|
|
Скачати 1.01 Mb.
|
|
З боку отрути це: хімічна структура; фізичний (агрегатний) стан; доза; концентрація; розчинність у воді чи жирах; шляхи введення; супутні речовини, що вводилися до організму разом з отрутою; умови та термін зберігання отрути до застосування. З боку організму це: вік людини; стан здоров'я; маса тіла; звикання до конкретної хімічної речовини; у деяких випадках - статева належність. Звісною мірою на дію отрути впливає і навколишнє середовище. Щоб отрута почала діяти, вона має бути введена до організму і розчинитися у його середовищах - воді чи жирах. Якщо ж речовина нерозчинна у цих середовищах, вона не може справити на людину токсичної дії. Має значення і початковий агрегатний стан отрути: тверда маса, рідина чи газ. Відомо, що газоподібна та рідка речовини діють значно швидше й ефективніше за тверду
Етиловий алкоголь - безбарвна, прозора, летка рідина, пекуча на смак. У різних концентраціях наявний як складова частина алкогольних напоїв. Дія алкоголю на організм зумовлена впливом його на центральну нервову систему. Спочатку відбувається гальмування функції кори головного мозку, а в подальшому, при нарощуванні концентрації етанолу в організмі, гальмівні процеси поширюються на підкіркові вузли, мозочок, центри довгастого і спинного мозку. Одночасно порушується функція вегетативної нервової системи і внутрішніх органів. При цьому може настати коматозний стан і смерть - чи від безпосередньої токсичної дії алкоголю на дихальний центр, або від послаблення серцевої діяльності. Вплив введеного в організм алкоголю залежить не тільки від кількості і концентрації алкогольних напоїв, а й від численних моментів, особливостей і обставин, серед яких важливе значення мають:
Вважається, що вміст алкоголю у крові до 0,5 г/л (до 0,5%), не справляє помітного впливу на організм і людина повністю контролює свою поведінку, як і зовсім твереза. Вміст алкоголю в крові від 0,5 до 1,5 г/л (0,5-1,5%о) спричинює сп 'яніння легкого ступеня, що характеризується емоційною лабільністю, некоординованістю дрібних рухів, почервонінням обличчя, тахікардією, неадекватністю поведінки. Друга стадія - сп'яніння середнього ступеня, що відповідає вмісту алкоголю в крові 1,5-2,5 г/л (1,5-2,5%о), характеризується емоційною нестабільністю, пригніченістю, порушенням ходи, мови, орієнтації у просторі і навколишній обстановці. Приєднуються вегетосудинні розлади - пульс слабшає, обличчя блідне, з'являється слинотеча, блювання, частішає сечовиділення. Вміст алкоголю в крові 2,5-3,0 г/л (2,5-3%о) відповідає ступеню сильного сп'яніння, яке характеризується ступором, зниженням рефлексів і чутливості до болю, зниженням температури тіла, уповільненням і ослабленням пульсу, дихання, посинінням обличчя. Якщо вміст алкоголю в крові перевищує 3 г/л (3%о) настає важка алкогольна інтоксикація, загрозлива для життя. Сп'яніла особа впадає в кому з порушенням функції дихання та серцево-судинної діяльності. Можливий колапс і настання смерті. Вважається, що концентрація алкоголю в крові 5-6%о є безперечно смертельною. Важкій алкогольній інтоксикації сприяють домішки до алкоголю, наприклад, тютюну, опію, барбітуратів, листя і коріння отруйних рослин і т. ін. Швидкість зниження концентрації алкоголю зумовлена кількома чинниками. В першу чергу, станом обміну речовин в організмі, фізичним стомленням, попереднім голодуванням, важкою фізичною працею, угодованістю і навіть температурою навколишнього середовища.
Нейротропні отрути. У свою чергу, їх можна поділити на такі, що: а) пригнічують центральну нервову систему; б) викликають збудження і судоми; в) діють переважно на периферійну нервову систему. До великої групи пригнічувальних отрут відносять снодійні препарати, наркотичні речовини, алкоголь та його сурогати. Отруєння снодіцнмщ препаратами - або нещасні випадки внаслідок передозування ліків, або вживання великої кількості з метою самогубства, хоча і випадкові отруєння і вбивства у такий спосіб також не можна виключати. Найбільш відомі снодійні - похідні барбітурової кислоти (фенобарбітал, барбітал, барбаміл, етамінал), а також похідні інших речовин (нітрозепам, ноксирон) тощо. Смертельні дози варіюють у досить широких межах - від 1 г для етаміналу натрію до 5-15 г для ноксирону. Як снодійні речовини діють і транквілізатори - седуксен, триоксазин, еленіум, мепробамат і т. ін. Потрапивши до організму, снодійні речовини спричинюють різке пригнічення діяльності центральної нервової системи, внаслідок чого людина засинає, але цей сон швидко переходить у коматозний стан, що супроводжується уповільненням дихання, падінням артеріального тиску та олігурією за рахунок падіння ниркового тиску. Протягом 2-3 діб настає смерть унаслідок асфіксії від паралічу дихального центру та різкого набряку легень. Ззовні іноді спостерігаються прояви токсичного бульозного дерматиту, нейротоксичного дерматоміозу у вигляді різних типів висипань на шкірі. Морфологічні зміни внутрішніх органів неспецифічні. Зазвичай це ознаки смерті, що швидко настала, численні периваскулярні крововиливи та дистрофічні зміни паренхіматозних органів.
При підозрі на смерть від отруєння судово-медичний експерт повинен вирішувати цілу низку питань, поставлених слідчим. Основним і першочерговим є таке: чи було наявне у даному конкретному випадку отруєння? Якщо факт отруєння встановлено, необхідно відповісти ще й на інші запитання:
За необхідності та можливості вирішуються й інші питання, що цікавлять слідчі органи, наприклад: чи своєчасно було розпізнано отруєння і чи правильно та у повному обсязі проведено лікування і т. д. Для того, щоб встановити діагноз «отруєння», судово-медичний експерт не може обмежитися лише даними судово-медичного розтину трупа.
Судово-токсикологічним дослідженням виявляється не тільки наявність отруйної речовини в тканинах і органах, надісланих судово-медичним експертом, але звичайно вказується й її концентрація в одиниці маси. Бажано, щоб судово-медичний токсиколог зазначав ще й допустимі норми виявленої речовини в одиниці маси кожного органа, згідно з фармакопеєю. Що ж стосується судово-медичної оцінки результатів судово-токсикологічного дослідження, то це - пріоритет судово-медичного експерта. І. У разі виявлення якоїсь хімічної речовини в тканинах і органах трупа, судово-медичний експерт повинен виключити цілу низку випадкового надходження отрути до організму або в тканини трупа. 1. Чи не потрапила отрута до організму як лікарський засіб? Чи не потрапила отрута у складі продуктів харчування або замість них? Чи не потрапила отрута з навколишнього середовища? Чи не потрапила отрута до тканин трупа вже після смерті? Нарешті, отрута може бути помилково виявлена через порушення методики судово-медичного дослідження Таким чином, висновок про отруєння робиться тільки після виключення всіх випадкових можливостей надходження отрути до організму. II. У разі, коли у судово-медичного експерта є підозра на отруєння, а отруту при судово-токсикологічному дослідженні не виявлено, треба враховувати кілька причин негативних результатів. Чи не могла отрута виділитися з організму людини ще за її життя? Чи не розклалася отрута в організмі за життя? Чи не розклалася отрута в тканинах після смерті? Чи не потрапила отрута до організму у дуже незначній кількості? Чи може бути отрута виявлена існуючими методами і методиками судово-токсикологічного дослідження? Чи не видалилася отрута у процесі судово-медичного дослідження трупа? Не можна виключати можливості помилок при виконанні судово-токсикологічного дослідження, що не дає змоги виявити отрути в організмі. У випадках, коли після отруєння людина залишилася живою, може призначатися судово-медична експертиза для вирішення ряду питань:
Людина постійно перебуває під впливом радіації, джерелами якої, з одного боку, є природні випромінювання радіоактивних речовин землі, води, повітря і космосу, а з іншого - наслідки технічної діяльності людини в галузі енергетики Іонізуючу дію можуть зумовлювати численні види випромінювання, це:
Під час проходження іонізуючого випромінювання крізь організм живої людини відбувається ушкодження тканин і різних органів. Джерелами опромінювання можуть бути як зовнішні фактори, так і внутрішні. Залежно від дози і зони радіаційного випромінювання розвивається місцеве або загальне, несмертельне чи смертельне ураження організму. Розрізнюють кілька форм променевої хвороби з індивідуальною клінікою і відповідно патологоанатомічними змінами. Церебральна форма хвороби розвивається унаслідок дії дуже великих доз променевої енергії (понад 80 Гр). Клінічно захворювання виявляється у порушенні діяльності центральної нервової системи та системи кровообігу. Загальний стан хворого тяжкий (нервове збудження, судоми, прискорені дихання та пульс, блювання тощо). Смерть може настати в перші години чи дні після ураження. Кишкова, або судинна форма радіаційного ураження спостерігається після опромінення дозою більш як 10 Гр. Смерть настає через кілька днів (3-5-та доба), картина перебігу хвороби така сама, як і викладена вище. У патологоанатомічній картині найбільш виражені зміни у кишечнику. Кістково-мозкова форма хвороби спостерігається при променевому ураженні дозами до 10 Гр. Вона характеризується найбільш розгорнутою клінічною і патологоанатомічною картиною. Хвороба, як правило, без медичного втручання закінчується смертю через 2-6 тижнів після опромінення. У перебігу гострої променевої хвороби виокремлюють чотири періоди з найбільш характерними для кожного патологоанатоміч- ними змінами. Перший період (період первинної загальної реакції) характеризується почуттям тяжкості у голові, м'язовою слабкістю, сонливістю, нудотою та блюванням. Другий період - відносного благополуччя (прихований період) може тривати тиждень і більше. Спостерігаються неврологічні розлади та випадіння волосся. Третій період (період виражених клінічної та патологоанато- мічної картин захворювання) - з 3-го - 6-й тиждень після опромінювання. Четвертий період. У випадках, коли смерть настає пізніше шести тижнів після опромінювання, як у клінічному перебігу, так і в патологоанатомічній картині захворювання важливе значення мають інфекційні запальні процеси.
Розрізнюють декілька форм променевої хвороби з індивідуальною клінікою і, відповідно, патологоанатомічними змінами. При отриманні дози понад 150 грей, смерть може настати миттєво — від паралічу життєвих центрів головного мозку та колапсу — це так звана "смерть під променем". Спостерігаються морфологічні ознаки смерті, що швидко настала. При дії дуже великих доз променевої енергії (понад 80 грей), розвивається церебральна форма хвороби. Клінічно захворювання дістає вияв у порушенні діяльності центральної нервової системи та системи кровообігу. Загальний стан хворого тяжкий (нервове збудження, судоми, прискорені дихання та пульс, блювота тощо). Смерть може настати в перші години чи дні після ураження. Якщо смерть настає через кілька днів (3-5-та доба), а це спостерігається при кишковій або судинній формах радіаційного ураження, тобто після опромінення дозою більш як 10 грей, то картина перебігу хвороби така ж сама, як і викладена вище. У патолого-анатомічній картині найбільш виражені зміни у кишечнику. Найбільш розгорнута клінічна й патолого-анатомічна картина гострої променевої хвороби у людини спостерігається при променевому ураженні дозами до 10 грей, коли розвивається кістково-мозкова форма хвороби, котра, як правило, без медичного втручання закінчується смертю через 2-6 тижнів після опромінення.
Ушкодження та смерть унаслідок дії підвищеного барометричного тиску, як правило, є причинами нещасних випадків при водолазних роботах, заняттях підводним спортом, роботах із застосуванням компресорів, при лікуванні в барокамерах чи навіть при інтратрахеальному наркозі та штучній вентиляції легень. Підвищений барометричний тиск справляє на організм або місцеву, або загальну дію. Місцева дія спостерігається при вибухах компресорів, розривах шлангів, у яких повітря перебуває під високим тиском, при випадковому чи умисному спрямуванні на людину струменя стиснутого повітря. Тоді останнє діє як тупий твердий предмет, спричинюючи садна, крововиливи, а при його значній величині - навіть рани та переломи кісток. Потрапляння струменя стиснутого повітря у природні отвори призводить до розривів шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів. При потраплянні до рота виникають розриви слизових оболонок і шкіри губ, щік, розриви легенів (баротравма) стравоходу та шлунку |
|
СПЕЦКУРС СУДОВА ЮСТИЦІЯ ЛЬВОВА ХІV-XVIII СТОЛІТЬ Лекція ВСТУП ДО... Поняття судової влади визначають по-різному в залежності від історичного періоду розвитку суспільства, теоретичних засад розуміння... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма з дисципліни «Судова медицина» для студентів спеціальності «Правознавство” денної та заочної форм навчання |
|
Марчук А. І. МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України |
Допущено Міністерством охорони здоров'я України як підручник для студентів медичних вузів Київ С89 Судова медицина: Підручник для студентів мед вузів. / Концевич І. О., Михайличенко Б. В. та ін.; За ред. І. О. Кон-цевич, Б.... |
|
Словник юридичних термінів Абсолютна монархія – форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) |
Судова практика з перегляду кримінальних справ у касаційному порядку* Донецькій області 122 (107), Автономній Республіці Крим 71 (69) та м. Києві 64 (52) |
|
12. 00. 09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;... Укладач: кандидат юридичних наук, доцент Кириченко О. В. – Дніпропетровськ: ДДУВС, 2013. – 11 с |
Судова палата у кримінальних справах Вус С. М., Гошовської Т. В., Гриціва М.І., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.... |
|
"Кримінальна відповідальність за хуліганство" Відмежування хуліганства від суміжних злочинів (судова практика у справах про хуліганство) |
A БВГДЕЖЗ І КЛМНОПРСТУЦФЧШЮ Абсолютна монархія — форма правління, за якою влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю,... |