|
|
Скачати 0.65 Mb.
|
|
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб органів дихання». Практичне заняття №23. .«Пневмонії». Актуальність Захворюваність гострими пневмонiями залишається стабільною протягом 30 років і становить у європейських країнах 14 на 1000 населення, серед неспецифічних захворювань легень на її частку припадає до 40% випадків. Захворювання характеризується вираженим патоморфозом - змінилася етіологія та симптоматика гострих пневмоній, змінилися погляди на деякі ключові питання діагностики та лікування захворювання. Серед хворих не гострі пневмонiї переважають чоловіки - 55%. Захворюваність гострими пневмонiями збільшується з віком, 55% хворих відноситься до вікової групи 40-59 років, 34% хворих - особи старше 60 років. Тривалість тимчасової непрацездатності від гострих пневмоній коливається від 13 до 45 днів, у середньому 26 днів. Смертність від вогнищевої пневмонiї становить 0,5-0,7%, від крупозної - 0,7-1,2%. Найбільш висока летальність спостерігається серед осіб старше 55 років. Навчальні цілі:
Що повинен знати студент?
Що студент повинен вміти?
Перелік практичних навичок, які студент повинен засвоїти
Зміст теми Пневмонія Визначення. Гостра пневмонiя - запальне ураження паренхiми легень, обумовлене інфекційними факторами. Гострі пневмонiї до застосування антибiотиків були одними з найбільш тяжких захворювань, нерідко закінчувалися летально. Клініка. ІНФЕКЦІЙНО-ТОКСИЧНИЙ СИНДРОМ може бути виражений у різній мірі - від практично незміненого загального стану до розвитку інфекційно-токсичного шоку. Ознаки синдрому: пропасниця, виражена слабкість, втрата апетиту, нудота, при високій пропасниці - розлад свідомості, марення. СИНДРОМ ДИХАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ є не завжди. Відчуття нехватки повітря може бути зумовлене частим кашлем, болем у грудній клітині при диханні. Об'єктивні ознаки дихальної недостатності - тахiпное більше 30 дихальних рухів на хвилину, цианоз - виникають при тяжкому перебігу пневмонiї. У важких випадках з вираженою iнтоксикацiєю та дихальною недостатністю спостерігається роздування крил носу, напруження дихальної мускулатури. КАШЕЛЬ є провідним "місцевим" симптомом гострої пневмонiї, з'являється у першу добу захворювання. Спершу кашель сухий, болісний, сильний, інколи до блювоти. З появою мокроти кашель пом'якшується. МОКРОТИ у перші дні захворювання може не бути. Характер мокроти нерідко змінюється із розвитком захворювання: спершу мокрота слизова, мізерна, нерідко містить прожилки крові, інколи рівномірно забарвлена кров'ю. Можлива поява "іржавої" мокроти з високим вмістом гемолiзованих еритроцитів. У розпалі пневмонiї мокрота, як правило, має слизово-гнійний характер. У стадії завершення захворювання мокрота знову набуває слизовий характер, стає рідкою, легко відходить. Якщо гостра пневмонiя виникла внаслідок захворювання серцево-судинної системи, мокрота на протязі всього захворювання може мати кров'янистий характер. БОЛІ У ГРУДЯХ при гострих пневмонiях можуть мати різне походження і характеристики. Парiєтальні болі, зумовлені міжреберною мiалгiєю або невралгiєю, локальні, підсилюються при диханні та рухах, пов'язаних з навантаженням на дану групу м'язів та при пальпацiї цієї зони. Найбільш інтенсивні парiєтальні болі бувають на початку захворювання. Паренхiматозні болі супроводжуються масивним ущільненням у легенях, мають неясний хараткер, несильні, без чіткої локалiзацiї, але практично постійні. Плевральні болі обумовлені запальним ураженням плеври, як правило, мають інтенсивний характер, зменшуються у положенні лежачи на хворому боці, підсилюються при глибокому диханні та кашлі. При ураженні базальних сегментів біль може віддавати у черевну порожнину чи повністю локалiзуватися там. При запаленні язичкових сегментів може виникати біль у ділянці серця чи за грудиною. Ураження верхньої долі нерідко супроводжується рефлекторним напруженням потиличних м'язів. Реактивне запалення дiафрагмальної плеври може симулювати картину гострого живота - сильні, гострі болі в животі, викликані подразненям дiафрагмального, блукаючого та симпатичного нервів, інколи невпинна блювота. При залученні у процес плеври дихання стає частим, поверхневим, уражена половина грудної клітини відстає при диханні, хворий береже її, нерідко притримує рукою. ФІЗИКАЛЬНІ ЗМІНИ Об'єктивні дані залежать від поширеності, локалiзацiї та фази запального процесу. СИНДРОМ УЩІЛЬНЕННЯ ЛЕГЕНЕВОЇ ТКАНИНИ з'являється при наявності масивного, дещо поверхнево розміщеного ущільнення легеневої тканини. Фiзикальні ознаки синдрому визначаються у місцях проекцiї зони запалення на поверхні грудної клітини. Ущільнення легеневої тканини може розвинутись швидко, протягом доби. Найбільш ранніми симптомами є підсилення бронхофонiї та голосового тремтіння. Перкуторно визначається притуплення перкуторного тону. Аускультативно - бронхіальне дихання, повністю чути подовжений видих. СИНДРОМ БРОНХІТУ: залежно від в'язкості ексудату, який заповнює бронхи, вислуховуються сухі чи вологі хрипи. При ураженні дрібних бронхів хрипи сухі з писком або свистом чи дрібнопухирчаті вологі. При залучені крупних бронхів - сухі дзизкучі та великопухирчаті вологі. Хрипи можуть щезати після відкашлювання мокроти або застосування бронхолiтиків. СИНДРОМ ПЛЕВРАЛЬНОГО ВИПОТУ має місце при крупозних пневмонiях. З'являється притуплення перкуторного звуку над задньобазальними відділами легень, обмежене косою лінією із найвищою точкою по задній пахвовій лінії. Бронхофонiя та голосове тремтіння над зоною скупчення рідини послаблені, везікулярне дихання також різко ослаблене. СИНДРОМ АТЕЛЕКТАЗУ iноді може супроводжувати синдром плеврального випоту, рідше розвиваєтсья самостійно. З'являється локальне притуплення перкуторного тону, локальне підсилення голосового тремтіння та бронхофонiї, везикулярне дихання різко послаблене або відсутнє. Фiзикальні прояви пневмонiї нерідко залежать від фази морфологічних змін. ФАЗА ЕКСУДАЦІЇ - на початку захворювання над місцем вираженої ексудацiї у легеневій тканині виявляється тимпанічний відтінок перкуторного тону, обумовлений зниженням еластичностi легеневої тканини. Накопичення ексудату в альвеолах призводить до притуплення перкуторного звуку. Аускультативно у фазу ексудацiї над ураженою зоною вислуховується ослаблене дихання. У перші дні захворювання на висоті вдиху може вислуховуватися ніжна крепiтація - crepitatio inducs. Це досить рідкий симптом, не спостерігається при поверхневому й частому диханні. Заповнення ексудатом бронхів обумовлює появу симптомів бронхіту - з'являються розсіяні сухі та вологі хрипи. ФАЗА УЩІЛЬНЕННЯ - на 2-3-ій добі захворювання спостерігається підсилення бронхофонiї та голосового тремтіння, вираженість притуплення перкуторного звуку підсилюється, хоч і зберігається тимпанічний відтінок. СТАДІЯ ЗАВЕРШЕННЯ пневмонії характеризується мозаїчною перкуторною картиною - зони притуплення перкуторного звуку чергуються з ділянками, що дають тимпанічний відтінок перкуторного тону. Після розсмоктування ексудату перкуторно визначається ясний легеневий звук. Із відновленням аерацiї альвеол слабшає бронхіальне дихання, знову з'являється крепiтація - crepitatio reducs. Дихання стає жорстким, а після цього везікулярним, часто з'являються дзвінкі дрібнопухирчаті хрипи. Нерідко виявляється емфiзематозне розширення здорової легені. Реактивні зміни серцево-судинної системи найбільш часто проявляються тахікардiєю до 100-120 ударів за хвилину, зниженням артеріального тиску. Рідше спостерігається розширення меж серця впаво внаслідок гострого розширення правого шлуночку та передсердя, акцент II тону над легеневою аретерiєю - ознаки гострої легеневої гіпертензії. Функціональні порушення органів травлення проявляються нудотою, блювотою, анорексiєю, запорами. Язик нерідко обкладений, сухуватий, живіт здутий. При важкому перебігу пневмонiї можуть з'явитися іктеричнть шкіри та склер, печінка збільшується у розмірах, стає болючою. Зміни з боку нервової системи з'являються у ослаблених хворих, при тяжкому перебігу захворювання: підвищена збудливість, марення, явища гострого психозу. Можлива поява менiнгеальних симптомів - ригiдність потиличних м'язів, симптом Кернiга, гiперестезiя шкіри, порушення свідомості, сильний головний біль. При легкому перебігу пневмонiї з'являються скарги на головний біль. Ускладнення пневмонії.
Діагностика. Клінічний аналіз крові: у хворих на гострі пневмонії частіше за все спостерігаються лейкоцитоз, нерідко помірний (10-12х10 9 в л), нейтрофiлез 80-90%, паличкоядерний зсув до 7-30%, інколи з'являються юні форми лейкоцитів, мiєлоцити. Знижується вміст у периферичній крові еозинофiлів, базофiлів, лiмфоцитів, збільшується рівень моноцитів. Нерідко спостерігається тромбоцитопенiя, інколи у поєднанні з геморагічним синдромом. Часто і суттєво збільшується ШОЕ. Біохімчний аналіз крові: визначаються ознаки iмуно-запального синдрому - диспротеїнемiя (підвищення рівня альфа-1- та альфа-2-, гама-глобулiнів), підвищення рівня С-реактивного протеїну, сiалових кислот, серомукоїдів, фiбриногену, гаптоглобiну та інших гострофазових показників. Клінічний аналіз сечи: можуть виявлятися симптоми гострої токсичної нирки - притеїнурiя, цилiндрурiя, мікрогематурiя. Дослідження мокроти: велике значення для проведення терапії гострих пневмоній має встановлення етіологічного діагнозу - виявлення збудника захворювання і його чутливості до антибiотиків. Мікробiологічна діагностика полягає у дослідженні мокроти, бронхіальних змивів або трахеальних аспіратів. Мокроту досліджують не пізніже, ніж через годину після її відашлювання, до початку лікування антибiотиками, з попередньою обробкою мокроти по методу Мульдера. Бактерiоскопiя проводиться після забарвлення мазків по методу Гiмзи та Грама. Бактеріологічне досдідження полягає у посіві мокроти на різноманітні елективні середовища. У мокроті хворих на гострі пневмонiї можуть виявлятися пневмотропні мікроорганiзми - пневмокок, паличка Пфейффера, а також умовно-патогенні мікроорганiзми - золотистий стафiлокок, гемолiтичний стрептокок, протей та практично непатогенні мікроорганiзми. Етіологічне значення у розвитку захворювання мають тільки ті мікроорганiзми, що висіваються із вмісту дихальних шляхів у високих концентраціях - 1 млн-100 млн у 1 мл. Мікробне число менше 1000 виключає етіологічну роль мікроорганiзму у розвитку пневмонiї, характерне для супутньої мікрофлори. Спірографія – об'єднання реструктивных і обструктивних змін. Серологичеськая діагностика: заснована на виявленні специфічних антитіл до тих чи інших збудників та збільшення їх титрів під час перебігу захворювання. Метод парних сироваток полягає у дослідженні сироваток хворого, взятих у перші дні захворювання і на 10-12 день. Етіологічну роль мікроорганiзму в розвитку захворювання підтверджує приріст антитіл до даного мікроорганiзму у серіях сироваток у чотири і більше разів. Для iдентифікацiї антитіл використовують реакцію зв'язування комплемента (РЗК), реакцію гальмування гемагглютинацiї (РГГА), реакцію нейтралiзацiї (РН), реакцію iмунофлюоресценцiї (РІФ). Iмунологічні зміни дозволяють виявити різноманітні порушення клітинного й гуморального iмунiтету, оцінити iмунну реактивність даного хворого. У багатьох хворих на гострі пневмонiї спостерігається зниження числа й активності Т-лiмфоцитів, проценту фагоцитуючих клітин, фагоцитарного індексу та кількості лiзоциму в лiмфоцитах та моноцитах. Вірусні пневмонiї та бактеріальні, що розвинулися після вірусної інфекції, характеризуються підвищеним вмістом Т-супресорів та зниженням кількості Т-хелперів. При затяжному перебігу пневмоній iмунологічні зміни більш значні: знижений вміст Т- і В-лiмфоцитів, Ig А, М, G, знижується активність лiзоциму, лактоферину, концентрація антибактерiальних антитіл. Етіологічна роль мікроорганізму в розвитку захворювання підтверджує приріст антитіл до даного мікроорганізму в серіях сы- комірчик в 4 і більше разів. Для ідентифікації антитіл використовують реакцію скріплення комплементу (РСЬК), реакцію гальмування гемагглютинации (РТГА), реакцію иммунофлюоресценции (РИФ). Класифікація. Клінічна класифікация: 1. Етіологія: бактеріальна, вірусна, алергічна, токсична, променева, змішана. 2. Патогенез: первинна, вторинна. 3. Клiнико-морфологічна форма: крупозна, вогнищева. 4. Варіант перебігу: гостроперебігаюча, затяжна. 5. Ступінь тяжкості: легка, средньотяжка, тяжка. Класифікація Фещенко Ю.І. та співавт., 2003р. Негоспітальна – пневмонія, яка виникла поза лікувальною установою; Нозокоміальная – пневмонія, яка виникла через 48 годин і пізніше після госпіталізації хворого в стаціонар за відсутності якого, – або інфекційного захворювання в інкубаційний період під час госпіталізації хворого; Аспіраційна; Пневмонія з особливо важкими порушенням імунітету (природжений імунодефіцит, ВІЧ – інфекція, ятрогенная иммуносупрессия). Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду J13 Пневмонія, спричинена Stгерtососсus рneumоnіае Виключені: спадкова пневмонія, спричинена S. pneumoniae (Р23.6) пневмонія, зумовлена іншими видами стрептококів (J15.3-J15.4) |
|
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики... Начно зросли. Поширеність хронічного бронхіту в європейських країнах коливається від 10 до 20%. Найбільша захворюваність в Англії.... |
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики... Тма поширена в 300 разів більше ніж ішемічна хвороба серця, в 33 рази більше раку легень, в 20 разів більше раку молочних залоз,... |
|
Про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики,... Отже, які моменти потрібно враховувати при розміщенні реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,... |
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ... Начальник відділу профілактики інфекційних соціально небезпечних хвороб Департаменту державного санітарно-епідемічного нагляду |
|
258 кімната “Люкс” 1-к. 1-м. 309 Санаторно-курортне лікування систем кровообігу, нервової системи, органів опору та руху, порушень обміну речовин та захворювань ендокринної... |
ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ ЗНАНЬ І ВМІНЬ МОДУЛЬ Сутність основних понять, засади організації фінансів і рух грошових коштів підприємства |
|
ДНК-геномні віруси (герпес-, покс- і аденовіруси) Тому знання теми необхідне лікарям усіх спеціальностей, в тому числі педіатрам, для правильного вибору методів діагностики, забезпечення... |
Змістовий модуль Загальні питання профілактики стоматологічних захворювань.... Комплекс державних, соціальних, медичних, гігієнічних та виховних заходів, спрямованих на попередження стоматологічних захворювань... |
|
5 21. Робота в апаратах захисту органів дихання ТЕМА: 21. Робота в апаратах захисту органів дихання. Оснащення ланки ГДЗС. Сигнали керування. Робота з засобами зв'язку і підтримка... |
П Л А Н Автоматизовані системи діагностики захворювань та прогнозування результатів їх лікування |