|
|
Скачати 6.94 Mb.
|
Землі лісогосподарського призначення – землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Землі оздоровчого призначення – землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Землі природно-заповідного фонду – ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі рекреаційного призначення – землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Землі смуг відведення – це територія з особливим режимом користування для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках. Земля – 1) основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. 2) поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею. Зона – територія, в межах якої спостерігається однозначність показників, що характеризують будь-яке явище або систему; зміна показників у межах зони не повинна виходити за межі прийнятого інтервалу. Зона ландшафтна – смуга земної поверхні, що характеризується певними співвідношеннями тепла і вологи, інтенсивності екзогенних процесів, ґрунтами й рослинністю, переважанням зонального типу ландшафту. Зона особливого режиму – території, що прилягають до військових об'єктів Міністерства оборони та інших військових формувань, призначені для забезпечення безпеки, збереження озброєння, військової техніки й іншого військового майна, а також захисту населення, народногосподарських об'єктів і навколишнього середовища від впливу аварійних ситуацій, що можуть виникнути на цих об'єктах у наслідок пожеж, аварій і стихійних лих. Зона охорони археологічного культурного шару – територія за межами пам'ятки археології та її охоронної зони, де виявлені окремі археологічні знахідки або можливе існування археологічного культурного шару, доведення якого потребує проведення шурфування або розкопок. Призначена для забезпечення збереження і дослідження пам'яток археології. Зона охоронюваного ландшафту – природна чи близька до природної незабудована територія за межами охоронної зони, з якою пам'ятка має активний візуальний зв'язок. Вона визначається для збереження і реабілітації природних утворень, які є характерним історичним середовищем пам'ятки, і відіграє важливу роль в образі населеного місця або окремому пейзажі, що містить пам'ятку. У зоні охоронюваного ландшафту забороняється будівництво капітальних будівель і споруд, шляхові і земляні роботи, що змінюють ландшафт, що охороняється. Зона посиленого радіоекологічного контролю – територія з щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослин, з щільністю забруднення ізотопами цезію від 0,2 до 1,0 Кі/км2, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини не повинна перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період. Зона санітарної охорони – територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд. Зони охорони пам'ятки – встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим. Зонування земель – це поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій, які мають відповідну схожість за визначеними ознаками. Зрошувальна мережа – комплекс зрошувальних каналів і трубопроводів, які забезпечують надходження води від джерела зрошування на зрошувані площі, розподіл води між елементами зрошувальної системи та підведення води до зрошувальної ділянки. За конструкцією поділяють на відкриту (канали, лотки) й закриту (трубопроводи). Зрошувальні землі – земельні ділянки, придатні для сільськогосподарського використання і поливу, на яких є постійна зрошувальна мережа (канали, трубопроводи, лотки), зв'язана з джерелом зрошення, водні ресурси якого забезпечують полив цих земель. Розрізняють землі із зрошувальною мережею і зрошувані землі з поділом на регулярно зрошувані й умовно зрошувані. Окремому обліку підлягають землі лиманного зрошення. Зсув – відрив і зміщення вниз по схилу маси крихких гірських порід під впливом сили тяжіння. Найчастіше виникає на схилах, складених поперемінно з водостійких (глинистих) і водоносних порід В рельєфі з. виражений ступенями, які нагадують тераси, деколи закинутими в сторону схилу. На зображенні в плані розрізняють з. – цирки (окремі, злиті); з. фронтальні – велико- і дрібнофестончасті, прямолінійні; з. – стелі; ізометрично давні з. вододілів. Розвитку з. сприяє глибоке насичення гірських порід водами, більша кількість опадів, їх зливний характер, знищення лісової рослинності, землетруси. Інвентаризація земель – облік і перевірка в натурі (на місцевості) наявності й господарського стану використання земель. Інвентаризація порушених земель – виявлення в натурі, облік і картографування порушених земель, з визначенням їх площі та якісного стану. Консервація земель – припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Контроль за використанням та охороною земель – забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Ксенобіотики – сторонні для живих організмів шкідливі сполуки (пестициди, препарати побутової хімії та ін.), які попадають в значних концентраціях в природне середовище і призводять до загибелі організмів, а також порушують нормальний хід природних процесів в екосистемах. Культуртехнічна меліорація земель – передбачає проведення впорядкування поверхні землі та підготовку її до використання для сільськогосподарських потреб. З цією метою здійснюються такі заходи, як викорчування дерев і чагарників, розчищення від каміння, зрізування купин, вирівнювання поверхні, меліоративна оранка, залуження, влаштування тимчасової вибіркової мережі каналів. Ландшафт – означає територію, як це розуміється людьми, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та/або людських факторів, як це визначено в статті 1 глави 1 Європейської Конвенції про ландшафти (20 жовтня 2000 р., Флоренція, Італія). Ландшафтне різноманіття – означає формальне визначення існуючих в певний час чисельних зв'язків між індивідуумом або суспільством та топографічно-визначеною територією, наявність яких є результатом дій природних та людських факторів та їхніх комбінацій протягом певного часу. Лес – пухка нешарувата осадова порода світло-жовтого кольору, яка складається переважно із зерен кварцу, польових шпатів, слюди і інших мінералів із загальною пористістю 40-55%, вапнякувата. Лікувально-оздоровчі зони – території, які мають виражені природні лікувальні, оздоровчі ресурси і фактори сприятливі для поновлення і зміцнення здоров’я людей. Природними лікувальними ресурсами є природні утворення, які формують особливі ландшафти і мікрокліматичні умови в регіоні, що справляють на організм людини оздоровчий ефект – пляжі, акваторії морів, внутрішні водосховища, повітряний басейн, парки, лісопарки, лісні і гірські масиви, соляні (гірські) виробки. Локальне забруднення ґрунту – забруднення ґрунту поблизу одного чи сукупності декількох джерел забруднення. Локальний моніторинг земель – моніторинг земель на окремих земельних ділянках та в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів. Лужність ґрунту – здатність ґрунту нейтралізувати кислі розчини та підлужувати воду і розчини нейтральних солей. Малопродуктивні землі – сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним. Меліорація – система заходів для поліпшення ґрунтів з метою створення сприятливих умов для сільськогосподарського, лісогосподарського та інших виробництв з урахуванням вимог екологічного (раціонального) приро-докористування. Меліорація ґрунтів – помітне поліпшення властивостей ґрунтів та умов ґрунтоутворення з метою підвищення їхньої родючості. Здійснюється шляхом штучного регулювання водного, повітряного, теплового, сольового, біохімічного та фізико-хімічного режимів ґрунту за допомогою осушення (або зрошення), агролісомеліорації, фітомеліорації, внесення хімічних, органічних, мінеральних. добрив та ін. заходів. Налічується понад 30 видів М. ґ. Меліорація земель – комплекс гідротехнічних, культуртехнічних хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь. Моніторинг земель – система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів. Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. Моніторинг стану екологічної мережі – система спостережень за змінами компонентів довкілля в межах екологічної мережі з метою своєчасного виявлення негативних тенденцій у їх стані оцінки можливих наслідків таких змін, прогнозування, запобігання негативним процесам, ліквідації їх наслідків. Навантаження на ландшафт – антропогенний вплив на ландшафт. Найбільш ефективне використання земельної ділянки – фізично можливе та економічно доцільне використання земельної ділянки та (або) земельних поліпшень згідно із законодавством, у результаті якого вартість, що визначається, буде максимальною порівняно з вартістю, яка може бути визначена на підставі аналізу інших можливих варіантів її використання. Насадження полезахисне – деревна та/або чагарникова рослинність, яку зберігають чи культивують з метою захисту полів від ерозії, а посівів – від впливу несприятливих абіотичних та біотичних чинників. Невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту — невиконання або неякісне виконання обов'язкових заходів, передбачених затвердженою відповідно до законодавства проектною документацією, щодо знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що призвело до його псування чи знищення. Непроведення рекультивації порушених земель – невиконання комплексу організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель відповідно до затвердженої документації із землеустрою. Норматив екологічний – а) обов'язкові рамки збереження структури та функцій екосистем певного ієрархічного рівня – від елементарного біогеоценозу до біосфери загаом, а також усіх екологічних компонентів, які враховуються під час господарчої діяльності; б) ступінь максимально допустимого втручання людини в екосистему, що забезпечує збереження бажаної культури і якостей (тобто впливу, який не веде до спустелювання екосистем). Зазначені рамки визначаються як бажаними для людини станами екосистем (фазами їх сукцесії або дигресії перетворень), їх соціально-біологічною витривалістю, так і господарськими міркуваннями. Як можливий приклад норматив екологічний. можна навести біологічну продуктивність і господарську продуктивність. Норматив екологічний для екосистем служить збереження їх якостей, насамперед надійності і стійкості, або переведення існуючої екосистеми в більш бажану (безлісої – в лісову і навпаки). Глобальний Норматив екологічний – збереження біосфери планети у вигляді, придатному для життя людини, в т. ч. клімату Землі, сприятливого для її господарства. Норматив екологічний., як і екологічний критерій, – системні величини, зміна яких пов'язана з ін. аналогічними величинами. У зв'язку з цим норматив екологічний потребує моделювання процесу. Крім того, Норматив екологічний. має регіональні рамки, він дійсний лише в межах ділянки типізації явища або процесу, поза якими він діяти не може. При застосуванні Норматив екологічний слід враховувати чинники невизначеності, ризику і принцип неповноти інформації. Обмеження – це перелік дій (права третіх осіб), що обмежують права власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою. Обтяження на використання землі – це право на земельну ділянку, включаючи право на заставу, оренду, сервітути, обмеження, обов'язки по договору, рішення суду про передачу прав і інші встановлені законодавством права відносно землі. Оптимальне використання природних ресурсів — досягнення максимальної ефективності використання природних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки і технології і одночасне зниження техногенного впливу на навколишнє середовище. Оптимальне природокористування – система діяльності по забезпеченню економної експлуатації природних ресурсів і умов та найбільш ефективний режим їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів господарства, що розвивається, і збереження здоров'я людей. Оптимізація – найкращий з можливих варіантів розв'язання задач природокористування. Особливий режим використання земель – режим землекористування, що обмежує ті або інші види господарської діяльності на території зон особливого режиму землекористування, з метою гарантування прав власників землі, захисту населення від шкідливого впливу промислових та інших об'єктів, що мають спеціальний режим виробничої діяльності. Особливий режим землекористування встановлюється системою обмежень на використання землі. Особливо цінні землі – чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові грунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі грунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Охорона ґрунтів — система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля. Охорона земель – система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель включає: обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; захист земель від ерозії, селів, підтоплення. заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; збереження природних водно-болотних угідь; попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Охорона навколишнього природного середовища – сукупність заходів, направлених на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи. Охоронна зона – це територія з особливим режимом використання земель і природокористування, яка виділяється навколо особливо цінних природних об'єктів, водних об'єктів, об'єктів історичної і культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій з метою їхньої охорони і захисту від несприятливих антропогенних впливів, а також уздовж ліній зв'язку, ліній електропередачі, магістральних трубопроводів, земель транспорту, навколо об'єктів промисловості, для забезпечення належних умов експлуатації, запобігання випадкам можливого ушкодження. Пестициди – збірна назва хімічних сполук, що використовуються для захисту рослин, тварин, сільськогосподарської продукції, деревини, вовни тощо від хвороб, шкідників і паразитів (бактерициди, фунгіциди, зооциди тощо). Планування ландшафту – активна діяльність, спрямована у майбутнє, щодо поліпшення, відновлення або створення ландшафтів. Порушені землі — землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ. Порушення правил використання земель – використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень. Постійний відвал розкривних порід або відходів виробництва – гірничо-технічна споруда, що призначена для складування розкривних порід або відходів виробництва в зовнішніх відвалах або внутрішніх відвалах у проектних контурах кар'єрів, які в міру відпрацювання балансових запасів мінеральної сировини не переміщуватимуться у межах проектних контурів кар'єрів до кінця відпрацювання балансових запасів мінеральної сировини. Потужність джерела впливу на оточуюче середовище – відповідна кількість речовин або енергії, яка надходить в оточуюче середовище від певного джерела (або вилучається з оточуючого середовища) в одиницю часу. Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються. Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Прибережні захисні смуги – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Припис – обов'язкова для виконання письмова вимога державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення його наслідків. Природний коридор – природна або приведена до природного стану ділянка землі чи водної поверхні, яка на різних рівнях просторової організації екологічної мережі забезпечує для природного середовища умови безперервності, системної єдності та функції біокомунікації. Природний ландшафт – цілісний природно-територіальний комплекс з генетично однорідними, однотиповими природними умовами місцевостей, які сформувалися в результаті взаємодії компонентів геологічного середовища, рельєфу, гідрологічного режиму, ґрунтів і біоценозів. Природний регіон – природно-територіальне утворення значної площі, суцільність якого визначається характерними для нього фіто-ландшафтними, фізико-географічними, адміністративними та іншими ознаками, що характеризуються типовими та унікальними природними комплексами, різноманітним рослинним і тваринним світом, і яке виконує регіональну екостабілізуючу роль. Природні ресурси – джерела одержання потрібних людям матеріальних благ, що містяться в об'єктах живої і неживої природи. Природно-ресурсний потенціал – здатність природних систем без шкоди для себе (а, отже, і для людей) віддавати необхідну для людства продукцію або виконувати корисну роботу в рамках господарства даного історичного типу. Природно-сільськогосподарське районування земель – поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель. Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначається Кабінетом Міністрів України. Природокористування – сукупність впливів людства на географічну оболонку Землі, що розглядається в комплексі, або сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу. Проект землеустрою – сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років. Проектна документація – затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва. Протиерозійні насадження – насадження для захисту укосів і схилів від води і вітру. Профіль ґрунтовий – сукупність генетично поєднаних горизонтів ґрунту, що закономірно змінюються з глибиною залягання, на які розчленовується материнська порода в процесі ґрунтоутворення. Розрізняють профіль ґрунтовий гомогенний, що відповідає сучасним умовам ґрунтоутворення, та гетерогенний, що має горизонти, успадковані від попередніх стадій ґрунтоутворення. Наприклад, розрізняють горизонти: А – лісова підстилка; А1 – перегнійно-акумулятивний, або гумусовий; А2 – підзолистий, або горизонт вимивання (елювіальний); В – горизонт вмивання (ілювіальний); С – материнська порода. Псування земель – порушення природного стану земель, яке здійснюється без обгрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару грунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість. Радіоактивно забруднені землі – землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності. Раціональне використання земельних ресурсів – діяльність, пов’язана з ефективним використанням землі як ресурсу з екологічної і економічної точок зору. Регулювання ландшафту – діяльність, з точки зору сталого розвитку, спрямовану на забезпечення постійного утримання ландшафту для узгодження змін, спричинених соціальними, економічними та екологічними процесами та керування ними. Рекультивація – штучне відновлення Ґрунтів після їх порушення; технічна рекультивація – це планування, формування укосів, пересування і трансплантація родючих ґрунтів на площу, яка рекультивується, будівництво меліоративних споруд і доріг; біологічна рекультивація – комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів, направлених на поновлення середовища мешкання тварин і рослин і відновлення господарської продуктивності земель. Рекультивація порушених земель – комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується грунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву. Родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту. Санітарно-захисна зона (СЗЗ) – територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів. Смуги відведення – смуги для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель, на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок – офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки. Стале землекористування – форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів – нормативи і стандарти, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи: оптимального співвідношення земельних угідь; якісного стану ґрунтів; гранично допустимого забруднення ґрунтів; показники деградації земель та фунтів. Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Стійкість екосистеми – її здатність екосистеми зберігати структуру й функціональні особливості, коли діють зовнішні фактори. Стійкість ландшафту – здатність ландшафту зберігати в умовах антропогенної дії свої структуру і властивості. Техногенно забруднені землі – землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання. Урбанізація – соціально-демографічний процес, який полягає у зростанні чисельності міського населення, кількості та величини міст. Фактор екологічний – будь-який елемент середовища, здатний виявляти прямий чи опосередкований вплив на живі організми хоча б протягом однієї фази їх розвитку. Фізичне забруднення . – пов'язане зі зміною фізичних, температур. Фоновий вміст речовини у ґрунті – вміст речовини у ґрунті, який відповідає його природному складу. Хвостосховище – ділянка, де складуються і зберігаються відходи гірничо-збагачувальних фабрик ("хвости"). Хімічна меліорація земель – передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення фізико-хімічних і фізичних властивостей ґрунтів, їх хімічного складу. Червона книга – список рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, організмів; анотований перелік видів і підвидів з вказівкою сучасного і минулого поширення, чисельності і причин її скорочення, особливостей відтворення, вже вжитих і необхідних заходів охорони. Є міжнародні, національні (у масштабах держав) і локальні списки (Зелена книга). Якість навколишнього природного середовища . – міра відповідності природних умов потребам людей або інших живих істот. |
| 1. Державна політика щодо використання та охорони земель 37 Тема... Тема Організаційно-методичні засади взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами з питань державного контролю за використанням... |
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ ТА ЙОГО РЕСУРСІВ Тому в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь в Україні здійснюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого,... |
| Про затвердження Програми розвитку земельних відносин і охорони земель... Про схвалення проекту Програми розвитку земельних відносин і охорони земель у місті Нікополі на 2011-2018 роки, ст. 12 Земельного... |
Синельниківської міської ради Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину Ячменнову Максиму Миколайовичу для комерційного... |
| 29. Опис та використання підпрограм Реалізація базових алгоритмічних структур процедурною мовою програмування. Опис процедур та функцій процедурною мовою програмування.... |
ВСТУП Важливими напрямком сучасної освітньої діяльності в Україні є реалізація комплексної державної політики щодо збереження здоров'я... |
| Незаконне використання привілеїв Розглянемо наслідки, до яких може привести реалізація загроз і наведемо рекомендації щодо захисту від них. Кожна з розглянутих нижче... |
Аналіз регуляторного впливу до проекту рішення міської ради «Про... Згідно з чинним законодавством України використання землі є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або... |
| Р. Д. Левчук Про Проект Стратегії реформ в галузі охорони здоров'я м. Тернополя План заходів по оптимізації закладів охорони здоров'я міста Тернопіль на 2011 рік. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну... |
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової... Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Бердянськ, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної... |