|
|
Скачати 5.95 Mb.
|
|
5. Матеріали методичного забезпечення 5.1 Питання для самоконтролю
5.2 Тестові завдання
А. поліклініка B. районна лікарня С. обласна лікарня D. диспансер Е. санаторій
А. амбулаторія B. поліклініка С. санаторій D. лікарня Е. диспансер
А. лікувальна робота B. профілактичні заходи С. протиепідемічні заходи D. правовий захист Е. санітарно-просвітницька робота
А. в перші три доби після народження дитини B. в перші три доби після виписки з пологового будинку С. в перший тиждень після виписки з пологового будинку D. протягом першого місяця після виписки з пологового будинку Е. термін лікар обирає довільно
А. фізичний та нервово-психічний розвиток та їх гармонійність B. функціональний стан основних систем С. соціально-побутові умови проживання D. ступінь опірності та реактивності організму Е. наявність та відсутність хронічної патології
А. реєстрація хворих B. огляд поступаючи хворих С. оформлення історії хвороби D. надання невідкладної допомоги Е. супровід важкохворих при їх транспортуванні у відділення
А. Ι групи здоров’я B. ΙΙ групи здоров’я С. ΙΙΙ групи здоров’я D. ΙV групи здоров’я Е. V групи здоров’я
А. відмовити в госпіталізації B. скерувати в дерматологічну лікарню С. скерувати в інфекційну лікарню D. провести санітарну обробку та госпіталізувати в ізолятор спеціалізованого відділення Е. госпіталізувати в реанімаційне відділення без санітарної обробки
А. 18̊ – 20̊С B. 20̊ – 22̊С С. 22̊ – 24̊С D. 24̊̊̊ – 26̊С Е. 26̊ – 28̊С
А. на руках B. на ношах С. може йти сам D. на кріслі-каталці Е. на каталці Відповіді на тести: 1. А, 2. С, 3. D, 4. В, 5. С, 6. А, 7. С, 8. D, 9. С, 10. Е ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 ПЕРІОДИ ДИТЯЧОГО ВІКУ 1. Актуальність теми Для кожного періоду життя характерні свої терміни та особливості перебігу, знання яких допомагають лікарю правильно оцінювати періоди розвитку, виділяти фізіологічні та патологічні стани. Збирання анамнезу, клінічне обстеження дитини є найважливішими методами обстеження в педіатрії, знання яких допомагають адекватно оцінювати стан здоров’я дитини. Для доношених новонароджених дітей так і для недоношених характерні анатомо-фізіологічні особливості, без знання яких важко адектовано оцінити стан дитини після народження, “зрілість” дитини до гестаційного віку, а також диференціювати фізіологічний стан від паталогічного. 2. Конкретні цілі
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
(зміст теми) Тема 3. Періоди дитячого віку Збирання анамнезу. Опитування (interrogado) - є найважливішим методом обстеження в педіатрії. Базується цей метод на спогадах хворого і батьків дитини, тому носить назву анамнезу (грец.anamnesis - спогад). Збирати анамнез потрібно терпляче, спокійно, ввічливо і завжди бути психологічно готовим до занепокоєння, а іноді до неврівноваженої поведінки батьків або родичів дитини. Потрібно виділяти і відокремлювати достовірні і надумані відчуття хворої дитини та її батьків, значущі і другорядні дані, які лікар отримує при опитуванні. Необхідно дати можливість дитині або її батькам вільно висловитись про всі скарги, захворювання. Питання до батьків і дитини потрібно ставити чітко, в зрозумілій формі. Збирання анамнезу у дітей має певні особливості: збирають анамнез не тільки у дітей, але й у батьків, родичів, вихователів. Причому обов'язково проводять опитування дитини незалежно від її віку, що дає інформацію про загальний стан дитини. До оцінки анамнестичних даних слід підходити критично і не все сприймати як реальні факти, оскільки можливі випадки навмисного перебільшення (агравація) хворим або батьками своїх почуттів і навмисне введення педіатра в оману неправильними відомостями (симуляція). При збиранні анамнезу необхідно дотримуватися певної послідовності. Спочатку з'ясовують загальні довідкові(паспортна частина) відомості про хвору дитину:
На титульному листку історії хвороби відмічають дату поступлення, а при виписці дату виписки, кількість проведених в стаціонарі ліжко-днів, враховуючи дати поступлення і виписки за один день. Після цього вислуховують скарги хворого, проводять їх деталізацію. Треба звернути увагу, що у дітей раннього віку анамнез збирається зі скарг матері, які базуються тільки на спостереженнях за дитиною. Від дитини важко, а іноді зовсім неможливо, отримати точний опис її відчуттів і скарг. В історії хвороби скарги повинні бути сформульовані конкретно та лаконічно. Після скарг збирають анамнез захворювання (anamnesis morbi). Визначають хронологічну послідовність появи і розвитку основних симптомів захворювання: коли і як вперше почалося, як проявлялося, розвивалося, яке лікування проводилось, його ефективність. Необхідно конкретизувати ким призначалося лікування, в якому лікувальному закладі проводилося до поступлення дитини в стаціонар. Закінчивши із анамнезом захворювання, лікар повинен детально з’ясувати анамнез життя дитини (anamnesis vitae). Спочатку дізнатися скільки у матері було попередніх вагітностей, яким був перебіг цієї вагітності, чи хворіла мати під час вагітності (якщо так, то чим), чим лікувалася і де. Необхідно з'ясувати які були умови життя та харчування, чи виконувала мати шкідливу роботу на виробництві, в якому періоді вагітності. Слід уточнити в якому терміні гестації почалися пологи, перебіг пологів, характер навколоплідних вод, тривалість безводного проміжку, тривалість пологів, яке оперативне втручання проводилося. Особливої уваги заслуговує перебіг періоду новонародженості: стан дитини після народження, коли закричала, оцінка за шкалою Апгар, антропометричні показники (маса, ріст, окружність голови та ін.), коли відпав пупковий залишок, стан пупкової ранки, відомості про БЦЖ. Слід розпитати про перебіг ранньої адаптації (фізіологічна втрата маси тіла, фізіологічна жовтяниця, гормональні кризи та ін,) і детально про патологічні стани та перенесені захворювання в періоді новонародженості. Відомості про вигодовування дитини на першому році життя слід деталізувати: коли вперше прикладена до грудей, як смоктала, до якого часу дитина вигодовувалася грудним молоком, чи своєчасно введено прикорми. При штучному чи змішаному типах вигодовування: які суміші вживала дитина. Внести дані про профілактику гіповітамінозу D. Якщо діти дошкільного, шкільного віку необхідно дізнатися про регулярність і кількість прийомів їжі протягом доби, режим дня, умови, в яких живе дитина, як часто буває на свіжому повітрі. Важливим елементом анамнезу життя дитини є відомості про її фізичний, психічний та статевий розвиток. При цьому уточнюють коли дитина почала тримати голову, сидіти, стояти, ходити, як розвивалася мова, емоції, різні навички і вміння, коли прорізалися перші зуби, як вони прорізувалися в подальшому. Якщо дитина дошкільного чи шкільного віку, то яка успішність, поведінка. Слід уточнити матеріально-побутові умови сім'ї, перенесені соматичні захворювання, їх перебіг, ефективність лікування, чи створена обстановка для повноцінної психічної діяльності дитини. Треба відмітити, що в минулому недооцінювалося значення психічного стану дитини, соціальних відношень в сім'ї, школі, але без сумніву, що афекти, емоційний статус, характер педагогічного виховання батьків, мають велике значення в виникненні, розвитку та виході паталогічного процесу. Епідеміологічний та імунологічний анамнез включають в себе дані про перенесені (з уточненням віку) інфекційні захворювання, контакти з інфекційними хворими на протязі останніх 3-х тижнів, а також наявність інфекційних хвороб в сім'ї, в будинку або в дитячому колективі, який відвідує дитина, відомості про профілактичні щеплення, які зроблені, їх ускладнення, про дані туберкулінової проби Манту, про введення лікувальних сироваток та гамаглобулінів. При збиранні алергологічного анамнезу уточнюють наявність алергічних проявів у дитини на харчові продукти, медикаменти, побутову хімію та інше. Виявити чи не було проявів ексудативного діатезу в ранньому віці уточнюють наявність алергічної схильності у батьків, родичів. Закінчують збирання анамнезу даними про спадковість (спадкові хвороби дитини, в родині, стан здоров'я батьків). Це надзвичайно важливо, бо в деяких випадках можна запідозрити носійство мутантного гену, що при прогнозуванні стану здоров’я нащадків відіграє важливу роль. В більшості випадків клініко-генеалогічне обстеження торкається трьох поколінь:
Звичайно, що отримані відомості доповнюються новими фактами під час перебування хворого в лікарні - це означає що дані про початок і розвиток захворювання мають вивчатися повторно, з більшим удосконаленням та деталізацією. До клінічних методів обстеження, крім анамнезу, відноситься огляд дитини. Огляд - повинен починатися з моменту зустрічі хворого з лікарем. Звертається увага лікаря на ходу, вираз обличчя хворого, що дає можливість зрозуміти важкість хвороби. Об'єктивне обстеження дитини слід проводити таким чином, щоб якнайменше хвилювати дитину. При негативному відношенні дитини до обстеження слід її заспокоїти ласкавою розмовою, іграшками. Всі неприємні методи обстеження (огляд ротової порожнини, зіву) проводять в останню чергу. При обстеженні дітей раннього віку користуються спеціальним повивальним столиком, на якому досягається правильне положення тіла дитини. У випадках коли дитина неспокійна та капризна її оглядають на руках у матері. Старших дітей обстежують на кушетці. Дітей молодшого віку оглядають повністю роздягненими, по можливості в умовах денного світла. У виняткових випадках світло може бути штучним, але достатньо яскравим. Старших дітей оглядають поступово роздягаючи. Пальпація не втратила свого значення, оскільки дозволяє розпізнати еластичність шкіри, тургор тканин, величину та характер поверхні паренхіматозних органів, " котяче муркотіння " в ділянці серця. Перкусію та аускультацію використовують при обстеженні легень, серця, черевної порожнини. Оцінивши дані клінічного обстеження, самопочуття, свідомість і положення дитини можна визначити загальний стан хворого. Самопочуття може бути добрим, задовільним і незадовільним, свідомість - ясна і порушена. Самопочуття і важкість стану дитини не завжди співпадають. Важкість стану оцінюється за такими ознаками: локалізація і розмір ураження, характер реакції організму, ступінь порушення функції життєво важливих органів, зворотність функціональних і морфологічних змін, прогноз захворювання. Стан дитини може бути:
Розрізняють кілька ступенів порушення свідомості:
Діагностичне значення може мати положення дитини: активне, пасивне, вимушене. Активне положення у дітей старшого віку - дитина ходить, бавиться. У новонароджених дітей - це положення з зігнутими в ліктьових суглобах руками і в колінних та кульшових суглобах ногами. Пізніше діти в спокої займають невимушену позу. Пасивне положення - дитина млява, лежить, але поза не вимушена. Вимушене положення - дитина приймає положення, що полегшує її стан. |
|
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики... Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб органів дихання» |
Закон України «Про міжнародне приватне право» Змістовий модуль І. Поняття, предмет, методи міжнародного приватного права. Міжнародна купівля продаж |
|
Опис навчальної дисципліни Змістовий модуль Сервісна діяльність: сучасні уявлення. Особливості інформаційного сервісу |
1 Структура залікового кредиту Змістовий модуль Професійна етика як навчальна дисципліна і як засіб регулювання професійної діяльності |
|
Індивідуальний план студента 4-го курсу стоматологічного факультету Змістовий модуль 1: Фізіологічний перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду |
Змістовий модуль 10 ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ |
|
Донецький національний університет економіки Змістовий модуль 1 "Засоби для підтримки прийняття управлінських рішень у сфері фінансів" |
2. Опис. Змістові модулі Змістовий модуль Опір матеріалів. Розтяг-стиск, крутіння, згин. Складні види деформацій. Стійкість |
|
МОДУЛЬ ВСТУП. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІВОДИ. ГІДРОЛОГІЯ РІЧОК Блок... Гідрологія – наука про природні води, їх властивості та явища і процеси, що в них відбуваються, а також закономірності розвитку цих... |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Змістовий модуль І. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ. АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА |