|
|
Скачати 316.56 Kb.
|
| A Б В Г Д Е Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ц Ф Ч Ш Ю А Абсолютна монархія — форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю, імператору). Автократія (самодержавство) — система управління, що виявляється у необмеженій ібезконтрольній владі однієї особи. Автономія — відносно самостійні у здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальні утворення у межах певної держави. Авторитаризм — система влади, що характерна для антидемократичних політичних режимів. Влада концентрується в руках однієї особи або одного державного органу, при цьому занижується або виключається роль представницьких інститутів влади, ущемляються основні політичні права і свободи. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм. Авторство — право визнавати особу автором творів науки, літератури і мистецтва. Авторське право — сукупність правових норм, якими регулюються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Адвокат — особа, яка надає фізичним і юридичним особам різні види юридичної допомоги, передбачені законодавством. Адвокатура — добровільне професійне об'єднання юристів, призначення якого полягає у наданні, у випадках і у порядку, передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям. Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка полягає у покладенні на фізичних осіб, які вчинили адміністративне (в сфері управлінських відносин) правопорушення, санкцій особистого, майнового чи морального характеру. Адміністративне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, що регламентують суспільні відносини, які виникають в процесі державного управління та у зв'язку зі здійсненням державними органами діяльності управлінського характеру. Адміністративне затримання — захід адміністративно-правового припинення та забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Адміністративні правопорушення (адміністративний проступок) — протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. (ст.9.КпАПП ) Адміністративне стягнення — міра відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.(ст23.КпАПП ) Активне виборче право — право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування. Акціонерне товариство — господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Амністія — рішення компетентного органу державної влади про повне або часткове звільнення від покарання певної категорії засуджених за вчинення злочину, про скорочення призначеного їм судом строку покарання або заміну його м'якшим покаранням, припинення порушеного кримінального переслідування. Антидемократичний державний режим — державний режим, при якому суттєво утруднюються можливості реалізації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи в руках однієї особи. Апарат органів виконавчої влади — організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень. Акт юридичний — акт ( офіційний документ) волевиявлення держави, формально обов’язковий для виконання. Аліменти — кошти, наданні у визначених законом випадках одними особами на утримання інших, які потребують матеріальної допомоги. Апеляційні суди — судові інстанції, що переглядають за апеляціями учасників процесу рішення нижчих судів, які ще не набули законної дії. Апеляція — одна з форм оскарження судових рішень у цивільних і кримінальних справах до суду вищої інстанції, що має право переглядати справу. Арбітраж — спосіб вирішення спорів, що розглядаються відповідальними, спеціально уповноваженими на це органами. Б Багатодітні матері — матері, які виховують 3 і більше дітей віком до 16 років. Банк — юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах Банківське право — сукупність правових норм, що регулюють порядок організації та дія - льності банків, їхні взаємовідносини з клієнтами, а також порядок здійснення ними бан - ківських операцій. Батьки — батько та мати, записані органами реєстрації актів громадянського стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини. Батьківство — факт походження дитини від певного чоловіка (батька). Батьківські права та обов'язки — особисті й майнові права та обов'язки, які закон надає батькам (батькові і матері) для забезпечення належного виховання і матеріального утримання дітей, а також захисту їхніх прав та інтересів. Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, справді шукають роботу та здатні приступити до праці. Благодійна діяльність — безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійна організація — недержавна організація, головною метою діяльності якої здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства, або окремої категорії осіб. Бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів. Бюджет державний — форма утворення і використання централізованого фонду коштів для забезпечення виконання функцій держави і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Бюджетна система України — сукупність бюджетів різних рівнів. Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. В Важкі роботи — роботи, пов’язані з підвищеною витратою працівником психічних або фізичних зусиль. Верховенство закону — визначальна роль закону в правовій системі держави, в діяльності всіх суб’єктів права, насамперед державних органів і посадових осіб. Ветерани військової служби — громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чи колишнього Союзу РСР, а також інваліди І та ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби. Ветерани війни — особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни Ветерани праці — особи, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об’єднаннях громадян, мають трудовий стаж (жінки — 35 років, чоловіки — 40 років), вийшли на пенсію. Вибори — процес, в результаті якого певна спільність людей шляхом голосування формує склад державного органу або місцевого самоврядування. Виборчі цензи — сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах. Виконавча влада — одна з гілок влади у державі за теорією поділу влади; сукупність повноважень і функцій по управлінню державою; система державних органів і посадових осіб, що здійснюють ці повноваження та функції. Вихідні дні — вільні від роботи дні, які надаються трудящим щотижня для відпочинку. Відповідальність конституційна — різновид юридичної відповідальності, що має складний політично-правовий характер. Відповідальність кримінальна — вид юридичної відповідальності, суть якого полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання. Відповідальність юридична — вид відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників передбачених законодавством санкцій, що забезпечується у примусовому порядку державою. Відпустки — певний календарний період часу, що надається працівникам протягом року для відпочинку, відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, задоволення інших життєво важливих потреб та інтересів зі звільненням від виконання трудових обов’язків і збереженням місця роботи (посади) та зарплати (допомоги) у випадках, передбачених законом. Відпустка щорічна — вставлена законом кількість календарних днів безперервного відпочинку, які щорічно надаються працівникові власником або уповноваженим ним органом із збереженням місця роботи і середнього заробітку. Відшкодування шкоди — цивільна правова компенсація майнових збитків, заподіяних правопорушенням. Влада — здатність одного суб'єкта нав'язати свою волю іншому суб'єктові. Внутрішні функції держави — державні функції, які здійснюються у межах даної держави і в яких виявляється її внутрішня політика. Власність — належність засобів і предметів виробництва народові, а також відповідним фізичним або юридичним особам. Володіння — фактичне утримування речей, що має юридичне значення, тобто захист від порушення. Г Галузь права — певна сукупність правових норм, що мають загальний предмет і метод правового регулювання. Галузь законодавства — сукупність усіх чинних нормативно-правових актів, що мають загальний предмет і метод правового регулювання. Гіпотеза — частина норми права, в якій встановлюються умови, за наявності яких діє правило, що встановлене в її диспозиції. Господарське товариство — підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Громадянин —фізична особа (індивід), яка має громадянство даної держави. Громадянство — необмежений у просторі й часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав і обов'язків. Громадянське суспільство — незалежна, але взаємодіюча з державою форма співжиття людей, яка забезпечує найсприятливіші умови для діяльності громадян та їх об'єднань у всіх сферах суспільних відносин. Д Делікт — порушення цивільно-правових норм, за яке передбачена цивільно-правова (майнова) відповідальність. Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення. Демократична держава — держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо. Демократичний державний режим — державний режим, при якому реально забезпечується реалізація широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів. Держава — особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління й примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни. Державний апарат — система органів держави, які виконують управлінські функції. Державна влада — здатність держави за допомогою державного апарату підкорювати своїй волі поведінку людей та їхніх об'єднань. Державна служба — спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституційних цілей і функцій держави. Державний режим — сукупність форм і методів здійснення державної влади. Державний орган — особа або група осіб, організованих у встановленому законом порядку, які виступають від імені держави і у зв'язку з чим наділені державно-владними повноваженнями. Державний суверенітет — повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві за власним розсудом вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави. Державні комітети — центральні органи виконавчої влади, які безпосередньо не формуючи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи між секторного характеру. Державні підприємства — організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ. Державні установи — організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ. Деспотія — влада абсолютного монарха, особа якого обожнюється, тому відкидається необхідність додержуватися законів і моральних норм, що робить його владу дійсно нічим не обмеженою. Джерело підвищеної небезпеки — об'єкт, експлуатація якого пов'язана з підвищеною ймовірністю завдання шкоди оточенню. Джерело (форма) права — засіб зовнішнього виразу права, за допомогою якого воно набуває формальної визначеності та загальнообов'язковості. Диктатура — необмежена політична, ідеологічна та економічна влада, яка здійснюється певною групою осіб на чолі з лідером, ім’я якого може дати назву тому чи іншому правлінню (бонапартизм, сталінізм і т. ін.). Диспозиція — частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки, тобто те, що суб'єкт повинен (або може) робити чи не робити. Дисциплінарна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що виникає за порушення дисципліни у сфері трудових відносин і полягає в накладанні на винних мір дисциплінарного характеру: догани чи звільнення. Дієздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати й здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Договір житлового найму — письмовий документ, укладений на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім'я видано ордер), що передбачає правила користування житлом, права та обов'язки сторін із утримання жилого будинку і прибудинкової території. Договір — взаємна угода між двома чи більше особами, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення правовідносин. Договір купівлі-продажу — усна або письмова угода за якою одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно у власність іншій стороні (покупцеві), а друга сторона зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Договір оренди землі - угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Договір позики — договір за яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Дольова відповідальність — вид цивільно-правової відповідальності, за якої кожний з боржників несе відповідальність перед кредитором лише в межах тієї її частини (долі), яка встановлена для нього законом чи договором. Дуалістична монархія — монархія, в якій законодавча влада переходить до представницького виборного органу (парламенту), а монарх зберігає у своїх руках виконавчу владу і по своїй волі формує уряд, відповідальний перед ним. Е Екологічна безпека — стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здорові людей. Екологічне законодавство — система нормативно-правових актів, які регламентують суспільні відносини у сфері раціонального використання і збереження природних ресурсів. |