6 січня 1898
|
На станції Дебальцеве (тепер Донецької області) народився Володи- мир Миколайович Сосюра. Батько Микола Володимирович, виходець із селян, мав незакінчену освіту. Основна спеціальність – кресляр. Протягом свого життя він часто міняв місця роботи і професії: був будівничим, мандрівним учителем, шахтарем, писарем, народним адвокатом. Добре малював і співав, пробував писати вірші російською і українською мовами. Мати Антоніна Дмитрівна Локотош – сербка, із робітниць м. Луганська.
|
1908
|
Сім’я Сосюр переїхала в с. Чорногорівку. Володимир навчається в початковій школі.
|
1909 – 1910
|
Володимир разом з родиною переїхав у робітниче селище Третя Рота (нині м. Верхнє Ворошиловградської обл.).
Протягом літа і осені – учень бондарного цеху содового заводу.
Із зими 1909 року до весни 1910 року працює телефоністом.
|
1911
|
Весною і літом працює чорноробочим Донецького содового заводу. Восени прийнятий в міністерське училище в м. Верхнім. Тут багато читає творів російської і зарубіжної літератури. Великий вплив на формування його літературних смаків мав учитель Василь Мефодій- ович Крючко.
|
1912
|
На цей рік припадають перші «Юношеские пробы пера» - вірші росій- ською мовою.
|
1913 - 1914
|
Закінчує навчання у міністерській двокласній школі. Цього ж року вступає до трирічної Кам’янської сільськогосподарської школи (біля станції Яма).
|
1915
|
Помер батько. Підліток Володя змушений заробляти для утримання багатодітної родини. Працює в шахті.
|
1916 – 1917
|
Відновлює навчання в Кам’янській сільськогосподарській школі, бере активну участь у студентському революційному русі, публікує перші свої твори в бахмутській «Народной газете» та в лисичанських газетах «Голос рабочего» і «Голос труда».
|
1918 - 1919
|
Бере активну участь у повстанні лисичанських робітників проти німецько-кайзерівських загарбників і денікінців.
|
1920
1920
|
Перебування в Червоній Армії. Взимку навчається в Одесі на військово-політичних курсах при Політвідділі Чотирнадцятої Армії.
Бере участь у роботі літературного гуртка, організованого російськи- ми поетами Е.Багрицьким і Ю.Олешею. За рекомендацією працівника одеської газети «Червоний кордон» І.Кулика вступає в ряди Комуністичної партії. В газеті «Одеський комуніст» вперше публікує вірш «Відплата» під псевдонімом «Сумний».
Перебуває на польському фронті. Бере участь під Єлисаветградом у боях проти білополяків і банд Махна, публікує «Красные открытки» і «Красные стихи» в червоноармійських фронтових газетах «Красная звезда», «Красная армия» та «Известия» Єлисаветградського військ- ревкому та повітового комітету КП(б)У.
|
1921
|
Відкликаний з армії, прибув до Харкова. Одержав призначення інспектора преси при агітпропі ЦК КП(б)У. Навчається в марксистському гуртку при агітпропі ЦК КП(б)У.
У зв’язку з відзначенням 50-річчя Паризької комуни пише поему «1871 рік».
Публікує в періодичній пресі поетичні твори «Червона зима», «О, недаремно, ні», «Пішли в чужі краї», «Навколо», «Сніг».
Вийшла перша збірка творів «Поезії» в м. Сумах. Налагоджує творчі зв’язки з молодими українськими письменниками, входить в дружні стосунки з російськими поетами М.Голодним і М.Свєтловим.
|
1922
|
Навчається у Харківському Комуністичному університеті ім. Артема. Виходить друком збірка поезій «Червона зима». Публікуються твори в журналах «Зори грядущего», «Шляхи мистецтва», «Плуг» та збірнику «Дочери Октября».
Переходить на навчання з Комуніверситету на робітфак Харківського інституту народної освіти. Працює у літературному відділі Нарко- мосу.
|
1923
|
Навчається на робітфаці Харківського інституту народної освіти. Бере активну участь у організації «Гарту», підтримує творчі зв’язки з редакцією газети «Вісті» та її редактором В.Елланом-Блакитним. Водночас співробітничає з літературною організацією селянських письменників «Плуг».
Вийшла в світ поема «1871 рік». Пише рецензію на поетичну збірку М.Рильського «Синя далечінь». Знайомиться з В.Маяковським на літературному вечорі в приміщенні Харківського драматичного театру.
Перебуває на відпочинку в Криму. Пише там поеми «Віра», «Робфаківка» та «Залізниця».
|
1924
1925
|
На смерть В.Леніна відгукується поезіями «Траурний марш», «Сон». Виходять у світ поеми «Залізниця», «Шахтьор», «Сількор», «Сьогодні». Публікує поетичні збірки «Місто», «Осінні зорі». Пише популярну на той час пісню «Червоноармійський марш» (муз. К.Богуславського).
Влітку закінчує навчання на робітфаці Харківського ІНО і переходить на літературну роботу. З кращих творів, написаних протягом 1921-1924 рр., публікує «Вибрані поезії». Цього ж року у Держвидаві України виходять в світ дві поетичні збірки «Сніги» та «Сьогодні».
Пише рецензію на поезії Павла Усенка («Плужанин», № 1).
Бере участь у роботі з’їзду білоруських письменників у Мінську. Пише і публікує цикл поезій «Білорусь».
|
1926
|
Часто виїжджає з Харкова в різні міста України для зустрічі з читачами.
На наклепницьке звернення націоналіста Маланюка до українських радянських письменників, вміщене на сторінках журналу «Літературно-науковий вісник», пише пристрасну полемічну поему-інвективу «Відповідь». Друкується в журналах «Всесвіт», «Життя і революція», «Молодий більшовик», «Глобус», «Культура і побут», «Студент революції».
В газеті «Комуніст» до річниці Жовтневої революції був опублікований твір «Дніпрельстан». Пише відомий вірш-пісню «Коли потяг у даль загуркоче».
|
1927
|
Вступає до ВУСПП’у, обирається членом редколегії «Гарту». Виходять у світ поетичні збірки «Багряні гони», «Золоті шуліки», «Юнь».
Виступає проти неокласиків з поетичним посланням «Неокласикам». Публікує спогади про В.Еллана-Блакитного («Молодняк», № 12).
На мистецькому конкурсі на кращий літературний твір, присвячений 10-й річниці Жовтневої революції, одержує першу премію за поему «Відповідь».
Весною живе у Полтаві на квартирі письменника О.Ковіньки, де пише ряд поетичних творів, які увійшли згодом до збірки «Коли зацвітуть акації».
|
1928
|
Виходять у світ дві поетичні збірки «Де шахти на горі», «Коли зацвітуть акації». Пише і публікує в періодичній пресі статті «Дні юності» і «Мій перший вірш».
Відвідує промислові підприємства Запоріжжя, Мелітополя.
На запрошення літературного об’єднання «Полымя» і білоруського товариства культурного зв’язку відвідує вдруге Мінськ. Відгукується віршем «Білоруській громаді» на судовий процес над комітетом по виборах до польського Сейму в Західній Україні, тимчасово окупованій панською Польщею.
З 14 по 21 травня бере участь у зустрічі пролетарських письменників союзних республік, що зібралися в Москві на свій всесоюзний з’їзд.
|
1929
|
Вийшло в світ дві книги із запланованого тритомника творів В.Сосюри «Поезії» (т. І – ІІ) у Держвидаві України.
Окремою збіркою вперше видає вірші для дітей дошкільного віку «На вулиці».
Написав поеми «За водянка», «Війна – війні».
У зв’язку з проведенням першого Тижня української літератури в Москві публікує добірку своїх творів у перекладі російською мовою у збірнику «Советские украинские писатели».
Здійснює поїздку в Москву, де разом із іншими письменниками Радянської України був на прийомі у керівників Комуністичної партії і Радянського уряду.
За постановою Секретаріату ВУСПП’у направляється на один з ленінградських заводів для вивчення життя робітничого класу.
|
1930
|
Виходить у світ збірка поезій «Дніпрельстан» та ІІІ-й том видання творів поета. Друкує поеми «Війна-війні» та «За водянка».
Разом із іншими письменниками Сосюра виїжджає в Донбас для виступів перед шахтарями.
Відгукується на смерть В.Маяковського віршем «Смерть».
У Держвидаві Білоруської РСР друкується перша книжка творів поета білоруською мовою – поема «ДПУ» у перекладі І.Барашка.
|
1931
|
Перебуває на Донбасі у складі бригади українських радянських письменників, зустрічається із шахтарями. Відвідує Третю Роту, пише відомий твір «Знов село».
Виходять у світ збірки «Серце», «Вибрані поезії».
|
1932
|
Виходить поетична збірка «Червоні троянди». Крім цього окремими виданнями опубліковані «Вибрані поезії» і збірка творів попередніх років – «Відповідь».
Розпочав роботу над поемами «26» і «Ворошилов».
|
1933
|
Хворіє. Друкується рідко. Окремі твори з’являються на сторінках журналу «Червоний шлях». Перебуває в Криму і Одесі, пише ряд ліричних мініатюр. Готує збірку перекладів болгарського письменника Христо Ботева. Перекладає твори російського поета Г.Пєтникова.
|
1934
|
З осені 1934 до літа 1935 року працює літпрацівником фабричної багатотиражки «Червона нитка». Влітку відпочиває на південному березі Криму, в Хараксі, де пише ряд ліричних творів.
Виходить у світ у перекладі В.Сосюри збірка творів болгарського письменника Христо Ботева.
|
1935
1936
|
Продовжує працювати в Харкові на фабриці «Червона нитка» літ- працівником. Кілька разів приїжджає до Києва, зустрічається з наркомом освіти В.П.Затонським.
Готує до видання нову збірку вибраних поезій. Перекладає твори О.Блока.
Відвідує Донбас, пише ряд ліричних творів. Виходять у світ «Вибрані поезії», куди ввійшли і переклади творів О.Блока та М.Лермонтова.
Відгукується на смерть Горького віршем «Буревісникові».
Друкується в російських періодичних виданнях – «Литературном современнике», «Звезде» «Смене», журналі «30 дней».
Відвідує рідну Третю Роту, зустрічається з родичами і друзями дитинства.
|
1937
|
Переїздить до Києва. Виходить збірка «Нові поезії».
Відгукується на події громадянської війни в Іспанії віршем «Вони не пройдуть». Окремим виданням друкуються в перекладах В.Сосюри поеми О.Пушкіна «Кавказький бранець» і «Цигани».
|
1938
|
Працює при Спілці письменників консультантом у кабінеті молодого автора. Виходить у світ збірка «Вибрані поезії».
Перебуває в Чернігові, відвідує музей Михайла Коцюбинського.
|
1939
|
Пише і публікує нову поетичну збірку ліричних творів «Люблю».
Присвячує ряд поетичних творів Т.Г.Шевченку.
Спільно з письменниками Радянської України перебуває на щойно звільнених Радянською Армією землях Західної України, пише цілий цикл поезій, присвячених возз’єднанню українських земель в єдину Радянську державу.
Виходить друга збірка поезій В.Сосюри «Избранное».
Розгортає громадську і творчу діяльність, часто виступає перед широким колом читачів, плідно працює з молодими письменниками, готує ряд нових поетичних збірок.
За заслуги у розвитку радянської літератури Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 березня нагороджений орденом «Знак Пошани».
|
1940
|
На початку року перебуває з групою українських радянських письменників на землях Західної України, виступає перед громадськістю. Пише такі поезії, як «У Львові», «За щастя».
Виходять дві книги «Журавлі прилетіли» та «Крізь вітри і роки».
Окремими виданнями надрукована велика поема «Червоногвардієць».
Громад кість республіки відзначає 20-річчя літературної діяльності В.Сосюри.
Разом з іншими письменниками здійснює поїздку на могилу Т.Г.Шевченка в Канів.
|
1941
1941
|
Початок війни застав поета на відпочинку в Кисловодську. Повертається до Києва.
За рішенням ЦК КП(б)У Сосюру разом з іншими українськими радянськими письменниками старшого покоління евакуюють в Уфу. Тут було написане популярне послання «Лист до земляків».
У зв’язку з героїчними боями радянських військ під Москвою наприкінці 1941 року пише цикл віршів «Уже упав удар залізний», «Сніг на вітті сріблом висне», «У вітрах, у сонці».
|
1942
|
Займається творчою роботою в Уфі. Виходять у світ дві поетичні збірки: «В годину гніву», «Під гул кривавий».
У серії творів «Фронт і тил» з’являється в Уфі окремим виданням поема «Син України». Розпочав писати поему «Мій син».
Перекладає твори башкирських поетів.
Обирається членом президії Спілки письменників Радянської України.
Працює пропагандистом при ЦК КП(б)У. Лікується в московському санаторії.
|
1943
|
Прибуває до Харкова. Виступає в будинку пропаганди перед харківською інтелігенцією з читанням уривків з поеми «Син України».
Працює в українському радіокомітеті і в партизанському штабі. Пише вірші про партизан.
Направляється на фронт. Разом з А.Головком і А.Малишком працює в політвідділі Сьомої гвардійської армії. Перебуває тривалий час серед воїнів танкового корпусу. Зустрічається з фронтовиками, виступає з читанням своїх творів перед бійцями Радянської Армії, веде пропагандистську роботу.
Друкується на сторінках фронтових газет «За честь Батьківщини», «За землю Украинскую», в журналах «Огонёк», «Смена», «Славяне». За активну участь у боротьбі проти німецьких загарбників і успіхи в творчій роботі Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року нагороджений орденом Червоного Прапора.
|
1944
|
З фронту повертається у Москву, а звідти в Київ. Працює на творчій роботі. Виходять у світ збірки: «Вибрані поезії» та у перекладі на російську мову книга «Салют». Окремим виданням друкується поема «Мій син» (Київ).
Бере участь у відбудові Хрещатика, пише ряд нових творів.
Вперше після війни зустрічається у м. Верхньому (Донбас) з матір’ю Антоніною Дмитрівною, пише з приводу цього вірші «Ой мамо, мамо», «На берегах Дінця сніги уже упали».
|
1945
1946
|
Пише і публікує твори в періодичній пресі, присвячені перемозі Радянської Армії над фашистськими загарбниками: «Перемога», «Полки ідуть на Захід», «На Берлін», «Щастя перемоги», «Щастя народів», «Україна жде своїх синів».
Кращі твори воєнних років у перекладі російською мовою друкуються на сторінках «Комсомольской правды», «Московского большевика», «Крестьянки», «Красноармейца».
Окремі твори з’являються на сторінках болгарської газети «Салют», польської газети «Тост». Перекладає «Думу про Україну» башкирського радянського поета Сафі Кудаша.
У видавництві «Молодь» виходить збірка поетичних творів «Батьківщина».
Перебуває у творчому відрядженні на Закарпатті. Пише цикл поезій про життя гуцулів.
|
1947
|
У Держлітвидаві України з’являються «Вибрані поезії» у двох томах.
У видавництві «Радянський письменник» вийшла у світ нова поетична збірка «Щоб сади шуміли».
Пише поеми «Огненні дороги», «Студентка».
Перекладає твори литовського поета Людаса Гіри.
|
1948
|
Удостоєний звання лауреата Державної премії І ступеня за книгу поезій «Щоб сади шуміли».
Виходить у світ книга поезій «Вибране» і поема «Безсмертні».
Перекладає твори білоруських письменників. Пише критико-публіцистичні статті.
Громадськість відзначає 50-річчя з дня народження і 30-річчя літературної діяльності поета.
У зв’язку з 50-річчям з дня народження і 30-річчям літературної діяльності Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 січня 1948 року поет нагороджений орденом Леніна. З нагоди ювілею пише статтю «Я сили Вітчизні віддам» та поезії «Я юний», «Дзвенить мій спів».
|
1949
|
Бере участь у роботі ІІ з’їзду письменників Радянської України.
Видає збірку поезій «Зелений світ». В перекладі російською мовою виходить книга «Стихотворения и поэмы».
Бере участь у створенні колективної поеми «Слово українських радянських письменників до 10-річчя возз’єднання українського народу в єдиній українській радянській державі».
Пише поеми «Вітчизна», «Душезапроданцям».
|
1950
|
Публікує нову збірку творів «Поезії». Окремим виданням виходить у світ поема «Вітчизна» та збірка творів для дітей «Пісня Мая».
В цьому ж році друкує книгу поезій попередніх років російською мовою «Родине» з посвятою К.Є.Ворошилову.
Відгукується на Стокгольмську відозву Всесвітньої Ради Миру, спрямовану на захист миру та заборону атомної зброї, статтею «Воління наших сердець» («Літературна газета», 6 липня).
|
1951
1951
|
Виходить у світ збірка «Вибрані поезії» та книга поезій в перекладі російською мовою «Избранное» (Москва).
Перекладає твори вірменського поета А.Ісаакяна.
В Держлітвидаві України виходить книга В.Сосюри «Вибрані переклади» з російських, білоруських, башкирських, вірменських болгарських та угорських поетів.
Твори В.Сосюри вміщено в чеській антології української поезії «Перемагать і жить») та угорському збірнику «Будапешт».
|
1952
|
Кілька місяців перебуває в Донбасі. Пише ряд творів про шахтарів. Виходить у світ нова поетична збірка «Весняний цвіт».
Працює над перекладом творів російських, грузинських, румунських та корейських поетів.
Готує нову поетичну збірку «За мир».
|
1953
|
Відвідує Донбас. Пише твори про шахтарів.
З 7 по 22 липня разом із бригадою українських радянських письменників перебуває на землях західних областей України. Зустрічається з читачами, вивчає життя трудівників села; пише ряд творів про Буковину. Виходить у світ поетична збірка «За мир».
Пише цикл поезій «Корея бореться», поеми «Іван Черемха», «Запроданці».
Перекладає поезії з різних мов: литовської, молдавської, російської, лезгинської, азербайджанської.
|
1954
|
Бере участь у роботі ІІ Всесоюзного з’їзду письменників Радянської України.
Виходять у світ поетичні збірки «В саду Батьківщини» і «Вибране».
Пише ряд творів, присвячених 300-річчю возз’єднання України з Росією.
Перекладає твори поетів Болгарії, Туреччини.
Публікуються твори В.Сосюри присвячених 300-річчю возз’єднання України з Росією у башкирському збірнику «Україна», вірменському – «Українська ліра», казахській, киргизькій, марійській, якутській антологіях.
|
1955
|
Вийшла збірка поезій «На струнах серця».
Перекладає твори поетів Росії, Білорусії, Вірменії.
|
1956
|
У Держлітвидаві України виходить книга віршів «Лірика».
З кращих творів, написаних під час перебування на Донбасі, готує і видає в Москві нову збірку ліричних віршів в перекладах на російську мову – «Донетчина моя».
Друкується у польському збірнику «Дні української культури».
Бере активну участь у підготовці і проведенні ювілею – 100-річчя з дня народження І.Франка. Пише про нього статті «Великий учитель», «безсмертя українського народу» та цілий ряд поетичних творів.
|
1957
1957
|
Посилюється участь поета у громадсько-політичному і літературному житті країни. Обирається членом президії СРПУ. Працює з творчою молоддю.
Виходить у світ І том видання творів поета у Держлітвидаві України. Цього ж року у видавництві «Радянський письменник» з’являється книга нових поезій «Солов’їні далі», пише поеми «Біля шахти старої», «Васильок», «Дочка лісника».
Друкується в періодичній пресі РРФСР, Білорусії, Грузії, Естонії, Латвії, Киргизії, Азербайджану і Туркменії.
Публікуються окремими книжками перекладені ним поеми М.Лермонтова «Демон» і «Мцирі».
Продовжує працювати над мемуарами «Третя Рота», пише спогади «Дні юності» та статтю «Як я писав «Червону зиму».
|
1958
|
Виходять у світ ІІ і ІІІ томи видання творів поета та збірка «Біля шахти старої».
В перекладі російською мовою з’являється книга в Москві «Стихи и поэмы». Пише публіцистичні статті.
Відзначено 60-річчя з дня народження і 40-річчя літературної діяльності. Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
|
1959
|
Бере участь у роботі ІІІ з’їзду письменників СРСР у Москві та IV з’їзду письменників Радянської України. Обирається до складу правління Спілки письменників СРСР.
У Держлітвидаві України виходить збірка вибраних творів «Лірика». Пише статті.
|
1960
|
Виходять поетичні збірки «Близька далина», «Ластівки на сонці», «Так ніхто не кохав», «Моя онученька».
Працює над упорядкуванням збірки поезій білоруською мовою
Видає поетичні збірки в перекладі на російську мову – «Стихотворения и поэмы», білоруську – «Вибране», болгарську – «Вибрані твори».
Готує до друку збірку поезій словацькою мовою «Так ніхто не кохав».
Бере участь у декаді української літератури і мистецтва в Москві.
Написав статтю, присвячену 50-річчю творчого шляху М.Рильського «Полвека поэтического творчества» («Литературная газета», 1960, 19 марта).
За активну участь у розвитку радянської літератури нагороджений орденом Леніна.
|
1961
|
Помирає мати поета. З приводу тяжкої втрати пише вірш «Сади осипалися милі».
У Києві виходять дві збірки віршів «Лірика» і «Поезія не спить». Написав поему, присвячену ХХІІ з’їзду КПРС «Щастя сім’ї трудової».
|
1962
1962
|
Публікує нову поетичну збірку «Щастя сім’ї трудової».
Пише ряд поезій, присвячених першому груповому польоту в космос «Восток-3», «Восток-4».
В Братіславі (ЧССР) в перекладі на словацьку мову виходить збірка поезій «Так ніхто не кохав».
Гнівно відгукується статтею «Міжнародні злодії» на агресивні наміри міжнародного імперіалізму придушити визвольну боротьбу народів Конго і Куби.
Друкується в періодичній пресі Канади і Латинської Америки.
|
1963
|
Удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка за збірки поезій «Ластівки на сонці» і «Щастя сім’ї трудової».
У Держлітвидаві виходить нова книга віршів «Якби помножити любов усіх людей».
У Москві в перекладі російською мовою видана збірка поезій «Счастье семьи трудовой».
Пише публіцистичні статті «Безсмертя» (про В.І.Леніна), «Шевченко з нами», «Крила наші».
|
1964
|
Виходять дві останні прижиттєві збірки «Весни дихання» і «Осінні мелодії».
До шевченківського ювілею пише публіцистичну статтю «Орел України» та поезії «В серцях, у бронзі і граніті», «Тарасу Григоровичу Шевченку».
Вийшли вірші В.Сосюри в англійському збірнику «Українські поети» (1881-1962).
|
1965
|
У зв’язку з погіршенням стану здоров’я поет виїздить в санаторій «Конча-Заспа» на лікування.
8 січня поет помирає.
Вийшла постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР про спорудження пам’ятника на могилі поета, про встановлення меморіальної дошки на будинку № 2 по вулиці М.Коцюбинського в Києві, де жив і працював В.М.Сосюра, про присвоєння імені поета Будинку культури склозаводу в Лисичанську та одній з вулиць в м. Києві, про видання зібрання творів В.Сосюри.
|
1966
|
Виходить в світ перша посмертна книга поета «Донеччина моя» (К., «Дніпро», 1966) з короткою біографічною довідкою – «Слово про поета».
12 травня відбулося офіційне відкриття меморіальної дошки поету в Києві по вулиці М.Коцюбинського, 2, де поет жив і працював із 1957 по 1965 рік.
|
1967
1968
|
У видавництві «Дніпро» з’являється книга вибраних віршів і поем «Сонячні мечі» із передмовою Андрія Малишка – «Сосюра».
Виходить у світ збірка творів поета «Калина над водою» у видавництві «Дніпро» із вступною статтею Павла Усенка. В цьому ж році вийшла з друку у видавництві «Радянський письменник» поетична збірка з маловідомих і неопублікованих творів письменника «За владу Рад» з передмовою Олександра Підсухи – «Щире золото почуттів».
У видавництві «Веселка» надруковано ілюстративну книгу для дітей молодшого віку «Вітчизну, як сонце, любіть».
|
1970
|
Виконком Ямської міської Ради депутатів трудящих виніс рішення про відкриття кімнати-музею В.М.Сосюри.
У Грузії у видавництві «Сабчота Сакартвело» вийшла збірка поезій В.Сосюри «Червона зима» в перекладах Рауля Чілачави.
|
1970 - 1972
|
Вийшло найповніше десятитомне видання творів В.Сосюри у видавництві «Дніпро» з передмовою Є.Кирилюка.
|
1971
|
У Москві, у видавництві «Художественная литература», з’являється збірка вибраних творів «Стихи» з вступною статтею А.Малишка «Владимир Сосюра».
|
1972
|
В серії «Шкільна бібліотека» вийшла книга поезій «Вибране» (К., «Дніпро», 1973) з передмовою Є.Кирилюка – «Поезія юності».
|
1974
|
У видавництві «Дніпро» виходить у світ книга вибраних творів поета «Щастя»
|
1975
|
В серії «Бібліотека поета» вийшла книга вибраних поезій В.Сосюри (К., «Радянський письменник») з передмовою П.Моргаєнка – «Поезія Володимира Сосюри».
|