Активні методи групової роботи
Тренінг
Тренінг — це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем.
- Педагог, якого найчастіше називають тренером або фасилітато- ром (від ан&і. «/асіїііаіе» — полегшувати, сприяти), не домінує, а тільки спрямовує діяльність групи.
На тренінгу використовуються активні методи групової роботи (приміром, рольові ігри, вправи на зняття м’язового напруження, психологічних бар’єрів тощо). Вони подобаються дітям і створюють у них відчуття свята. Крім того, на тренінгу учні можуть навчитись і збагнути набагато більше, ніж під час класичного уроку.
Щоб реально вплинути на поведінку учнів, зміст тренінгу має:
• бути максимально наближеним до потреб і проблем учасників;
*враховувати рівень їхнього актуального розвитку й завдання найближчого розвитку;
• орієнтуватися на формування цінностей, знань, умінь і навичок, які складають основу поведінки;
•розглядати делікатні теми, які стосуються репродуктивного здоров’я і вживання психотропних речовин, не ізольовано, а в контексті інших важливих проблем.
Методи, які забезпечують активну участь і взаємодію учасників одне з одним і з учителем (тренером) під час тренінгу:
Робота у групах, дискусії
Дискусії й обговорення можна проводити цілим класом. Але вони набагато ефективніші, коли проводяться у групах, особливо, якщо клас великий, а час обмежений.
Групове обговорення максимально збільшує активність і внесок кожного. Дискусія допомагає кожному з’ясувати й уточнити свої уявлення, усвідомити власні почуття і ставлення.
Обговорення у групах дає можливість більше дізнатись одне про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує вірогідність того, шо люди краще зрозуміють почуття і позиції інших, більше зважатимуть на них. Воно допомагає учасникам розвивати навички слухання, співпереживання, групової роботи, упевненості, адекватної поведінки й толерантності.
Для організації обговорення у групах тренер:
• Чітко формулює мету: вивчити тему, обговорити ситуацію, проблему, сформулювати запитання, запропонувати ідеї або власні варіанти рішень, виконати проект, відрепетирувати сценку чи спосіб дії.
• Повідомляє, скільки часу відводиться на це завдання.
• Формує групи (з 2—6 осіб).
• Розміщує групи так, щоб учасники сиділи поруч і добре чули одне одного.
• Пропонує групам обрати протоколіста, який записуватиме варіанти і стежитиме за дотриманням правил, а після обговорення підіб’є підсумки.
Додаткові рекомендації щодо роботи з групами.
• Найкраще розпочати роботу з групами, які складаються із 2—4 осіб.
• Бажано не доручати учасникам формувати групи за власним бажанням, адже в такому разі обов’язково з’являться ображені діти. Формувати групи слід самостійно, причому стежити, шоб склад груїт якомога частіше мінявся.
• У деяких випадках і сенс формувати груми за ознакою стаїі.
• Потрібно підкреслити важливість принципу «один за всіх і всі за одного». Усі члени групи мають зробити внесок у вирішення поставленого завдання.
Інтерактивні презентації
Ця форма роботи зарекомендувала себе як альтернатива лекціям. Використання інтерактивних презентацій потребує комп’ютера із проектором.
За відсутності необхідного обладнання можна використати наочні матеріали, відеофільми, слайди.
Відповіді на запитання й опитування думок
Ця форма роботи потребує від тренера делікатності й толерантного ставлення. Якщо тренер не сприйматиме позитивно висловлювання учасників, це спонукає до зніяковіння і припинення участі в обговоренні.
• Мозкові штурми» (або «мозкові атаки»)
«Мозковий штурм» — це метод опитування, при якому приймаються будь-які відповіді учасників, що мають відношення до обговорюваного питання або теми.
На першому етапі учасники активно висувають будь-які ідеї щодо обговорюваної теми, ситуації або проблеми, навіть нереальні, відверто фантастичні й нелогічні. Головне завдання при цьому — кількість ідей, а не їх якість.
Забороняється оцінювати висунуті ідеї. Кожна пропозиція приймається і записується на дошці або аркуші. .
Час для висунення ідей, як правило, обмежений. Після цього «підводиться риска» і починається другий етап, присвячений оцінюванню й обговоренню ідей, ранжуванню їх за рівнем значущості, поділу на групи тощо.
Переваги цього методу:
• дає змогу за короткий проміжок часу зібрати максимальну кількість різних думок;
• залучає до участі в дискусіях усіх без винятку учасників; • активізує уяву і творчі можливості учасників, допомагає їм відхилятись од стереотипних уявлень і стандартних схем;
• є цікавим початком для наступного обговорення у фупах.
Для організації «мозкового штурму» слід:
• сформулювати запитання, проблему чи ситуацію;
• повідомити, скільки часу відводиться для «генерації* ідей;
• обрати протоколіста;
• повідомити* що учасники можуть пропонувати будь-які ідеї;
• не обговорювати ідеї відразу;
• після «підведення риски* повідомити чіткі критерії оцінювання;
• обробити спільно з учасниками перелік ідей: додати нові, прибрати ті, шо не стосуються теми, розподілити ідеї по категоріях, відібрати найкращі тощо.
Рольові ігри
Рольова гра — це неформальна постановка, під час якої учасники розігрують сценки або ситуації.
Під час рольової гри учасники діють не від власного імені, а демонструють поведінку й висловлюють почуття умовного персонажа.
Дана форма роботи є ефективним методом апробації нових моделей поведінки. Вона дає можливість «приміряти» її на себе. Дія «під маскою» дає учасникам змогу сформувати власні уявлення про те, як можна вирішити схожу ситуацію в реальному житті.
Крім того, рольова гра допомагає учасникові краще зрозуміти й висловити власні почуття, без остраху розкритись і бути висміяним. Це добра нагода для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях, близьких до реальності.
Щоб організувати рольову гру, потрібно:
• описати модельну ситуацію, яку треба інсценувати;
• розказати учасникам, як вони мають діяти або запропонувати сценарій;
• викликати охочих або відібрати розкутих енергійних учасників, щоб продемонструвати цю сценку перед класом. Перебрати на себе одну з провідних ролей;
• використовувати допоміжний реквізит: капелюшки, картки з іменами, перуки, костюми, маски тощо;
• після завершення обговорювати, що відбулося.
Аналіз історій і ситуацій
Це докладний розбір реальної чи вигаданої життєвої історії або ситуації. У ній з подробицями описано, що сталося в житті конкретної людини, групи людей, родини, школи чи громади. Це дає змогу учасникам проаналізувати й обговорити ситуації, із якими вони можуть зіткнутися в реальному житті.
Перевага даного методу в тому, що учасники мають змогу експериментувати з «майже реальним життям» та апробовувати різні варіанти поведінки в безпечних умовах, прогнозувати, «що з цього вийде*. Метод сприяє виробленню навичок критичного мислення, співпраці і прийняття рішень.
Дебати
Дебати — це організований процес формулювання й захисту власних позицій двома чи більше учасниками щодо проблеми. Мста дебатів — усебічно розглянути й обговорити проблему. Для прове
дення дебатів спочатку формулюється певна проблема чи питання, приміром, «СНІД — це лихо чи провина людства?». Учасникам пропонується вибрати певну позицію з цієї проблеми. Далі, вони впродовж певного часу формулюють аргументи на захист своєї позиції й обирають спікера, який виступатиме від імені групи. Спікери обмінюються промовами, а після цього кожній із команд надається можливість спростувати аргументи опонентів.
Для організації дебатів важливо дотримуватися наступних рекомендацій:
• дозвольте учасникам обрати позицію на власний розсуд;
• якшо в однієї позиції забагато прихильників, попросіть бажаючих відстоювати протилежну думку або стати суддями;
• надайте учасникам час і можливість для вивчення проблеми, підготуйте для цього інформаційні матеріали;
• поясніть правила проведення дебатів;
• уважно стежте за тим. щоб ніхто не домінував, намагаючися виступити за рахунок часу іншого;
• стежте за тим, щоб дебати не виходили за межі заданої теми;
• по завершенні дебатів підбийте підсумки й поясніть, шо аргументи обох сторін зробили рівноцінний внесок у з’ясування проблеми.
Інші методи
Науково-пошукові роботи, виконання проектів, творчі й мистецькі конкурси, публіцистичні вистави, відзначення міжнародного Дня боротьби зі СНІДом, Дня пам’яті жертв СНІДу, концерти, пробіги, висадка дерев, проведений «круглих столів» та інші заходи, присвячені цій проблемі, привертають увагу громадськості й мотивують молодь до активної участі у проекті. Подібна діяльність змінює громадську думку, створює сприятливе серсдовише для ефективного впровадження проекту, мотивує молодь, батьків, педагогічний колектив, засоби масової інформації.
|