Урок рольової гри. Обладнання : портрет письменника, виставка його творів, ілюстрації до оповідання. Методи, прийоми й форми роботи: розповідь учителя, виразне читання (вчителем і учнями),

Тема. Що таке щастя та як його досягти. Б. Лепкий «Цвіт щастя» Мета. Познайомити з особою письменника, формувати вміння виразно, вдумливо читати оповідання, коментувати реальне та уявне у творі, характеризувати образ хлопчика, його внутрішній світ, висловлювати власні роздуми про щастя людини, про істинні та фальшиві цінності, виховувати кращі моральні якості, розуміння істинної вартості життєвих цінностей. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Форма уроку: урок рольової гри. Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, ілюстрації до оповідання. Методи, прийоми й форми роботи: розповідь учителя, виразне читання (вчителем і учнями), рольова гра, аналіз поезій, укладання таблиці «Реальне, уявне в новелі», технології «Займи позицію», «Перехрестя думок», «Дискусія», складання асоціативного грона. Хід уроку Перевірка домашнього завдання. Заслуховування усних творів «Чи хотів би я мати таке щастя, як Павло з оповідання Олекси Стороженка «Скарб». Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів. Учитель. Діти! Дуже добре, що кожен із вас розуміє щастя по-своєму: любов, благополуччя родини, добробут, здоров’я, життя, допомога ближньому, цікаві захоплення, досягнення в навчанні і т.п. Це питання хвилювало людство дуже давно. І не дивно, що багато письменників намагалися розкрити суть цієї проблеми. Не міг залишитись байдужим і Б. Лепкий. Чи відоме вам, діти, прізвище цього письменника? Чи читали ви його твори? Отже, сьогодні є нагода ближче познайомитися з Б. Лепким – поетом і новелістом, драматургом і романістом, публіцистом і критиком, збирачем народної творчості і її популяризатором, істориком і літературним дослідником. Ми познайомимося з людьми, які знали письменника, вони й допоможуть нам розкрити грані таланту Б. Лепкого. Девізом нашого уроку стануть висловлювання відомих людей: Жодна людина не буває щасливою Ювенал Щастя і горе- це справа душі Демокріт Прихильником чиєї думки ви станете, ми з’ясуємо в кінці уроку. Вивчення нового матеріалу. Створення життєпису письменника Сильвестр Лепкий Я – батько Богдана, сільський священик з Тернопільщини. Понад усе ціную освіту, родину, дітей. Дуже люблю дерева, квіти, городину. Як садівник-аматор, плекаю щепи різних дерев та дарую їх місцевим селянам. А як у кожного буде гарний сад, то не потрібно буде позичати плоди в сусіда. Люблю красне письменство. Найвідоміший псевдонім мій у літературі- Марко Мурава. Вивчаю іноземні мови. Досконало володію польською, англійською, німецькою. Разом із дружиною виховую п’ятеро дітей, на жаль, троє померло ще малими від дифтерії. Дітей намагаюся виховувати в атмосфері любові до рідного краю, до обездоленого народу. Мати Домна Глібовицька Моя надзвичайна закоханість у народну пісню, гра на гітарі, любов до живопису передалася моїм синам- старшому Богдану та молодшому Левкові, який став широко відомим композитором. Богдан ще малим опанував гру на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддавав малярству, де також проявляв неабиякі здібності. Спочатку вчився в талановитого художника Юліана Панкевича, а згодом  — у Празькій академії мистецтв. Це був момент, коли юнак опинився на роздоріжжі і не знав, чому віддати перевагу: літературі чи образотворчому мистецтву. Правильно зорієнтуватись допоміг письменник Андрій Чайковський. Дід Михайло Глібовицький Усе свідоме життя збирав рідкісні старовинні книжки, а також твори Адама Міцкевича, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Йогана Гете, передплачував періодичні видання галицьких газет і журналів. Онук ще в дошкільному віці навчився читати, писати й лічити, знав багато віршів Т.Г. Шевченка напам’ять, міг переповісти близько до тексту повість «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка. Тому й не дивно, що Богдана прийняли одразу до другого класу Бережанської школи з польською мовою навчання. М. Бачинський – учитель української мови та літератури Бережанської гімназії Майбутньому письменникові і сама гімназія, і Бережани як осередок культурного життя дали немало. У гімназії діяли український та польський хори, українським диригував геніальний композитор Денис Січинський. Щороку влаштовували вечори, присвячені Міцкевичу, Шевченкові. Проте українська мова та література спершу в гімназії не викладалася зовсім, а почав її вивчати Б. Лепкий із 5-го класу. Хлопець ще в 2-гому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей написав поему про русалок, але сховав її під стріху, де вона й пропала. Але ніколи не зникало в Богдана бажання творчості. Учився він успішно, грав ролі в гімназійних виставах, прекрасно декламував, співав. Кирило Студинський, друг Б. Лепкого Якось у поїзді мені довелося їхати в одному купе з Б. Лепким, який вступив у Відні до Академії мистецтв, але навчання в ній морального задоволення не принесло. Богдан спрямовує творчі інтереси в новому напрямку. Він стає вільним слухачем Віденського університету. Далі Б. Лепкий переходить до Львівського університету. У 1895 році отримує диплом, який надавав йому право викладати українську та німецьку мову й літератури. Письменник розпочав викладацьку діяльність у рідній гімназії. Ольга Кобилянська З 1899 року аж до смерті Богдан Лепкий проживав у Кракові. Саме цього року в Ягеллонському університеті відкрили відділення української мови та літератури, а письменника запросили викладати ці предмети. Богдан Лепкий ніколи не поривав зв’зків із рідною землею, щорічно бував у Львові, відвідував близькі з дитинства місця на Поділлі. А в період із 1930 до 1939 року щоліта приїжджав лікуватися до місцевого санаторію в с. Черче, що за п’ть кілометрів від Рогатина на Івано-Франківщині. А в 1933 р. сільська громада безкоштовно спорудила для письменника літню віллу на 2 кімнати, яку назвали Богданівкою. Його дім став своєрідним центром української еміграції. У ньому були видатні художники Бойчук, Новаківський, письменники В. Стефаник, М. Коцюбинський. Учитель. Останні роки письменника були надзвичайно важкими. Хворів, голодував у період окупації Польщі німцями. Не пішов на співпрацю з ворогами, тому залишився без роботи. До останніх днів не полишав творчу працю. А обсяг написаного Б. Лепким вражає. Лише бібліографічний перелік його творів зайняв би понад сімсот сторінок машинопису. Зверніть увагу на найвідоміші твори письменника (короткий огляд). Працюємо за моделлю «Щастя для Б. Лепкого» Література Вчительська доля Батьківщина Праця Щастя для Б.Лепкого Рідний народ Друзі Покликання Захоплення Родина Робота над змістом твору Словникова робота (за питаннями учнів). Робота з асоціаціями Інсценізація уривку (від початку твору до слів «… сили наберешся, тоді й підеш») Складання ланцюжка щастя: щастя – доля – гарний цвіт. — Про яку квітку говорить автор? Наукове дослідження про цвіт папороті. Один раз на рік в ніч під Івана Купала папороть квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, і діставатиме їх без великих зусиль; йому відмикатимуться самі всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою; він може закохати в себе будь-яку дівчину і т. ін. Роздобути квітку папороті дуже важко, бо вона квітне всього лиш одну мить і пильно охороняється від людей чортами. До поміченого завчасно куща папороті сміливець вирушає звечора. Розстеливши довкола рослини освячену дванадцять разів скатертину (в якій чи на якій дванадцять разів освячувалася паска на Великдень), він креслить стільки ж разів свяченим ножем навкруг себе коло, кропить його свяченою водою й тоді починає молитися. По дев’ятій годині чорти добирають всіляких способів, аби залякати сміливця: повзуть на нього вужами, накидуються звірями, оглушують свистом і ревом, кидають камінням і т. ін. Тому, хто стереже квіт папороті, радять не боятися нічого і не озиратись, бо чорти мають силу тільки до кола, окресленого освяченим ножем. О дванадцятій годині папороть розцвітає, і тієї ж миті квітка злітає на розстелену скатертину, яку треба швидко згорнути і сховати за пазуху, а ще краще, зробивши розріз у шкірі лівої руки, заховати квітку туди і тоді бігши, не озираючись, не спиняючись і не зважаючи на жодні жахи. Страхіття, які повинен перетерпіти здобувач квітки, бувають такі великі, що їх здебільшого ніхто не витримує, і власником чудесного талісмана можна стати хіба що якось цілком випадково, при цьому чорти, врешті – решт, все ж примудряються відібрати квітку собі. Розповідь учня від імені хлопчика про пошуки квітки щастя. — Чому автор більше уваги приділяє почуттям героя? Знайти у творі описи природи, з’ясувати їхню роль. Літературна скарбничка (з’ясування поняття новела). Складання таблиці «Реальне, уявне у творі». Реальне Уявне Хата на горбочку, став, левада; мати, син, лікар. Поклик води, пересування хлопчика по хвилі, розмова з лебедем, квітка щастя за ставом. «Перехрестя думок». — Чому, на ваш погляд, твір завершено риторичним питанням? Поясніть прихований зміст останнього абзацу. Робота в групах Трактування щастя-долі: 1 група Іваном Липою («Близнята») 2 група Олексою Стороженком («Скарб») 3 група Богданом Лепким («Цвіт щастя») Змагання «Ерудит» (діти називають прислів’я, приказки про щастя-долю) Всякий свого щастя коваль. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. На щастя всіляке май серце однаке. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Хто багато бажає, той щасливим не буває. Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має. Як щастя прибуде, знайдуть самі люди. Кому щастя, тому й доля. Щастя скоро покидає, а надія – ніколи. Тільки нещасливі щастя шукають. Із щастя та горя скувалася доля. Щастя розум одбирає, а нещастя повертає. Щастя з нещастям на одних санях їздять. Бог не без милості, козак не без щастя. Створення символічної квітки щастя Закріплення знань, умінь та навичок. «Займи позицію». Учні висловлюють думки стосовно епіграфа уроку. Домашнє завдання. Порівняти розуміння щастя-долі українським народом і головним героєм твору Б. Лепкого.

Схожі: