Основне питання, яке висвітлюється в творі

Скачати 126.62 Kb.

Назва	Основне питання, яке висвітлюється в творі
Дата	14.12.2013
Розмір	126.62 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

ЗНО. ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ.

I. ЗМІСТ І ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ.

1. Художній образ – зображення людського життя, окремих його сто-

рін. В художніх образах відбивається реальне життя.

2.Літературний тип – це образ людини, який відбив найбільш життєві риси своєї епохи, класу, середовища чи соціальної групи.

3.Прототип – реально існуюча людина, яку автор використав для створення літ-го героя, це реальна особа, яка послужила основою для створення художнього образу.

4.Зміст і форма художнього твору – це нероздільні поняття, які становлять органічну єдність. Зміст твору – це його тема, проблема, ідея, конфлікт, пафос. Форма – це система засобів і прийомів, через які втілюється зміст.

5.Тема – основне питання, яке висвітлюється в творі.

6.Мотив – найменший елемент сюжету.

7.Ідея – узагальнена думка, авторське ставлення до зображуваного. Це головна думка, висновок.

8.Проблематика – коло проблем, порушених у творі. Порушені питання.

9.Конфлікт – це гостре зіткнення характерів та обставин, поглядів і принціпів життя, це протиборство. Протиріччя, зіткнення.

II. КОМПОЗИЦІЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. Композиція – це певна організація, побудова і розташування частин у творі. Ці частини ше називають ЕЛЕМЕНТАМИ, вони і складають СЮЖЕТ твору.

ЕЛЕМЕНТИ:

Експозиція – частина твору, в якій повідомляється про час, місце і обставини подій.
Зав’язка - подія, з якої починається дія і завдяки якій розвмваються наступні події.
Розвиток дії – це частина, де автор розв’язує всі проблеми.
Кульмінація – момент найвищого напруження, тут намічається перемога однієї із сторін.
Розв’язка –те місце, де показано результати зіткнення між героями.

Позасюжетні елементи – це елементи поза сюжетом: вставні епі

зоди, епіграф, пейзажі, авторські відступи, історичні відступи, порт

рети, інтер’єр, спогади героїв, екскурси в минуле.

III. ТРОПИ - це художні засоби мови.

Епітет – художнє означення, за допомогою якого автор підкреслює певну властивість.
Порівняння – форма, основана на порівнянні (красива, мов калина).
Метафора – переносне значення слова, засноване на уподібненні (зажурені віти).
Персоніфікація (уособлення) – надання тваринам, предметам, явищам природи людських рис.
Алегорія – це двоплановість художнього зображення, коли під одним образом вгадується інший (Щука - злочинець).
Метонімія – це заміна назви одного предмета іншою (радіє місто - замість радіють люди в місті).
Синекдоха – це тип перенесення назви частини на назву цілого і навпаки (він скрізь руку має, тобто знайомих).
Гіпербола – це художній засіб, що полягає в перебільшенні (їм – не наїмся – герой у казці).
Оксиморон – це сполучення слів, що виражають протилежні поняття (дзвінка тиша, живі трупи).
Символ – заміна абстрактного конкретним (голуб - символ миру, коса - символ краси).

IY. ВИДИ КОМІЧНОГО.

Гумор – сміх, який не ставить за мету викриття явищ, добродушне підсміювання.
Іронія – насмішка, лукавство, подвійний смисл.
Сатира - вид комічного, який нещадно висміює людську недосконалість, випажає негативне відношення автора до зображуваного.
Сарказм – зла і уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.
Гротеск - максимально можливе перебільшення, засноване на спеціальному перетворенні дійсності за допомогою фантазії.

V. ПОЕТИЧНИЙ СИНТАКСИС.

1. Інверсія - непрямий порядок слів.

2. тавтологія – повторення (рано вранці).

3. Антитеза - протиставлення (люди мучились, як в пеклі, пан втішався,

як у раю).

Анафора – повторення слова чи слів на початку

(Може, то тільки легенда, Може, то казка зваблива).

Риторичні фігури – це особливі синтаксичні конструкції з виразною авторською інтонацією. До них належать:

Риторичні звертання – звернення підсилювальної емоційності.
Риторичні запитання.

V1. ПОЕТИЧНИЙ ЗВУКОПИС - це використання звуків у поезіях.

Алітерація – повторення приголосних звуків (плили хмаринки, немов перлинки).
Асонанс - повторення голосних звуків.

VII. ТЕОРІЯ ВІРШУВАННЯ.

А. СИСТЕМИ ВІРШУВАННЯ:

1. Метрична – це умовна назва системи правил певної поезії, це те-

орія віршових розмірів.

Силабічна – побудована на принципі кількісного повторення гру складів, має 2 постійних наголоси, риму, строфа дворядкова, іноді текст на строфи не ділиться.
Тонічна – ґрунтується на переважанні наголосів, кількість наголошених складів чергується, а кількість ненаголошених складів є невизначеною.
Силабо-тонічна – в ній ознаки рівноскладовості поєднуються з чергуванням наголосів (однакова к-ть складів і наголосів).

Б.СТОПИ: 1. Двоскладові, коли наголошені склади чергуються з ненаголошеними в парному (ямб) або непарному (хорей) аспекті.

-ЯМБ – 2-складова стопа з наголосом на 2 складі

(село неначе погоріло).

-ХОРЕЙ - 2-складова стопа з наголосом на 1 складі

(хай важка дорога).

Трискладові, коли при одному наголошеному є 3 ненаголошених.

-ДАКТИЛЬ – трискладова з наголосом на 1 складі

(з раннього ранку до пізньої ніченьки).

-АМФІБРАХІЙ - трискладова з наголосом на 2 складі

(та помста, розплата твоя і відплата)

-АНАПЕСТ - трискладова з наголосом на 3 складі

(Обриваються звільна всі пута).

В. РИМИ – це повтор звуків, які повязують закінчення рядків, співзвучність.

Г.ВИДИ РИМУВАННЯ:

Парне (паралельне) рядки чергуються парами: 1 і 2, 3 і 4.
Перехресне – 1 із 3, 2 із 4.
Кільцеве – 1 із 4, 2 із 3.

Д.СТРОФА – це частина вірша, об’єднана змістом або інтонацією, по-

простому куплет. Є такі види строф:

Диптих – найпростіша строфа, що складається з 2 рядків. Або 2 різних вірші на одну тему.
Тривірш – це три твори, вони самостійні, але пов’язані спільним ідейним змістом.
Катрен – це чотиривірш, строфа з 4 рядків.
Терцина – строфа з 3 рядків чи куплетів, де чергування відбуваються між усіма.
Сонет – це ліричний вірш, що складається з 14 рядків.
Верлібр – неримований, нерівно наголошений рядок у вірші. немає переносів, не поділяється на стопи, рядки мають різну довжину, різну к-ть наголосів.

VIII. РОДИ І ВИДИ ЛІТЕРАТУРИ.

РОДИ: епос, лірика, драма.

А. ЕПІЧНІ ТВОРИ:

1. Новела – твір малої форми, де головну роль відіграють внутрішні

душевні конфлікти.

Оповідання – твір малої форми, де йдеться про кілька подій у житті одного героя.
Повість - твір малої форми, в якому висвітлюються долі кількох героїв і одна сюжетна лінія.
Роман –твір великої форми, в якому широко охоплені важливі складні епічні процеси, всебічно і в розвитку показанні численні герої.
Епопея - твір великої форми, роман або кілька романів, який відображає великий період часу або значну історичну подію.

Б. ЛІРИЧНІ ТВОРИ:

1. Ода – вірш захопливого х-ру на честь особи чи події.

2. Послання – твір як звернення.

3. Романс – невеликий за обсягом вірш чи музичний твір для соло з

інструментальним акомпанементом.

Медитація – поет висловлює свої роздуми про проблеми життя і смерті, про побачене і пережите.
Поезія в прозі –твір прозовою мовою, але так як вони розкривають ліризм, душу, моральну чистоту, то їх називають поезією в прозі.

Види ліричних творів за тематикою:

Філософська (роздуми про життя).
Патріотична (почуття любові до Вітчизни).
Громадянська (актуальні проблеми ).
Пейзажна
Інтимна.

В. ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ: (призначені для постановки на сцені).

1. Вертеп – пересувний ляльковий театр, поширений у 18 ст. виступав

на площах, ярмарках.

Шкільна драма – жанр латино мовної релігійної драматургії. ставилася до Різдва, Великодня і ін..
Інтермедії – це смішні побутові сцени з народного життя, які виконувалися артистами між діями драми на серйозні теми.
Власне драма – п’єса соціального чи побутового х-ру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.
Трагедія – твір, який ґрунтується на гострому конфлікті особистості.
Комедія – твір, в якому засобами гумору та сатири розкриваються негативні суспільні та побутові явища.
Драматична поема – невеликий віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу закладено внутрішній динамічний сюжет - конфлікт світоглядних та моральних принципів.

Г. ЛІРО-ЕПІЧНІ ТВОРИ (гармонійно поєднуються засоби, які характерні для

лірики та епосу:

Співомовка – невеликий сюжетний твір гумористично-сатиричного змісту. Описується один комічний випадок, подія зображується стисло, динамічно.
Байка – невеликий алегоричний твір повчального змісту.
Балада – невеликий віршований твір, в якому розповідається про паодії, персонажів героїчного, історичного та фантастичного характерів.
Поема - невеликий віршований твір, в якому показані видатні події минулого й сучасного, уславлюються люди з незвичайною долею,сильним та героїчним х-ром.
Роман у віршах – це твір змішаного жанру, якому властиві багатопроблемність, поєднання епічних принципів розповіді з суб’ктивним началом, притаманним поетичним творам.

IX . ПЕРІОДИЗАЦІЯ.

А). Давня л-ра: - ,,Велесова книга,,

- період Київської Русі

- перекладна л-ра

- л-ра 12 – 17 століть.

Б). Нова українська л-ра 18 – поч.. 20 ст.:

- дошевченківський період

- шевченківський період (40 – 60 р. 19 ст.).

-2 половина 19 ст. (70 – 90 роки).

-кінець 19 – поч.. 20 ст.

В).Новітня українська л-ра:

-20 роки.

- Розстріляне Відродження.

- період війни (1941 – 1945).

-післявоєнний період.

- 60 роки.

-70- 80 роки ідеологічного засилля.

-період розпаду СРСР.

-л-ра на сучасному етапі.

X. ЛІТЕРАТУРНІ СТИЛІ ТА НАПРЯМКИ.

1. ВІДРОДЖЕННЯ – це доба 14 -16 століть. У цей період відбулися певні зміни: склалися нові уявлення про світ і людину, про її місце на землі, про смисл людського буття. Утверджувалося право людини на щастя не в потойбічному світі, а тут, на землі.

БАРОККО – це метод, народжений кризою Відродження.Мета -– справити сильне враження, зворушити, схвилювати.

Риси барокко: центральне місце відводиться Богові; релігійні забарвлення всієї культури; культ людини для служби Боге; пристрасть до сміливих комбінацій, до авантюри, чудернацького, незвичайного. Поруч із зображенням ,,повного життя,, є й захоплення темою смерті. Прагнення перебільшити, розкрити складний і суперечливий рух.

Особливості українського бароко: в українській л-рі цей стиль характеризує жанри вертепної драми, бурлескних віршів. особливо розквітло в архітектурі. В Україні бароко було 1 загальноєвропейським художнім напрямком, що проявився майже в усіх видах мистецтва.

Козацьке бароко.

КЛАСИЦИЗМ.

В його основі лежить раціоналізм, простота, ясність побудови. Естетичним ідеалом класицизму є раціонально організована держава, тобто абсолютна монархія, і громадянин, що підпорядковує свої почуття розумові, а особисті інтереси - інтересам країни.

Особливості класицизму: абстрактність, умовність, схематизм зображуваного, не типовість подій, велика к-ть мовних стилів, різкий поділ героїв на позититивних і негативних.

Класицизм в Україні проявився в поемах, байках, одах, в сатирі, трагедії, інтермедії, драмі.

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ.

Цей напрям характеризуєься увагою до внутрішнього світу людини, намаганням передати її переживання, почуття, настрої.

Риси сентименталізму:

Намагання показати особистість у рухах душі, почуттях, прагненнях;
Культ почуття і культ природи;
Утвердження багатства духовного світу представників низів;
Морально-етичні орієнтири;
Поділ героїв на позититивних і негативних.

Жанри: елегія, медитація, щоденник, епістолярний роман, роман-

подорож.

Представники: Квітка-Основяненко, П.Куліш, М.Вовчок, Котляревський.

РОМАНТИЗМ.

Цей напрям ґрунтується на новій світоглядній основі, відповідно до якої митець зобов’язаний охватити всі сфери духовної діяльності людини, пояснити незвичність її поведінки.

Риси романтизму:

Велика роль національно-історичної тематики;
Ідеалізація патріархальних відносин;
Герой перебуває в гармонії з природою;
Туга за минулою славою і волею України.

Жанри: поема, історичний роман, повість, оповідання, балада, елегія,

роман, пісня, вірш-роздум.

Представники: Шевченко, Боровиковський, Руданський.

РЕАЛІЗМ.

Цей напрям ґрунтується на правдивому, об’єктивному і всебічному відображенні дійсності.

Основним принципом його є художнє узагальнення життєвих явищ і людських х-рів. Зображуючи людські долі, вони повязують обрані теми з порушенням питань про смисл життя. У 2 половині 19 століття розвинулися реалістичні течії:

-побутово- просвітницька

-революційна

-класична.

7.МОДЕРНІЗМ.

Це загальна назва модерністських напрямів у л-рі і мистецтві 20 ст.

Загальна стильова ознака модернізму – тенденція до символізації, ідеалізації, романтизації.

Особливості укр. модернізму:

Він не був організованим національно-культурним і літ-ним рухом.
Відкривав нові художні моделі.

Існують різні МОДЕРНІСТСЬКІ ТЕЧІЇ:

1). Неоромантизм – метод, що поєднував реалістичне зображення життя з романтизмом. Для них характерний гострий сюжет, в основі якого - боротьба, небезпечні таємничі події.

Представники: Л.Українка, Васильченко, Х. Алчевська, Хвильовий.

2). Неокласицизм – це орієнтування на давньогрецьку і римську л-ру як зразкову. Опрацьовували античні теми, давали нове трактування образів. Представники укр. класицизму прагнули зберегти право на моральний і естетичний кодекс, виходячи із свого уявлення про цінності.

Представники: Филипович, Рильський, Драй-Хмара, Зеров.

3). Імпресіонізм. З фр. перекладається як враження, то і твори повинні передавати враження від дійсності. Їм властиве багатство кольорів, прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, відмова від соціальних проблем.

Представники: Коцюбинський, Стефаник, Кобилянська, В.Чумак.

4). Символізм. Твір такого напряму має передавати за зовнішнім зображенням і його приховану суть. Спілкування людей можна передавати не стільки через слово, як через діалог їхніх душ.

Представники: О.Олесь, М.Філянський, Г.Чупринка, М.Хвильовий.

5). Експресіонізм. Це авангардистська течія, найбільш поширена в Німеччині та Австрії. Заперечували чи навмисне спотворювали реальний світ заради виразу внутрішнього світу героя. В Україні в окрему течію він не склався.

Ознаки: - крайній індивідуалізм;

Неврівноваженість,
Істеричність
Напруженість
Викривленість образів
Вдавання до гротеску.

Представники: М.Хвильовий, Довженко, Підмогильний, Осьмачка.

6). Футуризм. Вважали, що динамічна культура майбутнього витіснить людину, замінивши її машиною.

Відкидаючи традиції класичної реалістичної л-ри, вони ставали на шлях крайнього формалізму, заперечували мовні норми і творили свою, особливо ,,заумну,, мову, любили чудернацькі словосполученя, позбавлені будь-якого змісту. Розглядали себе як революцію в мистецтві.

Представники: М.Семенко, Андрухович, Ю.Яновський, О.Влизько.

ПОСТМОДЕРНІЗМ (з фр. сучасний, новітній).

Це поєднання мистецтва й антимистецтва, елітарної й масової культури, карнавального, іронічно-сміхового та серйозного ставлення до дійсності. Він виник внаслідок відчуття письменниками кінця історії сучасної епохи.

Він будується в таких параметрах:

Закрита форма - відкритість дискусії.
Цілеспрямованість мистецтва – мистецтво як гра.
Художня майстерність – реконструкція.
Закінчений твір – хепінг, кітч.

Вони утверджують принцип загальної рівнозначності усіх явищ і аспектів життя.

Представники: Андрухович, О.Ірванець, Б.Рубчак, В.Неборак, Н.Гончар.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ Л-РИ,

ЇЇ СТИЛЬОВЕ ТА ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ.

Із проголошенням незалежності докорінно змінився і розвиток укр. л-ри. Відбувся інтенсивний пошук нових естетичних способів зображення дійсності.

Нове покоління письменників забажало повнокровного буття укр. нації, подолання комплексу меншовартості, другорядної ролі в історії. Почали друкуватися раніше заборонені твори. Читач ознайомився з творами укр. діаспори. Виникли нові літ-ні угрупування: ,.Бу-Ба-Бу”, ,,Нова дегенерація”, ,,Західний вітер”, ,,500”, ,,Червона фіра”.

Поезія. Характеризується багатством тем, стилів і жанрів.

Л.Костенко, Б.Олійник, І. Жиленко, В.Голобородько,

В.Рубан, І.Калинець, І.Римарук, О.Забужко, О.Пахльовська, В.Махно.

Проза. Р.Іваничук, М.Вінграновський, Ю.Мушкетик, Л.Костенко, В.Шевчук,

О.Ільченко, В.Яворівський, Є.Гуцало, О.Забужко, Ю. Андрухович.

Жанри: іст. роман, роман у віршах, роман-епопея, новела, оповідання.

Драматургія. Сучасна драма наповнюється інтелектуальним струменем. У певній художній єдності в драматургії постали поезія та філософія, моральність і вчинки героїв. Вони шукають нові форми та прийоми моделювання світу.

Жанри: п’єси, комедії, трагікомедії.

Схожі:

Історичний колорит у творі Вальтера Скотта «Айвенго» Місцевий колорит(національний, історичний колорит) – відтворення характерних особливостей національного побуту, пейзажу, мови, а...	Мовне питання в Українській федерації. Мовне питання в Україні Мовне питання в Україні. Питання, яке стоїть вже дуже довгий час.,і яке ніхто не може вирішити. Ніяка влада
Урок 1-2 Тема уроку : Множини. Операції над множинами Прийом «Поняття» вертикально на дошці записується основне поняття, яке мають опрацювати учні. Вчитель просить учнів назвати асоціації,...	Тема: Б. Харчук «Планетник». Добро і зло в повісті, в сучасному світі і в людині Мета: дослідити, як у творі відтворено добро і зло; охарактеризувати образ Планетника, з'ясувати роль діда Капуша у творі та його...
Яке з цих положень не має відношення до визначення предмету економічної теорії? Вивчення потреб споживача виробниками продукції необхідне перш за все для відповіді на питання	1. Призначення, організація, основне озброєння та техніка ГБУ (батареї)
А. П. Чехов. Оповідання «Хамелеон». Висміювання підлабузництва, самоприниження,...	Причини та умови корупції в Україні Розгляд даного питання є важливим ще й з огляду на те, що корупція є явищем, яке саморозвивається і самодетермінується в межах загальної...
Чи ще жива українська демократія? Вітаючи новий уряд України на різних дипломатичних зустрічах, ЄС має єдине питання до України, яке жоден не наважується поставити:...	ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СОЦІАЛІЗАЦІЇ СЛАБОЗОРИХ ДОШКІЛЬНИКІВ Анотація. В статті висвітлюється особистісно-зорієнтовані інноваційні освітні технології у роботі зі слабозорими дошкільниками

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання