ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ ТА ЙОГО РЕСУРСІВ

• РОЗДІЛ 19

РОЗДІЛ 19

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ ТА ЙОГО РЕСУРСІВ

§ 1. Основні положення законодавства про використання й охорону тваринного світу

Тваринний світ є складовою частиною навколишнього природного середо- вища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень. Тваринний світ має велике економічне значення як джерело отримання харчових продуктів; промислової, технічної, лікарської сировини та інших матеріальних цінностей. Тому в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь в Україні здійснюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого, невиснажливого використання тваринного світу.

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються багатьма нормами права, які розміщені у різних нормативних актах, законах, постановам положеннях, інструкціях. Законодавство України про використання й охорону тваринного світу складають загальні положення Конституції та Земельної Водного і Лісового кодексів, а також загальні вимоги Закону «Про охорону навколишнього природного середовища». Проте особливу роль у регулюванні фауністичних відносин відіграють спеціальні Закони України, а саме: «Про тваринний світ»¹, «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року², «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 року³, «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року⁴, «Про рибу,»^ водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від б лютого 2003 року®, природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року⁵, «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року⁶, «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 року⁷, «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 року⁸, якими визначається режим використання та охорони тваринного світу в межах цих територій та об'єктів, а також іншими законодавчими актами.

Відносини у галузі охорони, використання та відтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов'язана з охороною і відтворенням залишків викопних тварин, регулюються нормами аграрного, цивільного та інших галузей законодавства. Окремі норми щодо охорони тваринного світу містяться у цивільному, адміністративному та кримінальному законодавстві, зокрема стосовно притягнення винних осіб до певних видів юридичної відповідальності.

Завданнями законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу є регулювання суспільних відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу як об'єкта правового регулювання, що базуються на відносинах власності на тваринний світ, та відносинах управління та охорони диких тварин; збереження та поліпшення середовища існування диких тварин; забезпечення умов збереження всього видового і популяційного різноманіття тварин.

Відповідно до ст. З Закону «Про тваринний світ», об'єктами тваринного світу є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та Інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Крім цього, правовій охороні підлягають нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції.

Тваринний світ є об'єктом права власності, а тому в системі законодавства про охорону та використання тваринного світу право власності на тваринний світ- це один з основних інститутів, який включає в себе систему правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин власності на тваринний світ з метою їх захисту та охорони, а також забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу.

Суб'єктом права власності на об'єкти тваринного світу є український народ, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Проте наведене конституційне положення не виключає права державної, комунальної та приватна власності об'єкти та окремі елементи тваринного світу.

Право власності на тваринний світ держава здійснює шляхом делегувати своїх прав власника органам державної виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, власності. Суб'єктами право комунальної власності на об'єкти тваринного світу є територіальні громади, повноваження яких можуть здійснювати органи місцевого самоврядування, або останні можуть їх делегувати органам державної виконавчої влади.

Згідно зі ст. 7 Закону «Про тваринний світ», об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Це, наприклад, тварини, що розводяться у звірівницьких фермах, риби, розведені у рибогосподарських водоймах, добуті в установленому законодавством порядку дозволеними засобами і знаряддями об'єкти тваринного світу, наприклад у порядку полювання чи рибальства.

Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) має бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку. Такими документами можуть бути спеціальні дозволи на полювання (ліцензії, відстрі- лочні картки), договори на ведення мисливського господарства, здійснення рибальства. Це можуть бути і договори купі в л і-продажу, дарування, обміну (наприклад, колекції тварин чи Інших об'єктів тваринного світу).

У передбаченому законом порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені або припинені в Інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян. Право приватної власності на об'єкти тваринного світу припиняється у разі: жорстокого поводження з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу. Право приватної власності у цих випадках може бути припинено в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Завдання законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти тваринного світу, право власності на об'єкти тваринного світу, його форми, підстави припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу, основні вимоги та принципи охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, права та обов'язки громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу та інші важливі положення за* кріплені в Законі «Про тваринний світ». Закон також визначає повноваження державних органів щодо законодавчого регулювання та здійснення управління в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Особлива увага в Законі приділяється положенням про використання об'єктів тваринного світу, до яких відносяться: види використання об'єктів тваринного світу, умови і підстави виникнення та припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу, права та обов'язки користувачів об'єктами тваринного світу. Він закріплює положення про охорону тваринного світу, а саме: визначає зміст охорони тваринного світу та її забезпечення; передбачає положення про охорону середовища існування, умов розмноження, шляхів міграції тварин, а також про охорону, використання і відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин тощо.

У вказаному Законі визначені положення про моніторинг тваринного світу, його державний облік і державний кадастр. Закріплені положення про контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, а також компетенція спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, права посадових осіб цих органів, що здійснюють державний контроль у цій галузі закріплені у шостому розділі. Закон закріплює положення про відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Закон регламентує також міжнародні відносини України в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Неабияка роль у відносинах організації охорони, використання та відтворення тваринного світу належить Закону «Про мисливське господарство та полювання» з наступними змінами і доповненнями. За своєю суттю, цей Закон є господарським і в основному регулює мисливсько-господарські відносини, зокрема закріплює положення щодо організації та ведення мисливського господарства, здійснення полювання та надання мисливських угідь у користування тощо. Проте, в його змісті чимало норм присвячено використанню та охороні об'єктів тваринного світу. Крім того, ст. 27 Закону «Про мисливське господарство та полювання» закріплює положення про охорону і відтворення мисливських тварин, якими є дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полювання. З цією метою користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехиІЧНИХ заходів, тобто комплекс різноманітних робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність У внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіаль- ному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначено Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Завданням законодавства про рибне господарство є правове регулювання відносин у галузі вивчення, охорони, відтворення, використання та реалізації водних біоресурсів, переміщення через митний кордон України водних біоресурсів та продукції з них, а також встановлення основних принципів регулювання та управління рибогосподарською діяльністю в межах території України у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі. Правове регулювання відносин у відкритому морі, конвенційних районах та економічних зонах іноземних держав здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.

Відповідно до положень Закону «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» до водних біоресурсів належать: водні біоресурси (прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; гідробіонти - тварини чи рослини (гідрофіти), що мають різноманітні пристосування для життя у воді), які перебувають в умовах природної волі внутрішніх морських вод, територіального моря, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, транскордонних вод та внутрішніх рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), розташованих на території більш як однієї області та у водах за межами юрисдикції України; водні біоресурси, які перебувають у водних об'єктах у межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також види, занесені до Червоної книги України.

§ 2. Державне управління у сфері охорони та відтворення тваринного світу

Державне управління та регулювання у галузі використання, відтворення і охорони тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Міністерство екології та природних ресурсів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства та їх територіальні органи, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

(контролю) у галузі охорони, використання та відтворення водних живих ресурс* у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, виутріяи НІХ водоймах України та у водах за межами юрисдикції України відповідно ДО міжнародних договорів України; здійснення державного контролю технічною стану рибозахисних споруд, проведення рибозахисних заходів на водозабірних та інженерних спорудах меліоративних систем; здійснення контролю за дотриманням правил рибальства; здійснення контролю за дотриманням лімітів і нормативів використання водних біоресурсів; здійснення контролю за дотриманням правил використання об'єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; ведення обліку суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво консервів і пресервів із водних біоресурсів, присвоєний таким суб'єктам номерів; ведення реєстру рибальських суден; акредитація органів сертифікації персоналу рибальських суден; контроль за дотриманням кваліфікаційних вимог (стандартів) щодо підготовки та сертифікації персоналу рибальських суден; здійснення контролю за достовірністю подання суб'єктами рибного господарства, пов'язаними з добуванням і використанням водних біоресурсів, звітних даних про обсяги використання водних біоресурсів; здійснення контролю за дотриманням порядку придбання або збуту осетрових видів риб та продукції з них; здійснення державного контролю за системою моніторингу рибальських суден; розроблення порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання; погодження науковим установам програм на проведення дослідного вилову водних біоресурсів; встановлення в установленому порядку заборони вилову водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) та забезпечення контролю за дотриманням заборони; видача документів дозвільного характеру у сфері рибного господарства; здійснення розподілу лімітів спеціального використання водних біоресурсів на квоти добування; розподіл між користувачами водних біоресурсів квот добування, у тому числі в районах дії міжнародних організацій з управління рибальством, членом яких є Україна відповідно до міжнародних договорів; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання належить: здійснення державного регулювання і контролю у галузі мисливського господарства та полювання; організація робіт з охорони, використання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь; розроблення та прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань ведення мисливського господарства та полювання, мисливського соба- ківництва, використання ловчих звірів і птахів; видача в установленому порядку дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно- заповідного фонду; встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо використання державного мисливського фонду, а також прийняття рішення про припинення полювання у випадках, передбачених Законом «Про мисливське господарство та полювання».