АДМІНІСТРАТИВНЕ


НазваАДМІНІСТРАТИВНЕ
Сторінка1/53
Дата02.04.2013
Розмір9.5 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   53
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Підручник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ Юрінком Інтер

2003

ББК 67.9(4УКР)301я73 К61

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Рекомендовано вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 15 від 29 жовтня 2002 р.)

Рецензенти: І. П. Голосніченко — доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України; Р. А. Калюжний — доктор юридичних наук, професор

Колпаков В. К., Кузьменко О. В.

К61 Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком

Інтер, 2003. - 544 с.

I5ВN 966-667-083-6

Підручник підготовлено відповідно до сучасної адміністративно-право­вої доктрини, що базується на Концепції адміністративної реформи в Україні. В ньому розкривається зміст норм Загальної та Особливої частин адміністративного права України. У Загальній частині поєднано нор­мативний матеріал і теоретичні положення, що розкривають сутність публічного управління, його співвідношення з державним управлінням; розглядається поняття адміністративного права, адміністративно-пра­вовий статус його суб'єктів, зміст адміністративного процесу. В Особливій частині розглядаються питання виконавчо-розпорядчої діяльності дер­жави в адміністративно-політичній сфері, галузях економіки та соціально-культурного будівництва, підприємництва, міжгалузевого управління, а також забезпечення законності в державному управлінні.

Розрахований на студентів, аспірантів, викладачів юридичних факультетів і вузів. Стане у пригоді науковцям, державним службовцям, працівникам правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, суду, прокуратури тощо.

ББК 67.9(4УКР)301я73+ +67.301я73

© Колпаков В. К., Кузьменко О. В., 2003
© Художнє оформлення
І5ВМ 966-667-083-6 видавництва "Юрінком Інтер", 2003

ПЕРЕДМОВА

Адміністративне право — одна з провідних галузей у правовій систе­мі України, складне соціально-юридичне утворення, в якому відобража­ються матеріальні, ідеологічні, моральні та інші відносини, що існують у суспільстві.

Адміністративне право базується на положеннях Конституції Украї­ни, нормативних актах Президента, Верховної Ради та Уряду України, актах органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, референду­мів, інших державних структур. Воно тісно пов'язане із теоретичними положеннями таких суміжних юридичних наук, як теорія держави і пра­ва, конституційне право, цивільне право, кримінальне право, криміналь­ний процес, кримінологія, трудове право та інших.

Як фундаментальна галузь публічного права, воно є необхідним інст­рументом у регулюванні діяльності структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, органі­зацій. Його вплив постійно відчувають на собі конкретні особи. Норми адміністративного права охороняють відносини, що складаються під впливом цивільного, трудового, сімейного та інших галузей права.

Адміністративне право органічно пов'язане з виконавчою владою та державним управлінням. Воно виступає обов'язковим інструментом, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Його норми є правовою основою побудови й ефективного функціонуван­ня найбільш активної та потужної державної підсистеми — апарату дер­жавного управління.

Безпосередньо нормами адміністративного права встановлюються державно-владні управлінські правовідносини та закріплюються права і обов'язки громадян, а також інших суб'єктів, що не мають владних пов­новажень у відносинах з представниками держави; встановлюються орга­нізаційні та правові засади функціонування всієї системи державної ад­міністрації; здійснюється розподіл повноважень між органами державно­го управління та їх структурними одиницями; визначаються принципи, методи, форми державно-управлінської діяльності.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністра­тивно-правового регулювання є встановлення і регламентація таких вза­ємовідносин, якими кожній людині має бути гарантовано реальне додер­жання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а та­кож ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення.

Передмова

На адміністративне право припадає основне навантаження щодо юридичного забезпечення адміністративної реформи і створення ефек­тивної системи державного управління, яка б відповідала стандартам де­мократичної правової держави з соціальне орієнтованою ринковою еко­номікою.

Важливість цієї функції адміністративного права обумовлена, по-пер­ше, тим, що зміна ідеології державного управління є одним з визначаль­них чинників забезпечення інституційної спроможності інтегрування Ук­раїни в ЄС, по-друге, тим, що структурна незавершеність адміністратив­ної реформи стала чи не найголовнішим гальмом у поглибленні соціаль­но-економічних і політичних перетворень.

Адміністративне право посідає особливе місце у подоланні штучного протиставлення держави і ринку, в усвідомленні того, що основним суб'­єктом політики економічного зростання, подальшої демократизації су­спільства та поглиблення інтеграційних процесів є держава, яка має ста­ти надійним гарантом конституційних прав і свобод громадян.

В умовах змін соціальної структури суспільства завдяки інститутам адміністративного права реалізуються заходи щодо істотного зміцнення дієздатності держави і виконання нею регулюючих функцій не для витіс­нення вже сформованих ринкових механізмів, а для їх доповнення, вдос­коналення та посилення ефективності.

Навчальний курс з адміністративного права, базою якого є теоре­тичні положення адміністративно-правової науки і практика публічної управлінської діяльності, має своїм призначенням прищеплення майбут­нім юристам комплексу знань, умінь і навичок, які необхідні для вико­нання ними своїх обов'язків на професійному рівні.

Найважливішими завданнями курсу є надання студентам глибоких знань щодо основних категорій адміністративного права, сутності вико­навчої влади, публічного управління; механізмів адміністративно-право­вого забезпечення прав і свобод людини; управління галузями і функці­ями держави; забезпечення законності в управлінській діяльності. На­вчання сприятиме вільному орієнтуванню у чинному адміністративному законодавстві, системі та компетенції органів виконавчої влади і місцево­го самоврядування, принципах, методах і формах управління, неухильно­му додержанню вимог законності у практичній діяльності.

Адміністративно-правове законодавство порівняно з законодавством інших галузей права є найбільш мобільним і нестабільним. Це вимагає від студентів підвищеної уваги до тих нововведень, що відбуваються у змісті та структурі механізму адміністративно-правового регулювання, чинному законодавстві, а також поглиблення їх творчої активності та самостійності при засвоєнні основних адміністративно-правових інститутів.

У підручнику навчальний матеріал з адміністративного права тради­ційно розподіляється між двома частинами, що мають назви «Загальна частина» і «Особлива частина».

Передмова

Загальна частина адміністративного права поєднує нормативний матеріал і теоретичні положення, що розкривають поняття публічного управління, його риси і принципи, його співвідношення з виконавчою владою; поняття адміністративного права; зміст адміністративно-право­вих норм і відносин; визначають адміністративно-правовий статус суб'­єктів адміністративного права (громадян, Президента України, органів виконавчої влади, об'єднань громадян, підприємств і установ, державних службовців); сутність методів і форм управління; склад адміністративно­го правопорушення і відповідальність за його вчинення; зміст адмініст­ративного процесу.

Особлива частина поєднує нормативний матеріал і теоретичні поло­ження, що розкривають сутність і зміст регулюючого впливу та правові основи виконавчо-розпорядчої діяльності держави в адміністративно-по­літичній сфері, у сферах економіки і соціально-культурного будівництва, підприємництва, міжгалузевого управління, а також забезпечення закон­ності у державному управлінні.

Зміст Загальної й Особливої частин адміністративного права взаємо­залежні і становлять єдине ціле.

Підручник підготовлений відповідно до програм з курсу адміністра­тивного права. Крім того, враховано погляди фахівців і думки студентів щодо навчально-методичної літератури з цієї навчальної дисципліни, ви­користано багаторічний досвід і традиції викладання адміністративного права у Національній академії внутрішніх справ України.

Загальну частину підручника підготував В. К. Колпаков, Особливу частину — О. В. Кузьменко.

Автори висловлюють вдячність колективу кафедри адміністративно­го права Національної академії внутрішніх справ України, а також усім колегам, які своїми порадами, відгуками, зауваженнями сприяли підго­товці та виданню цієї книжки.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ГЛАВА 1

Сутність державного управління та його співвідношення з виконавчою владою

1.1. Основні загальні поняття категорії «управління»

Необхідність у визначенні змісту понять і сутності категорії «управ­ління» обумовлена природою адміністративного права, яке виступає ре­гулятором саме управлінських відносин.

Термін «адміністрація», який сьогодні широко поширений, включаю­чи побутовий рівень, у перекладі з латинської означає •«управління»-. То­му словосполучення «адміністративне право» цілком закономірно можна трактувати як «управлінське право».

Термін «управління» у буквальному розумінні — це діяльність з ке­рівництва чимось. У довідковій літературі є кілька визначень сутності управління. Найчастіше його розуміють як діяльність, що спрямовує і регулює суспільні відносини; сукупність приладів і механізмів, за допо­могою яких приводять у рух машини; підрозділ у системі установи; вид синтаксичної залежності тощо.

Така багатозначність зумовила необхідність уніфікувати як терміно­логію, так і її тлумачення, незалежно від того, які конкретні аспекти уп­равління висуваються на перший план.

Не повинно виникати такої ситуації, коли, приміром, економісти чи юристи, оперуючи управлінською термінологією, вкладають у неї різний зміст. Тому спроби дослідників відшукати загальне, що може реально ха­рактеризувати управління в усіх його можливих проявах, виявилися не тільки цікавими з наукової точки зору, а й такими, що мали велике прак­тичне значення.

Вирішальну роль у пошуку універсальних характеристик управління відіграла кібернетика (від грец. кг>рєрглтикті — митецтво управління) — наука про загальні закономірності та процеси отримання, зберігання, пе­редавання, обробка інформації. За допомогою категорій, вироблених кі­бернетикою, були визначені єдині позиції щодо розуміння сутності уп-

Сутність державного управління...

равління, яка по-різному трактувалася у різних варіантах «відомчого» підходу.

Цьому сприяло і те, що безпосереднім об'єктом вивчення кіберне­тики є абстрактний процес управління. Тобто вона досліджує процес управління в цілому, без урахування особливостей, які завжди притаман­ні конкретним учасникам реальних управлінських відносин.

Увагу спеціалістів різних галузей знань кібернетика привернула і за­стосуванням системного підходу до аналізу сутності управління та усіх категорій, пов'язаних з ним.

Основні вихідні позиції цього підходу такі: по-перше, кібернетика за­пропонувала шукати сутність зазначеного аналізу виходячи з визнання того, що управління є системою взаємодіючих компонентів; по-друге, ви­значила, що управлінські системи є цілісними (цілісність системи — це сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нові якості, не прита­манні тим компонентам, що утворюють систему). Характерним прикла­дом щодо цього є механічний годинник, який складається з багатьох де­талей, сукупність яких породжує унікальну якість — здатність фіксувати перебіг часу); по-третє, поставила питання про самокерованість (самоор­ганізацію) управлінських систем; по-четверте, довела, що управління ви­никає та існує як об'єктивна закономірність.

І хоч системний підхід до аналізу явищ дійсності не є відкриттям кі­бернетики, саме вона привернула загальну увагу до того, що управління слід розглядати і досліджувати як цілісну систему, яка складається із взаємодіючих компонентів.

Таким чином, в управлінні, як в об'єктивно існуючому явищі, було виявлено і детерміновано головну ланку і носія усіх складових і ознак управління — управлінську систему.

Вивчення цілісних управлінських систем показало, що будь-яка з них складається з двох підсистем — керуючої, тобто тієї, яка управляє, і керованої, тобто тієї, яка піддається управлінню, відчуває на собі дію (вплив) керуючої підсистеми. Керуючу підсистему прийнято визначати як суб'єкт управління, тобто як те, що управляє, а керовану — як його об'єкт, тобто те, чим управляють. Отже, керуюча підсистема (суб'єкт) управляє керованою (об'єктом).

Керівництво (або управління) об'єктом здійснюється за допомогою управлінського впливу, який виходить від суб'єкта. Управлінський вплив — це ще один неодмінний і обов'язковий (завжди наявний) ком­понент управління. Без нього не може бути ні управлінської системи, ні управління як такого. Саме в управлінському впливі суб'єкта на об'єкт і закладено сутність управлінської діяльності, смисл і зміст взаємодії її компонентів (насамперед суб'єкта і об'єкта).

Управлінська система функціонує завдяки тому, що суб'єкт управ­ління впливає на його об'єкт. Внаслідок цього об'єкт певною мірою змі­нюється, набуває нових якостей та організаційних особливостей. Голов-

8 Глава 1

ною визначальною ознакою змін (набутих об'єктом нових якостей та ор­ганізаційних особливостей) є те, що вони відповідають потребам, інтере­сам і бажанням суб'єкта. Суб'єкт прагне до змін в об'єкті, які йому вигід­ні, корисні, відповідають цілям, завданням та уявленням про те, як має бути організований і як повинен функціонувати об'єкт. Тому управлін­ський вплив виступає як цілеспрямований та організуючий фактор.

Такий вплив містить комплекс керуючих команд, що їх виробляє, формує і видає суб'єкт. Об'єкт ці команди сприймає, «осмислює» і реалі­зує на практиці. Отже, керуючий вплив, виконуючи своє призначення, згідно зі своїм характером забезпечує підпорядкування та підвладність об'єкта суб'єктові.

Для формування керуючих команд суб'єкт потребує інформації про правильне чи неправильне «розуміння» об'єктом його попередніх ко­манд, наскільки точне їх виконання, чи достатній ефект, одержаний від них. Тому суб'єкт діагностує, досліджує, вивчає стан об'єкта, тобто вста­новлює і підтримує так звані зворотні зв'язки.

Зворотні зв'язки це ще один компонент управлінської системи. Інформація, що є наслідком зворотних зв'язків, — підстава для оцінки суб'єктом стану об'єкта, коригування суб'єктом своїх дій, вироблення но­вих команд, тобто для формування чергового імпульсу управлінського впливу на об'єкт.

Саме за такою схемою відбувається перетворення (розвиток, еволю­ція) управлінських систем. Цей процес має постійний, безперервний (перманентний) характер. Він надає системі динамізму і забезпечує її розвиток та еволюцію. Його прийнято називати управлінським процесом, а системи, в яких такий процес спостерігається, — динамічними.

Отже, до основних компонентів управлінської системи належать:

1) суб'єкт управління, тобто джерело управлінського впливу, той, хто
управляє, виконує функції керівництва і впливає на об'єкт з метою пере­
ведення його у новий стан;

  1. об'єкт управління, тобто те, на що спрямовано управлінський
    вплив суб'єкта, що функціонує під цим впливом;

  2. управлінський вплив, тобто комплекс цілеспрямованих і органі­
    зуючих команд, заходів, прийомів, методів, за допомогою яких здійсню­
    ється вплив на об'єкт і досягаються реальні зміни у ньому;

  3. зворотні зв'язки, тобто інформація для суб'єкта щодо результатив­
    ності управлінського впливу та змін в об'єкті.

На підставі викладеного можна сформулювати універсальні, найза-гальніші, абстрактні (кібернетичні) визначення категорій «управління» та «управлінська система».

В узагальненому вигляді управління це діяльність суб'єкта, що ви­являється у цілеспрямованому, організуючому впливі на об'єкт управління, здійснюваному з метою приведення його у бажаний для суб'єкта стан.

Сутність державного управління...

Управлінська система — це єдине ціле, що існує і розвивається внаслідок взаємодії його компонентів.

Учені пропонують й інші визначення цього поняття. Наприклад, під управлінською системою розуміють сукупність компонентів, які у проце­сі взаємодії утворюють єдине ціле; сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нові якості, не притаманні її складовим (живий організм, будівля, годинник, комп'ютер, навчальна група тощо); сукупність вза­ємопов'язаних і взаємодіючих елементів, які становлять єдине ціле і роз­виваються відповідно до заданої мети, що є загальною для всіх цих еле­ментів; певну цілісність (єдність), що існує внаслідок внутрішньої вза­ємодії і зв'язків між елементами, які її утворюють.

З позицій кібернетики управлінський процес виявляється практично у будь-якій сфері живої або неживої природи і концентрується у трьох глобальних управлінських системах: механічній, біологічній і соціальній. Залежно від цього виділяють три основні види управління:

технократичне — управління технікою, механізмами, машинами;

біологічне — управління живими організмами рослин і тварин;

соціальне — управління людьми та їх колективами.

Кожен з перелічених видів є об'єктом пізнання і досліджується лю­диною в рамках відповідних наук.

Перші два види управління — це в основному сфера природничих, а також наук техніко-математичного профілю. Дослідження соціального управління є безпосереднім завданням суспільних наук. Що стосується кібернетики, то її пріоритети обмежені «трансплантацією» в галузь соці­альних досліджень найзагальніших абстрактних понять щодо категорії управління.

Кібернетичний підхід до поняття «управління» — це підхід формалі­зований. Практичне застосування він дістав у сфері кількісних показни­ків, там, де управлінські категорії здебільшого представлені математич­ними формулами та символами. У такому вигляді вони реально можуть використовуватися лише у сфері техніки: комп'ютерах, калькуляторах, касових апаратах, аудіо- і відеосистемах, навігаційних, криміналістичних та інших приладах.

Внаслідок такого роду особливостей кібернетика не може пояснити ті управлінські процеси, які реалізуються у соціальних системах, де го­ловною дійовою особою виступає людина. Прийнятна як найзагальніша і в основному формальна наука про управління вона виявляється не­спроможною, якщо йдеться про своєрідність управлінських відносин у людському суспільстві.

Люди, наділені волею і свідомістю, виступають при цьому і в ролі керую­чих, і в ролі керованих. Водночас вони є джерелами управлінського впли­ву і об'єктами, які відчувають цей вплив на собі. Люди формують інфор­маційні потоки, оцінюють ефективність впливу, визначають цілі та завдан­ня управління, приймають рішення, реалізують управлінські команди.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   53

Схожі:

Реферат На тему: "Адміністративне право"
Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку
Реферат На тему: "Адміністративне право"
Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку
Інформація, для проведення бесіди з особовим складом караулу щодо...
Відповідно до ч. 3 статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення»: Адміністративне стягнення за вчинення корупційного...
У справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст ч. 4 КпАП України

У справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України

Адміністративне право України Підручник Київ
Сутність державного управління та його співвідношення з державною виконавчою владою
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ з навчальної дисципліни “АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО”
Сутність виконавчої влади, її співвідношення з державним управлінням та адміністративним правом
Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право: Навчальний посібник...

Питання для підготовки до заліку з дисципліни «Адміністративне право України»
Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи
22. Адміністративне розташування Балаклійський р-н, м. Балаклія
Антропогенний вплив (вирубування, випасання, рекреація, меліорація, техногенний вплив тощо)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка