|
|
Скачати 1.01 Mb.
|
|
1. Найважливішими з них є методи вимірювання (метричні). За їх допомогою у судовій медицині визначають ряд фізичних параметрів - довжину, масу, об'єм, температуру, силу тощо. Для вимірювань використовують різноманітні пристрої (інструменти) - лінійки (жорсткі й м'які), штангенциркулі, мікрометри, ваги, термометри, мікродинамометри 2. Фотографічні методи. Для наочної документації отриманих результатів широко застосовують фотографічні методи. Вони характеризуються відносною простотою, доступністю застосування, великою чутливістю. Судово-дослідницька фотографія завдяки використанню спеціальних методів фотозйомки при дослідженні речових доказів дає можливість відкривати нові ознаки, якості об'єктів, недосяжні для візуального спостереження. Мікрофотографічний метод дослідження застосовують для виявлення невидимих неозброєним оком об'єктів шляхом фотографування їх через мікроскоп. Фотографування в інфрачервоних променях дає змогу виявити кіптяву пострілів на темних тканинах, де вона візуально не спостерігається. Мікроскопічні дослідження також дуже поширені. Так, за допомогою методу безпосередньої мікроскопії вивчають найрізноманітніші ушкодження, спричинені фізичними, найчастіше механічними, травмуючими предметами. Рентгенологічні методи. За допомогою цих методів дослідження можуть вивчатися майже всі об'єкти судово-медичної експертизи. Так, при дослідженні всіх видів механічної травми можна виявити наявність сторонніх предметів, їх положення, форму, характер, розміри. Можливості рентгенологічного вивчення об'єктів дають змогу встановити індивідуальні особливості колючого знаряддя - його форму, довжину, ширину - шляхом заповнення ранового каналу контрастною речовиною. Контактно-дифузійні методи. Крім встановлення наявності металевих частинок чи нашарувань у тілі людини, яке здійснюється шляхом рентгенологічних досліджень, можуть бути використані й інші методи вивчення об'єктів з цією метою, зокрема хімічні реакції, різноманітні контактно-дифузійні або, як їх ще називають, методи кольорових відбитків, Зазначені методи не тільки дають змогу виконати дослідження швидко і без спеціальних приладів, а й не впливають негативно на об'єкт, не перешкоджають проведенню подальших аналізів. Дуже поширеними в експертизі є методи кольорових відбитків. За їх допомогою можна не тільки виявити на об'єкті найне- значніші частки металів, а й встановити їх топографію та хімічну природу. Емісійно-спектральний аналіз. Якщо потрібно встановити не тільки якісний, а й кількісний склад металів на об'єкті, то використовують метод емісійно-спектрального аналізу. Він базується на тому, що розжарені гази кожного хімічного елемента мають свій неповторний спектр. Спостерігаючи спектральні лінії та їх розташування, встановлюють, які елементи наявні в досліджуваному об'єкті. Трасологічне дослідження. Завданням судово-медичної трасології є розробка та запровадження в практику методів і засобів виявлення, фіксації слідів-ушкоджень та слідів-нашарувань; встановлення механізму та умов слідоутворення; ідентифікація різних об'єктів на підставі вивчення залишених ними слідів-ушкоджень і слідів-нашарувань на тілі та одязі людини. Ідентифікація особи методами судово-медичної криміналістики Встановлення зовнішності померлого при огляді та дослідженні невпізнаного, особливо гнилого, трупа та кісток чи їх залишків є складною справою.
Висновки експерта є одним з видів доказів у процесі попереднього та судового слідства. Згідно з чинним кримінально- процесуальним законодавством України, призначення основних видів судово-медичної експертизи є обов'язковим. Так, відповідно до ст. 76 Кримінально-процесуального кодексу України обов'язково призначається експертиза для встановлення причини смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного чи обвинуваченого за наявності у справі даних, що викликають сумнів щодо його осудності; встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 Кримінального кодексу України, та для встановлення віку підозрюваного чи обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність, а достовірні дані щодо його віку відсутні. Будь-яка інша судова експертиза призначається на розсуд осіб, які проводять слідство, чи суду і не є обов'язковою.
При первинній експертизі здійснюється первинне, частіше одномоментне і кінцеве дослідження об’єкта з відповідним висновком експерта. Інколи після проведення первинної експертизи необхідно провести додаткове дослідження, проконсультуватися зі спеціалістами, коли слідчий пропонує дати кінцеві висновки з урахуванням усіх матеріалів. Таке дослідження і є додатковою експертизою. Вона може призначатись у випадках недостатньої ясності чи повноти висновків експерта і, як правило, доручається тому самому експерту, який проводив первинну експертизу, або іншому експерту. Повторна експертиза проводиться в тих випадках, коли висновки первинної експертизи були необгрунтованими чи викликали сумнів у їх правильності, не задовольнили з будь-яких мотивів слідство чи суд, або якщо вони суперечать іншим доказам у справі. Повторна експертиза проводиться іншим, більш кваліфікованим експертом чи кількома експертами.
Комісійна експертиза за участю кількох експертів однієї спеціальності проводиться в найбільш складних випадках, а саме: у правах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення, для визначення процента стійкої втрати працездатності, як повторні експертизи, часто як первинні експертизи у складних кримінальних справах і т. ін. Комплексна експертиза проводиться в одній справі групою різних спеціалістів. В експертизі отруєнь беруть участь лікарі-клініцисти, судові хіміки, біологи, ботаніки та ін. Судово-медична експертиза проводиться як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні.
За неналежне виконання професійних обов'язків лікар підлягає юридичній відповідальності - кримінальній чи дисциплінарній. До кримінальної відповідальності притягуються медичні працівники за злочини (правопорушення), вчинені ними при виконанні професійних обов'язків. Отже, у випадках, коли медичними працівниками заподіяна шкода здоров'ю чи життю, слідчий та суд вирішують питання, які дії медичних працівників мали місце в кожному конкретному' випадку: лікарські помилки, ятрогенні захворювання, нещасні випадки, пов'язані з несприятливим кінцем, чи, може, недбалість або навіть професійні злочини. Лікарські помилки - дія лікарів, що не пов'язана зі злочинними намірами, необережністю, самовпевненістю - це сумлінна омана. Лікарські помилки поділяють на: діагностичні, тактичні, технічні, деонтологічні. Діагностичні помилки зумовлені нестачею знань і досвіду молодих фахівців, недосконалістю медичної науки Тактичні помилки викликані неправильним вибором методу лікування чи хірургічного втручання Технічні помилки пов'язані з невідповідним застосуванням технічних засобів або неправильними маніпуляціями. Деонтологічні помилки тягнуть за собою ятрогенні захворювання, тобто такі, що пов'язані з нетактовними висловлюваннями чи діями медичних працівників або самим процесом лікування. Суспільно небезпечні правопорушення медичних працівників поділяють на протиправні проступки та злочини, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Проступки поділяють на громадянські, адміністративні та дисциплінарні. До злочинів проти життя та здоров'я особи належать:
Часто такі справи порушують у випадках несприятливих наслідків або кінця хвороб (смерть, інвалідність, втрата репродуктивної здатності тощо). Слідчі органи повинні дати всебічну оцінку дій чи бездіяльності медичних працівників Найчастіше справи з обвинувачення медичних працівників у професійних помилках, недоліках при наданні медичної допомоги чи навіть злочинах виникають при оскарженні їх діяльності самими хворими або їх родичами. Призначаються експертизи постановою прокуратури або рішенням суду. Комісію очолює висококваліфікований спеціаліст - на першій інстанції обласний, а на останній - Головний судово- медичний експерт України або його заступник з експертної роботи. Експертизи у справах щодо професійних правопорушень медичних працівників вважаються одними з найскладніших у судово- медичній експертній практиці. І на це є вагомі причини. По-перше, до призначення судово-медичної експертизи у випадках летального кінця, тіло, як правило, вже поховане, і комісія має задовольнятися протоколом розтину, де можуть бути відображені не всі дані, необхідні для кваліфікованих висновків. Тому іноді доводиться проводити ексгумацію. По-друге, навіть коли людина залишається живою, йдеться про хворобу, яка мала місце за деякий час до проведення експертизи, у зв'язку з чим і про стан здоров'я підекспертного під час хвороби, і про повноту його обстеження, і про ефективність застосованого лікування доводиться робити висновки лише на підставі записів у медичній документації.
Після обстеження обвинуваченого або підозрюваного експерт надає свій остаточний висновок про психічний стан особи на даний час щодо можливості проведення з нею слідчих дій або вказує на необхідність призначення амбулаторної чи стаціонарної судово-психіатричної експертизи, приєднання до справи додаткових медичних документів і яких саме, характеристик та інших матеріалів, зазначає, які обставини необхідно уточнити під час допиту свідків, тощо. Судово-психіатричну експертизу в кабінеті слідчого необхідно відрізняти від консультування слідчого судовими психіатрами як спеціалістами. Консультування — це поза-процесуальна дія і для його проведення складати постанову не потрібно. |
|
СПЕЦКУРС СУДОВА ЮСТИЦІЯ ЛЬВОВА ХІV-XVIII СТОЛІТЬ Лекція ВСТУП ДО... Поняття судової влади визначають по-різному в залежності від історичного періоду розвитку суспільства, теоретичних засад розуміння... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма з дисципліни «Судова медицина» для студентів спеціальності «Правознавство” денної та заочної форм навчання |
|
Марчук А. І. МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України |
Допущено Міністерством охорони здоров'я України як підручник для студентів медичних вузів Київ С89 Судова медицина: Підручник для студентів мед вузів. / Концевич І. О., Михайличенко Б. В. та ін.; За ред. І. О. Кон-цевич, Б.... |
|
Словник юридичних термінів Абсолютна монархія – форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) |
Судова практика з перегляду кримінальних справ у касаційному порядку* Донецькій області 122 (107), Автономній Республіці Крим 71 (69) та м. Києві 64 (52) |
|
12. 00. 09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;... Укладач: кандидат юридичних наук, доцент Кириченко О. В. – Дніпропетровськ: ДДУВС, 2013. – 11 с |
Судова палата у кримінальних справах Вус С. М., Гошовської Т. В., Гриціва М.І., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.... |
|
"Кримінальна відповідальність за хуліганство" Відмежування хуліганства від суміжних злочинів (судова практика у справах про хуліганство) |
A БВГДЕЖЗ І КЛМНОПРСТУЦФЧШЮ Абсолютна монархія — форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю,... |