед іншими) були обов'язковими для всіх. У родовій громаді міг з'явитися одноосібний лідер (умовно його називають старійшиною). Він не обов'язково був старшим за віком. Лідером міг стати головний носій знань, життєвого досвіду, або ж найбільш удачливий мисливець, організатор полювання. Фахівці в галузі етнографії та правової антропології особливоуказують на щедрість як найпривабливішу для родичів якість лідера1. Дуже схожим було становище вождя племені з тією лише різницею, що він застосовував свою владу набагато рідше: лише в тих випадках, коли потрібно було вирішити конфлікт між общинами чи вжити заходів до самозахисту від племені-суперника. Старійшина і вождь не претендували на привілеї, їхня влада базувалася виключно на особистому авторитеті та сприймалася як похідна від влади колективу. 1 Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: В 2 ч. Ч. 1. — М.: Остожье, 1998. — С.29.29  Влада, таким чином, не була відокремлена від людей, не було розмежування на володарюючих і підвладних осіб. Зрозуміло, не було в первісному суспільстві ні властивого державі апарату влади, ні податків, ні чітко визначеної території, на яку поширюється влада родової громади.Відносини між членами громади регулювалися за допомогою соціальних норм (правил поведінки). Головними джерелами правил поведінки були міфи, традиції, звичаї, ритуали, обряди. Вони регулювали роботу, побут, сімейні відносини, відтворення населення і рішення конфліктів. Соціальні норми додержавного суспільства не можуть бути зараховані ні до категорії правових, ні до категорії моральних норм. Услід за російським етнографом А.І.Першицем їх називають мононормами. Монокорми — правила поведінки, що об'єднують зародки права, моралі, релігії. Прикладом мононорми є табу — заборона певної дії (наприклад, полювання на конкретний вид тварин). Дія табу забезпечувалася не тільки страхом перед покаранням, а й страхом перед гнівом богів, засудженням або висміюванням з боку громади. Найбільш поширеним видом мононорм були звичаї — історично сформовані правила поведінки людей, які стали нормами унаслідок багаторазового застосування впродовж тривалого часу. Ознаки мононорм:
Тривалий час мононорми розглядалися виключно як знака первісного суспільства, але останнім часом учені визнають існування мононорм і в сучасному суспільстві. Наприклад, заборона вбивства або крадіжки забезпечується і моральним, і правовим, і релігійним виливом, існує у свідомості людей незалежно від формально-юридичного її формулювання, що й ріднить її з мононормами. ЗО 2.4 Основні теорії походження держави - Походження держави — тривалий (інколи впродовж тисячоліть) історичний процес, який украй складно реконструювати через відсутність документальних свідоцтв про нього. Існує кілька теорій, що з різних позицій висвітлюють і пояснюють появу держави в суспільстві. Прихильники теологічної теорії стверджують, що держава є наслідком божественної волі. Найяскравіше теологічна теорія виражена в роботах відомого католицького богослова Томи Аквінського (XIII ст.). Його тези є офіційною доктриною католицької церкви, але в цілому в європейських та американських державах теологічна концепція сьогодні не дуже поширена. Інша ситуація в країнах ісламу, де теологічна теорія походження держави вважається основною, а священна книга — Коран — дотепер розглядається як головне джерело права і державної влади. Патріархальна теорія ототожнює сімейну і державну владу, вважаючи й ту, й іншу природною, за природою властивою людині. Найчіткіше виклав цю теорію англійський філософ Роберт Фільмер (XVII ст.). Із його точки зору, держава, точніше правитель держави, виконує на рівні суспільства ту ж роль, що й батько в сім'ї, будучи продовженням патріархальних традицій сім'ї. Тому правитель не підлягає критиці — адже батька діти повинні слухатися беззаперечно, — і не підлягає обранню або зміні — адже батька не вибирають, його влада існує за природою. На зорі Нового часу поширена була теорія суспільного договору. Гуго Гроцій і Бенедикт Спіноза, Томас Ґоббс, Джон Локк, Жан Жак Руссо вважали, що окрім права, встановленого державою, існують вічні, розумні правила поведінки, які випливають із самої природи людини. Ці правила вони називали природним правом. Для захисту і дотримання природних прав люди домовилися створити державу і поставити над собою правителів. Надалі правителі почали розглядати державу як свою вотчину, і зміст суспільного договору було втрачено або спотворено. Порушення правителем природних прав підданих є підставою для його скидання. Договірна теорія з успіхом використовувалася в боротьбі з віджилими феодальними порядками. У наш час вона втратила свій вплив, але окремі положення договірної теорії актуальні дотепер. Якщо розглядати державу як наслі- 31 док і результат суспільного договору, то індивід і держава виявляються рівними партнерами. Такий підхід цілком відповідає сучасному уявленню про правову державу. Шарль Луї Монтеск'є вважається засновником теорії географічного детермінізму. Він одним із перших звернув увагу на роль природно-кліматичних умов у розвитку суспільства. Визнаючи наявність у людини природних прав, він категорично відкидав теорію суспільного договору, вважаючи, що держава і встановлене державою право виникли в результаті природних причин, а саме — розвитку людини і суспільства у певному географічному середовищі. У XX ст. теорію географічного детермінізму захищав американський географ Елсуорт Хантінгтон. Досить поширеною є теорія насильства. її засновники — старокитайський мислитель Шан Ян, Людвіг Гумп-лович, Євген Дюрінг і Карл Каутський (XIX ст.). Походження держави ця теорія пов'язує із зовнішнім та/або внутрішнім насильством. Зовнішнє насильство — завоювання одного племені іншим, внутрішнє — економічне насильство однієї частини суспільства над іншою. Для закріплення свого панування переможець створює апарат примусу, тобто державу. У теорії насильства є певне раціональне зерно. Так, зовнішнє насильство відіграло чималу роль в утворенні ряду держав, серед яких — варварські королівства часів раннього середньовіччя, Золота Орда, Велике князівство Литовське тощо. Органічна теорія, засновником якої був англійський соціолог і філософ Герберт Спенсер (XIX ст.), розглядає державу як наслідок еволюції природи. Уряд відіграє в державі ту ж роль, що і мозок у людини, землеробство і ремесло складають систему органів живлення, транспорт і зв'язок — розподільну систему держави тощо. Сучасна юриспруденція дотепер використовує окремі елементи концепції Спенсера. Зокрема, в багатьох визначеннях держава характеризується як система взаємопов'язаних спеціалізованих органів. У XIX ст. зусиллями Карла Маркса і Фрідріха Енгельса була створена класова (економічна) теорія походження держави. Із їхньої точки зору держава і^іраво виникли одночасно через появу приватної власності і розшарування суспільства на класи. Класова теорія має певні переваги, |
Схожі:
|
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,... Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету |
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол №2 від 25 вересня 2008 р.) |
|
Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український... Рекомендовано до друку вченою радою Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України (протокол №8... |
Монографія Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту держави і права /v- В. ЛЇ. Корецького НАМ України |
|
ПРОБЛЕМИ Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка |
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол №…від р.) |
|
ББК 67. 301. 163 УДК351. 74 Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р |
Укладач: Баришполець О. Т., кандидат історичних наук, доцент Програму... Курс є базовим для практичної підготовки фахівців за спеціальністю “Соціологія”. Його мета |
|
АДМІНІСТРАТИВНЕ Рекомендовано вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол №15 від 29 жовтня 2002 р.) |
ПРОБЛЕМИ Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №7 від 14 червня... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua