Синтаксичні та пунктуаційні норми української мови
Тема 2.1 Семантика і структура словосполучень в українській мові. Особливості перекладу словосполучень з російської українською мовою
Питання, що виносяться на розгляд
1. Типи підрядного зв’язку на рівні словосполучень.
2. Труднощі у визначенні форм керування.
3. Уживання конструкцій з прийменниками по і при.
Література
1. Вознюк Г. Л. Українська мова (за професійним спрямуванням): Навчальний посібник-практикум / ГЛ. Вознюк, С.З. Булик-Верхола та ін. – Л.: Вид-во Львівської політехніки, 2011. – С. 137 – 140.
2. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2009. – С. 319–325.
3. Іванова І. Б. Українське ділове мовлення: Навч. пос. / І. Б. Іванова – Х., 2007 – С. 302–304.
4. Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови: Навч. посібник. – Л.: ПАІС, 2007. – 224 с.
5. Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування: Навч. пос.
/ З. О.Мацюк, Н. І. Станкевич. – К., 2010. – С. 223–229.
6. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2008. – С. 208 – 237.
7. Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум: Навч. пос. / За ред. Т.В. Симоненко. – К., 2010. – С. 168–171.
Матеріали для самостійного вивчення
Синтаксичні норми – це правила побудови та утворення словосполучень і речень.
СИНТАКСИС (грец. – побудова, поєднання, порядок) – 1) грамат. будова речень та словосполучень і способи поєднання в них слів, а також правила творення й функціонування речень і словосполучень; 2) розділ граматики, який вивчає грамат. будову речень і словосполучень.
Гол. поняттями С. є синтаксичні одиниці, синтаксичний зв’язок, семант.-синтакс. відношення, синтакс. категорія, позиція синтаксична, синтаксична функція. Систему С. найбільшою мірою репрезентує його осн. одиниця – речення, у якому відбито особливості форми й семант. структури синтакс. одиниць і синтакс. категорії конкр. мов.
С. членують на три взаємопов’язані підрозділи: 1) С. частин мови (прислівних зв’язків, словосполучення); 2) С. речення; 3) актуальний С.,
С. тексту.
У першому підрозділі вивчаються сполучувальні можливості слова, способи їх реалізації (узгодження, керування, прилягання) і передавані словами семант.-синтакс. відношення (суб’єктні, об’єктні, атрибутивні, адвербіальні
та ін.). У другому підрозділі розглядаються форм.-синтакс. і семант.-синтакс. структура речень, їх комунікат. типи (речення розповідні, питальні, спонукальні), синтакс. категорії речення (предикативність, модальність, час тощо), деривац. відношення між реченнєвими конструкціями, синтакс. зв’язки
і семант.-синтакс. відношення в простих реченнях і складних реченнях, словоформи і словосполучення в ролі компонентів речення, сукупність модальних, часових та ін. форм речення як його парадигми тощо. У третьому підрозділі описують модифікації речення при його входженні до діалогічного чи монологіч. тексту, правила пристосування речення до контексту й ситуації мовлення. Ці питання вивчають у синхроніч. і діахроніч. аспектах. Синхроніч. аспект стосується розгляду в описових граматиках синтакс. ладу мови в певний момент його розвитку як системи взаємопов’язаних і взаємозумовлених грамат. елементів. Історичний С. вивчає закономірності формування синтакс. будови конкр. мови або групи мов.
З-поміж синтакс. одиниць виділяють мінім. синтакс. одиницю (компонент речення або словосполучення, члени речення, синтаксеми) і синтакс. одиниці-конструкції – речення і словосполучення, утворені з мінім. синтакс. одиниць. Останні в межах синтакс. одиниць-конструкцій вступають у відповідні синтакс. зв’язки (предикативний, підрядний, сурядний) і семант.-синтакс. відношення (суб’єктні, об’єктні, адресатні, інструментальні, означальні і под.). Речення
є одиницею повідомлення, синтакс. одиницею з комунікат. функцією.
Мінім. синтакс. одиниця і словосполучення не належать до комунікат. одиниць, оскільки їхньою функцією є функція номінації (називання).
ПУНКТУАЦІЯ (середньолат. , від лат. – крапка) – 1) історично сформована в даній мові система правил про вживання розділових знаків, яка разом з орфографією становить правопис мови; 2) розставлення в тексті розд. знаків; 3) т. с., що розд. знаки.
В основі сучас. укр. П. лежать такі принципи: логічний, або смисловий (роль П. для розуміння писем. тексту), граматичний, точніше синтаксичний (роль П. у синтакс. будові писем. тексту) та інтонаційний (роль П. як показника ритмомелодики мовлення). Ці принципи вживання розд. знаків для членування тексту логічного (виділяти лапками іронічно вжиті слова й цитати, дужками – вставні коментарі до тексту, абзацами – логічно завершені частини тексту), синтаксичного (комою відокремлювати звертання, звороти, вставні слова, підрядні речення тощо) та інтонаційного (позначати коротші паузи комою, довші – крапкою і тире, незакін. думку – трьома крапками, питальну інтонацію – знаком питання, емфатичну (після вигуків і звертань) – знаком оклику) часто перехрещуються, і ті самі знаки виступають у різних функціях. Так, деякі знаки вживаються в ідеографічно-оцінній функції (крапка – при скороченні слова, знак питання в дужках у цитаті як вираз сумніву чи здивування, знак оклику
в дужках у цитаті як вираз здивування, обурення або підкреслення, що цитоване не є опискою). До лог.-синтакс. членування тексту належить написання слів окремо, разом або через дефіс.
Словосполучення – це синтаксична одиниця, що складається переважно
з двох повнозначних слів, поєднаних підрядним зв’язком – узгодження, керування, прилягання (М. Плющ, Г. Удовиченко, А. Загнітко, Н. Шведова та ін.).
До словосполучень не належать такі синтаксично нерозкладні (невільні, цілісні) сполучення слів, що виконують синтаксичну функцію одного члена речення:
1) кількісно-іменні сполуки з числівниками або словами кількісної семантики, а також іменниками, утвореними від числівників, чи іменниками
зі значенням міри, сукупності (десять студентів, багато дівчат, четверо хлопців, сотні людей, чимало громадян, частина творів, пляшка води, зграя вовків, метр шовку тощо);
2) сполуки з часовим значенням, утворені поєднанням слів початок, середина, кінець (край) з формами родового відмінка іменника, напр.: початок літа, середина липня, кінець дня, край села тощо;
3) сполуки зі значенням вибірковості, утворені поєднанням числівників (або займенників) та іменників (або займенників) з прийменниками з (із), напр.: один з учнів, хтось із присутніх, ніхто з нас тощо;
4) сполуки зі значенням сумісності, утворені поєднанням іменників або займенників з прийменником з (сестра з братом, ми з батьком тощо);
5) аналітичні форми часу, способу – дієслова складеної форми майбутнього часу (буду працювати, будемо працювати), форми давноминулого часу (пішов був, пішла була, ходили були), форми умовного способу (узяв би, принесла б) та наказового способу (хай учить, нехай співають);
6) аналітичні форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників (більш вдалий, найбільш доброзичливий, менш яскраво);
7) сполучення слів, що є складеними іменними присудками (буду вчителем, стала співачкою) складеними дієслівними (треба вчитися, хочу малювати, почав готуватися) та складними присудками (повернувся стомленим, стояв зосереджений);
8) сполучення неозначеного займенника хтось (щось) з узгоджуваним словом прикметникової форми, напр.: В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає (Т. Шевченко);
9) сполучення слів для характеристики людини, утворені поєднанням словоформ з очима, з носом, з обличчям, віку, зросту та прикметників, що їх пояснюють (з карими очима, середнього зросту, поважного віку тощо);
10) сполучення слів, у яких одне слово своїм лексичним значенням відповідає члену речення, а інше розкриває це значення (літньої пори, о п’ятій годині, в тихому місці тощо);
11) сполуки, головний компонент яких виражений іменником, що називає родове поняття, а залежний – прикметником або дієприкметником на зразок добра людина, вихований студент, улюблена справа тощо. Поза реченням вони функціонують як синтаксично вільні словосполучення, а синтаксичної нерозкладності набувають лише в реченні, причому часто у функції присудка, напр.: Моя бабуся була доброю людиною. Іменники людина, жінка, чоловік, дівчина, хлопець, дитина, справа, річ у складі присудка послаблюють лексичне значення, бо посилюється семантична роль прикметника;
12) сполуки, утворені поєднанням іменників за допомогою прийменників від…до, з…до (від Києва до Лубен, від поля до поля тощо);
13) сполучення слова з метафоричним значенням та іменника (містить образну характеристику предмета), напр.: Плескалось, билося, пливло людських надій ясне крило (А. Малишко).
Синтаксично вільні словосполучення та синтаксично нерозкладні (цілісні) сполучення слів відрізняють від фразеологічних сполучень слів, які є усталеними сполуками, зрощеннями, із втраченими синтаксичними
й семантичними зв’язками між компонентами, а тому в функціональному плані вони виступають еквівалентами слова (збити з пантелику, точити ляси, сім п’ятниць на тиждень). Фразеологічні сполучення слів, як і цілісні сполуки, виконують функцію одного члена речення, але відрізняються втратою лексичних значень компонентів.
Окрему позицію займають лексикалізовані сполучення слів (Біла Церква, кручені паничі, волоський горіх), які теж виконують синтаксичну функцію одного члена речення, є стійкими сполуками, проте ступінь злиття компонентів у них не такий тісний, як у фразеологізованих сполученнях слів; а також конструкції зі стійкими сполученнями і кальками при дієсловах (брати участь, справляти враження, втратити надію тощо).
Сполучення підметів і будь-якого типу присудків також не виступає словосполученням: це предикативні сполучення слів, специфіку яких становить модально-часовий план. Це структурна основа, граматичний центр двоскладного речення, виражає предикативні відношення. Предикативні сполучення слів відрізняються від синтаксично вільних словосполучень і типом синтаксичного зв’язку (предикативний – підрядний), а також способами (формами) зв’язку (координація – узгодження, керування, прилягання, кореляція).
Не становить словосполучень і сполучникове чи безсполучникове поєднання однорідних членів речення: це сурядні сполучення слів, тому що не виступають складним найменуванням явищ об’єктивної дійсності.
Від словосполучень вони відрізняються як семантичними, так і структурними ознаками: у словосполученнях наявний підрядний зв’язок, а в сурядних сполученнях – сурядний. Винятком є парні сполучення слів на зразок батько й мати (батьки), чоловік і дружина (подружжя), день і ніч (доба) й т. ін., що утворюють замкнуті сполуки, які виконують номінативну функцію.
Не виступає словосполученням і відокремлений зворот та означуване ним слово, тому що між ними встановлюються напівпредикативні відношення.
Синтаксична структура словосполучення як наукове поняття становить абстракцію від синтаксичної структури речення. Різні ступені абстракції передбачають різні рівні аналізу словосполучень.
Типи словосполучень
За характером відношень між компонентами словосполучення поділяються на такі типи: 1) атрибутивні, 2) об’єктні, 3) суб’єктні,
4) обставинні, 5) комплетивні.
Атрибутивні відношення – предмети та їх ознаки. При атрибутивних відношеннях залежний компонент ССП в межах речення завжди є означенням.
Об’єктні відношення виникають при семантико-граматичній взаємодії компонентів словосполучення.
Суб’єктні відношення виникають у словосполученнях, де залежна форма позначає суб’єкт дії, діяча (іменник або інша субстантивована частина мови).
Обставинні відношення – дії (або ознаки) і обставини, що характеризують дії (або ознаки).
Комплетивні (доповнювальні) відношення виникають в синтаксично-зв’язаних (цілісних) словосполученнях, коли головне слово потребує смислового доповнення. Словосполученн з цими відношеннями переважно виконують роль одного члена речення.
Велика кількість словосполучень може мати синкретичне значення, тобто поєднувати декілька значень, відзначених як основні.
У словосполученні можливі чотири види зв’язку: узгодження (повне//неповне), керування (сильне//слабке, варіативне//неваріативне, опосередковане//безпосереднє), прилягання (власне-прилягання//іменне прилягання), кореляція. Майже кожний різновид підрядного прислівникового зв’язку може оформляти структуру різноманітних у семантичному плані словосполучень.
За морфологією вираження головного компонента словосполучення поділяються на: дієслівні, іменні, прислівникові. За рівнем злитості компонентів ССП поділяють на: а) вільні, б)синтаксично зв’язані,
в) фразеологічно зв’язані.
Кожна мова має свої особливості вживання прийменників. Навіть
у близьких мовах, до прикладу в українській і польській чи російській, прийменникові конструкції використовують по-різному. Тому через недостатнє знання українських прийменникових моделей виникає велика кількість помилок у сфері вживання того чи іншого прийменника, особливо це стосується конструкцій із прийменниками по, при, для.
В українській мові прийменник по вимагає після себе залежно
від вислову або знахідного, або місцевого відмінка для позначення простору (по обидва боки, йти по слідах), часу (по обіді), кількості (по 15 осіб, по 1 чайній ложці), мети (ходити по продукти, йти по лікаря), об’єкта (наказ по інституту, друзі по навчанню, родичі по чоловікові, сльози по щоках, судити по собі), причини (по змозі).
Зауважмо, що в словосполученнях, де можливі кілька варіантів поєднання, треба надавати перевагу безприйменниковим. До прикладу: вулицею та по вулиці, доцільніше вулицею; сходами та по сходах, краще сходами; їхати у трамваї, їхати трамваєм, краще трамваєм.
Але конструкції з прийменником по вживають часто в значеннях
і відмінках, що суперечать нормативній українській літературній мові і є характерними для суржикового мовлення. Такі помилки найчастіше трапляються в конструкціях:
1) на позначення сфери діяльності, призначення, у відповідних назвах комісій, комітетів, установ, інститутів, конференцій тощо. Тут слід вживати прийменники з, для, у, а не по (директор з матеріально-технічного постачання й транспорту, спеціаліст з обліку й аудиту, комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, комісія з регулювання ринків фінансових послуг, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, комісія для врегулювання надзвичайних ситуацій, комісія для вивчення стану справ, комісія у справах молоді, комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, комітет у справах роззброєння) або безприйменникові словосполуки (комітет захисту прав споживачів, начальник відділу збуту, курси підвищення кваліфікації, відділ примусового збуту);
2) на поєднання прийменника по з іменниками в давальному відмінку замість виправданого в цій конструкції використання в місцевому: треба шукати по книжках (а не по книжкам), визначати по рядках (а не по рядкам), рахувати по копійках (а не по копійкам);
3) з використанням прийменникової замість безприйменникової конструкції на позначення засобів спілкування або з’єднання: треба залізницею (а не по залізній дорозі), факсом, електронною поштою, телефоном (а не по факсу, по електронній пошті, по телефону), достовірними каналами (а не по достовірних каналах). Виняток: по радіо, по телебаченню;
4) з використанням прийменникової словосполуки на місці конструкції з іменником в орудному відмінку для позначення напряму руху (перевагу варто віддавати саме таким конструкціям): йти парком (вулицею, сходами), подорожувати морем (Європою, львівськими вулицями). У разі вживання прийменника по з дієсловами руху таке словосполучення вказує на рух у різні напрями: по саду гуляла, квіти збирала; іти парком (через парк) – гуляти по парку;
5) із «заканням» (механічною заміною прийменника по на за). У багатьох випадках доречно використовувати безприйменникові або інші властиві для української мови прийменникові конструкції: краще вирізнятися ступенем освіченості (а не за ступенем), упізнати по почерку (а не за почерком), судити з публікацій (а не за публікаціями);
6) із суржиковими словосполученнями з по, що збіднюють чи деформують семантичне навантаження конструкцій з іншими прийменниками: треба мешкати за адресою, надсилати на таку адресу, попередити телефоном, зателефонувати на домашній номер (а не мешкати і надсилати по адресу, попередити і задзвонити по телефону, по домашньому номеру), вхід за квитками, запрошеннями, посвідченнями (а не вхід по квитках, запрошеннях, посвідченнях).
Український прийменник при доцільно використовувати, коли розуміють:
просторову близькість (хоч краще вживати тут інші прийменники – поряд, біля, коло): посадити при дорозі;
підпорядкованість або належність комусь, чомусь: центр профорієнтації при навчальному закладі, комісія при Кабінеті Міністрів;
наявність чогось чи вказівку на особу, яка щось має: бути при грошах, гаманець був при мені;
присутність когось: при сторонніх, при друзях (або у присутності сторонніх, у присутності друзів);
обставини, за яких щось відбувається: працювати при світлі;
у значенні «незважаючи на»: при всій повазі до вас я такого зробити не можу.
Український прийменник для доцільно використовувати в конструкціях, що вказують на:
призначення предмета, суб’єкта тощо: корисно для здоров’я, все для праці, кошти для придбання підручників;
призначення дії, спричинення іншої дії або досягнення іншої мети: переобладнання для створення належних умов, діяльність для забезпечення прибутку.
У мові фахівців часто трапляються ненормативні конструкції з прийменником на, наприклад: на слідуючий день (а треба: наступного дня), на протязі року (а треба: протягом року), на цих днях (а треба: цими днями), прилетів на літаку (а треба: літаком), говорити на кількох мовах (а треба: кількома мовами), говорити на українській мові (а треба: українською чи по-українськи), переклад на французьку мову (а треба: французькою мовою), дякуємо на доброму слові (а треба: дякуємо за добре слово).
Питання для самоконтролю
1. Коли і як виникають словосполучення?
2. Як проявляються лексичні значення слів у словосполученнях?
3. Яка різниця між лексичними і синтаксичними словосполученнями?
4. Яка суттєва різниця між узгодженням, керуванням і приляганням як способами граматичного зв’язку?
5. Які помилки трапляються під час побудови підрядних словосполучень і як їх уникнути?
Тренувальні вправи
Вправа 1. Розподіліть запропоновані мовні та мовленнєві конструкції на групи (лексичні, фразеологічні, синтаксичні словосполучення, поєднання слів, що не є словосполученнями): адамове яблуко, Ніна Матвієнко, брати до відома, ключ від квартири, старий лис, нехай виконає, художня рада театру, ласий до меду, поговорити з викладачем, бабине літо, темний ліс, буду піднімати, квіти і дерева, трипільська культура, головні члени речення, дівчина в червоній сукні, листя каштанів, біля будинку, завдяки товаришу, обабіч дороги, підступам наперекір, фахівець з історії, батько приїхав, милити шию, альфа і омега, Чорне море, Молочний Шлях, рубрика закінчується крапкою, навчальна робота, авгієві стайні, зарубіжні країни, заради миру, єднаймось щиро, двічі на рік, хоч подивлюсь, понад берегом.
Вправа 2. Запишіть словосполучення, виділіть головне та залежне слово. Визначте тип підрядного зв’язку в словосполученнях (узгодження, керування, прилягання, іменне прилягання, кореляція). Листя з дерев, схилені верби, працювати щовівторка, знайомий мені, три яблука, мільйон гривень, завмерти від хвилювання, сукня із ситцю, приємний на вигляд, вірити в перемогу, продукція без браку, стежка від порога до воріт, п’яти велосипедів, гучніший голос, охочий до мандрівок, усмішка на вустах, живемо на Україні, кава по-варшавськи, місто Харків, плоди дубів, підніматися вгору, цукерки «Ластівка», інспектор з техніки безпеки, агент у справах продажу, плідно працює, дівчина-студентка, вірний друзям, написав приятелеві, поїзд з Луцька до Києва, зламаний бурею.
Вправа 3. Перекладіть реченні, розкривши дужки. Власні назви поставте в потрібній формі. 1. Мы приближались к древнему городу (Афины). 2. Португальский лайнер «Санта-Мария», направлявшийся из столицы страны (Лиссабон) в Америку, зашел на остров (Мадейра). 3. Пансионат построен близ реки (Истра). 4. Старинный русский город Звенигород стоит на (Москва-река). 5. Выставка картин испанских мастеров была организована в Санкт-Петербурге, в музее («Эрмитаж»). 6. Всеобщее внимание привлекали события на острове (Кипр). 7. В Москву для ведения переговоров по вопросам экономического сотрудничества между Россией и (Республика Куба) прибыла правительственная делегация. 8. Один из московских театров находится на улице (Арбат). 9. На улице (Стретенка) находится модный бутик. 12. Поезд остановился на станции (Трикотажная).
Вправа 4. Перекладіть словосполучення з російської українською мовою. Запишіть україномовний варіант.
Обращаться не по адресу, потерпеть бедствие, на безлюдье и Фома дворянин, быть у власти, иметь влияние, бросить без внимания, не выходить из головы, говорить на многих языках, испытать на своем горбу, обусловливать договором, заблудшая овца, поручаю вам заботы по воспитанию моего сына, плохо заживающая рана, заискивающий человек, по заказу фирмы, заключать договор, играть значительную роль, издеваться над товарищем, изношенная машина, изношенное лицо, изношенный мужчина, изнуренный дорогой, изрытое морщинами лицо, искушенный опытом, в двух километрах от города, хлопать в ладоши, с незапамятных времен, упавшая в обморок, получить звание инженера, рассеяно слушать, приходить в сознание, быть сведущим, не выпускать из своего взгляда, не по силам выполнение задания, старый холостяк, прийти в ярость.
Вправа 5. Відредагуйте текст.
Кожної суботи Гануся слухає свою саму улюблену передачу, яка називається «Давайте танцювати». Це музично-розважальна програма, під час якої лунає танцювальна музика, до речі, в основному англійська. На жаль, доброї української музики не має стільки, скільки б хотілося, принаймі поки що. Тимчасом як українські композитори через різні причини не створюють нових пісень, ринок заполонила чужа музика. Як бачимо, не все благополучно в області вітчизняного шоу-бізнесу. Щоб виправити положеня, слід перш за все працювати організаційно, направляти зусилля на пошук талановитих виконавців, підтримувати їх фінансово тощо.
Ключовим питанням в шоу-бізнесі є вміло організована реклама. При допомозі реклами навіть не дуже талановитий співак може стати популярним або, принаймні, відомим. А це, в свою чергу, принесе користь суспільству, яке знаходиться в полоні хтозна-яких ритмів та ідей.
Вправа 1. Розкриваючи дужки, поєднайте слова зв’язком узгодження. З’ясуйте, які частини мови узгоджуються. Запишіть словосполучення: секретн... штаб-квартира, авторитетн... ООН, ризикован... антраша, стар.. ГЕС, небезпечн... динго, багатообіцяюч... протеже, красив... драпрі, затишн.. кафе-бар, яскрав... індиго, юн... кабальєро, велик... гну, забавн... гризлі, крихітн... колібрі, дотепн... конферансьє, маленьк... кулі, вабляч.. Кіліманджаро, прохолодн... мацоні, поважн... кюре, новеньк... плуг-сіялка, талановит... імпресаріо, соковит... манго, шумн... Осло, матово... габро, сувор... ембарго, зовнішність типов... інженю, маленьк... сабо, огидн... парвеню, будувати велик… медресе, зручн... ножиці-секатор.
Вправа 2. Перекладіть українською мовою словосполучення:
1) лопнуть со смеху; терпение лопнуло; лопнул стакан; лопнул, как мыльный пузырь; хоть лопни; 2) принять меры; принять во внимание; принять закон; принять (близко) к сердцу; принять к сведению; принять на свой счет; принимать грех на душу; принимать за чистую монету; принимать участие;
3) мешать карты; мешать кашу; мешать товарищу; мешать краски; не мешай мне; мешать танцевать; не мешало бы выступить; не мешало бы сказать; смешать в одну кучу; мешать работать; мешать кушать; мешать идти;
4) выходить на улицу; выходить боком; выходить замуж; выходить (выбиваться) из колеи; выходить из долгов; выходить из повиновения; выходить из себя; он вышел из терпения.
Вправа 3. Перекладіть перекладознавчі терміни українською мовою. Дайте визначення цим термінам: общая, специальная и частные теории перевода; контактирующие языки; посредник в межъязыковой коммуникации; переводческие принципы; текстовые сопоставления; теория непереводимости; буквальный перевод; свободный перевод; адекватный перевод; адаптированный перевод; «ложные» друзья переводчика; «ложный» эквивалент; виды переводческой эквивалентности; уровни переводческой эквивалентности; теория закономерных соответствий; типы переводческих трансформаций; лексический вариант; культурно-исторические реалии; перифрастический перевод; обобщённо-приблизительный перевод; прагматика перевода; исходный язык; язык перевода; компенсационные приёмы; смысловая ёмкость текста; модернизация при переводе; нормативные аспекты перевода; семантико-стилистическая модель.
Контрольні завдання
Вправа 7. Відредагуйте словосполучення: без п’ятнадцяти три, біля вісімдесяти відсотків, в довершення до сказаного, виступити в захист, в її склад увійшли, раз в місяць, в 11-ть годин, в порядку денному слідуючі питання, підвищити в посаді, поставити в приклад, приймається в технікум, в ці дні відбудиться засідання, розміщений в 14 кілометрах від міста, отримала підтримку від друзів, завмер від несподіванки, ліки від грипу, задоволений від співпраці, працювати для блага народу, для будь-кого зрозуміло, дозвіл для виїзду, для нас зрозуміло, стосуватися до справи, ідентичної до сучасної концепції, пів до третьої, привітатися до товариша, дотичний з проблемами, відповідно з рішенням, всупереч з чинним законодавством, надсилати
за адресою, за браком часу, за вимогою контролерів, доглядає за дитиною, послати за хлібом, із-за погоди не відвідали, читаю на англійській мові,
на власному досвіді знаємо, три метри на секунду, під редакцією професора,
по всіх питаннях дав відповідь.
Вправа 4. Випишіть нормативні для офіційно-ділового стилю сполуки.
Правобережна Україна; приймали участь; навів приклади; завідувач кафедри вищої математики; особистий склад; широке розповсюдження; доведеться погодитися; двісті семи; більш серйозний; дві великі різниці; семидесятиметровий кабель; включити в склад; заключити договір; мати авторитет; збільшувати ціни; згоден з умовами; пониження на посаді; прийняти до уваги; прийняти міри; охорона оточуючого середовища; прокинутися
о восьмій; до п’ятсот років; наукова співробітниця; об’єм рукопису; двоярусне ліжко; самий відомий; два комплекти меблів; семеро учнів; ставитися
до навчання; призначити старостою групи ДК-11 Бойченко Дмитра Сергійовича; старий рукопис; пара ножиць; Приїхавши додому, у мене появились цікаві ідеї; Наша задача полягає в тому, щоб не допустити збільшенню цін; минулого місяця; воєнна частина; створити належні умови; хутровий комір; за кілька днів; сонячне Сочі; чорною тушшю; шкодувати ресурси.
|