Ю. О. Заіка Українське цивільне право

Цивільне право України побудоване за пандектною систе­мою і традиційно складається із Першої (її інколи називають Загальною) і Другої (або Особливої) частин.

Першу або Загальну частину становлять такі інститути:

• 
  основні положення цивільного права;
  
• 
  підстави виникнення цивільних прав та обов'язків;
  
• 
  суб'єкти та об'єкти цивільних прав;
  
• 
  правочини;
  
• 
  представництво та довіреність;
  
• 
  строки та терміни;
  
• 
  позовна давність.
  

До Другої або Особливої частини належать:

• 
  особисті немайнові права;
  
• 
  речове право і право власності;
  
• 
  спадкове право;
  
• 
  загальні положення про зобов'язання;
  
• 
  окремі види договірних зобовязань (купівля-продаж, да­
  рування, міна, позика тощо);
  
• 
  окремі види недоговірних зобовязань (заподіяння шкоди);
  
• 
  зобов'язання, що виникають із односторонніх дій (обі­
  цянка винагороди).
  

Сімейне право більшість вітчизняних фахівців розглядають як самостійну галузь права, тому до системи цивільного права його не включають.

1.6. Цивільне законодавство

Цивільне законодавство — це сукупність нормативних актів, в яких містяться норми цивільного права.

За юридичною силою та органом, шо їх видавав, нормативні акти можна поділити на:

• 
  закони;
  
• 
  підзаконні нормативні акти (укази Президента України,
  постанови уряду, галузевих міністерств, відомств, органів ви­
  конавчої влади);
  

• нормативні акти СРСР та УРСР (ті, що не втратили силу).
В сучасному цивільному праві особливого значення набува­
ють такі джерела права, як:

• 
  міжнародні договори;
  
• 
  корпоративні правила;
  
• 
  принципи права;
  
• 
  звичаї торговельного обігу;
  
• 
  юридична доктрина.
  

Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції. Особливе місце в системі цивільного законодавства посідає ЦК. Він має вищу юридичну силу серед інших актів цивільного законо­давства.

Чинний ЦК — результат третьої республіканської кодифікації цивільно-правових норм, набрав чинності з 1 січня 2004 р. Перший ЦК УСРР був затверджений 16 грудня 1922 р. і введений у дію з 1 лютого 1923 р. Другий ЦК УРСР був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. і набрав чинності 1 січня 1964 р. Зміст ЦК 2003 p. становлять такі книги: "Загальні положення", "Особисті немайнові права фі­зичної особи", "Право власності та інші речові права", "Право інтелектуальної власності", "Зобов'язальне право", "Спадкове право".

Закони в державі приймаються в різні часи, тому вони потре­бують відповідної систематизації. Зведення законів у ту чи іншу систему без зміни їх змісту називається інкорпорацією. Так, за останні роки видані збірники нормативних актів із страхового, транспортного, житлового законодавства, законо­давства про інтелектуальну власність тощо.

Систематизація нормативного матеріалу, коли чинні правові норми істотно доопрацьовуються, виключаються застарілі норми, усуваються прогалини та колізії в правовому регулю­ванні і потім видається новий закон в систематизованому вигля­ді, називається кодифікацією, а її результат — кодексом. Ко­декс — це законодавчий акт, в якому об'єднані і системати­зовані норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин.

Підзаконні нормативні акти. Елементами системи цивільного законодавства поряд із законами є також укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. З метою за­безпечення законності актів відомчого законодавства, їх від­повідності законам і підзаконним актам, Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 "Про державну реєстра­цію нормативно-правових актів Міністерств та інших органів влади" введено державну реєстрацію нормативно-правових актів, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, якщо ці акти стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Державну реєстрацію відомчих нормативних актів, прийнятих центральними органами, здій-