Особливості функціонування односкладних речень з формою на -но, -то в публіцистичному стилі
Тривалий час партиципні речення, а саме односкладні речення з формою на -но, -то, не виділялися в окремий клас, а вважалися безособовими реченнями. На сьогодні проблема предикативної форми на -но, -то повністю не розв’язана.
О.Шахматов [11,144] та О.Потебня [6, 246] вперше викладають теорію односкладних речень.
На початку XX ст. О.Курило [5,34] та С.Смеречинський [9, 65] аналізували конструкцію партиципного класу за такими параметрами:
- своєрідність граматичного значення синтаксичної одиниці;
- граматичні форми;
- особливості функціонування;
- синтаксична синоніміка.
Враховуючи ці параметри, вони визначали, що незмінні форми на-
но,-то походять від пасивних іменних (не членних) дієприкметників,
утворених від перехідних дієслів, що це є давня форма предикатива однини ніякого роду. Професор М. Сулима доводив, що ці форми утворилися від дієприкметників пере ємного на -ний, -тий, які були колись дієприкметниками ніякого роду пере ємного стану і вживалися з відповідними іменниками [9, 136].
Так, враховуючи ці дослідження, ми можемо навести таке визначення: односкладними реченнями з формами на -но, -то називається речення, у яких головний член, виражений дієслівною формою на -но, -то називається речення , у яких головний член,виражений дієслівною формою на -но, -то, вказує на стан не як процесу , а як результату дії в минулому або наявності результату в момент мовлення.
Вивчаючи специфіку граматичної структури цих речень, науковці розв’язують такі питання:
Чи може в цих конструкціях вживатися допоміжне дієслово бути?
Чи може вживатися в них орудний відмінок дійової особи як поширювач предиката?
Чи міститься в них тільки граматичне значення наслідку людської діяльності, тобто чи можуть вони позначити явище природи?
Навколо цих питань тривалий час відбувалася наукова полеміка. І як результат – з лінгвістичних ідей сформувалася думка: необхідно розпізнати морфологічні й синтаксичні часи цих форм. З морфологічної точки зору -но, -то означають минулий перфект ний час з допоміжним дієсловом було – минулий – афористичний. Із синтаксичної – минулий, теперішній, майбутній.
Що стосується другого питання, то на сьогодні співіснують два наукових підходи:
орудний відмінок дійової особи при предикативах на -но,-то
в російській мові є нормативом ( В. Бєлошапкова [1, 143], Н. Шведова [10,549]);
орудний відмінок дійової особи для цих форм в українській граматиці не тільки нехарактерний, але і є ненормативним, оскільки увага у конструкції зосереджується на самій дії. У наукових лінгвістичних працях це граматичне значення має назву «орудний інструменталь» (Ф.І. Буслаєв [2, 579], О.О. Потебня [6, 245])
О.О. Потебня підкреслив, що характерною особливостю форм на -но, -то є обов’язкова наявність знахідного відмінка об’єкта [6, 314]
Серед усіх типів односкладних конструкцій найбільш стилістично навантажені безособові речення, а саме предикативні форми на -но, -то, Вони активно функціонують в усіх стилях української мови. Але найбільше вони характерні для публіцистичного стилю, оскільки він близький за своїми мовними якостями до усіх книжно-писемних стилів і активно взаємодіє з розмовним стилем. Основне призначення публіцистичного стилю – формування громадської думки. Ефективність соціально-політичного впливу на слухача пов’язана з посиленням логічної сторони висловлювання і, водночас, з емоційною напруженістю викладу. На відміну від інших функціональних стилів, у ньому вплив , переконання виступає як головна функція мови, більше того – цей вплив має концентрований , відкритий, підкреслено агітаційний характер, тому він відзначається особливо широкою сферою застосування: газети, суспільно-політичні журнали, різноманітні форми і жанри агітацій та пропаганди. Добір і впорядкування предикативних форм на -но,-то визначається насамперед їхніми оцінними якостями і можливостями – їхньою здатністю ефективно і цілеспрямовано впливати на масового читача. Ми виділяємо такі значеннєві групи односкладних партиципних речень публіцистичного стилю:
значення приховано представленого суб’єкта (обставина у міськвиконкомі): Уральським гостям було влаштовано теплий прийом в міськвиконкомі [10,3];
значення з невизначеним для повідомлення суб’єктом: Побудовано магістральне транспортне кільце з оптичною системою передачі інформації [10,3];
значення дії, яка зумовлена відсутністю будь-чого у заперечних конструкціях: Отже, керівників банку «Слов’янський» не було звинувачено у порушенні податкового законодавства [10.3];
значення дії, яка пов’язана зі сприйняттям будь-чого органами чуття: Заслухано звіти голів райвиконкомів міськради про забезпечення розрахунків населення за енергоносії, про виконання заходів щодо підготовки до роботи в зимових умовах [10,3].
Отже, безособові конструкції, у яких головний член виражений дієслівними формами на -но, -то, підкреслюють результативність, наявність певних наслідків у момент мовлення. Вони багаті за своїм граматичним значенням, мають своєрідну структуру та значення.
Література
Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. – М.: Высшая школа, 1974.
Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. – М.: Высшая школа, 1959.- 623с.
Виноградов В.В. Проблемы русской стилістики.- М.: Высшая школа, 1981.- 320с.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1987. – 208с.
Курило О. Про українські безпідметові конструкції з присудковими дієприкметниками на -но, -то // Збірник секції граматики української мови науково-дослідного інституту ВУАН. – К., 1930.- Кн.1.- С.1-39.
Потебня А.А. Из записок по русской грамматике.- М.: Учпедгиз.- Т.1, 2, 3, 4.- 319 с.
Розвиток мовознавства в УРСР 1967-1977.- К.: Наукова думка, 1980. -240 с.
Русская грамматика / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – М.: Наука, 1980.-Т.2. – 709 с.
Смеречинський С. Нариси з української синтакси ( У зв’язку з фразеологією та стилістикою). – К.: Радянська школа, 1932. – 283 с.
Є. Чубенко. Більше брати на себе // Червоний гірник. – 2001. - №13.- 19 травня. – С. 4.
Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. – К.,1941.- 620с.
|