|
Скачати 141.41 Kb.
|
Якщо з українською мовою В тебе, друже, не все гаразд, Не вважай її примусовою, Полюби її, як весною ряст. Примусова тим, хто цурається, А хто любить, той легко вчить: Все, що пишеться, в ній вимовляється, - Все, як пісня у ній звучить. Ведучий 1. «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова». Так писав Панас Мирний і так в дійсності воно є. Бо народ без своєї мови – це вже не народ. Ведучий 2. І ми повинні все глибше вивчати свою мову, боротися за її чистоту, образність і неповторність. Ведучий 1. Сьогодні ми поведемо розмову про розділові знаки в українській мові, про її,як здається, зовсім непомітних трудівників. Ведучий 2. Але які вони потрібні. Без них багато що просто втрачає логіку. І тому ми повинні вивчати і знати їх. Бо як гласить народна мудрість «Хто малого не шанує, той великого не варт» Виступи мовознавців. Історик. Історія розділових знаків сягає в глибоку давнину. Її не менше двох тисячоліть. Однак упродовж багатьох віків розділові знаки вживалися безсистемно. Скажімо, давньоруські переписувачі ставили їх де заманеться або щоб перепочити. Але з появою у п’ятнадцятому столітті книгодрукування ситуація почала змінюватися. Поступово вироблялися спеціальні правила вживання розділових знаків, які сьогодні доволі чутливо відображають різноманітні синтаксичні, інтонаційні та інші особливості тексту. Роль розділових знаків величезна, хоч їх у мові небагато. Це крапка, крапка з комою, кома, знак оклику, знак питання, три крапки, тире, двокрапка, лапки і дужки. Система розділових знаків постійно вдосконалюється. Адже навіть у своєму теперішньому вигляді, при всій гнучкості та стрункості вона все-таки ще не завжди передає найтонші мовні нюанси з максимальною точністю. Особливо це стосується поетичних текстів, де розділові знаки часом настільки обтяжують інтонацію, що в ряді випадків поети воліють радше зовсім без них обходитися. Ведучий 1. По-різному ставилися до розділових знаків письменники української так і світової літератур. Ось послухайте.
Ведучий 2. Яке ж значення розділових знаків у нашому повсякденному житті, щоденному спілкуванні. Мовознавець. Чоловік загубив кому і почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб простіші. За нескладними фразами прийшли і нескладні думки. Потім загубив окличний знак і почав говорити тихо, рівно, з однією інтонацією. Його вже ніщо не бентежило, не радувало, він до всього ставився без емоцій. Потім він загубив знак запитання і перестав запитувати, жодні події не викликали його цікавості, де б вони не відбувалися. Ще через кілька років він загубив двокрапку і перестав пояснювати людям свої вчинки. Врешті у нього залишилися одні лапки. Він не міг висловити жодної власної ідеї, весь час когось цитував – так він зовсім розучився думати і дійшов до крапки. Бережіть розділові знаки! Ведучий 2.Оволодіння пунктуацією – річ, поза всякими сумнівами, дуже непроста. Великих зусиль і мук зазнають наші школярі, поки засвоюють розділові знаки. Учениця. Читає вірш «Кома». Я свій портфель перебирала І вивертала аж до дна. Аж глядь, додолу кома впала. Звідкіль це випала вона? З якого утекла рядочка, Забувши правила свої? Либонь, до «що» відбилась мовчки Й не втрапить, де воно стоїть. Всі зошити переглядаю – Мені та помилка нащо?! Я утікачку повертаю На місце коми перед «що». Дрібненька кома,як мачинка, Але хіба це дивина. Що й кома помага людині, Як чесно трудиться вона. Учні. Читають «Казку про Всемогутню кому» Було це за царя Пенька, Коли земля була тонка… Так от на цій землі тонкій З’явився буцімто крадій. Такий, що зроду не було: Проникне потай у село, То порятунку вже не жди – Накоїть кожному біди. У того коні вкраде з двору, У того «вичистить» комору, У того вижене овець Або потягне гаманець, - Усіх покривдить, обдире, Останній статок одбере, Хоч сядь та плачма плач з нужди Або у світ з торбами йди. Так от, як мовлять, на гарячім Зловив злочинця чесний люд, Одлупцював його добряче І до Панька повів на суд: - Вельможний царю, ось крадій, Запеклий, лютий, лиходій, Він чинить зло у всім краю, Доводить нас до скону. Ми в мудрість віримо твою, У праведність закону. Хай воля вершиться твоя: Карай чи милуй крадія. Панько недаром трон посів, Панька пройняв законний гнів: - Ах-ах! Так ось він, супостат, Що обкрадав усіх підряд, Що грабував підданців! Простить такий смертельний гріх? Та нас би світ підняв на сміх! Скарати взавтра вранці. Сувора варта при мечах, При добрім сажню у плечах, - До крадія у чотирьох, Скрутили й кинули у льох. Щоб діло кінчити ураз, Обміркував Панько указ: Вчинив розбійник те й оте, За те злочинство не пусте Що волимо зробити?.. Й без жодних знаків розділових Надряпав цар чотири слова: «Простить не можна вбити». … Тепер одкриєм головне І деже-дуже потайне. Одкриєм по секрету, Щоб не було Паньку на зло, Щоб збитку часом не було Його авторитету. Колись, як ще не був царем, А був він просто школярем, То вчився кепсько, не щодня Робив домашні завдання. А не виконує завдань, То не питайте з нього знань. І двійки раз у раз тому В щоденник сипались йому. Отак недоуком і ріс. Та царські справи – темний ліс: Раз ріс за принца при дворі, То й вийшов в неуки царі. … Отак надряпав мудру фразу Свого правдивого указу, Чухнув за вухом: «Треба б кому Поставить в реченні такому Й печаткою скріпити…» І чиркнув кому навмання (Бо де ж в недоука знання!); «Простить, не можна вбити». На ранок варта при мечах, При добрім сажню у плечах, Веде злочинця на майдан, А там вже юрми громадян, Що, на видовиська охочі, З усіх усюд зійшлися з ночі. І вже злочинця кат чекає. Нарешті дяк указ читає: Вчинив розбійник те й оте За те злочинство не пусте Що волимо зробити? «Простить, не можна вбити». - Овва! Написано «Простить»! Виходить, треба відпустить?.. Ну що ж, біжи відсіль мерщій, Щоб голови не скласти… Зареготав і зник злодій, Аби й надалі красти. Донині трапляються люди такі, У котрих, як мовиться, руки липкі,- Усе то нащадки злочинця, якому Лишитись живому вдалось через кому. Така вона, кома, такі у ній сили, Щоб ми легковажити нею не сміли. Не так її неук поставить бува, І діють у світі усякі дива,- Злочинець уникнути може відплати, А десь і невинного можуть скарати… Щоб кома ніколи до зла не вела, - Потрібно, щоб завжди на місці була. Ведучий 1. Де ж потрібно було поставити кому, щоб злочинець був покараний? Учень. А ще подібну історію розповідає Д. Білоус у своєму вірші «Як цар повелів» Доводилось чути мені: «Навіщо ті коми дурні? – Казав п’ятикласник-хлопчак, - Зі слів зрозуміло і так!» На це я казав у одвіт: Є притча старезна, як світ, Переказ про вирок царя, Коли привели бунтаря. Слузі він диктує в ту мить «Карати не можна простить». Той пише, як цар повелів, І коми не ставить між слів. І ось на майдані для страт – Бунтар у кайданах. І кат, Що мав за царя відомстить «Карати не можна простить» Слуга об’явлю рішенець Аж руку підносить мудрець (Усі шанували його): - Не так прочитав ти, слуго, - Бо встиг зазирнуть крадькома, Що коми у тексті нема. Взяв вирок, поправив умить: «Карати не можна, простить» Побачив, що кома змогла? Така колись притча була. Ведучий 2. А зараз вчена рада пропонує вам мовні задачі-жарти. Будьте уважні!
Ведучий 1. Ми вже достатньо переконуємось, що розділові знаки відіграють важливу роль. Ось щі ще приклади. У реченнях, які складалися з одних і тих самих слів, у різних виданнях були різні розділові знаки. Коли на це звернули увагу, то побачили, що значення цих речень різне. Ось ці речення. Як саме змінюється значення кожного залежно від його пунктуації? Який граматичний доказ рішення цієї задачі?
Ведучий 2. А тепер синтаксична вікторина. Відповідає той, хто першим підніме руку.
Підбиття підсумків Ведучий 1. Ми впевнені, що сьогодні ви побачили, що немає у нашій мові нічого зайвого. Все у ній потрібне і все повинно стояти на своїх місцях і букви і розділові знаки. Тому шкільне міністерство освіти закликає: любіть і вивчайте нашу рідну українську мову так, як заповідав великий Шевченко «… не минайте, ані титли, ані тої коми» Синтаксична вікторина
До лінійки «Відкриття тижня мови в школі» Звучить пісня Петриненка «Україна»
Чую пісню твою молоду. Надивляюсь на диво бузкове У провіснім ранковім саду. Грає майво росою на стеблах, Серед поля дзвенять голоси. Рідна мово, росту я крізь тебе У розповні земної краси. Я промитий Дніпром до кісток. Рідна мово, без тебе ніхто я. Мов на вітрі осінній листок. Але знову ласкава розмова, Обіймає, чарує мене, Виринає із пам’яті слово: Соковите, живе, запашне. Чую голос калини у тиші І на прощу до казки іду, Рідна мово, цвіти і святися! Я – листочок у райськім саду.
Листку подібний над землею Що вітер з дерева зрива, Хто мову матері своєї, Як син невдячний забува.
Не забувайте, звідки й хто ви, Чиїх очей на вас печать. У світі слів немає випадкових, Хоча й вони століттями мовчать.
6. Увага! Звучать десять мовних заповідей!
Своє коріння і плекаймо й бережім. Хай українська мова солов’їна Підніметься і зазвучить, як гімн. Звучить Гімн. |
Азбука моральної культури «Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є... |
Замішування тіста Тому ніколи не беріться за цю справу, якщо у вас поганий настрій. Це перевірено і доведено, що пекти потрібно тільки в хорошому настрої... |
Діагностика вад особистого розвитку (ДВОР) Ти маєш чудову нагоду погляну4ти на себе збоку і проаналізувати, що ти знаєш про себе, поділитися цими знаннями з дорослими, аби... |
"На тебе дивлюся, на тебе молюся" до відзначення Шевченківських днів |
Урок з української мови Тема: «Я все про тебе знаю, Іменнику» Обладнання: схеми-опори, картки для роботи в групах, картки для індивідуальної роботи, сигнальні картки, гербарій лікарських рослин,... |
АКАФІСТ ДО СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО Христової Церкви премудрий учителю, чернечих уставів найперший написателю, Василію Великий, Святої Трійці гарячий і вірний служителю,... |
АКАФІСТ СВЯТОМУ ВАСИЛІЮ ВЕЛИКОМУ Кондак 1 Христової Церкви премудрий учителю, чернечих уставів найперший написателю, Василію Великий, Святої Трійці гарячий і вірний служителю,... |
Задачі на знаходження суми і остачі. Вправи на В. Богданович, робочий зошит із друкованою основою; предметні малюнки: Дід Мороз, сніжинки, потяг, нумерація зупинок, сніговички,... |
Слова та голос – більш нічого А я… я просто вже не можу від тебе нікуди відірватися, бо ти сильна. Більшої сили в світі не існує. А головне – частина мене самої.... |
А. Б. Трушлякова Національний університет кораблебудування Україна все більше інтегрується у європейські і світові структури і все більше студентів з України прагнуть вчитися в університетах... |