Economic growth, cyclical fluctuations, the theory of economic growth, innovation theory Вступна частина

CM09 Трансформація ідей Саймона Кузнеця в сучасній теорії економічного зростання У роботі розглянуто трансформацію ідей С. Кузнеця в сучасній теорії економічного зростання. Проаналізовано Виділені підходи до теорії інновацій С. Кузнеця, які можна застосувати для України. Ключові слова: економічне зростання, циклічні коливання, теорії економічного зростання, теорія інновацій. Transformation Simon Kuznets’s ideas in modern theory of economic growth. Analysed apportionment of approach to Simon Kuznets’s innovation theory that can be used in Ukraine. Keywords: economic growth, cyclical fluctuations, the theory of economic growth, innovation theory Вступна частина. Світовий досвід та закони економічної теорії переконують, що стійкий економічний розвиток у довгостроковому періоді здебільшого залежить не стільки від екстенсивних, скільки від інтенсивних факторів економічного зростання, що забезпечуються активним освоєнням найбільш прогресивних досягнень як вітчизняної науки, техніки, технології, так і передового зарубіжного досвіду у науковій та інноваційній діяльності. Вчені, які проводили дослідження у сфері зростання економіки вважають, що протягом усієї історії людства рушійною силою його розвитку були інновації, тобто науково-технічний прогрес є головним чинником тривалого зростання добробуту країни, а здатність держави до технологічних змін є визначальною ознакою конкурентоспроможності національної економіки на міжнародному просторі. У зв’язку з цим, увагу в роботі приділено теоріям та науковим розробкам С. Кузнеця. Метою даної роботи є трансформація ідей С. Кузнеця в сучасній теорії економічного зростання. Основна частина. Згідно проведеного нами аналізу праць вченого, Кузнець протягом своєї наукової діяльності кілька разів звертався до кондратьєвських циклів. У книзі "Столітня динаміка виробництва і цін" на базі аналізу 65 рядів виробничих показників і 35 показників цін для п’яти країн за 1865—1920 pp. він обґрунтував закономірності їх тривалої динаміки [2]. Він підтверджує існування матеріальної основи тривалих коливань на виробництві і в цінах, тобто приходить до висновку, аналогічного кондратьєвському. Потрібно зауважити, що існує відома гіпотеза "одновершинної кривої" Кузнеця, яку він висунув ще в 1955 р. Тривалий час ця гіпотеза слугувала для пояснення зв’язку між розподілом доходів і економічним розвитком [1]. Певний слід в теорії економічного зростання, на нашу думку, залишив також "цикл Кузнеця" (термін запропонований майбутнім Нобелівським лауреатом А. Льюїсом). У 1958 р. вчений сформулював ідею про те, що динаміка населення в США підпорядкована певній закономірності. Цю тенденцію, яка згодом стала називатись "циклом Кузнеця", можна спостерігати при розгляді великих часових періодів [6]. С. Кузнеця особливо цікавили теоретичні проблеми циклів і коливань в економіці. Характерно, що у більшості теорій довгих хвиль, запропонованих вченим, на мою думку, провідну роль відігравали особливості відтворення капіталу. При цьому ціни товарів або не бралися до уваги, або їм відводили другорядну роль індикаторів процесів, що відбувалися у сфері виробництва. Ось чому цікаво, що ще в 1930 р. С. Кузнець опублікував працю "Столітня динаміка виробництва і цін", в якій тривалі коливання досліджувалися на основі порівняльного аналізу різноманітної статистики виробництва і цін [2]. Нами встановлено, що саме Кузнець став фундатором теорії циклічності на заході, перебравши пальму першості у радянських і українських учених, яким репресіями чинилися перешкоди до розвитку даної проблематики. З проведеного нами аналізу можна дійти висновку, що найбільшою працею С. Кузнеця, яка присвячена його багаторічному вивченню проблем капіталовкладень, є "Капітал в американській економіці. Його формування і фінансування" (1961) [1]. У ній міститься історико-статистичний аналіз основних тенденцій економічного зростання США як результат руху капіталу за майже сторічний період. Він наводить численні дані, що характеризують динаміку обсягу капіталовкладень, зміни капіталомісткості виробництва, еволюцію норми нагромадження капіталу. У своїй Нобелівській лекції "Сучасне економічне зростання: знахідки та роздуми" С. Кузнець зробив систематизований виклад свого вкладу в розробку сучасної концепції економічного зростання [2]. Працюючи над проблемою вимірювання національного продукту і доходу, Кузнець проаналізував з сотень різноманітних джерел доступні статистичні дані за тривалий період часу. Результатом стало складання таблиць національного доходу і його основних компонентів. Вирішення цього завдання вимагало розробки методики визначення національного доходу, відповідної термінології та концепції, що лежить в основі рахунку. Будучи послідовним учнем У. К. Мітчелла, Кузнець скептично ставився до абстрактно-теоретичних моделей, віддаючи перевагу емпіричні концепції, заснованій на ретельно вивірених різноманітних статистичних даних. Головною метою його досліджень була вичерпна інтерпретація економічного зростання і циклічних коливань [3]. В одній зі своїх останніх великих робіт – «Зростання і структурні зміни» («Growth and Structural Shifts»), - опублікованій в 1979 р., Кузнець розглядав індустріальний розвиток на прикладі Тайваню [7]. Тут можна дійти висновку, що за швидким темпом зростання (до 10% на рік) стоять тривалі руйнівні процеси, що викликають структурні зрушення в економіці і супутні їм інституційні зміни, а також зміни в умовах праці та життя. Кузнець підкреслював важливість врахування відповідних демографічних процесів. Прикладом такого роду змін в даному випадку служить швидке зменшення народжуваності. Ми вважаємо, надзвичайно вагомий є внесок Кузнеця в дослідження ролі накопичення та інвестицій, а також приросту капіталу і технологічних змін у процесі економічного зростання. Нам хотілось би зазначити, що ретельно ці проблеми були проаналізовані на прикладі економіки США в роботі «Капітал і американська економіка», про яку вже згадувалось вище. Тут Кузнець продемонстрував, що за тривалий період стабільність процесу накопичення визначає частку капіталовкладень в економіці. Він виробив систему вимірювання граничної капіталомісткості, показуючи, що відносний обсяг акціонерного капіталу зазвичай зростає в ході економічного розвитку, але частка акціонерного капіталу в прибутку при цьому з часом зменшується. Кузнець зазначав, що внесок капіталу у зростання національного виробництва відносно невеликий. Одним із перших він розкрив роль «людського капіталу» як чинника сучасного економічного зростання, заявивши, що «найбільшим капіталом країни є її люди з їхньою майстерністю, досвідом і спонуканнями до корисної економічної діяльності» [4]. На наш погляд, Кузнець постійно орієнтувався на те, щоб дати кількісне визначення економічних величин, що мають значення, насамперед, для з'ясування процесів соціальних змін. Він оперував величезним статистичним матеріалом, піддаючи його настільки глибокому й ретельному аналізу, що будив думку і проливав абсолютно нове світло на проблему економічного зростання. Багато досліджень Кузнеця доводили наявність широкоамплітудних і тісно зв'язаних між собою коливань з періодом близько 20 років у багатьох сферах економічного життя Великобританії, США та інших держав. Ці сфери включали зростання населення, зовнішню та внутрішню міграцію, структуру внутрішніх інвестицій та міждержавних потоків капіталу, платіжний баланс і зростання грошової маси. Виходячи з наших досліджень, питання про те, чи є хвилі Кузнеця самовідтворюючими, залишається поки що відкритим, проте вже саме їх виявлення мало величезне значення для аналізу довгострокового економічного зростання. Воно показало, зокрема, що для виділення довгострокових трендів необхідно брати до уваги періоди спостережень суттєво триваліші, ніж звичайний економічний цикл. Сам С.Кузнець пропонував при дослідженні економічного зростання виходити з періоду спостережень приблизно у 50 років. І ми повністю підтримуємо його думку. Кузнець наполягав, щоб емпіричні дослідження були широко поставленими як у часі, так і у просторі. При цьому об'єктом спостереження мають виступати не географічні регіони чи промислові райони, а цілі країни. Вчений був переконаний, що доки не буде завершена трудомістка підготовча робота збирання фактичного матеріалу про минулий досвід, доти будь-які не деталізовані чи не конкретні теорії економічного зростання є просто непотрібними. І тут він мав рацію. Він закликав до проведення широких емпіричних досліджень з чотирьох ключових елементів економічного зростання, до яких відносив: демографічне зростання, зростання знань, внутрішньодержавну адаптацію до факторів зростання, зовнішні відносини між країнами [4]. У нього вже були деякі "підтеорії" цих процесів, якими можна було керуватися в ході проведення необхідних досліджень, і, ми вважаємо, що він сподівався, що з часом ці концепції увійдуть до єдиної загальної теорії економічного зростання. На нашу думку, потрібно звернути увагу і на його праці, опубліковані у журналі "Economic Development and Cultural Change" під загальною рубрикою "Кількісні аспекти економічного зростання націй" (1956-1966), і підсумкове дослідження "Сучасне економічного зростання" (1966) [6]. На наш погляд, саме ці праці відбивали результати історичного та статистичного аналізу зростання населення й національного продукту та змін у структурі економіки, що супроводжували це зростання. Почав учений з відтворення довгих рядів показника національного продукту та пов'язаних із ним показників для США. Наступним кроком був збір даних по всіх країнах, де тільки можна було знайти надійну інформацію. Згідно з дослідженням Кузнеця сучасні темпи зростання були досягнуті внаслідок промислової революції, що відбулася в Англії між 1780 і 1820 рр., у США - між 1810 і 1860 рр. і в Німеччині - між 1820 і 1870 рр. У всіх цих країнах різке підвищення темпів економічного зростання співпало зі становленням капіталізму як провідної економічної системи і супроводжувалося революційними технологічними вдосконаленнями [7]. Виконані С. Кузнецем емпіричні дослідження довели, що зростання агрегованого продукту країни неминуче передбачає глибоке перетворення всієї її економічної структури. Це перетворення зачіпає багато аспектів економічного життя - структуру виробництва, галузеву і професійну структуру зайнятості, розподіл занять на роботу в середині сім'ї та ринкову діяльність, пофакторну структуру доходу, чисельність, віковий склад і територіальний розподіл населення, міждержавні потоки товарів, капіталу, трудових ресурсів та знань, організацію промисловості й державне регулювання. Не можна не погодитись з Кузнецем, що подібні зміни, раз почавшись, формують, стримують або підтримують подальший економічний розвиток будь-якої країни. Прослідкувавши виникнення сучасної економіки у різних країнах, він виділив три показники, що визначають приналежність тієї чи іншої держави до сучасної економіки: 1) темп приросту доходу на душу населення; 2) розподіл робочої сили по галузях; 3) розміщення населення по території [4]. С.Кузнець вважав, що сучасне економічне зростання бере свій початок у науково-технічному прогресі (НТП). Він доводив: "Епохальна інновація, яка характеризує нинішню економічну епоху, полягає у розширеному застосуванні науки для розв'язання проблем економічного виробництва". Тобто вчений хотів сказати, що технологія являє собою лише потенціал: "Головне полягає саме у застосуванні [науки], причому це стосується не тільки підсумкового економічного зростання, але майже тією ж мірою - ефекту зворотного зв'язку щодо розвитку самої науки; виходить щось подібне до самостимуляції економічного зростання". Він вважав, що імпульс до зростання можливо і виникає у зв'язку з новим потенціалом, який зумовлюється технологічним прогресом, однак, якщо суспільство хоче цим потенціалом скористатися, воно має спершу змінити свою інституційну структуру. Наступне ж використання науки у виробництві "у певному сенсі еквівалентне створенню багатьох експериментальних лабораторій, які забезпечують нові дані для подальшого стимулювання наукового прогресу". Кузнець сформував нові підходи до теорії інновацій. Розвиваючи ідеї Й. Шумпетера і Дж. Бернала, науковець зосередився на дослідженні проблем взаємозв'язку інновацій з економічним зростанням, у процесі якого було введено поняття епохальних нововведень, що лежать в основі переходу від однієї історичної епохи до іншої, і обґрунтовано залежність прискорення темпів економічного зростання в індустріальну епоху від епохального нововведення (нове джерело зростання – прискорений розвиток науки). Як вважав С. Кузнець, економічне зростання – це довгострокове збільшення здатності господарства забезпечувати все більш різноманітні потреби населення за допомогою все більш ефективних технологій і відповідних їм інституціональних та ідеологічних змін. Його головними ознаками є [6]: 1) постійне зростання національного продукту і, отже, здатності господарства задовольняти все ширше коло потреб людей, що є свідченням зрілості економіки; 2) технічний прогрес, що є основою зростання, його необхідною умовою; 3) для реалізації закладеного в новій технології потенціалу зростання необхідні інституціональні, поведінкові й ідеологічні зміни. Таким чином, епохальні нововведення й інновації є основою прориву в розвитку людських знань та основою переходу суспільства й економіки на вищий щабель розвитку. Адже економічну історію можна розділити на економічні епохи, кожна з яких визначається епохальним нововведенням із властивими їй характеристиками зростання. Одним із найважливіших джерел економічного зростання є поява сучасної науки як основи розвитку технології – прорив в еволюційному розвитку науки, що створив потенціал для розвитку технології, у багато разів більший, ніж існував до цього. Саймон Кузнець, як вже було зазначено вище, висловив нові підходи до теорії інновацій, які, на наш погляд, можна застосувати і для України: Він увів поняття епохальних нововведень, на яких базується перехід від однієї історичної епохи до іншої. Виходячи з нашого аналізу, можна припустити, що новим джерелом зростання для економіки України може стати прискорений розвиток науки. Як зазначав Кузнець: «Вживання нововведень не тільки дає додаткові економічні ресурси для фундаментальних і прикладних досліджень з довгим терміном розробки і значними витратами капіталу, але, з нашої точки зору, слід зазначити особливо, дозволяє створювати нові ефективні засоби досліджень і дає додаткову інформацію про зміни в природних процесах, які відбуваються під впливом змін у виробництві». Соціальні наслідки нововведень можуть мати для української економіки як позитивний, так і негативний характер, тому функція нашої держави полягає у стимулюванні позитивних інновацій та попередженні виникнення негативних наслідків. Технологічні нововведення взаємопов’язані з нововведеннями в інших сферах суспільства. На нашу думку, України це стосується особливо, тому що помітний прогрес в економічному розвитку країн, що розвиваються, може спричиняти зміни в існуючих виробничих технологіях і, ймовірно, ще більш істотних нововведень у політичних і соціальних сферах. На сучасному етапі в Україні панує виробництво продукції ІІІ технологічного укладу, а саме: чорна металургія, електротехнічне та важке машинобудування, електроенергетика, неорганічна хімія. Аналіз структури ВВП та обсягів реалізованої промислової продукції України дає можливість зробити висновок, що відтворення ІІІ технологічного укладу в Україні на кінець 2010 року склав приблизно 60 % виробленої продукції, робіт та послуг, що пов’язано з великим об’ємом добувної промисловості (85755,4 млн. грн. – 4 % ВВП України) та розвитком металургії (202034,6 млн. грн. – 10 % ВВП України). Крім того, домінують низькотехнологічні галузі виробництва, які природно відносяться до ненаукоємних галузей: добувна і паливна – 0,8-1 %; харчова, легка промисловість, агропромисловість – 1,2 % (2010 р.). Треба відзначити, що у розвинутих країнах домінування ІІІ технологічного укладу приходилося на 1950-1960 роки [3]. Значну частку виробленої продукції в Україні складає також автомобілебудування, кольорова металургія, виробництво товарів тривалого використання, органічна хімія, виробництво і переробка нафти – тобто продукція ІV технологічного укладу, який складає приблизно 35 % виробленої в Україні продукції. До продукції п’ятого технологічного укладу в Україні можна віднести виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування, а також телекомунікації та інформаційні послуги, що разом складає 4,8 % виробленої в Україні продукції, робіт та послуг. Тобто, в Україні близько 95 % обсягів виробленої продукції належить до третього (60 %) і четвертого (35 %) укладів, характерними рисами яких є випереджальний розвиток електроенергетики і використання нафти як головного енергоносія. Частка ж продукції вищих технологічних укладів в економіці країни складає лише 5 %. Зростання ВВП за рахунок введення нових технологій в Україні зараз оцінюється всього у 0,7-1 %, у той час як у розвинених країнах цей показник досягає 60 % і навіть 90 % [8]. З проведеного нами дослідження праць Кузнеця можна зробити висновки, що фінансування наукової та науково-технічної діяльності, яке визначає напрямки економічного зростання на майбутні десятиліття, спрямовується в технології нижчих укладів. На рівні державної економічної політики в Україні фактично закладається майбутня структура промислового виробництва з домінуванням ІІІ технологічного укладу, що потребує значних змін в орієнтації структури економіки та переходу до інноваційного типу економічного зростання. Сучасне економічне зростання за рахунок інновацій означає необхідність розробки і впровадження високих технологій перш за все, на наш погляд, у пріоритетних, а потім у всіх галузях національної економіки України, що потребує дієву політику держави для забезпечення відповідних умов. Таким чином, розглянувши економічні теорії Кузнеця в сучасному аспекті, можна зробити висновок, що науково-технічний прогрес є головним чинником історичної трансформації суспільства, еволюції економічної системи, але ця його вирішальна роль в економічному зростанні стала зрозумілою тільки в XX ст., коли його почали розглядати як чинник виробництва разом із капіталом та працею. Світовий досвід показує, що будь-яка держава, в тому числі і Україна, може підвищити свою конкурентоспроможність і ввійти в число технічно розвинених держав, як правило, у фазі кризи та зміни технологічних укладів, що означає для України необхідність орієнтації на 6-й технологічний уклад. Проте необхідно враховувати, що час панування укладів скорочується. Якщо перший тривав близько 60 років, то п’ятий за більшістю прогнозів буде продовжуватися і 30 років. Висновки. У своїх працях Кузнець зробив спробу об'єднати уявлення про найбільш загальні властивості та причини економічного зростання, виявити його природу на базі історичного досвіду. Йдеться про його погляди на первісні імпульси та адаптивні реакції у процесі зростання, - погляди, яких він послідовно дотримувався у своїх власних працях і які стали фундаментом для багатьох сучасних досліджень у цій галузі. Всебічне й обґрунтоване дослідження економічного зростання, здійснене С.Кузнецем, дало нове поглиблене розуміння економічної і соціальної структури та самого процесу суспільного розвитку. Він вніс найбільший вклад у порівняльний аналіз економічного зростання. Його ідеї лягли в основу сучасної теорії економічного зростання. Вчений по суті визначив виникнення нової епохи в історії розвитку економіки і проаналізував її основні тенденції. Література Теорії системної трансформації капіталізму. [Електронний ресурс] http://www.info-library.com.ua. Гаташ В. Харків'янин Семен Кузнець: Лауреат Нобелевської премії з економіки//Всеукраїнська технічна газета. – 2007. – № 17. – 26 квітня. – С.14. Довбенко М.В. Криза економіки: монографія. – К.: Академія, 2009. – 304с. Теорія економічного зростання: нобелівський аспект. [Електронний ресурс]. http://www.dovbenko.kiev.ua. Варналій З.С./Інноваційна складова конкурентоспроможності української економіки // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. праць. – К.:Київський ун-т, – 2008. – Вип. 15. – 379 с. Кузнец С. Современный экономический рост: результаты исследований и размышлений. Нобелевская лекция / С. Кузнец // Нобелевские лауреаты по экономике: взгляд из России / [под ред. Ю.В. Яковца]. – СПб.: Гуманистка, 2003. Світова економічна думка. Крізь призму століть. – Т.V У 2 кн.: Всесвітнє визнання. Лекції нобелівських лауреатів, Кн.1/Отв.ред. Г.Г.Фетісов.- М.: Думка, 2004 .- 767с. Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2010. – 251 с.

Схожі: