|
|
Скачати 69.54 Kb.
|
|
Година пам’яті На Чорнобиль журавлі летіли На сцені столик із фотографіями пожежників Володимира Правика, Віктора Кібенка, Володимира Тишури. На кулісах великі чорні журавлі прикріплені із паперу. Ваза з квітами. Під тихі звуки музики (Шоста симфонія П. І. Чайковського) ведучий говорить: Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народиться далеко від покривдженої землі. Цей день завжди об’єднуватиме всіх живучих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. (Музика затихає) Чорнобиль – невеличке українське містечко, що потопає в зелені, у вишнях та яблунях. Дочорнобильський світ – спокійний, неквапливий, занурений у поблажливу благодушність. Здавалося, що тут гармонійно злилися краса поліської природи і сховані в бетон чотири блоки АЕС. Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. І ось уже минає 18 років з того трагічного квітневого дня, що приніс стільки страждань на українську землю. Надто дорого заплатили ми і заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів зробили крок з епохи доатомної в епоху незвідану. Учень. Яка біда підступна і підлюча, І скільки трутизни хова нутро! Повзе вона, звиваючись гадючо, До прихистку, який звело добро. Учениця. Щоби зненацька боляче вжалити, Минаючи то рану, то синця. Метається, мов звір, несамовито Цей атом, незбагненний до кінця. Учень. А думалось: впокорений, слухняний, Гадалося, служитиме як слід. Та вибухнув пекельно в день весняний Так, що здригнувсь тривожно всенький світ. Учениця. Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним, Вгорнулось місто в незвичайний дим. І мирний атом, ставши агресивним, Націлився на села і сади. Учень. Ми ж непокоїмось, як всі народи, Переживає людство недарма – Яке ж чекає завтра на планету: Квіт сонячний? Чи, може, вічна тьма? Ведучий. У цей скорботний день ми згадуємо і низько схиляємо свої голови перед тими, хто віддав своє життя у боротьбі із ворожим атомом. Пам’ять знову і знову нагадує про ту страшну ніч 26 квітня, коли жменька пожежників під керівництвом лейтенантів внутрішньої служби Володимира Правика та Віктора Кібенка через 4 хвилини після аварії вступила в жорстокий, смертельний поєдинок з розбурханою атомною стихією. (Під грамзапис „Реквієм” В. Моцарта) Учень. Вірш В. Задворного „Вогнецвіт надій”. Коли зловісна блискавиця Сторуко в серце уп’ялась, І обпалила ваші лиця, І в танці дикому зайшлась, Коли вже й хмари зпопеліли У навіснілому вогні, – Ви смерть приборкати зуміли На тім, останнім, рубежі. Не віддали їй на поталу Світанків наших ніжний щем, Ви, як один, супроти стали, Пекельним січені дощем. У тій жорстокій веремії Ви до кінця тримали бій І пронесли свої надії Крізь вогнецвіт усіх надій, Шумлять жита, як і раніше, Пливуть у небі літаки... За вас історія допише Суворі подвигу рядки. Ведучий. Ці хлопці свідомо знали, що вони ідуть на вірну смерть, вступаючи в двобій з вогнем. Але відступитися не в їхній силі було, тому що серцем чули зойк Землі: (Вірш С. Йовенко „Вибух”) Учень. Зойкнула Земля чаїним криком:
Вийшла Мати із іконним ликом: – Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?.. Учениця. Спалахнуло небо, впало крижнем: – Сину, вбережи і захисти! – Вийшла Жінка з немовлятком ніжним: – Йди, коханий. Хто ж, коли не ти? Учень. ... І уже ні сина, ані мужа. Лиш розверсті зорані поля... Та пліч-о-пліч стали біль і мужність. Дух і воля. Небо і земля. Ведучий. У ту квітневу ніч начальником чергового пожежного караулу був лейтенант Володимир Правик. Він першим ступив назустріч атомній біді. І стояв, доки вистачило сил, поки не втратив свідомість. На допомогу прийшов Віктор Кібенок з своїми пожежниками. На об’єкт, де бушувала стихія, було відправлено більше 50-ти бойових пожежних екіпажів з Києва та області. Нестерпно пекло полум’я. Але пожежні сміливо йшли в пекло. Дим виїдав очі, на чоботи налипав розплавлений бітум, каски засипало палаючим графітом. Пожежа могла перекинутися на дах третього енергоблоку. Але ціною життя шести пожежних пожежу було ліквідовано. Тільки завдяки цим героям, їх самовідданим діям вдалося значно скоротити масштаби аварії, попередивши вибух ще одного реактора. Вони віддали найдорожче – своє життя заради життя тисяч інших. Учень. Їхні імена назавжди збережуться у наших серцях: 1-й учень – Микола Васильович Ващуков. 2-й учень – Василь Іванович Ігнатенко. 3-й учень – Віктор Миколаєвич Кібенок. 4-й учень – Володимир Павлович Правик. 5-й учень – Микола Іванович Титенко. 6-й учень – Володимир Іванович Тишура. Учень. Цим хлопцям присвячується вірш Л. Ошаніна „Балада”. Учениця. Коли біда Чорнобильська війнула, Коли упав наладчик неживим, Був перший тут начальник караулу, Володя Правик з воїнством своїм. Дивлюсь в його лице – ось-ось розправить Одну він зморшку між густенних брів, Чудовий хлопець, Володимир Правик, З тих, чиє серце – гордість матерів. ... Збить треба пломінь! Зрізати назавше, З ніг без жалю зіб’є, зупинить крок, І ось уже він поруч, твердо ставши, Мов стриж весняний, Віктор Кібенок. Який предивний ти, людський характер, Коли ти досягаєш висоти, Коли розверзнувсь атомний реактор І справитись з нещастям мусиш ти. Що буде – враз обидва зрозуміли, – Реактор другий тільки б зберегти, Їм у собі знайти б незнані сили – Не дать вогню в сусідній блок пройти! І пломінь збили! Тільки в прижмур хмуро Побачив Віктор, наче у півсні: Присівши вмить, провів сержант Тишура Рукою по волоссі, що в огні... Живуть в душі панфіловці, не вмерши, Та знову, хоч війні дано відбій, Їх так безстрашно кинули у бій. Якби ті хлопці грізною порою Обов’язок не виконали свій, Було б все непоправним, навіть втроє, І ти, можливо, був би неживий. Не мислячи про пишні діаманти, Впліта Вітчизна квіти у вінок Вам, хлопчики, герої-лейтенанти, Володя Правик, Віктор Кібенок. Героям понадлюдського горіння Не буде забуття, бо день по дню, Зближаючи тривожні покоління, Знов молодість на лінії вогню. Пісня „На Чорнобиль журавлі летіли” сл. Д. Павличка, муз. О. Білаша На Чорнобиль журавлі летіли, З вирію вертались навесні. Як сніжниця, попелище біле Розвівалось в рідній стороні. Там згоріли гнізда і гніздечка, Поржавіла хвоя і трава. Журавлина крихітна вервечка Напиналась, наче тятива. Не було ні стогону, ні крику, Тільки пошум виморених крил. Журавлі несли печаль велику, Наче тінь невидимих могил. Не снились птиці на кордоні, Де сягає атомна яса. І дивився батько з-під долоні, І ридала мати в небеса. Ведуча. Непоправної шкоди Чорнобиль завдав рідній природі. А скільки спустошилося сіл, з яких повиїжджали люди, повідлітали птахи, залишивши свої гнізда опустілими. Учень. Вірш Д. Шупта „Лелека” Із лісу, кажуть, повтікали лиси. Зарився кріт! На дно карась осів... І тільки цей – живий квітневий лицар – Стоїть на хаті на одній нозі. Село порожнє – як музейна плаха. Анішелесь!.. І, певно, через це Замислилася чорно-біла птаха Над золотим, краплинкою, яйцем. Отак і ми: збуваючи легенди, Розважливо міркуємо про гени, А воду дистильовану п’ємо... Нуртуючи нутром своїм понурим, Несхибно за легендою пантрує Четвертого реактора більмо. Учениця. Насамперед, від маленьких невидимих радіонуклідів страждають дорослі і діти. Смертоносна радіація поступово відбирає у них найдорожче – здоров’я. Збільшується захворювань пов’язаних з радіацією. Велика кількість дітей лікується у санаторіях як у нас в країні, так і далеко за її межами. Учень. Молитва за дітей Чорнобиля. О Мати Маріє, З високого неба Молитву прийми, Що несемо до тебе! За тих діточок, Що в недузі, в хворобі, Що впало на них Люте лихо: Чорнобиль. Ми раді, здорові, Вони ж завмирають, Поглянь же на них, Мати Божа, із раю! Подай їм надії, Найкращого ліку, Втиши їхній біль, Їх прийми під опіку! Ми теж любили їх – Дай нам їм помагати! Маріє свята, Всіх покривджених Мати! Ведучий. Наш земний уклін, наша довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя, обпалену радіацією, землю. Це – священна пам’ять про всенародний подвиг, котрий ніколи не зітреться з історії людської, незгасне у віках. |
|
„На Чорнобиль журавлі летіли ” ... |
ЧОРНОБИЛЬ Пам’ятай Чорнобиль. Урок пам’яті, присвячений 25-й річниці Чорнобильської трагедії / Автори-упорядники: В. Кудін, М. Онищук, В. Семенець.... |
|
Пам ’ ять ПК Найважливішими характеристиками пам'яті є її обсяг та швидкодія. Для роботи сучасних операційних систем та додатків потрібно не менше... |
Виховна година реквієм: «Пам'ять серця» Мета Мета: На основі історичних знань про голодомор 1932-1933рр в Україні визначити масштаби трагедії українського народу та уроки історичної... |
|
1 Подання (кодування) даних в пам’яті комп’ютера Структура внутрішньої пам’яті комп’ютера. Біт, байт, машинне слово. Кодування символьних даних в пам’яті комп’ютера. Подання числових... |
Вирт Н. Алгоритмы + структуры данных = программы: [пер с англ.] Сутності концепції дії, концепції розподілу пам’яті, концепції типів даних. Внутрішнє представлення даних в пам’яті комп’ютера |
|
W 1 РОЗВИТОК ЛОГІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ W 2 ... |
Утвердження ідеалів свободи і демократії, збереження історичної пам’яті... Вшанування у 2015 році пам’яті героїв національно-визвольних змагань, мужності та героїзму сучасних захисників суверенітету і територіальної... |
|
Ігри на розвиток пам'яті Діти запам'ятовують матеріал за рахунок багатократних повторень. У завдання навчання школяра повинно входити формування осмисленої... |
Чорнобиль це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати... України; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до... |