|
|
Скачати 66.94 Kb.
|
|
(Звучить пісня Т. Петриненка «Україна») Ведучий І. Україно… Мила моя Україно! Тихії води і яснії зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки… Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі… Ведучий ІІ. Україна ... Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій багатій, мальовничій країні. Тут жили наші прадіди, діди, наші батьки - тут корінь роду українського ще з сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної домівки, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово… Читець. В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна... Цвіти і сяй, моя державна... Читець. Мова, наша мова — Мова кольорова, В ній гроза травнева Й тиша вечорова. Мова, наша мова — Літ минулих повість, Вічно юна мудрість, Сива наша совість. Мова, наша мова, Мрійнику — жар-птиця, Грішнику — спокута, Спраглому — криниця, А для мене, мово, Ти, мов синє море, У якому тоне І печаль, і горе. (Звучить пісня П.Дворського «Рідна мова») Ведучий І. У глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної мови нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: давні літописання різних періодів писемності, пісні та думи, барвисті коломийки і ліричні хороводи, широкий світ фантастики. Сьогодні ми відкриємо перед вами цю багату скарбницю рідної мови, в яку народ складає і своє життя, і сподівання, розум, мудрість, щедрість, почування та гумор наших талановитих людей. Ведучий ІІ. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Народ говорить: „Слово до слова - зложиться мова". Про це свідчать пристрасно напоєні Шевченкові слова життєдайної любові до мови: «Ну що б здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого, А серце б'ється - ожива, Як їх почує!.. Ведучий І. „І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", - звертається до нас великий Кобзар. .Любов до України починається з любові до рідного порога, до пам'яті про стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів'я, пісні. Той, хто не знає материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком. Читець. Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, Роззираюсь на кожній сторінці - Де той рік, де той місяць, Той проклятий тиждень і день, Коли ми перестали гордиться, Що ми українці. І що є в нас душа, повна Власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, Яка ще од Байди нам в'ється. І що ми на Вкраїні таки український народ, А не просто юрба, що у звітах Населенням зветься. І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина, І що щедрість у серці, а не в магазинних вітринах, І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край - територія, а не Вкраїна. Я до тебе кажу і до кожного з вас: - Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе, відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати... Українці мої! Дай нам Боже і щастя і сил! Можна жити хохлом і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна. (Звучить пісня на слова В.Симоненка, муз. О.Білаша „Лебеді материнства") Читець. Що я ціную понад усе? Слово, що правду нетлінну несе, Можна на нього накинути пута, Тільки ж від совісті не відвернути. Мова шовкова, батьківська дяка, Мовцеві з ходу — тавро селюка. Мову сусідню велику псують, Не перейнявши взірець, її суть. Що це? Чи світу приходить кінець, Чи перевівся народ нанівець, Чи благоглупість уже — наша суть, Чи нам до розуму вже не вернуть? Я не лякаю і не повчаю. Вірю у слово правдиве — без краю. Ним — заклинаю. (Звучить пісня «Звучи, рідна мово») Читець. Не губіть своєї мови, Юнко чи юначе! Не цурайтесь того, хто ви, Що з села - тим паче! Бо ж йому пошану гідну Віддають повсюди! Бережіть, як ниву хлібну Рідну мову, люди! У розмові щирій, тісній, В суперечці втомній... Мови - то мов квіти різні - Схожі й неповторні Ви не зрадьте і не крайте Грубими словами, Не топчіть, не забувайте Колискову мами. Щемний запах свого краю У веснянім цвіті, Щедрий вечір, шепіт гаю - Що є в світі кращим? То ж не зводьте перед словом Рідним штучні мури. Не губіть своєї мови - Мови і культури. Ведучий ІІ. Людина має завжди пам'ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу. І сьогодні Україна святкує своє відродження. Проголошення незалежності дало право українській культурі зайняти належне місце. А основою, джерелом культури є національна мова . Ведучий І. Дев’ятнадцятий рік живемо в умовах незалежної держави України. Але цьому передувала тяжка боротьба. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції. Письменники, вчені, художники переслідувалися за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. А спогад про них стане пам'яттю про всіх, знаних і незнаних, але самозречених і мужніх. (Звучить мелодія пісні „Українці мої” на сл. В.Баранова, муз. П.Дворського) Читець. О слово рідне! Орле скутий! Чужинцем кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам'ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких. Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левів рев... О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися. Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. Ведучий ІІ. Мова- то найперша ознака нації. Є мова-є і держава, є і народ.Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги-«раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «людина без мови - то глина безлика, безязика отара овець».А отарою так легко управляти. Ведучий І. Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша вона витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Хотіли вирвати язик, Хотіли ноги поламати, Топтали під шалений крик, В’язнили, кидали за грати. Зробить калікою з калік Тебе хотіли, рідна мати! (Звучить мелодія) Ведучий ІІ. 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою. Ведучий І. 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. Ведучий ІІ. 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. Ведучий І. 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури. Ведучий ІІ. 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. Ведучий І. 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень. Ведучий ІІ. 1884 р. – закрито всі українські театри. Ведучий І. 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”. Ведучий ІІ. 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали. Ведучий І. 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській. Ведучий ІІ. 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями. Ведучий І. 1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план. Читець. Цареві блазні і кати, Раби на розум і на вдачу, В ярмо хотіли запрягти її, як дух степів, гарячу. І осліпити, й повести На чорні торжища, незрячу... Ти вся порубана була, Як Федір у степу безрідний, І волочила два крила Під царських маршів тупіт мідний, — Але свій дух велично гідний, Як житнє зерно, берегла. Ведучий ІІ. Як довго ждали ми своєї волі слова! І ось воно співа, бринить. Бринить, співає українська мова, Чарує, тішить і п’янить. Ведучий І. Як довго ждали ми! Уклін чолом народу, Що рідну мову нам зберіг, Зберіг в таку тяжку негоду, Коли і сам стоять не міг. Читець. Мова — краса спілкування, Мова — як сонце ясне, Мова — то предків надбання, Мова — багатство моє. Мова — то чиста криниця, Де б’є, мов сльоза, джерело, Мова — це наша світлиця, Вона — як добірне зерно. Мова — державна перлина, Нею завжди дорожіть: Без мови немає країни — Мову, як матір, любіть. Ведучий ІІ. Трембітна мово, музико, калино! Звучи в розмові, повсякчас звучи. Говориш ти-говорить Україна. О рідне слово, більше не мовчи! Ведучий І. Не замовкай ніколи, рідне слово, Іскрися жартом, піснею злітай. Над нами квітни завжди веселково, Щоб сяяв щастям український край. (Вітальне слово вчителя української мови) |
|
Музика в нашому житті А ось звучить наспівна, тихенька монотонно-одноманітна колискова пісня та урочисто-святкова весільна, глибока, яскрава, завжди молода... |
Український рушник – символ праці і краси «Хата без рушників – родина без дітей», «Рушник на кілочку – хата у віночку», «Не лінуйся, дівчинко, вишивати – буде чим гостей шанувати».... |
|
Пісня «Школярики» До школи радо хто спішить? Старанно хто уроки вчить? Ведучий Добридень! Шановні гості, вчителі, батьки, бабусі, дідусі, раді вас вітати! |
Тема. Коли пісня жартує Музичний матеріал: українська народна пісня «Сіяв мужик просо»; українська народна пісня «Господарство»; українська народна пісня... |
|
«Наша мова – кетяг калиновий» Звучить пісня «Молитва за Україну», виконує хор учнів 5 класу. «Молитва до мови» Катерини Мотрич, виконує учениця 10-в класу Болтова... |
ВЕДУЧИЙ/ЖУРНАЛІСТ, КОРЕСПОНДЕНТ Ведучий повинний говорити про своєму предметі з ентузіазмом. У сумного ведучого і глядач сумний |
|
Використання українських ігор з елементами співу та музичного супроводу в дитячому садку Вступ Навіть без слів, є чимось вимріяним, подаманою красою, вартісною самою в собі, чимось ідеальним, абстрактним і абсолютним. А вже... |
Ведучий Здрастуй, Слово, Українська Мово! Здрастуй на межі тисячоліть!... Мета: вшанувати пам’ять славнозвісних просвітителів слов’ян – Кирила та Мефодія |
|
Звучить пісня «Як ішли літа наші на ярмарок». На авансцену виходять шестеро учнів Й учень. Життя наших предків було нелегким і водночас романтичним. Багато випало на їх руки й долю роботи — тяжкої, одноманітної.... |
Україна очима М. Гоголя і Р. М. Рільке (за повістю «Тарас Бульба»... Тема: Україна очима М. Гоголя і Р. М. Рільке (за повістю «Тарас Бульба» та оповіданням «Пісня про правду») 7 клас |