Урок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва"

Скачати 0.7 Mb.

Назва	Урок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва"
Сторінка	2/6
Дата	17.03.2013
Розмір	0.7 Mb.
Тип	Урок

bibl.com.ua > Музика > Урок

1 2 3 4 5 6

Симфонія (з ф. "співзвуччя") — значний за тривалістю виконання твір для симфонічного оркестру з кількох (3-4) контрастних за характером частин. До основного складу симфонічного оркестру входять: дерев'яні духові інструменти (флейти, гобої, кларнети, фаготи), мідні духові (валторни, туби, труби, тромбони), струнно-смичкові (скрипки, альти, віолончелі, контрабаси), ударні інструменти (литаври, барабани, тарілки, тамтами, трикутники).

Сюїта (з фр. "ряд", "послідовність") — багаточастинний музичний твір, що складається з низки самостійних, контрастних за характером п'єс, об'єднаних спільною художньою ідеєю. Класичною є сюїта, що складається з різнохарактерних танців (жига, менует, полонез, чакона, ригодон, пасакалья, сарабанда тощо). Набули популярності сюїти, складені з музики до театральних спектаклів, білетів, опер, кінофільмів.

Концерт (з лат. "змагання") — термін, який ширше відомий у значенні публічного виконання музики певним виконавцем чи групою виконавців за заздалегідь оголошеної програми і в спеціально обладнаному приміщенні. Найбільш поширеними і концерти для одного або кількох інструментів з оркестром (концерт для скрипки, альта, флейти і т. д.), концерт для скрипки та флейти з оркестром, концерт для двох (трьох) скрипок з оркестром тощо.

Увертюра (з лат. «початок») – інструментальний вступ до театральної вистави з музикою (оперою, балетом, оперети, кантати або ораторії, кінофільму тощо).

Дивертисмент (з фр. — "розвага", "забава") - сценічна вистава, до якої входять танцювальні номери або пісні.

Симфонічна поема - великий симфонічний твір, де в музичних образах втілений конкретний сюжет, поетична або філософська ідея (напр., "Фатум" П. Чайковського, "Моя Батьківщина" Б. Сметани, "Каменярі" С. Людкевича).

Симфонічна фантазія - симфонічний твір, створений з домінуванням елементів фантастики, буянням художньої уяви ("Фантазія на тему Рябіна" А. Аремського, "Іспанське капричіо" М. Римського-Корсакова, "Ніч на Лисій горі" М. Мусоргського). Камерно-інструментальна музика призначена для невеликого складу виконавців.

Соната — багаточастинна (найчастіше тричастинна) інструментальна п'єса для інструмента соло (наприклад, для фортепіано) або для інструментального ансамблю (напр., для скрипки з арфою тощо).

Тріо— п'єса, написана спеціально для ансамблю з трьох музикантів-інструменталістів.

Квартет — п'єса для ансамблю з чотирьох музикантів-інструмента-лістів. Класичний склад струнного квартету — дві скрипки, альт та віолончель.

Алегро — швидкий, жвавий темп.

Ноктюрн — лірична наспівна мелодична п'єса, зміст якої пов'язаний з художніми образами ночі.

Прелюдія — невеликий вступ імпровізаційного характеру перед основним викладом музичного твору.

Баркарола — пісня човняра, поширена у Венеції; наспівна вокальна інструментальна п'єса.

Кантилена — здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації викладом музичного твору. на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності.

Музичні жанри та форми—музично-театральні (опера, балет, оперета, мюзикл). Напрями музики . масових жанрів (джаз, диско, поп- і рок-музика). Проведення конкурсу "Відгадай мелодію"

Поєднання різних видів мистецтва: музики, поезії, театру, хореографії, архітектури й живопису зустрічаємо в оперному мистецтві. Оперний спектакль — це мистецтво колективне, результат діяльності багатьох людей — не тільки тих, хто знаходиться на сцені, а й тих, хто шиє костюми, майструє предмети реквізиту, займається декорацією сцени, налаштовує світло.

Першим оперним твором вважають досвід Вінченцо Галілея (батька знаменитого астронома), який склав музику деклараційного характеру на текст однієї з частин "Божественної комедії" Данте. Основа професійного українського оперного мистецтва була закладена С. Гулаком-Артемовським — його лірико-комічною оперою "Запорожець за Дунаєм".

Водночас з оперою народився балет. Балет — музично-хореографічний виступ, у якому художній зміст, думки та почуття дійових осіб розкривають засобами музики, танцю, пантоміми.

У найперших балетних спектаклях танець і пантоміма ще не були відділені від поетичного слова і співу. Як і опера, балет належить до складних, синтетичних жанрів, які поєднують кілька мистецтв. Це мистецтво ще називають "зримою музикою". Рухи й пластика танцю, як і музичні інтонації, настільки виразні, що можуть передавати широку гаму людських емоцій, подій і явищ життя.
Оперета — музично-сценічна вистава розважального характеру, що поєднує монолог і діалог мовлення з вокальною та інструментальною музикою.

Мюзикл — музично-сценічна вистава, у якій поєднуються різні жанри й виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографії, драматургії й оперного мистецтва.

Із розвитком мистецтва його видово-жанрова система постійно зазнає змін: застарілі жанри виходять із вжитку, а натомість з'являються нові. Так, у XX ст. поширились нові види і жанри музичного мистецтва, пов'язані насамперед із джазом та роком.

Джаз — жанр професійної музики, що виник на поч. XX ст. у південних штатах США внаслідок взаємодії африканської та європейської танцювальної музики. Джерелом джазу були імпровізаційні форми негритянської народної музики.

Диско — стиль популярної танцювальної музики другої половини XX ст., яка характеризується чітким ритмом бас-барабана.

Рок-музика — з'явилася у Великобританії та США на межі 50-60 pp. XX ст.

Поп-музика — поняття, що охоплюють різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування.

Основні елементи художньо-образної мови театрального мистецтва. Театральні професії (актор, режисер та ін.). Створення ляльок до театральної вистави

Театр – особливий і прекрасний світ. У ньому все надзвичайне Перебуваючи в театрі, ми бачимо декорації, намальовані художником і виготовленні в театральних майстернях. На сцені – надзвичайні люди, котрі не існують в повсякденному житті: їх придумав драматург, а зіграли актори. Та, дивлячись на сцену, забуваєш про все: про декорації, освітлення, акторів – тут поринаєш у зовсім інший світ, той, що існує лише на сцені, співчуваючи й переживаючи за героїв. Театр вчить бачити прекрасне в житті та людях.

В

еличезна армія людей — письменників, режисерів, композиторів, художників, хореографів, гримерів і костюмерів, операторів світла і звуку — працює для того, аби ми зустрічалися з головними чарівниками — акторами.

Це вони знаходять шлях до наших сердець. Часто актор створює на сцені образ, відмінний від його власного, для різних ролей змінює своє обличчя як зовнішнє, так і внутрішнє. Змінити зовнішність актора допомагають грим, костюм, маска. Для відображення характера персонажа актор використовує свою пластику, мистецтво мовлення, міміку, жести. Художня мова акторів залежить насамперед від жанру. В оперному спектаклі актори співають, у балетному всі думки й переживання героїв передають мовою танцювальних рухів, у драматичному театрі вони розмовляють, "як у житті", а в ляльковому — беруть собі за помічників ляльок.

Послідовність виготовлення театральної ляльки

Види театру. Хореографія — вид сценічного мистецтва. Види танців. Створення реклами-афіші

Слово "театр" у перекладі з грецької означає "видовище". У ньому відбувається таке життя, якого немає в жодному іншому виді мистецтва. Театр посідає важливе місце в естетичному вихованні людини. Кожен вид театрального мистецтва своїми засобами розповідає глядачеві про людські переживання, думки, почуття, про різні події — реальні й вигадані, теперішні та історичні.

Ляльковий театр існує дуже давно. Впродовж тисячоліть у всіх країнах світу з допомогою ляльок розігрувалися легенди про богів, демонів, перевертнів, джинів. В середні віки ляльки зображували перших людей світу — Адама і Єву, чортів, ангелів, грали народні казки й комічні сценки, що висміювали людські вади: нахабство, брехливість, жадібність, боягузтво. Зароджуються й розвиваються: в Україні — вертеп, у Польщі — шопка, в Росії — Петрушка, в Білорусії — батлейка.

Ляльки в театрах поділяються на три види: маріонетки (ляльки на нитках), рукавичкові (ляльки на пальцях), тростинові (ляльки на тростинах).

Висота ляльок буває різною: від кількох сантиметрів до подвійного людського зросту.

Театр тіней — вид театрального видовища, сюжет у якому розкривається за допомогою рухомих пласких фігурок з картону, шкіри чи особливих кольорових плівок, якими керують актори з допомогою паличок. Ляльки освітлюються ззаду екрану спеціальними пристосуваннями, і на екрані з'являється кольорове або чорно-біле зображення.

Оперний театр — особливий вид музичного театру. Музика і драматургія, живопис і пластика зливаються в ньому в єдине ціле. Якщо в драматичному театрі зміст того, що відбувається на сцені, передається за допомогою

слів, то в оперному основним виражальним засобом є спів. Сценічне дійство в опері розкривається за законами музики. Так, в опері існує вокальний монолог — арія чи музичний ансамбль (дует, коли співають двоє, квартет — четверо, квінтет — п'ятеро голосів разом).

Театр балету — виражальним засобом є пластика. Адже скільки праці треба вкласти, щоб виразом обличчя й рухом тіла передати найскладніші почуття. Балетний спектакль має кілька складових: літературна першооснова (лібрето, або сценарій), музика і хореографія. Всі танцювальні сцени мають відповідати змістові лібрето й настроєві музики.

Цирк (від латинського "коло") — як і театр, виник із трудової, обрядової та військової діяльності. Цирк має сеої жанри — акробатика, еквілібристика, жонглювання, гімнастика, фокуси. Шапіто — пересувний, розбірний цирк.

Танець (від нім. слова "рух") — вид мистецтва, матеріалом якого є поетично осмислені, організовані у часі та просторі рухи і пози людського тіла. Танець, пов'язаний безпосередньо з музикою, називається хореографією. Синтез різних напрямів хореографічного мистецтва має своє місце в балетних виставах, де поєднується класична хореографія і народний танець.

Танець — вид мистецтва, в якому художній образ втілюється через музично організований рух. Головне завдання танцю — виховання засобами хореографічного мистецтва "музичного тіла", здатного виразити в хореографічній пластиці всю складність того музичного твору, за змістом якого створюється танець (народний, класичний, бальний). Пластична природа танцю через самобутню і складну техніку даного виду мистецтва допомагає розкрити внутрішній світ людини, її героїчні вчинки, створює зовнішню характерність, показує його національну, стильову та історичну належність. Виховання засобами хореографіч-

ного мистецтва відображає естетичну категорію прекрасного. Свого найвищого розквіту танець набув у наш час, увібравши найкращі традиції танцювального мистецтва, що відображає типові риси народного характеру, картину життя, побуту, рідну природу.

XXI ст. характеризується певним етапом розвитку суспільства, в якому намітилися конкретні стилі та художні напрями в хореографічному мистецтві. Сучасна хореографія базується на класичній хореографії, тоді як сучасний

танець бере свою основу у масових та популярних формах танцю. Це хіп-хоп, брейк, реп та інші, що є найбільш динамічні складові сучасної хореографії. Сучасний танець постійно змінюється. Його різновидом є також народно-сценічний танець, гімнастика, масові популярні форми танцю, модерн-джаз. Синтез різних напрямів у хореографічному мистецтві дозволяє створити більш ясні художньо-образні форми, що дає можливість людині сприймати навколишній світ у цілому, проникати у найпотаємніші куточки людської душі.

Види танцю

Віденський вальс— виник на поч. XIX ст. у Західній Європі. Попри давню історію, танець постійно розвивається. В австрійській столиці йому приділяли більше уваги, ніж в інших містах. Чимало мелодій для цього танцю написали батько та син Штрауси.

Танго — вважають аргентинським танцем, утім своїм національним надбанням його називають у Бразилії, Мексиці, Болівії, Парагваї, Іспанії, Кубі. Танго відзначається сплетінням величної, гордовитої постави та різних поривчастих рухів, які стали основною рисою хореографії танцю.

Фокстрот — походить від прізвища відомого танцюриста Гаррі Фокса. Танець набув популярності спочатку в Нью-Йорку, потім у Лондоні, а примандрував до Європи лише після Першої світової війни. Успіх фокстроту пояснюється тим, що він тоді став першим відкритим протестом проти старомодних танців вікторіанської епохи.
Румба з'явилася в Латинській Америці разом з африканськими рабами. Румба — це споконвічна гра в кохання.

Ча-ча-ча вигадав англійський учитель П'єр Лавель після поїздок на Кубу в 1947 р. Танець схожий на неслухняного, емоційного, вередливого підлітка.

Джайв походить із південного сходу США. Там має неабияку популярність серед темношкірого населення майже сто років. Сучасний джайв нагадує також військові ритуальні танці індійців Флориди.

Пасадобль — з іспанської означає "подвійний крок". Танець пов'язаний з іспанською коридою. Викладачі танцю радять учням буцімто постійно "стежити за биком".

Самба — танець африканського походження. На щорічному карнавалі у Ріо-де-Жанейро саме самба є головною особливістю яскравого дійства. До Америки та Європи танець примандрував лише на початку XX ст.

Намалюй проект своєї реклами-афіші

Поява кінематографа. Види кіно: ігрове, анімаційне, документальне, науково-популярне. Створення (малювання) "картин, що ожили"

Кіно в житті людини посідає значне місце. Ми ходимо до кінотеатрів, дивимось кінофільми по телевізору. Кіно є знаряддям наукового пошуку й засобом навчання.

Головний секрет кіно криється в особливості нашого зору. Око, що бачить предмет, певний час зберігає його зображення. Поєднання кількох кадрів створюють у людини ілюзію руху на екрані й дозволяють отримати логічний візуальний ряд, який називається кінозображенням. Поява фотографії в 1839 році, а згодом винахід целулоїду наблизили світ до нового відкриття. Треба було створити апарат, у якому б ковзала плівка.

Брати Луї та Огюст Люм'єри перші зрозуміли, що цей рух має бути не плавним, а уривчастим, таким чином поставивши крапку в ланцюгу технічних винаходів і започаткувавши еру кінематографа. 28 грудня 1895 року в Парижі вони вперше в історії влаштували прилюдний показ нового винаходу, який називався кінематографом. Перший фільм був знятий на вокзалі й отримав назву "Прибуття поїзда". Коли на полотні з'явився поїзд, що їхав на глядачів, ті, хто сидів у перших рядах, перелякано схоплювалися з місць. За кілька місяців брати вдосконалили апарат, збільшили кількість фільмів і відкрили перший у світі кінотеатр. Цей день і вважають днем народження нового мистецтва.

Перші фільми не претендували на глибокий зміст, але підкреслювали виключну якість нового видовища — здатність відтворювати рух. І це захоплювало й дивувало.

У

1896 р. апарап Люм'єрів придбав француз Жорж Мельєс. Він з'ясував, що апарат може робити дива: якщо крутити ручку в зворотному напрямку чи з різною шиидкістю, можна змусити людей рухатися на екрані задки, швидше чи повільніше. Брати Люм'сри знімали все, що бачили, вели так звані репортажі або документальні зйомки. Жорж Мельєс вигадав своїх героїв і розігрував дійство, як у театрі, що народило ігрове кіно. А далі кінематограф розширив свої функції – як книги, став розповідати, показувати і навчати. Такі кінострічки почили називати науково-популярними. І, звісно, найулюбленішим видом кіно стала анімація (мультиполі-кація).

Для розвитку просторового мислен-ня сучасна наука і техніка розробляє нові й ефективні засоби. Так, комп'ютер-на графіка дозволяє значно збільшити резу-льтативнісь традиційних методів розвитку просторового мислення, а в деяких випадках створює нові, притаманні лише комп'ютерним технологіям можливості.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

Уроку Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови Мета: дати учням загальне уявлення про культуру, мистецтво як складову частину духовної культури людини, про види мистецтва та їх...	Урок з образотворчого мистецтва у 5-му класі на тему: «Витинанка. Види витинанок» Ознайомити учнів з різноманітними формами декоративно-прикладного ужиткового мистецтва, розповсюдженого в Україні
ТЕМА: ЕКРАННІ ВИДИ МИСТЕЦТВА. КІНО Учитель. Наш попередній урок був присвячений театру. Ми з вами розглядали основні художні засоби театрального мистецтва, ознайомились...	В’язівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Урок з образотворчого мистецтва по темі «Види декоративно-ужиткового мистецтва: килимарство, ткацтво, розпис, лозоплетіння, флористика, різьба по дереву, ковальство, гончарство...
Тема. Художні техніки декоративно-прикладного мистецтва. Виготовлення... Нців, види декоративно-ужиткового мистецтва (визначати практично). Познайомити із складною витинанкою-композицією (багатоколірною),як...	Тема. ВИДИ І ЖАНРИ ЖИВОПИСУ Мета Мета: викликати живий інтерес та прищепити любов учнів до творів живопису, навчити розуміти їх ідейний зміст та засоби художньої...
Конспект уроку у 6 класі Тема. Філософ. Поет. Музикант Мета. Визначити особливості відображення життєвого змісту та почуттів у пісенній творчості Г. Сковороди; збагачувати емоційно-естетичний...	Тема: «Аплікація як вид декоративно-ужиткового мистецтва» Мета: узагальнення і систематизація знання з теми Аплікація як вид декоративно – ужиткового мистецтва, закріпити знання про види...
А дипломатичне; б рекламне; в судове; г військове Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія	3 Книга В. Сухомлинського «Сто порад учителю» зразок Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання