|
|
Скачати 1.01 Mb.
|
|
Пошкодження та смерть від дії низьких температур. Вплив низької температури дістає вияв або як загальна дія на організм (переохолодження), або як місцеві прояви (озноблення, відмороження). Загальне переохолодження організму настає внаслідок порушення теплового балансу — організм втрачає тепла більше, ніж продукує. Цьому сприяють метеорологічні фактори: підвищена вологість, вітер, швидка зміна температури, охолодження у воді тощо; стан здоров'я; загальні соматичні та психічні захворювання, травми, перевтомлення, емоційний стрес. Важливу роль відіграє вік. Найменш стійкими до холоду є новонароджені діти та старі. Окремо треба зазначити, що дуже часто причинами переохолодження є одяг, який не відповідає погодним умовам, алкогольне сп'яніння, а особливо — поєднання цих факторів. Для кори головного мозку біологічний нуль становить +31°С, нижче цього рівня настає втрата свідомості, а центри дихання й кровообігу припиняють діяльність при +24°С. Безпосередньою причиною смерті можуть бути первинна зупинка дихання, судинний колапс, холодовий шок або фібриляція шлуночків серця. Під дією низької температури смерть настає від переохолодження організму, а не від замерзання. Замерзання тканин відбувається тільки після смерті, якщо температура навколишнього середовища нижче 0°С. Смерть від переохолодження судово-медичний експерт може вже запідозрити, оглядаючи труп на місці події. Так, людина, яка мерзне, приймає характерну позу "калачиком" — руки й ноги зігнуті і притиснуті до тіла. Тепло тіла людини, котра вмирає на снігу, розтоплює його, перетворюючи на лід, в який Інколи вмерзає одяг. У кутках очей можуть бути замерзлі сльози, а у отворів носа і рота, на вусах і бороді — льодяні бурульки. У більшості випадків одяг на трупі щільно загорнутий, але іноді у період агонії у людини виникають почуття жару і відповідні галюцинації, внаслідок чого вона роздягається і розкидає свій одяг. Крім наведених зовнішніх ознак, при судово-медичному дослідженні може виявитися різко виражене трупне заклякання й "гусяча шкіра" як результат, скорочення м'язів шкіри, що підіймають волосся. Внутрішні ознаки смерті від переохолодження Звертає на себе увагу переповнення кров'ю і лівої, і правої половини серця та крупних судин. Якщо смерть настає при температурі -15°С і нижче, кров у серці і судинах — червона, зі згустками. Такий самий колір мають трупні плями і слизові оболонки. Головний мозок і його оболонки, а також легені повнокровні. У легенях — червоні крововиливи, іноді значних розмірів. Переповнення сечею сечового міхура.
Електротравма — це комплекс загальних і місцевих змін в організмі, що виникають під впливом електрики. Найчастіше ураження електричним струмом трапляються у побуті та на виробництві, рідше — у лікувальних закладах при фізіотерапевтичних процедурах, іноді людина уражається атмосферною електрикою (блискавкою). Як правило, електротравма — це наслідок нещасного випадку, але може бути нанесена з метою самогубства або вбивства. При ураженні електрострумом також відіграють роль тривалість і щільність контакту. Короткочасне торкання дроту з високою напругою (більш 250 вольт) може закінчитись без серйозних наслідків для організму. У той же час тривалий контакт з дротом під напругою 60 вольт може призвести до смерті. Особливо небезпечним є провідник струму, затиснутий у руці, бо скорочення м'язів кисті веде до більш щільного контакту і людина сама практично не може звільнитись. Механізм дії струму на організм. Розрізняють специфічну (механічну, електролітичну й теплову) і неспецифічну дію струму. Електричний струм, проходячи через тканини, викликає дуже болючі м'язові судоми, які зміцнюють і ущільнюють контакт з провідником. Крім того, внаслідок скорочення можуть відбутися розриви м'язової тканини, сухожиль, а у фізично розвинених осіб — навіть відкриті переломи кісток. Під дією струму порушується іонна рівновага, що спричиняє некроз тканин. Біля аноду тканини коагулюються, а біля катоду — розплавлюються (коліквація). Через електричний опір тканин організму електроенергія струму перетворюється на теплову енергію відповідно до закону Джоуля-Ленца. Внаслідок цього у місці контакту утворюються знак току (електромітка), а також опіки різного ступеня — аж до обвуглювання кісток. Як наслідок електротравми можуть спостерігатися вторинні явища, такі як опіки різного ступеня при займанні одягу від вольтової дуги чи блискавки, "тупі" травми при падінні з різної висоти після, ураження електрострумом або акустичні ушкодження слухового апарату при ураженні блискавкою. Ці ушкодження є результатом неспецифічної дії електроенергії. Смерть при електротравмі може настати: - від первинного припинення дихання внаслідок тонічного скорочення діафрагми, міжреберних м'язів і м'язів голосових зв'язок або паралічу дихального центру довгастого мозку; - від первинної зупинки серця, 34. Автотравми та їх судово-медична оцінка. Під час виконання судово-медичних експертиз у випадках автотравм судово-медичному експерту доводиться вирішувати цілу низку питань, що цікавлять слідчі органи: - Чи є на тілі загиблої людини ушкодження? - Чи прижиттєві вони? - Чи є виявлені ушкодження специфічними й характерними для автотравми? - Який тип автомобіля (вантажний, легковий) спричинив травму, якою його частиною або деталлю травмовано людину? - Наявність в органах і тканинах алкоголю, наркотичних речовин, ступінь сп'яніння. Щоб вирішити перелічені вище питання, треба мати чітке уявлення про види автомобільної травми, фази травмування та механізм утворення ушкоджень у кожній фазі. Пропонують таку класифікацію авто-травми: 1. Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною (пішоходом, велосипедистом, мотоциклістом): а) зіткнення з передньою частиною автотранспорту; б) зіткнення з боковою частиною автотранспорту; в) зіткнення з задньою частиною автотранспорту. 2. Травма від переїзду пішохода колесами автомобіля. Повний переїзд: а) переднім, заднім чи обома колесами однієї сторони; б) передніми колесами, задніми колесами, передніми й задніми колесами. Неповний переїзд: а) переднім колесом; б) заднім колесом. 3. Травма від випадіння (пасажира, водія) з автомобіля, що рухається: а) із кабіни автомобіля; б) із кузова автомобіля (вперед, вбік, назад); в) від падіння з підніжки автомобіля. Кожний вид автомобільної травми складається з кількох послідовних фаз, в результаті чого на тілі та одязі постраждалої людини утворюються відповідні ушкодження. Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною складається з трьох-чотирьох фаз. Перша фаза — це контакт тіла людини з передньою, боковою або задньою поверхнею автомобіля. Друга фаза зіткнення автомобіля з пішоходом. Ушкодження при закиданні тіла на автомобіль виникають внаслідок удару об поверхні автомобіля і загального струсу. Третьою фазою при зіткненні людини з передньою чи задньою частинами легкового автомобіля є ковзання тіла по капоту або кришці багажника і падіння на дорожнє покриття чи ґрунт. Нарешті, після падіння тіла на покриття дороги або ґрунт може відбутися ковзання тіла, внаслідок чого утворюються великі садна відкритих частин тіла з численними паралельними подряпинами на поверхнях саден. Ці подряпини відповідають напрямку ковзання вказаних частин тіла по нерівній поверхні. Травма від зіткнення рухомого автомобіля з людиною зустрічається найчастіше порівняно з іншими видами автотравми. У цих випадках при дослідженні трупа звертають увагу на ушкодження, які виникли в кожній із фаз заподіяння травми. При зіткненні автомобіля з тілом людини виникає ряд контактних ушкоджень, які є характерними для цього виду травми, а саме: ушкодження у вигляді саден, синців і ран від удару облицювальною решіткою радіатора, бампером, обідком фари, болтами та іншими частинами, які мають характерну форму (відтворюють форму частини автомобіля, якою було заподіяно ударХ Удар бампером призводить часто до так званого «бампер-перелому>, який має вигляд осколкового перелому у вигляді клина чи трикутника, основа якого звернена у бік удару. Ці переломи розміщуються на кістках ніг — гомілки чи стегна. Травма від переїзду колесом автомобіля. При цьому виді автотравми, який у чистому вигляді зустрічається досить рідко, особливого значення надається виявленню специфічної ознаки цього виду автотравми — слідів протектора колеса. Травма в кабіні автомобіля. У цих випадках найчастіше спостерігаються ушкодження голови, грудної клітки і нижніх кінцівок, причому у водія і пасажирів при цьому виді автотравми утворюються різні за характером, тяжкістю і локалізацією ушкодження, що дозволяє визначити місце перебування людини в кабіні автомобіля. Травма при випадінні з кузова чи кабіни рухомого автомобіля. Цей вид автотравми частіше зустрічається в сільській місцевості, тобто там, де перевозки людей здійснюються в кузовах вантажних автомобілів. При цьому виді травми специфічних ознак, як правило, не спостерігається. Мають місце ознаки характерні для падіння тіла з висоти. У тих випадках, коли проходить комбінація падіння з кузова з наступним перекочуванням колеса, то відзначається сукупність ознак падіння з висоти і специфічних для переїзду. Травма від здавлення тіла між автомобілями чи притискування тіла до нерухомих предметів. Такий вид автотравми у чистому вигляді зустрічається рідко, і при дослідженні трупа, поряд з ушкодженнями залежно від місця здавлення тіла, необхідно звернути увагу на ознаки одного з видів механічної асфіксії (компресійну асфіксію) — екхіомотичну маску і карміновий набряк легенів. 35. Залізничні травми та їх судово-медична оцінка Сукупність ушкоджень, що виникають у людини внаслідок експлуатації рейкового транспорту, відноситься до рейкової травми. Цей вид травми включає залізничну, трамвайну, травму в метро. До нього може бути віднесена також травма у шахті чи на будівництві, пов'язана з механізмами, що рухаються по рейках. Найчастіше судово-медичному експерту доводиться стикатися із залізничною травмою, яка може бути наслідком: а) зіткнення пішохода із залізничним транспортом, що рухається; б) переїзду людини колесами залізничного транспорту; в) падіння з залізничного транспорту, що рухається; г) удару людини, що рухається на залізничному транспорті, об нерухомі предмети; д) здавлювання частин тіла між вагонами; е) придавлювання людини частинами залізничного транспорту до нерухомих споруд; є) травмування всередині залізничного транспортного засобу, що рухається, під час катастроф; ж) комбінації окремих видів залізничної травми, наприклад — зіткнення людини із залізничним транспортом, що рухається, з наступним падінням тіла на рейки та переїздом колесами. Залізнична травма — це найчастіше нещасний випадок або самогубство. У кожному виді залізничної травми можна виокремити такі самі фази, що й при автотравмі. Специфічним при залізничній травмі вважається слід на тілі від переїзду колесами, що відбиває особливості будови коліс поїзду транспорту та головки рейки. Ножицеподібна дія цього гребеня (реборди) і внутрішньої поверхні головки рейки призводять до розділення тіла чи окремих його частин. Якщо гребінь на ділянці, де лежить тіло, не щільно прилягав до головки рейки, повного розділення може не бути. До залізничної травми належить комплекс ушкоджень, які виникають унаслідок руху залізничного транспорту. Виділяють кілька різновидів залізничної травми:
У разі переїзду колесом залізничного транспорту тіла виникають специфічні ушкодження - смуги тиснення й обтирання. Смуга тиснення - це відбиток на шкірі зовнішньої поверхні обода колеса (див. фото 8). Вона має 8-14 см завширшки, чіткі межі, пергаментну щільність і буро-бурштиновий колір унаслідок підсихання. Вздовж смуги тиснення можуть спостерігатися розриви шкіри круглястої форми, а в прилеглих тканинах-вогнищеві крововиливи. На деякій відстані від смуги тиснення спостерігається здирання епідермісу - смуга обтирання (див. фото 9), що утворюється від тертя бічної поверхні колеса під час перекочування від тиснення, 2-15 см завширшки. При ударі частинами поїзда, що рухається, з подальшим відкиданням тіла утворюються специфічні ушкодження - сліди ковзання, коли тіло падає на покриття залізничного полотна й деякий час продовжує рухатися за інерцією, чи сліди волочіння, внаслідок протягування тіла, зчепленого частинами потягу, по залізничному полотну. Залізнична травма з відчленуванням голови чи розділенням тулуба, при відсутності інших ушкоджень, найчастіше свідчить про випадки самогубства.При такій травмі, як удар частинами рухомого поїзда, найчастіше мовиться про нещасний випадок. 36 Раптова смерть, судово-медична оцінка Таким чином, раптова смерть є одним з різновидів ненасильної смерті. Під нею розуміють смерть, яка настає швидко (протягом б годин) і несподівано для оточуючих, особи, яка здавалася здоровою. Така смерть спостерігається при прихованих гострих або хронічних захворюваннях і тому викликає підозру на насильну. При дослідженні трупа у випадках раптової смерті перед судово-медичним експертом постають два головних завдання: 1) виключити насильну смерть; 2) установити причину смерті, танатогенез і вплив конкретних зовнішніх чинників, які обумовили несприятливий наслідок захворювання. Судово-медична експертиза трупа у разі раптової смерті становить значні труднощі, оскільки попередні відомості про характер захворювання, його перебіг, стан здоров'я померлого незадовго до смерті, а також про процес умирання, як правило, відсутні. Тому особливого значення набувають дані огляду трупа на місці його виявлення, де можуть бути знайдені лікарські засоби чи упаковки від них, рецепти тощо. Ознайомлення з медичною документацією — картою амбулаторного хворого, історією хвороби (якщо померлий раніше лікувався) дозволяє вивчити найближчий, а інколи й віддалений анамнез, з'ясувати картину перебігу захворювання. Причини раптової смерті Захворювання органів кровообігу Судово-медична практика свідчить, що раптову смерть може спричинити будь-яке захворювання. Однак, найчастіше її причиною є захворювання органів кровообігу (70% випадків). Серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності в Україні. Захворювання органів дихання Захворювання органів травлення Захворювання сечостатевої системи Захворювання нервової системи Інфекційні захворювання Раптова смерть у дитячому віці Раптова смерть за особливих обставин Підсумки Залежно від завдань слідства у підсумках експерт повинен дати судово-медичну оцінку всім патологічним змінам і ушкодженням, указаним в діагнозі, зазначити їх характер, механізм виникнення й розвитку, тяжкість, давність, відношення до причини смерті.
Отрутою прийнято вважати речовину, яка, будучи введеною Iв організм іззовні, у невеликій кількості, діючи хімічно чи фізико- хімічно, за певних умов спричинює розлад здоров'я чи смерть. Із визначення поняття отрути очевидно, що нею не можуть бути токсичні речовини, які виробляються в організмі, внаслідок порушення внутрішньоорганного чи клітинного обміну, хімічні речовини, яких для розладу здоров'я потрібно вжити велику кількість, хвороботворні агенти та ін. Стосовно отруєння людини, токсикологія вивчає два основні процеси, що відбуваються в організмі: токсикодинаміку - тобто реакцію організму на дію отрути та токсикокінетику - процес перетворення токсичної речовини в організмі. Токсична дія хімічної речовини на організм залежить від деяких умов, які характеризують отруту та організм. |
|
СПЕЦКУРС СУДОВА ЮСТИЦІЯ ЛЬВОВА ХІV-XVIII СТОЛІТЬ Лекція ВСТУП ДО... Поняття судової влади визначають по-різному в залежності від історичного періоду розвитку суспільства, теоретичних засад розуміння... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма з дисципліни «Судова медицина» для студентів спеціальності «Правознавство” денної та заочної форм навчання |
|
Марчук А. І. МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України |
Допущено Міністерством охорони здоров'я України як підручник для студентів медичних вузів Київ С89 Судова медицина: Підручник для студентів мед вузів. / Концевич І. О., Михайличенко Б. В. та ін.; За ред. І. О. Кон-цевич, Б.... |
|
Словник юридичних термінів Абсолютна монархія – форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) |
Судова практика з перегляду кримінальних справ у касаційному порядку* Донецькій області 122 (107), Автономній Республіці Крим 71 (69) та м. Києві 64 (52) |
|
12. 00. 09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;... Укладач: кандидат юридичних наук, доцент Кириченко О. В. – Дніпропетровськ: ДДУВС, 2013. – 11 с |
Судова палата у кримінальних справах Вус С. М., Гошовської Т. В., Гриціва М.І., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.... |
|
"Кримінальна відповідальність за хуліганство" Відмежування хуліганства від суміжних злочинів (судова практика у справах про хуліганство) |
A БВГДЕЖЗ І КЛМНОПРСТУЦФЧШЮ Абсолютна монархія — форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю,... |