Уроку І. Вступна частина


Скачати 89.92 Kb.
Назва Уроку І. Вступна частина
Дата 10.12.2013
Розмір 89.92 Kb.
Тип Урок
bibl.com.ua > Література > Урок


Тема. Жанрово-стильове розмаїття прози 20-30-х років ХХ ст. Роль Миколи Хвильового у тогочасному літературному житті.

Мета: дати загальну характеристику розвитку української прози 20-х років XX ст., її представників; ознайомити учнів із жит­тєвим і творчим шляхом Миколи Хвильового, розкрити його роль у літературному житті 1920-х років; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного; сприяти вихованню інтересу до творчості митця, естетичного смаку.

Тип уроку. Вивчення нового матеріалу.
Хід уроку

І. Вступна частина.

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми уроку.

На цьому уроці ми поговоримо про загальні тенденції розвитку прози 20-30-х років ХХ ст. Ми вже говорили з вами, що цей період в культурному житті України міг стати «золотою добою», а перетворився на одну з найтрагічніших сторінок унаслідок соціально-історичних перипетій. Однак, не зважаючи на такі умови, саме тоді українське письменство досягло якісно нового, сказати б, європейського рівня, про що свідчить багато факторів.

ІІ. Основна частина.

  1. Загальні тенденції розвитку прози:

XX століття для української літератури – дуже плідна пора, яка дала нашій культурі багато талановитих митців і геніальних творів. Мистецькі пошуки цілої плеяди молодих прозаїків хоч і знаходяться на різних полю­сах ідейно-естетичних уподобань літератури 20-х рр., однак об'єднуються на основі характерних для цієї епохи принципів змалювання людини й світу в провідних творах.

Спільними естетично-стильовими засадами творчості прозаїків 20-х років ХХ ст. стала концепція людини нової епохи, яка відчуває самотність та непотрібність і водночас є закоханою у життя. Поняття «відродження й становлення» є основним в етичній моделі героїв епохи революції та громадянської війни, що відображає й романтичне самоствердження персонажа в нових суспільних реаліях, і трагізм його відірваності від універсальних першооснов буття.

Заповнення таблиці: «Особливості прози 20-30-х років ХХ ст.»


Основні

Стильові

напрями прози


Представники

Жанрове розмаїття

Тематика

Художні особливості

романтико-героїчна

Ю.Яновський

(«Вершники»)

О.Довженко

(«Україна в огні»)

Роман у новелах


Кіноповість*


Трагічні сторінки громадянської війни;
глибокий філософський епос про долю народу.

Монтажність, фрагментарність композиції, епічність (широта) зображення.

лірико-імпресіоністична

Григорій Косинка

(«В житах»)

Імпресіоністична новела


Трагедія людини в часи громадянської війни.


Фрагментарність, ліризація оповіді, використання яскравих художніх деталей.

інтелектуальна

В.Підмогильний

(«Місто»)

психологічно-аналітичний роман

Зображення маргінальної** особистості, яка прагне завоювати місто.

психологічні міркування; іронічність, дистанціювання автора від зображуваного;

Гумористично-сатирична

Остап Вишня

(«Мисливські усмішки»)

Фейлетон***, усмішка****

Висвітлення актуальних соціальних, побутових явищ.

Іронічність, сатиричність, використання розмовно-побутової лексики, гіперболізація, комізм ситуацій.

науково-фантастична

В.Винниченко

(«Сонячна машина»)

Перший науково-фантастичний, антиутопічний роман

Осмислення значення НТП, що призводить до деградації людства.

Психологічні експерименти (дослідження душі людини); драматургічність мовлення.

Пояснення нових термінів:

*Кіноповість – це сценарій, зумисним чином перероблений для читання (при переробці вилучаються специфічні кінематографічні терміни, розширюються діалогічні сцени, вводяться ліричні відступи, граматичний теперішній час змінюється минулим тощо). Окрім того, К. називають повість, що створена із свідомою орієнтацією на певні кінематографічні прийоми оповіді (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів тощо).

**Маргінальна особистість – людина, що перебуває на краю, на межі різних систем – культур, соціальних цінностей, і яка зазнає їх суперечливого впливу.

***Фейлетон – сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті.

****Усмішка – це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: «Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» нашіше від «фейлетону».

Висновок: митці шукають нових форм і засобів, прагнуть передати суб’єктивне переживання людини, яка потрапила у веремію історичних подій; також продовжують розвиватись традиційні, класичні жанри: оповідання, новела, повість, роман. Головний об’єкт дослідження – душа людини, її підсвідоме (інстинкти).


  1. Розповідь учителя про життя і творчість Миколи Хвильового.

«Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканий і суворий, а часом – ніжний і сором’язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник» – так говорив про письменника його сучасник, літературознавець В.Коряк. Микола Хвильовий був досить популярним як серед читацької аудиторії, так і в колі літераторів.

Справжнє ім’я – Микола Григорович Фітільов.

Про своє дитинство письменник згадує: «Я син простого вчителя. Батько ніколи не говорив по-українськи, зате бабуся не тільки говорила, але й розказувала мені багато казок про домовиків, лісовиків і т. ін. Од бабусі українська мова, від батька — народницький «душок», од якого й досі ніяк не одкараскаюся. Батько був поклонником Михайловського, і в такому ж дусі і мене хотів виховати. Але з цього майже нічого не вийшло. Я зробився “шалопаєм”, суб’єктом бездомним. Скінчив я тільки початкову школу, але готувався на “атестат зрілості”. Дякуючи батькові, я перечитав російських класиків, добре ознайомився з Діккенсом, Гюґо, Флобером, Гофманом…»

Закінчив початкову школу в с. Калантаєв; навчався в Богодухівській гімназії, з якої згодом його було виключено за участь у революційному гуртку. Пізніше складає іспит екстерном і одержує атестат. → постійна самоосвіта. Хвильовий був дуже ерудованою людиною.

Коли Миколі було 11 років, мати з батьком розлучаються. Хлопець залишається з матір’ю, узявши від батька невсипущий потяг до мандрів, полювання і неприкаяності, любов до літератури. Він працює писарем у волосній управі, у поміщика в економії, мандрує по селах, підробляє на заводах, цегельнях, шахтах Донбасу. Начитавшись творів М. Горького, захоплюється «філософією босяків» і мандрує на південь. 1916 року Хвильовий мобілізований до армії. Перебував на фронті у складі 14-ї дивізії в Білорусії, де його обрали до дивізійної Ради солдатських депутатів. Служить на Волині, в Галичині, проходить землями Польщі, Буковини, Румунії. Сам характеризує цей період як час повного духовного занепаду. Тільки потрапивши в «газову команду» (бо знав хімію), зустрічає нових людей, включається в активну політичну боротьбу, веде агітацію проти війни.

У кінці 1917 року Хвильовий повертається додому, бере участь у боротьбі з денікінцями; стає членом комуністичної партії, свято вірить в її ідеали.

У 1919 році розпочинає літературну діяльність, пишучи «агітки» для плакатів і газет. У велику літературу він увійшов як поет. Перший друкований твір – поезія «Я тепер покохав город». У періодичній пресі з'являються й інші вірші, але якнайповніше свій талант Микола Хвильовий розкрив в жанрі новели. Збірка його прозових творів «Сині етюди» (1923) стала якісно новим етапом в розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії. На стильовому рівні ця збірка є імпресіоністичною, з елементами неоромантизму. Центральною для творчої манери М. Хвильового залишається проблема людини, людини в її стосунках з революцією та історією, людини, яка спізнала весь трагізм буття сучасного їй світу. В людській масі, у вирі революційних подій письменник виокремлює, найперше, людську індивідуальність з її пориваннями до високої, часом недосяжної мети, однак він не заплющував очей і на драматичну невідповідність проголошуваного високого ідеалу та його реального втілення. Романтично забарвлені герої Хвильового найчастіше вступають у гострий конфлікт із своїм часом, його одновимірною буденністю.

Наступні три роки – злет літературної та громадської роботи М. Хвильового. Побачила світ його збірка «Осінь», «Повість про санаторійну зону», збірник літературних памфлетів «Камо грядеші» («Куди йдеш»).

У 1925 році М. Хвильовий разом із друзями і однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), видає спочатку альманах, а потім журнал. У цьому ж році починається літературна дискусія – публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. Дискусія виникла через глибокі розходження у розумінні природи і мети художньої творчості серед українських письменників, ідейну і політичну конкуренцію літературних організацій. Приводом до неї стала стаття Миколи Хвильового «Про «сатану в бочці» або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», яка була спрямована проти низькопробної «червоної графоманії». Основні положення, які відстоював М.Хвильовий:

  • геть ідеологічний протекторат → «За» вільну конкуренцію у літературі;

  • геть від Москви, відповідно – орієнтація на психологічну Європу;

  • поняття азіатського ренесансу (за Миколою Хвильовим – велике духовне відродження відсталих країн Азії, майбутній нечуваний розквіт мистецтва в Китаї, Індії та ін. Саме Азія, вважав він, здатна використати мистецтво як бойовий чинник комунізму, що звільнить її від економічного рабства; Визначальними рисами азіатського ренесансу повинні були стати відродження «класичної освіченості» та сильної й цільної людини, котра належатиме до «нового типу відважних конкістадорів», тобто завойовників, які нестимуть новий лад в інші держави).

Хвильовий захоплювався філософією вітаїзму відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту (Джерело вітаїзму – вчення Ф.Ніцше про «діонісійське», темне, інстинктивне, начало культури). В українській літературі вітаїзм також стверджував життєвість, незнищенність нації. Однак, ця філософія була притаманна Хвильовому-публіцисту, а в художніх творах він фактично спростовував її.

З літературної дискусія перейшла в політичну. У полеміку включилися партійні діячі – В. Чубар, М. Скрипник. Фатальну крапку в ній поставив Й.Сталін. Хвильового звинуватили у прагненні відірвати українську культуру від російської, протиставити два народи один одному. Він разом із Досвітнім і Яловим пише спокутного листа, аби врятувати ВАПЛІТЕ і журнал, але угрупування розпустили, а її на очільників завели справи. Почалися репресії, першим був заарештований М. Яловий.

М. Хвильовий, осмисливши події останніх років, прозрів і вжахнувся. Він не бачив іншого виходу, крім самогубства. 13 травня 1933 року, залишивши посмертну записку: «Арешт Ялового - це розстріл цілої Генерації... За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. Отже, як говорить Семенко, ... ясно. Сьогодні прекрасний соняшний день. Як я люблю життя—ви й не уявляєте, Сьогодні 13, Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне будівництво. Хай живе Комуністична партія».
Тематика творчості:

  • герої та революція (від оспівування до розчарування – «Кіт у чоботях»);

  • революційна сатира на партійно-адміністративний апарат («Іван Іванович»).


ІІІ. Заключна частина.

  1. Підсумки уроку.

Отже, наступного уроку ми з вами продовжуватимемо знайомитись із творчістю Миколи Хвильового, зокрема, будемо аналізувати новелу «Я (Романтика)». Цей твір є доволі складним для розуміння, тому прошу вас бути уважними при читанні, виділити для себе найяскравіші деталі, моменти, які вас вразили.

  1. Домашнє завдання: прочитати новелу «Я (Романтика)». Поміркувати над значенням назви та епіграфа.

  2. Оцінювання.




Схожі:

Уроку І. Вступна частина
Ми продовжуємо роботу над текстуальним аналізом віршів Євгена Плужника, дослідження образу ліричного героя, і результатом цього уроку...
Уроку І. Вступна частина
Тема. Творча біографія Григорія Косинки. Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі письменника
І. Вступна частина Тема Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
Різноманітність тематики цих роздумів обумовлена загальною орієнтацією, самовизначенням людини у світі, її світоглядом
Видатні англійські письменники та їх твори
Вступна частина If you want to be famous after you are | dead, either write things worth reading or do things worth writing. No enter­tainment...
План І. Вступ. ІІ. Варіативний модуль «Технологія виготовлення вітальної...
Та чи задумувалися ми, що цей простий клаптик картону має свою історію та традиції? Приміром, у Японії найперші листівки були подвійними,...
Economic growth, cyclical fluctuations, the theory of economic growth,...
У роботі розглянуто трансформацію ідей С. Кузнеця в сучасній теорії економічного зростання. Проаналізовано Виділені підходи до теорії...
Конспект уроку англійської мови у 8 класі Тема: Англійські традиції та свята
Основна частина уроку Check-up Актуалізація опорних знань учнів з вивченої теми
ДО НАРАДИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ЦЕНТРАЛЬНОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ
Але як Ви знаєте, є надводна й підводна частина айсберга. Отож якщо над водою перебуває невелика частина того, що зроблено з 100%...
І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Курс “Організація баз даних та знань” – це складова частина державного стандарту освіти на рівні бакалавра
Конспект уроку узагальнення та систематизація знань учнів 7  класу...
АКЦЕНТУАЦІЯ ПРОЦЕСІВ КОНВЕРСІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ МОРФОЛОГІЇ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ 57
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка