|
|
Скачати 6.94 Mb.
|
Екологічна валентність – ступінь пристосованості організмів до змін умов середовища. При великій екологічній валентності організми можуть витримувати значні коливання факторів середовища, при малій – можуть жити лише в певних умовах середовища. Екологічна ентропія – безповоротне розсіяння енергії екосистем. Екологічна катастрофа – стихійне лихо, крупна виробнича або транспортна аварія (катастрофа), які привели до надзвичайно негативних змін в середовищі залюднення і, як правило, до масової поразки флори, фауни, ґрунту, повітряного середовища і в цілому природи. Екологічна криза – а) напружений стан взаємовідносин (взаємозв'язків) між людьми і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери; б) у більш широкому розумінні – фази розвитку біосфери, на які відбувається якісне оновлення живої речовини (вимирають одні види і виникають інші). Екологічна мережа – включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі – природних регіонів, природних коридорів, буферних зон. Екологічна надзвичайна ситуація – аномальне природне забруднення природного середовища. Екологічна ніша – місце, яке займає організм у середовищі проживання, зумовлене його потребою в їжі, території та пов'язане з функцією відтворення. Екологічна політика – система заходів, направлена на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворювання природних ресурсів і створення належних екологічних умов для життя населення – може здійснюватися в глобальних, державних і локальних масштабах за допомогою адміністративних і економічних (ринкових) методів регулювання. Екологічна рівновага – загальна узгодженість місця, часу і швидкості процесів за рівнями від популяції до біосфери. Екологічне лихо (екологічна катастрофа) – екологічне неблагополуччя, яке характеризується глибокими незворотними змінами навколишнього середовища і суттєвим погіршенням здоров'я населення. Екологічне обґрунтування проекту – доказ імовірної відсутності несприятливих екологічних наслідків (відхилень від прийнятих нормативів) здійснення запропонованого проекту і, навпаки, покращання при його здійсненні умов життя людей і функціонування господарства. Екологічний аудит – діагноз «екологічного здоров'я» підприємства, спроможність його «технологічного організму», виробничих систем само-очищуватися і не забруднювати навколишнє середовище, виробляти екологічно чисту продукцію і бути привабливим для залучення інвестицій. Екологічний ефект – зміни умов природного середовища (довкілля), кількості та якості природних ресурсів. Такі зміни можуть мати позитивний і негативний характери, зумовлювати або погіршення природних життєвих умов, збільшення або зменшення природних ресурсів. Екологічний ефект впливає або може вплинути в майбутньому на економічні результати матеріального виробництва і невиробничої сфери. Екологічний ефект характеризується такими ознаками: походження (природний або штучний, зумовлений діяльністю людини); формою вияву (явний, завуальований); можливістю кількісного виміру (вимірюваний і не вимірюваний); характером взаємозв'язку і традиційним економічним ефектом (ефект, що безпосередньо збігається в часі з досягненням економічного ефекту); можливістю (зворотний і незворотний ефекти). Екологічний мінімум – мінімальне значення екологічних факторів, при яких настає загибель живих організмів. Екологічний моніторинг – комплексна система спостереження, оцінювання і прогнозування змін стану навколишнього середовища внаслідок антропогенного впливу. Екологічний ризик – імовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, які спричиняють незворотну деградацію екосистем. При цьому слід зазначити, що тут йдеться як про природні, так і про техногенно-природні фактори ризику. Екологічний стан – це природна ситуація, яка виникла внаслідок дії біологічних, фізичних та хімічних чинників. Екологічні вимоги – комплекс вимог до якості повітря, води, палива, сировини, харчової і промислової продукції, до технології виробництва, технологічних викидів і методів їх очистки й відведення. Екологічні витрати – сукупність витрат і збитків у сфері природокористування. Екологічні витрати – одне з Функціональних понять економічної екології, яке науково обґрунтовує принцип стабільного, усталеного розвитку економічної та екологічної систем. Екологічні правила – закономірності, які мають риси природно-історичних законів, нормативів і визначають взаємозв'язки між організмами, в т.ч. й людини із середовищем. Екологічні фактори (фактори середовища) – елементи середовища, що здійснюють той або інший вплив на певні організми. Екологічні фактори поділяються на абіотичні фактори і біотичні фактори. Сукупність необхідних для життя організму екологічних факторів називають умовами існування. Розрізняють максимальне значення екологічних факторів (вище за яке існування організму неможливе) та мінімальне (нижче від якого життя організму припиняється). Екологія (гр.: oikos – дім, logos – вчення) – наука, що вивчає взаємозв'язки організмів та їх угрупувань з довкіллям, з яким вони утворюють певну функціональну єдність (систему), конкретні якісні та кількісні взаємозв'язки тваринних та рослинних організмів. Внаслідок зростаючого техногенного, хімічного та біологічного впливу на всі взаємозв'язані блоки біосфери – гідросферу, педосферу, атмосферу, біосферу, літосферу, ноосферу і соціосферу – порушується її організованість, яка встановлювалася впродовж геологічного періоду. Екологія земель – а) галузь науки про закономірності взаємовідносин організмів (характерних як для прокаріот, так і для тварин і людини) і землі – найважливішої частини НСП, яка характеризується простором, рельєфом, кліматом, ґрунтовим покривом, надрами, рослинністю, водами й іншими компонентами; б) практика розробки концепцій і принципів, норм і режимів раціонального користування й охорони земельних ресурсів у загальній системі природокористування, допустимих навантажень на них, способів і форм організації управління територіальними екосистемами і їх сукупностями різного ієрархічного рівня (системи землеволодіння і землекористування, земельних угідь, ландшафтів і їх компонентів – ґрунтового покриву, рельєфу і т.д.), методів і способів екологізації господарських, меліоративних та ін. заходів щодо відновлення і комплексного поліпшення земель з метою підвищення їх продуктивності і попередження процесів руйнування і деградації. Екологія ландшафтів – вчення про крупні надбіогеоценотичні системи. Еколого-економічні показники – показники, що характеризують різні сторони використання природних благ. Економічна освоєність території – використання території для господарських цілей, будівництва доріг, населених пунктів тощо. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель – надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель; - виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини; - звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами; - компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини. Екосистема (екологічна система) – природний комплекс, створений живими організмами, з умовами їх існування, пов'язаними між собою обміном речовин і енергії, які утворюють систему взаємозумовлених біотичних та абіотичних явищ і процесів. Ерозія ґрунтів – процес руйнування верхніх, найродючіших шарів ґрунту і підстеляючих порід талими і дощовими водами (водна ерозія ґрунтів) або вітром (вітрова ерозія ґрунтів, дефляція, видування). Місцями від ерозії ґрунтів втрачається більше родючих земель, ніж знову освоюється. Природна ерозія ґрунтів – дуже повільний процес. Наприклад, знесення поверхневими водами 20 см ґрунту під покривом лісу відбувається за 274 тис. років, під лугом – за 29 тис. років. При правильних сівозмінах поля втрачають 20 см ґрунту за 100 років, а при монокультурі кукурудзи – всього за 15 років. В останніх двох випадках швидкість руйнування ґрунтового покриву набагато перевищує швидкість ґрунтоутворення. Ерозія ґрунтів привела до повної або часткової, але господарсько-відчутної втрати родючості більше половини всієї ріллі світу (1,6-2 млн.км2, при сучасному використанні 1,4-1,6 млн.км2). Щорічно через ерозію вибуває із сільськогосподарського використання 50-70 тис.км2 земель (більше 3% експлуатованої ріллі в рік). Ерозія ґрунтів вітрова (дефляція, видування) – процес руйнування і перевідкладення ґрунтових частинок повітряними потоками. Найруйнівніша дефляція на піщаних і торф'яних ґрунтах. При дуже сильному процесі дефляції виникають піщані (чорні) бурі. Ерозія ґрунтів водна – процес руйнування і перевідкладення ґрунтових частинок водними потоками. Найчіткіший прояв є. ґ. в. – утворення ярів. Етапи рекультивації земель – послідовно виконувані комплекси робіт щодо рекультивації земель. Рекультивацію земель виконують у два етапи: технічний і біологічний. Ефективність охорони довкілля – максимальна результативність від проведення комплексу заходів щодо забезпечення якості довкілля і оптимального використання природних ресурсів. Ємкість ландшафту – здатність ландшафту забезпечувати нормальну життєдіяльність конкретної кількості організмів без небажаних наслідків. Ємкість угіддя – кількість домашніх чи диких тварин (іноді тих і ін. сумарно), здатних жити і нормально розмножуватись на одиниці площі даного угіддя впродовж невизначеного часу. Іноді виділяють сезонну є. у. – кількість тварин, здатних жити на одиниці території чи в межах всього даного угіддя в сезон, який розглядається, без будь-яких деградацій цього угіддя протягом невизначеного часу. Заболоченість – кількість і площа боліт і заболочених земель якої-небудь території. Чисельно виражається відсотком площі боліт і заболочених земель до всієї площі. Заболоченість поверхні суші нерівномірна, вона різко збільшується на низинних рівнинах і зменшується на підвищених рівнинах і плато; є і зональні відмінності. Заборонена зона – зона, що окреслюється довкола реакторної установки або іншого джерела випромінювання, доступ в яку дозволяється тільки в умовах контролю і проживання в якій звичайно заборонене. Забруднені землі – землі, які містять фізичні, хімічні й біологічні агенти, що негативно впливають на НПС. Забруднення або псування земель – забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Забруднення гербіцидами – хімічні речовини, які використовуються для вибіркового чи повного знищення небажаних трав'янистих (деколи чагарникових і деревних) рослин, називаються гербіцидами. Гербіциди – одна з груп пестицидів. Забруднення ґрунтів – накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості. Забруднення сільськогосподарське – забруднення навколишнього середовища в результаті неправильного використання пестицидів, внесення наднормативних доз мінеральних і органічних добрив, а також відходами і стоками тваринницьких ферм тощо. Основний вид антропогенного забруднення. Забруднювач ґрунту – речовина, яка нагромаджується в ґрунті в результаті антропогенної діяльності в таких кількостях, які несприятливо впливають на властивості й родючість ґрунту, якість сільськогосподарської продукції. Закипання ґрунту – виділення пухирців вуглекислоти при дії на ґрунт, що містить карбонати кальцію та магнію, розведеною мінеральною кислотою (звичайно застосовується 5-10-процентна соляна кислота). Залишкова кількість пестициду в ґрунті – кількість пестициду після встановленого строку очікування з моменту його використання. Запас(и) гумусу – величина, що характеризує вміст гумусу (органічної речовини) в окремо взятому генетичному або орному горизонті чи в будь-якому вибраному шарі ґрунту в розрахунку на умовно вибрану площу. Найчастіше запаси гумусу вираховують на площу, рівну 1 м2 або 1 га для орного шару, для товщі 0-20, 0-50 або 0-100 см. Оцінка запасу необхідна для розрахунку дози органічних добрив при забезпеченні бездефіцитного балансу гумусу. За процентним вмістом гумусу в генетичних горизонтах або шарах ґрунту не завжди можна виявити акумуляцію або втрату органічної речовини, оскільки при цьому одночасно змінюються щільність ґрунту та потужність горизонтів. Достатньою та повною характеристикою в цих випадках служить запас гумусу. Заплавні землі – прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка). Заповідна зона – включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Заповідник – ділянка, в межах якої (постійно чи тимчасово) заборонені окремі види і форми господарської діяльності для забезпечення охорони одного чи кількох видів живих істот, біогеоценозів, одного чи кількох екологічних компоненті загального. Захисні ліси – ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища. Земельна інвестиція – довгострокове вкладання капіталу на поліпшення природного стану і способів використання земель з метою одержання прибутку. Земельні ресурси – сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві. Землі водного фонду – до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. Землі історико-культурного призначення – землі, на яких розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. |
| 1. Державна політика щодо використання та охорони земель 37 Тема... Тема Організаційно-методичні засади взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами з питань державного контролю за використанням... |
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ ТА ЙОГО РЕСУРСІВ Тому в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь в Україні здійснюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого,... |
| Про затвердження Програми розвитку земельних відносин і охорони земель... Про схвалення проекту Програми розвитку земельних відносин і охорони земель у місті Нікополі на 2011-2018 роки, ст. 12 Земельного... |
Синельниківської міської ради Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину Ячменнову Максиму Миколайовичу для комерційного... |
| 29. Опис та використання підпрограм Реалізація базових алгоритмічних структур процедурною мовою програмування. Опис процедур та функцій процедурною мовою програмування.... |
ВСТУП Важливими напрямком сучасної освітньої діяльності в Україні є реалізація комплексної державної політики щодо збереження здоров'я... |
| Незаконне використання привілеїв Розглянемо наслідки, до яких може привести реалізація загроз і наведемо рекомендації щодо захисту від них. Кожна з розглянутих нижче... |
Аналіз регуляторного впливу до проекту рішення міської ради «Про... Згідно з чинним законодавством України використання землі є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або... |
| Р. Д. Левчук Про Проект Стратегії реформ в галузі охорони здоров'я м. Тернополя План заходів по оптимізації закладів охорони здоров'я міста Тернопіль на 2011 рік. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну... |
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової... Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Бердянськ, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної... |