|
|
Скачати 1.01 Mb.
|
|
Класифікація слідів крові. Якщо через нанесені рани витекла значна кількість крові, то на місці події утворюються калюжі, а після їх усмоктування та висихання на великій площі залишаються темно-коричневі кірки.
Нерідко сліди крові замиваються, і тоді кров можна виявити у помийних відрах і тазах у вигляді води рожевого забарвлення. У разі замивання слідів крові на підлозі, останні можуть зберігатися під плінтусами, у шпаринах між дошками, під підлогою. Сліди крові на стелі і стінах часто забілюють або заклеюють шпалерами. Іноді злочинець залишає помарки чи відбитки закривавлених рук на водопровідних кранах, дзеркалах, одвірках, дверних замках тощо. На одязі сліди крові, яких намагались позбутися, найчастіше зберігаються на внутрішніх поверхнях манжетів, кишень, на застібках штанів, носових хустках, краватках, у рантах взуття. На знарядді злочину кров може бути виявлена, наприклад, у місцях з'єднання клинка ножа з рукояткою, молотка з ручкою тощо. У підозрюваної особи або у жертви кров може залишитися у піднігтьовому вмісті. Сліди крові можуть змінюватися під дією зовнішніх факторів (гниття, сонячне випромінювання) або штучно (замивання, затирання тощо). Такі зміни утруднюють або взагалі унеможливлюють диференціювання слідів крові за механізмом їх утворення. Для виявлення крові на темних тканинах чи поверхнях предметів треба застосовувати добре освітлення, іноді - бічне або відбите. На світлих поверхнях сліди крові, навіть замиті, можна виявити в ультрафіолетових променях у результаті того, що фарбуюча речовина крові, поглинаючи промені, набуває темно-коричневого кольору і стає схожою на оксамит.
Направляючи на дослідження речові докази з плямами, щодо яких є підозра, що це - сліди крові, слідчий ставить перед експертами такі запитання:
Значно рідше слідчі органи інтересують такі деталі:
Дослідження волосся Надсилаючи на судово-імунологічне дослідження об'єкти, що за зовнішнім виглядом схожі з волоссям, слідчий передбачає можливість вирішення таких запитань:
Під час дослідження обов'язково вивчається кожний об'єкт. Виняток становлять тільки ті випадки, коли пук волосся вилучений з одного місця, наприклад, з руки жертви. Тоді можна обмежитись дослідженням його частини (10-15 волосин). Найчастіше судово-медичному експертові доводиться мати справу з такими виділеннями, як сперма, слина, піт, сеча. Сперма може досліджуватися у рідкому стані (нативна), як правило, при вирішенні питання про можливість запліднення та в аліментних справах. Частіше ж доводиться досліджувати плями сперми у справах про зґвалтування та розбещення. Запитання, які слідчий ставить перед експертами, у разі виявлення речових доказів з плямами, що можуть бути спермальними: Чи є на вилучених об'єктах сліди сперми? Якщо в плямах виявлено сперму, то яка її групова належність? Для визначення спермального походження плями необхідно мікроскопічним шляхом виявити хоча б один цілий сперматозоїд. У разі, якщо цілі сперматозоїди не виявляються, можна застосовувати: емісійно-спектральне дослідження, метод електрофорезу, гістохімічне виявлення ДНК або біохімічне виявлення холіну та сперміну, яких багато у сперматозоїдах. Коли доведено спермальне походження плями, встановлюють її групову належність. Слину найчастіше доводиться досліджувати на недопалках, конвертах, якщо їх заклеювали за допомогою слини, та на предметах, що могли б слугувати кляпами. У темному приміщенні в ультрафіолетових променях слина дає білясте свічення. Наявність поту встановлюється реакцією на амінокислоту - серін, а сечі - на креатинін.
Згідно зі ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій: гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності. Частина речових доказів має криміналістичний характер. Це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкодження, механізму травми; ототожненню особи, наприклад, методом зіставлення черепа (або його рентгенограм) загиблої людини з її прижиттєвою фотографією; встановленню конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за «трасами» на кістках, хрящах, залишеними їх зазубленими лезами) та ін. Такі речові докази досліджуються у медико-криміналістичних відділеннях. Інша група речових доказів має біологічне походження, тобто являє собою виділення організму людини чи тварини або частини їхніх органів і тканин. Це кров, сперма, волосся, слина, піт, по- то-жирові нашарування, сльози, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагінальні виділення, сироподібне мастило, меконій, сеча, а також нігті, кістки, частки шкіри, м'язової тканини, мозку та інших внутрішніх органів. Речові докази біологічного походження досліджуються в імунологічних і цитологічних відділеннях, де працюють фахівці, котрі після закінчення медичних вищих навчальних закладів отримали спеціальність судово-медичних експертів в інтернатурі, а потім пройшли спеціалізацію з судово-медичної імунології, цитології чи криміналістики. Знання судово-медичної експертизи речових доказів потрібно кожному лікарю, який згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України може бути залучений до огляду місця події вчиненого злочину (ст. 192). Під час огляду місця події судово-медичний експерт повинен допомогти слідчим органам у виявленні, правильному забиранні та упаковуванні речових доказів. Крім того, він може дати слідчому кваліфіковані поради щодо правильного зберігання речових доказів до відправки їх на дослідження, розтлумачити можливості судово-медичної експертизи речових доказів. Це дасть можливість слідчому направити матеріал на дослідження у потрібне відділення та поставити доречні питання на вирішення судово-медичним експертом.
При пошуках слідів на великих площах доцільно застосовувати методи попереднього виявлення крові. Про опромінення ультрафіолетовими лампами вже йшлося. Недоліками такого методу є те, що він дає можливість виявити сліди крові лише у темряві, тільки на світлих поверхнях, потребує наявності джерела струму та ультрафіолетового випромінювання на місці події, що не завжди можна забезпечити. Використовують й хімічні реакції на ферменти крові - каталазу та пероксидазу, які з перекисом водню утворюють білу дрібнобульбашкову піну в результаті виділення кисню. Особливості вилучення слідів, стосовно яких є підозра, що вони є слідами крові:
У живих осіб кров беруть у маніпуляційному кабінеті поліклініки на підставі постанови та у присутності слідчого і двох понятих. Кров беруть шприцом з ліктьової вени у кількості 5 мл, вміщують у стерильний флакон, котрий щільно закривають пробкою і заклеюють смужками паперу з відтиском печатки слідчого. Сліди спермальної рідини Підсохлі спермальні плями мають білястий колір, тканинам ці виділення надають щільності накрохмаленої білизни; краще виявляються на темних тканинах і предметах. За необхідності застосовують ртутно-кварцеву лампу, у променях якої спермальні плями утворюють білясто-блакитну флуоресценцію. Особливості вилучення речових доказів з підозрою на наявність слідів сперми: білизну забирають цілком; з грунту зрізають тонкий шар; з тіла потерпілої особи роблять змиви на марлю фізіологічним розчином або водою; вагінальний вміст беруть на марлеві тампони, з яких відразу ж готують мазки на двох предметних скельцях. Волосся. На місці події можуть виявлятися як поодинокі волосини, так і їхні пучки. Важливим речовим доказом є волосся, виявлене в руках жертви, на білизні зґвалтованої і т. ін., бо воно може належати злочинцеві. Волосся, що може походити від потерпілої особи, інколи виявляється на одязі підозрюваного. Особливості забирання волосся: забирати волосся можна або пальцями, або пінцетом з гумовими наконечниками, щоб не пошкодити об'єкти; кожна волосина, знайдена окремо, вміщується в окремий конверт або пакет з чистого паперу, складений, як упаковка аптечного порошку; пучки волосся забирають разом; з трупів волосся виривають, у живих осіб зрізають ножицями; на голові як зразки беруть по 8-10 волосин з п'яти ділянок: лобової, тім'яної, потиличної і двох скроневих.
Встановлення зовнішності померлого при огляді та дослідженні невпізнаного, особливо гнилого, трупа та кісток чи їх залишків є складною справою. Висихання, гнильні процеси, дія полум'я, інші ушкодження невпізнанне змінюють, а іноді й зовсім знищують зовнішні покрови тіла людини, зокрема голови і обличчя. У таких випадках потрібна реставрація, методи і способи якої залежать від стану мертвого тіла чи його частин. У першу чергу треба поновлювати такі деталі зовнішнього вигляду, котрі практично не змінюються з віком, наприклад вушні раковини. Судово-медична ідентифікація особи може бути поділена на два основні етапи: а) виявлення та фіксація тих ознак померлої людини, які притаманні особі, котру розшукують правоохоронні органи; б) зіставлення ознак особи покійного та розшукуваної людини, їх документування з висновками про наявність чи відсутність ознак, які вказують на тотожність особи покійного та людини, яку розшукують. Всі встановлені та зафіксовані (шляхом опису, фотографування, перенесення на відео-, кіно- та рентгенівську плівку) ознаки особи людини можна поділити на постійні (сталі) та тимчасові (непостійні). До перших (сталих, незмінних) належать стать, вік, зріст померлого, його статура, расова приналежність, маса, індивідуальні особливості будови тіла та окремих його частин, антигенні властивості тканин. До других — захворювання та їх наслідки, перенесені травми й операції, аномалії розвитку, татуювання, ознаки професійної (звичайної) діяльності та інші особисті ознаки будови та статури особи. У всіх випадках експертизи кісток чи їх залишків вирішують питання про: а) зріст; б) стать; в) вік Для встановлення зросту: в процесі розвитку, зростання організму кожна кістка зберігає певні сталі співвідношення з довжиною тіла. Судово-медичний експерт, враховуючи розмір досліджуваних кісток та середні характеристики тієї групи населення, до якої ймовірно належала померла людина, проводить всебічні дослідження кісток. Визначають зріст: ретельно вимірюють кістки, і користуючись певними схемами, виконують систему розрахунків з урахуванням відповідних поправок. Найдостовірніші результати дають дослідження довгих трубчастих кісток, зокрема плечової, стегнової та великої гомілкової. Виходячи з оцінки вікових змін кісток можна більш-менш точно визначити вік людини. У судово-медичних дослідженнях за станом розвитку кісток скелета встановлюється так званий кістковий вік. Одним із суттєвих моментів встановлення віку, особливо молодих людей, є дослідження зубів. Досить значні, добре вивчені особливості кісток характерні для осіб різної статі. Наприклад, великий комплекс певних статевих ознак можна виявити при дослідженні черепа. Так, у жінок і чоловіків мають місце значні розбіжності в розмірах склепіння та основи черепа. Характерні статеві ознаки та відмінності мають також кістки таза та й деякі інші (груднини, ключиці тощо).
За допомогою методів судово-медичної криміналістики можна вирішити значну кількість питань, а саме: встановлення характеру ушкоджень та механізму їх виникнення на тілі й одязі під дією тупих і гострих предметів, електричного струму, при пострілах з вогнепальної зброї і т. ін.; встановлення знаряддя травми - типу, виду, конкретного предмета, яким спричинено ушкодження, за їх особливостями, що відбилися на тілі та одязі; визначення віку особи; ототожнення особи за залишками кісток; давність поховання тощо. Зупинимося на найпоширеніших методах досліджень та їх діагностичних можливостях. |
|
СПЕЦКУРС СУДОВА ЮСТИЦІЯ ЛЬВОВА ХІV-XVIII СТОЛІТЬ Лекція ВСТУП ДО... Поняття судової влади визначають по-різному в залежності від історичного періоду розвитку суспільства, теоретичних засад розуміння... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма з дисципліни «Судова медицина» для студентів спеціальності «Правознавство” денної та заочної форм навчання |
|
Марчук А. І. МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України |
Допущено Міністерством охорони здоров'я України як підручник для студентів медичних вузів Київ С89 Судова медицина: Підручник для студентів мед вузів. / Концевич І. О., Михайличенко Б. В. та ін.; За ред. І. О. Кон-цевич, Б.... |
|
Словник юридичних термінів Абсолютна монархія – форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) |
Судова практика з перегляду кримінальних справ у касаційному порядку* Донецькій області 122 (107), Автономній Республіці Крим 71 (69) та м. Києві 64 (52) |
|
12. 00. 09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;... Укладач: кандидат юридичних наук, доцент Кириченко О. В. – Дніпропетровськ: ДДУВС, 2013. – 11 с |
Судова палата у кримінальних справах Вус С. М., Гошовської Т. В., Гриціва М.І., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.... |
|
"Кримінальна відповідальність за хуліганство" Відмежування хуліганства від суміжних злочинів (судова практика у справах про хуліганство) |
A БВГДЕЖЗ І КЛМНОПРСТУЦФЧШЮ Абсолютна монархія — форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю,... |