|
|
Скачати 184.69 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки молоді та спорту Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Літературно – музична композиція « Музика в житті Т.Г.Шевченка» Виконала: педагог-організатор Жашківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Мазурок Світлани Іванівни м. Черкаси 2013 Тема. Музика в житті Т.Г.Шевченка Мета: розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка, прищеплювати любов і повагу до Шевченкового слова, формувати відчуття прекрасного; розвивати усне мовлення, увагу, уяву, мислення, пам'ять; виховувати любов до рідного краю, української народної пісні, культуру слухання музики; Час: 45 хвилин Вік: 11-13 років Місце проведення: школа (актовий зал) Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, прикрашений рушником, виставка книжок — видань творів поета, фортепіано, репродукції картин і портретів, музичні записи. Оформлення: святково прибраний зал, портрет Шевченка, рушники, виставка творів Шевченка, ілюстрації, напис: І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. Т. Г. Шевченко Не погашай своє світло. Тарас Шевченко Шевченкові пісні молодіють, бо люди з ними живуть, працюють і мріють. Народна мудрість Ведучий. Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Минають роки, десятиліття... Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну. Ніколи не погасне в серцях глибока шана до яскравого сузір'я полум'яних борців за народне щастя, до геніїв, що відлили свій талант рідній Батьківщині. Серед них Тарас Григорович Шевченко. Тарасе, поглянь на свою Україну, вона — в цьому залі. До тебе прийшли сьогодні твої друзі. Ми раді бачити Вас у нашій світлиці. Разом з Вами ми поринемо у спогади про дитячі та юнацькі роки славного Кобзаря, прислухаймося до Шевченківської думки, слова, вклонімося світлій пам'яті поета. Учень. Провіснику волі, великий титане, Справдились думи пророчі твої! Прийми ж ти данину любові і шани Від українців — нащадків твоїх! Звучить пісня «Думи мої». Заходить жінка, одягнена в селянський одяг. Вона несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Шевченка. Підходить хлопчик. Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається? Мати. Так, синочку, правда. Хлопчик А чому так багато зірок на небі? Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив? Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусю, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші — ледь видно? Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли людина добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло. Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила яскраво. Мати. Старайся, мій хлопчику. Вчитель. 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім'ї селянина-кріпака народився Тарас Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном. Восьмилітнього хлопчика Тараса батьки віддали до дяка в «науку». За найменшу провину карав він своїх учнів різками. Учень. Ти взяла мене маленького за руку І в школу хлопця одвела, До п 'яного дяка в науку. «Учися, серденько, колись З нас будуть люди»,-- ти сказала. Вчитель. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. Учень. Там матір добрую мою, Ще молодую, у могилу Нужда та праця положила. Вчитель. Невдовзі після смерті матері в 1825 році помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса. Учень. Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята. Я до школи — Носити воду школярам... Вчитель. Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало». Оксана. Чом же ти плачеш? Ох, дурненький, Тарасе! Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть; найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Тарас. Еге ж, малярем. Оксана. І розмалюєш нашу хату. Тарас. Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо! Я буду-таки малярем. Оксана. Авжеж, будеш! Звучить пісня «Зацвіла в долині червона калина». Вчитель. Тарас наймитує, а випаде вільна часина — читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком. Учень. Хоче малювати, Прагне він до знань, Та за це багато Зазнає знущань. Нишком він малює Статуї в caдy. Вночі пише вірші Про людську біду. Вчитель. Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюловим, Венеціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. Вони побачили великі здібності юнака і викупили його з неволі. Тарас Григорович виправдав їхні сподівання. 1845 року він закінчив Петербурзьку академію мистецтв з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші. Діти розглядають альбом і картини Т.Г.Шевченка. Учень. Так в людському морі Стрітилися брати, Що зуміли в горі Щиро помогти. Викупили друзі, Вольним став Тарас! Чом же серце в тузі? Біль чому не згас? Сміливий і щирий Був Тараса спів. Він гострив сокири, Кликав на панів. Вчитель. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Учень. 10 літ пробув Шевченко На солдатській службі. І з казахами в їх краю Жив у щирій дружбі. І писав вірші в неволі, Кликав рвать кайдани. Вірив, що народ вкраїнський На ворога стане. За Тарасом слідкували, Все забороняли, За писання й малювання Жорстоко карали. Повернувсь Тарас з неволі Вже хворим додому, Але пісню, але-думу Не забув складати, Як страждала-горювала Україна-мати. .. Вчитель. Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно й тужливо звучать його вірші у піснях. Учні виконують пісню «Зоре моя вечірняя» Вчитель. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у кожному його вірші. Він також закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Незважаючи на заборону, Шевченко писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав: Думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю, Караюсь, мучуся... але не каюсь! Вчитель. 9 березня 1861 року Шевченку минало 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет. Учень читає вірш Володимира Сосюри. На могилі Шевченка Над широким Дніпром у промінні блакить, І висока, і тиха могила. В тій могилі співець незабутній лежить, Що народу віддав свої сили. Що народу віддав своє серце й пісні, Свої мрії про зорі досвітні... А лани вдалині, вдалині Розлетілись, як птиці блакитні.... На могилу приносять розкішні вінки З пишних квітів садів України Кароокі дівчата, стрункі юнаки — І всміхаються гори й долини... І щасливий Дніпро зустрічає дідів І жінок — Батьківщини окрасу, І гримить «Заповіту» безсмертного спів На високій могилі Тараса. Спи спокійно, поет! Україна твоя Вже розправила крила орлині, Так, як мріяв колись ти в жагучих піснях, На засланні в тяжкій самотині... Спи спокійно, поет! Ми, нащадки твої, Пронесем крізь віки твоє ім'я, Крізь колючі вітри, крізь жорстокі бої, Батьківщини сини незборимі. Спи спокійно, поет! Образ огнений твій . Не зітерти ні бурі, ні часу. В сім'ї славній, вольній, новій Ми тебе не забудем, Тарасе! Вчитель. Велику невгасиму любов до народної пісні Т.Г.Шевченко проніс через усе своє життя. Вона з дитинства живила його мрії, звучала голосами кирилівських співаків, сумними переборами кобзарів і лірників. Подивіться на цю репродукцію (учитель демонструє репродукцію картини Т.Г.Шевченка «Сліпий») та пригадайте, що ви знаєте про кобзарів? Які пісні вони виконували? (Кобзар — народний співець і музикант, що грав на струнному інструменті — кобзі, ходив від села Звучить пісня «Сліпий козак» В.Карманного Т.Г.Шевченко постійно вводив народні пісні, або хоч окремі рядки з них, у чудове мереживо своїх оригінальних творів. У повісті «Близнецы» Тарас Григорович використав понад 20 народних пісень. Іноді досить було одного рядка, щоб надихнути поета на багато неперевершених строф. Сучасники Т.Г. Шевченка, відзначаючи чудове виконання ним народних пісень, називали поета «наш соловей» (П.Куліш). За свідченням друзів, Т.Г.Шевченко мав тенор. А княжна Варвара Рєпніна (учитель демонструє репродукцію портрета В. Рєпніної роботи Г.Псьола, 1840), друг і шанувальниця таланту поета, розповідала, що співав поет із щирістю, так, що м'який, сповнений суму голос Кобзаря мимоволі проймав душу. Особливо любив Тарас Григорович «співати» свої вірші «Тяжко, важко в світі жити», «Думи мої, думи мої», «Нащо мені чорні брови». Поет постійно дбав про збереження українських народних пісень і часто записував їх у свої етнографічні альбоми. (Учитель демонструє репродукцію картини П.Носко «Т.Шевченко серед селян-кріпаків У Кирилівці».) Серед таких пісень значне місце посідали історичні. Кобзар свідомо ретельно збирав усе, що зберігало славну історію народу. Адже історична пам'ять народу завжди показувала ту найбільшу правду, яку часом не могли зберегти кращі історики. Ці пісні згодом давали поштовх творчій фантазії Тараса Григоровича та ставали історичною основою багатьох його творів («Гайдамаки», «Тарасова ніч»). З ними ви ознайомитесь у старшій школі. Цінував поет і ліричні пісні. Які пісні називають ліричними? (Пісні, у яких висловлюються почуття автора до героя пісні, або розраховані на те, щоб викликати почуття слухачів.) Це рекрутські, бурлацькі пісні, пісні про дівочу й жіночу долю, про материнську любов. Часто оригінальні вірші поета настільки наближалися до народнопісенного варіанту, що досить швидко переходили в народні пісні. Так, великого поширення набула пісня «Зоре моя вечірняя» з поеми «Княжна». Послухайте її у виконанні учнів. Звучить «Зоря моя вечірняя». Як ви гадаєте, за що її так полюбили люди? Учитель вислуховує відповіді дітей і робить висновок. Правильно, саме наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій, близькість до народнопісенної творчості зумовили їх надзвичайну популярність, стали причиною широкого музичного втілення в народній музиці. Недаремно відомий український композитор і вчений-музикознавець СЛюдкевич писав про Т.Г.Шевченка: «Він не складав, а виспівував свої поезії, хоч і без мелодії». Володимир Васильович Стасов — музичний критик, цінував талант поета і вважав романси М.Мусоргського на вірші Т.Шевченка кращими з написаних композитором. З музичних інструментів особливо любив Тарас Григорович віолончель. Тембр цього інструмента за своєю теплотою й виразністю наближається до звучання людського голосу. Як проникливо писав Т.Г.Шевченко саме про віолончель у повісті «Музикант». Читаємо: «Я вам, кажется, не писал еще о виолончели? Чудный, дивный инструмент!.. Боже мой, что за игрушка! Только одна душа человека может так плакать и радоваться, как поет й плачет дивный инструмент... И если б я был два раза раб, то за этот инструмент продал бы себя в третий раз». Зворушливо Т.Г.Шевченко пише про мазурки Ф.Шопена в повісті «Музикант»: «Не отнимая от струн, он заиграл одну из задушевних мазурок вдохновенного Шопена. Кончивши мазурку, он едва внятно проговорил: «Вот у нас свой бал». Проиграл он еще несколько музурок Шопена, одну другой лучше, одну другой задушевнее. К концу последней мазурки я заметил сквозь виноградные листья безмолвные лица многочисленных слушателей — то были горничные, лакеи которые пришли послушать Звучить мазурка Шопена Т.Г.Шевченко добре знав конкретні твори кращих композиторів, В.Моцарта, Л.Бетховена, Й.Гайдна, Ф.Шуберта, Ф.Шопена, М.Глінки, О.Дрогомижського... У бесідах і листуванні з друзями він часто згадував імена скрипалів, співаків, піаністів. Поет мав про них свою думку, виявляв глибоке розуміння музичних творів і давав правильну оцінку їх виконавської майстерності. В.Моцарта і Л.Бетховена Шевченко вважав геніальними композиторами. Читаємо в «Щоденнику» від 17.04.1858 про М.І.Глінку: «Вечером в цирке-театре слушал оперу «Жизнь за царя»! Гениальное произведение! Бессмертный Глинка!»; від 01.10.1857 про виставку в Нижньому Новгороді: «Маленький оркестр в антрактах играл несколько номеров из «Дон Жуана» Моцарта прекрасно, может быть потому, что это очаровательное создание трудно играть не прекрасно». Наведені приклада яскраво свідчать про те, що Т.Г.Шевченко був знавцем і шанувальником музики. Звучить запис «Місячної стати» Л.Бетховена. Один з учнів читає напам'ять вірш Вадима Скомаровського «Над Кобзарем». Учень. Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар. Ані шелесне верба височенька. Наша Оленка відкрила «Кобзар», Вголос читає Тараса Шевченка. Ген за рікою синіє гора, В небі веселка розквітла казково. Ніжно вплітається в гомін Дніпра Добре і щире Шевченкове слово. Так, автором музики до знаменитого «Заповіту» був полтавський музикант Г.Гладкий, пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» написав учитель латинської мови Д.Крижанівський, а «Думи мої, думи мої» —- К.Борисюк. Серед багатьох Шевченкових творів, музичне прочитання яких було започатковане ще в XIX столітті, особливе місце посідає «Заповіт». До втілення цього безсмертного твору Кобзаря неодноразово зверталися професіонали Полум'яний «Заповіт» Т.Шевченка знайшов різні інтерпретації в музиці композиторів минулого і наших сучасників. І сьогодні він робить велике емоційне враження на слухачів. Учень. Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Учень. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Учень. . Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Учень. Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на іржу, а його любові до людей — в ненависть і погорду. Учень. Доля не шкодувала йому страждань, але і v й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Учень. . Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову і знову збуджуватимуть його твори. Вчитель. Отаким був і є для нас, українців, Тарас Григорович Шевченко. (Троє учнів йдуть до портрета Шевченка і несуть синьо-жовтий прапорець) 1-й учень Витай між нами, наш Кобзарю, Між діточками Ти витай, Завзяття свого і відваги, мудрості своєї дай. 2-й учень. Додай нам сили, щоб могли ми Сповнити точно заповіт, Щоб ми підняли народ рідний Й прославили на увесь світ. 3-й учень. Зігрій ти нас своїм запалом, Щоби відтанули серця, Щоб ми почате славне діло Довели разом до кінця. 1-й учень. Присягаєм наш край рідний над усе любити, Рідний народ шанувати і для нього жити. 2-й учень. Присягаєм рідну віру завжди визнавати, По-вкраїнськи говорити, молитись, співати. 3-й учень. Як ріка в гору не піде, як сонце не згасне, Т ак ми того не забудемо, що рідне, що власне. 1-й учень. Що нам рідне, то нам буде і красне, і гоже, Присягаєм, що так буде! Поможи, нам Боже! Звучить пісня «Господи, помилуй нас». Підсумок. Тарас Григорович Шевченко — постать велична й унікальна. Серед світових геніїв важко назвати ім'я поета, вірші якого перелилися б таким широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п'єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. Інтерпретація поезії Т.Г.Шевченка в музиці розпочалася ще за життя поета й триває в наші дні. Досить нагадати, що на початку XX століття 227 поезій «Кобзаря» було втілено у 1500 музичних творів Живе й могутнє слово Тараса Григоровича надихає до творчості багатьох композиторів у різних країнах — в Україні, Канаді, Росії, Америці, Франції... Але кожен із митців знаходить такі поетичні рядки, які найбільше торкаються саме його серця й збуджують невтомну думку. Завдяки надзвичайній мелодійності та ритмічній віртуозності своїх поезій Т.Г.Шевченко здобув славу одного з наймузичніших поетів світу. Учень. Не вмре повік Шевченкове ім 'я! Йому, як сонцю, вічно пломеніти! І буде пісня зроджена твоя, Мов океан рзбурханий, гриміти! Живи, поете, в бронзі і в граніті, Живи, поете, в пам 'яті людській, Живи в піснях, живи у «Заповіті», У слові праведнім, у славі віковій! Література:
|
|
Педагог-організатор Жашківської спеціалізованої школи№1 з поглибленим... Педагог-організатор Олександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жашківської районної ради |
«Наркоманія» Виконала: педагог-організатор Андрієнко Світлана Григорівна Обладнання: роздавальний матеріал (роздруковані аркуші, на яких записаний матеріал для обговорення, роздруковані картки на яких подані... |
|
План реалізації проекту по відзначенню 70-ї річниці партизанського... ... |
Конельськохутірська загальноосвітня школа І – ІІІ ст. Жашківської... Мета: ознайомити глядачів із творчістю Фросини Василівни Мороз, навчити учнів розуміти глибину її творів, виховувати почуття любові... |
|
Підготували та провели: вчитель німецької та англійської мови Костюченко... |
Цікаві способи усного розв’язування деяких видів квадратних рівнянь та рівнянь з параметрами Виконала: Холява Віра Павлівна вчитель математики Уманської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №14 |
|
Смілянської міської ради Черкаської області Педагог – організатор, вчитель методист Державними програмами соціальної підтримки інвалідів в Україні; дати інформацію про проведення Параолімпійських ігор; формувати в... |
«Роль хімії в житті суспільства» Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №87 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область |
|
Тема. Роль жінки у житті і творчості Тараса Мета: на прикладах поетичних шедеврів інтимної лірики Т. Г. Шевченка розглянути красу і складність людських почуттів; викликати в... |
«Штучні квіти з тканини» Виконала Обрала один із модулів свого проекту «Штучні квіти», який входить до інваріативної складової частини програми для 10-11 класів. Сподіваюсь,... |